- Із чого варто розпочати знайомство з Сорокіним? – пролунало питання на літературній зустрічі у Кишиневі.
- Ну, спробуйте з «Норми», - не довго думаючи, відповів сам винуватець свята.
І справді, важко знайти якийсь інший твір у вже доволі численній бібліографії автора, що так яскраво та переконливо давав би уявлення про той самий, сорокінський стиль. Окрім славнозвісного «Блакитного сала», це, можливо, ще «Теллурія», однак то вже зовсім інша історія…
Отже, «Норма» розділена на вісім частин, кожна з яких відрізняється за манерою написання, сюжетом та пов’язана з іншими хіба тільки дослідженням меж нормальності та загальним всесвітом, в якому безпомилково вгадується пізня радянщина.
На марафоні, присвяченому 30-й річниці Незалежності України, інший класик Лесь Подерв’янський, згадуючи ті часи, зізнався: «Я думав, що ми у цьому гавні і подохнемо». Герої Сорокіна, схоже, цілком розділяють цю думку, оскільки щоб вони не робили, до яких верств і прошарків населення не належали, які б високі або низькі теми не підіймали та чим би не харчувались, кожному попри все належить спожити свою норму - крихкий брунатний брикетик, що нагадує шоколад лише кольором…
Не обмежившись малоапетитною радянською дійсністю та надзвичайно своєрідно віддавши шану російській бородатій класиці, Сорокін переходить до декомпозиції мови радянської людини, і це, на мою думку, найцікавіші розділи книги. Орудуючи пером, мов скальпелем, він зрізає старі, омертвілі словесні форми та спостерігає за результатом, чи виживе пацієнт після такого втручання. Чи буде ампутація ураженої гангреною кінцівки рятівною, а чи зараження буде нестримним. Утім, судячи з того, що внаслідок операції пацієнт втрачає здатність ясного мислення та звертається до відвертої маячні, прощання із радянським минулим відбулось не так безпечно, як на те сподівався лікар. Найбільш показовими тут є листи до Мартина Олексійовича, один з яких просто необхідно навести в оригіналі:
« Здравствуйте Мартин Алексеевич!
Сегодня немного прохладно и тучи были с утра я думал, а вдруг дождь пойдёт и огурцы накрыл днём когда обычно самое солнце. Но щас вроде ничего только тучи. Занялся я ещё и разборкой сарая стал низ разбирать и он весь гнилой оказался. Конешно ведь в низине стоит там вода и щас стоит ещё. Начал разбирать и думал а как бы вот в троём то как у Кудряшовых то разобрали. Но у нас ведь на нас только с Машей всё, а Николай да вы не переломитесь. Вы все думаете мы вам обязаны вы вот благодетель а мы работай здесь! Нет дорогой товарищ я тоже кое чего соображаю я фронтовик и в военкомате меня ценят как никак. Так что я так издеваться над собой не позволю я срать не позволю на себя как никак а я тоже почище вашего жизнь знаю. А вы блядские гады хуевы вы думаете что я так вот позволю! Нет я не позволю! Я на вас всю общественность подниму чтобы просветили вас гадов гадских! Вы привыкли как кулаки срать на нас и жрать а после гадить и всё а я вам не позволю гадить на меня я тоже ветеран и срать не позволю. А дом мы хоть на вас записан а мы его всем покажем чтоб срать на нас не позволяли. И я ебал вас гады вы нас думаете что мы должны! Нет дорогой мы не должны это ты должен нам чтоб не срать а только приезжать и так то! Ты думаешь мы срать только на нас а потом вы петухами ходите. Нет я ебал вас гадов я вас срал на вас говна не можете так чтобы мы работали только. Вы срал а я тебе говорил мы дом общественность ебал тебя гадов и мы же и будем а не вы чтоб мы пахали. Мы пахали а ты я ебал. Я тебя ебал гад ты и я. Я тебя ебал гад такой чтобы говно. Я тебя ебал гад не думаешь. Я тебя ебал гад сраный. Я тебя ебал гад сраный. Я тебя ебал ты не думаешь. Я тебя ебал говно гадский и заберут. Я тебя ебал гад ты хуесор а не то что. Я тебя ебал гад. Я тебя срал и не то что. Я срал вас чтобы. Я тебя ебал говно. Я тебя ебал говно что не отобрали. Мы пахали а я тебя ебал гад сраный. Я тебя не срать гад сраный. Я тебя ебал гад сраный. Чтобы не срать на гадский говна нас. Я готел срать гад и ебал вас. Я вас сгат и ебал могол. Я тег ебал гад могол. Я тег ебал гадо могады Я гад ебалы год вас. Я гад сбыла гад магы.»
Власне, після цього додати нічого. Те, що в часи написання здавалося лише наслідком бурхливої фантазії автора, сьогоднішня путінська Росія втілює у життя. Її сучасний образ – це ображений на весь світ старий фронтовик, який так наелектризувався від власної багатолітньої маячні, що зрештою взявся громити будинки сусідів. І поки що в світі немає сили, яка б його зупинила.