A pioneering Ukrainian modernist writer; sister of Yuliian Kobyliansky. A self-educated and well-read woman, her first novellen were written in German, beginning in 1880. From 1891 she lived in Chernivtsi. Her travels and acquaintance with Lesia Ukrainka, Nataliia Kobrynska, Osyp Makovei, Ivan Franko, Vasyl Stefanyk, and Mykhailo Kotsiubynsky changed her cultural and political outlook, and she became involved in the Ukrainian women's movement in Bukovyna and began writing in Ukrainian. Many of her works—including the novels Liudyna (A Person, 1891) and Tsarivna (The Princess, 1895)—have as their protagonists cultured, emancipated women oppressed in a philistine, provincial society; semiautobiographical elements and the influence of the writings of George Sand and Friedrich Nietzsche are evident. A neoromantic symbolist, she depicted the struggle between good and evil and the mystical force of nature (eg, the short story ‘Bytva’ [Battle]), predestination, magic, and the irrational in many of her stories of peasant life and in her most famous novels, Zemlia (Land, 1902) and V nediliu rano zillia kopala (On Sunday Morning She Gathered Herbs, 1909). Her works are known for their impressionistic, lyrical descriptions of nature and subtle psychological portrayals.
Kobylianska's works have been published in many editions and selections. The fullest collections were published in 1927–9 (9 vols) and 1962–3 (5 vols). In 1944 a literary memorial museum dedicated to her was opened in Chernivtsi.
В Ольги Кобилянської зовсім немає замилування селянками. Чоловіки в неї - газди, врівноважені, помірковані, добрі до дітей і навіть худоби. А от літні жінки - суцільні аб'юзерки, які і доньок за ніщо мають, і невісткам грозяться камінням у голову на весіллі шпурляти, і загалом одержимі грошима скнари. Аж незручно читати часом, бо в школі ми таку антинародну Кобилянську не вивчали)
Яскравий і незвичний для української класики образ нарцисичної матері, та й дисфункційної сім'ї в цілому. Чимось перегукується із "Кайдашевою сім'єю", але психологізм Кобилянської сильніший, наче вона читала весь психологічний нонфік, який виходив у нас останніми роками ))) От тільки, на початку 20 століття сепарація з батьками була можлива тільки через відділення окремої земельної ділянки... Мені здається, що в школі цей текст було б цікавіше читати, ніж "Землю". Але, може, його навмисно не вивчають, бо він показує, що слухатись дорослих у всьому - шкідливо 🤔
Цікаве зображення землі - не як благодаті і радості людської, яку готову їсти, а як причини сварок і ненависті. Демістикація і деідеалізація землі йшла в розріз з настроями народників тих часів, які її оспівують. Вона показує як залежність від землі знищує людей і пробуджує найгірше в них і що потрібно позбуватися цього пута.
Також незвичний образ матріаха сім'ї - "вовчихи". Було освіжаюче бачити жінку, яка думає про себе і не готова жертвувати всім заради дітей. І хоч це не вилилося в щось хороше і вона не є позитивним персонажем, та це пролило світло на іншу перспективу і відкрило нову лінію для жінок. Я помітила, що до героїні відверто негативне відношення саме через відсутність жертовності - через певний егоїзм, бо жінкам так не можна - треба класти своє життя і все, що є для дітей і чоловіка. І я зовсім не поділяю такої точки зору. А ще вона не ходить до церкви і кожного дня не говорить до бога.
Багато в чому для мене ця історія була про залежність жінок від чоловіка, батьків, суспільства. Вони всюди невільні і не мають вибору. І незалежно від віку - не мають свободи.
Не можу не згадати мову - вона насичена новими словами, скороченнями, зворотами. (Санда - Олександра) чого варті. Це як нагадування, що зросійщення торкнулося нашої мови знищивши такі перли і багато інших слів.