Ковчег Всесвіту

by Микола Руденко

На початку третього тисячоліття нашої ери до сусідньої планетної системи з орбіти Землі стартує Космічна Академія Наук. За корабель їй служить астероїд, у надрах якого створено атмосферу, близьку до земної. Це і є Ковчег Всесвіту, що несе генофонд нашої планети у Космос. Звідси й назва гостросюжетного футурулогічного роману Миколи Руденка.
З передмови до нашого видання читач дізнається про складний і творчий шлях автора - громандянини, письменника, поета, публіциста, непримиренного борця за права і свободи людини. Пройшовши через тюрми, заслання, вимушену еміграцію, Микола Руденко залишився вірним сином свого народу і, повернувшись на Батьківщину, продовжує плідно творити.

206 pages, Hardcover

Published January 1, 1995

About the author

Mykola Rudenko was Ukrainian poet, writer, philosopher, Soviet dissident, human rights activist and World War II veteran. He was the founder of the Ukrainian Helsinki group, and was twice arrested for his dissident activities.

Reviews

[Арсен Гребенюк · Rating 3 out of 5]

«Ковчег Всесвіту»- можливо перший твір в україномовній фантастиці про корабель поколінь і одна з ранніх спроб "переварити" в ній тему України під тоталітарною владою. Тут і місцеве КДБ, і розгадки що ж сталося із Землею за час польоту "ковчега" до майбутньої колонії, і намагання зберегти своє коріння в суспільстві, де культура має чисто утилітарне значення.
Книга стверджує, що вона для дітей середнього та старшого шкільного віку. Хоча, сумнівно чи варто їм давати описи вибитих під час тортур зубів, секс заради отримання безсмертя та ілюстрації голих людей, викинутих у вакуум. Утім, перша частина роману справді захоплює. Головний герой Прокіп постає в справжньому детективі з розслідуванням таємниці куди зникає понаднормове населення астероїда (тим паче, в понаднормове згодом потрапляють його рідні). І ця частину однозначно можна рекомендувати. В ній є похмурість, але без "чорнухи" і показано спосіб мислення обох шарів суспільства - еліти, й населення, мета існування котрого давно зведена до її забезпечення.
Однак другу я б не радив читати аби не зіпсувати хороше враження. Після гаданої смерті героя історія різко набирає обертів, заразом втрачаючи здоровий глузд і розривається на фонтан ідей, які автор хотів утиснути в книгу. Тут з'являються інопланетяни, телепатія, видіння майбутнього, розумні зорі (?, привіт, Олафе Стейплдон), роздуми про долю всесвіту та місце людини в стилі Бердника (але автор не Бердник і робить це лубочно-наївно). А ще там десь повз пролягає любовна лінія, котру ви можете загубити, якщо пропустите кілька речень.
Зрештою книга перетворюється на езотеричне повчання і для годиться завершується порівняно хорошим фіналом.
Світ «Ковчега Всесвіту» неординарний, і до половини досить реалістичний. Але книга могла бути куди кращою, будь вона вся такою, як на початку.