What do you think?
Rate this book
Привид мертвого дому: Роман-квінтет
«Привид мертвого дому» Валерія Шевчука – це філософський роман. В образі мертвого дому письменник метафорично зображує помираючу епоху, яка неминуче відходить у небуття.
« Не до кінця можу збагнути, чому саме так діється, але той дім постійно зі мною, і я таки справді ношу його, "неначе цвяшок, в серце вбитий". А часом мені здається, що той дім ходить за мною, як міражна почвара; дім — жива істота, ступає на ногах, узутих у чоботи, і я ніби прив’язаний у якийсь негаданий спосіб до нього, або в мене на плечах шлея, і я ношу його, як тягають за спиною берестяні коробки селянки-волинянки. »
« Не до кінця можу збагнути, чому саме так діється, але той дім постійно зі мною, і я таки справді ношу його, "неначе цвяшок, в серце вбитий". А часом мені здається, що той дім ходить за мною, як міражна почвара; дім — жива істота, ступає на ногах, узутих у чоботи, і я ніби прив’язаний у якийсь негаданий спосіб до нього, або в мене на плечах шлея, і я ношу його, як тягають за спиною берестяні коробки селянки-волинянки. »
600 pages, Hardcover
Published January 1, 2005
2 people are currently reading
32 people want to read
About the author
Валерій Шевчук
97 books37 followersВалерій Олександрович Шевчук — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного барокко.
Літературна премія Валерія Шевчука:
https://www.goodreads.com/award/show/...
Літературна премія Валерія Шевчука:
https://www.goodreads.com/award/show/...
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
July 16, 2017
Мабуть, найкраща художня книжка що я читав українською. Ностальгія за минулим - часом гірка, часом смішна до нестями.
А взагалі - історії про українське міське життя, зі старими будинками, дворами, сусідами. Повоєнний україномовний Житомир...
Усі персонажі - яскраві, живі, справжні.
А взагалі - історії про українське міське життя, зі старими будинками, дворами, сусідами. Повоєнний україномовний Житомир...
Усі персонажі - яскраві, живі, справжні.
August 26, 2025
Це роман-квінтет, який складається з пʼяти різних історій. Кожну я сприймала окремо, хоча вони і мають спільну тему чи то ідею - показати душевні муки людини на фоні глобальних змін епохи. Якась з історій сподобалась більше, якась лишила байдужою але загалом те як пише автор це захват.
Його герої дуже складні, багатошарові, сповнені різних відтінків, вони наче справжні. Якість їх дії чи думки викликали у мене нерозуміння, неприйняття, а якісь повністю поділяла. Найбільше враження на мене справив іронічний гумор, присутній майже в кожній історії та опис глибоких почуттів, які я пережила читаючи книгу.
Шевчук настільки реалістично змальовує душевні страждання, переживання через нерозділене чи знайдене кохання, розчарування своїм життям, страх змін, прийняття неминучого, втрату, пошуки сенсів, філософські роздуми, самопізнання - це просто не може залишити байдужим.
Тут є чоловік, який настільки втомився від свого життя, дружини, що вирішив прикидатись манекеном в магазині. Є відомий музикант, який має сім дуже колоритних тіточок.. одна комуністка, інша алкоголічка, третя тільки лежить і читає любовні романи. Є родина, у дворі якої, серед високих бурʼянів живуть алкоголіки-безхатьки…
Книга сповнена роздумів, переживань, політичних та культурних підтекстів, філософських та навіть релігійних посилань, все це відбувається на тлі примітивного побуту, життя «без прикрас» із сільськими та подекуди урбаністичними пейзажами.
Я закохалась. Буду читати Валерія Шевчука усього.
Його герої дуже складні, багатошарові, сповнені різних відтінків, вони наче справжні. Якість їх дії чи думки викликали у мене нерозуміння, неприйняття, а якісь повністю поділяла. Найбільше враження на мене справив іронічний гумор, присутній майже в кожній історії та опис глибоких почуттів, які я пережила читаючи книгу.
Шевчук настільки реалістично змальовує душевні страждання, переживання через нерозділене чи знайдене кохання, розчарування своїм життям, страх змін, прийняття неминучого, втрату, пошуки сенсів, філософські роздуми, самопізнання - це просто не може залишити байдужим.
Тут є чоловік, який настільки втомився від свого життя, дружини, що вирішив прикидатись манекеном в магазині. Є відомий музикант, який має сім дуже колоритних тіточок.. одна комуністка, інша алкоголічка, третя тільки лежить і читає любовні романи. Є родина, у дворі якої, серед високих бурʼянів живуть алкоголіки-безхатьки…
Книга сповнена роздумів, переживань, політичних та культурних підтекстів, філософських та навіть релігійних посилань, все це відбувається на тлі примітивного побуту, життя «без прикрас» із сільськими та подекуди урбаністичними пейзажами.
Я закохалась. Буду читати Валерія Шевчука усього.
December 4, 2025
Роман-квінтет, де квінта - музичний інтервал (П'ятий інтервал у гамі, що утворюється між першою та п'ятою нотами.)
Маємо 5 нот-голосів (VOX-ів):
VOX 1 - Власне розповідь про "мертвий дім", його мешканців та "привид дому".
VOX 2 - "Манекен". Сни-спогади про юність іншого героя що поступово переходять у напів-сон-напів-життя, коли він відчуває себе "наче манекеном у вітрині міста".
VOX 3 - Сім тітоньок великого музиканта. Тут явна алюзія на сім нот та на цикл поезій Лесі Українки "Сім струн". Ну й звісно, тема "дому" тут є лейтмотивом.
VOX 4 - Знову "дім", знову дитячі спогади, але ще одні грані роздумів про людей та їх взаємини. Дуже сподобались відносини батька та сина. "Тюменські кацапські родичі" подані дуже реалістично.
VOX 5 - "Колапсоїд" - фінал, завершення, підсумок та ще одна відверта історія "дому", чи вірніше "квартири". Роздуми про отой "дім"=="рід" та зв'язок поколінь. Про "імітаторів" та "колапсоїдів"...
ІМХО, один з найкращих українських романів...
Дуже багато чудових речень, абзаців, роздумів, порівнянь, образів, ''переходів'' зі сну в реальність й назад. Дуже реалістично прописані персонажі. Останній ''вокс'' тільки морально важкий та сумний, восени таке вдвічі важче читати...
Маємо 5 нот-голосів (VOX-ів):
VOX 1 - Власне розповідь про "мертвий дім", його мешканців та "привид дому".
VOX 2 - "Манекен". Сни-спогади про юність іншого героя що поступово переходять у напів-сон-напів-життя, коли він відчуває себе "наче манекеном у вітрині міста".
VOX 3 - Сім тітоньок великого музиканта. Тут явна алюзія на сім нот та на цикл поезій Лесі Українки "Сім струн". Ну й звісно, тема "дому" тут є лейтмотивом.
VOX 4 - Знову "дім", знову дитячі спогади, але ще одні грані роздумів про людей та їх взаємини. Дуже сподобались відносини батька та сина. "Тюменські кацапські родичі" подані дуже реалістично.
VOX 5 - "Колапсоїд" - фінал, завершення, підсумок та ще одна відверта історія "дому", чи вірніше "квартири". Роздуми про отой "дім"=="рід" та зв'язок поколінь. Про "імітаторів" та "колапсоїдів"...
ІМХО, один з найкращих українських романів...
Дуже багато чудових речень, абзаців, роздумів, порівнянь, образів, ''переходів'' зі сну в реальність й назад. Дуже реалістично прописані персонажі. Останній ''вокс'' тільки морально важкий та сумний, восени таке вдвічі важче читати...
Displaying 1 - 3 of 3 reviews