Дорога опівдні

by Марія Кривенко

Дилогія Марії Кривенко — переплетіння жіночих доль, історії наших сучасниць, що балансують між прозою буденного життя та намаганнями знайти себе, творити і кохати. Народжені в радянський час, вони шукають і знаходять способи розкритися, «відпустити себе», віддатися почуттям і відчуттям. Чи це напружена історія про долі двох рідних сестер, «мамину дочку» і «татову дочку» з роману «Тінь», а чи монолог жінки, яку поглинула пристрасть до священика з роману-реконструкції «Дорога опівдні» — перед читачами розгортається відверта, емоційна та чуттєва оповідь.

352 pages, Kindle Edition

Published July 30, 2017

Reviews

[Анна Лисенко-Гурська · Rating 2 out of 5]

Книга, від якої мене ледь не знудило.

В книзі дві історії "Тінь" і "Дорога опівдні".
Якщо "Тінь" - це ще така собі повість про двох знедолених сестер та про те, як життя сплутує їх одна між одною. Вона мені сподобалась як хороше жіноче чтиво на вечір, щоб вимкнути мозок і поспівчувати нещасним жінкам. Та ще й нечасно серед таких книг зустрінеш тему з двома сестрами і про те як вони однакові та різні водночас.
Й справді, ця історія мені сподобалась. Видалась цікавою.

То от "Дорога опівдні" згвалтувала мій мозок. В книзі жінка Марія розповідає про свій нещасливий шлюб з першим чоловіком, про кохання до священника та про, тьху, секс з начальником.
Ні, я не ханжа. І я дуже спокійно ставлюсь до інтимних сцен. Але, пробачте, героїня за усю повість на 146 сторінки аж три рази дрочила. І це я не говорю, про брудні сцени сексу, від яких хотілось відмежуватись. Закрити і забути. Виригати прямо на сторінки книги.

Авторка зазначає, що книга в жанрі "автофікшн". Тобто, біографія, але не зовсім. Тільки за це варто поставити книзі пару плюсів - бо розповісти про це загал (навіть, зі змінами) не просто.
Але в мене до цієї книги багато але.

[Olena · Rating 4 out of 5]

Якщо говорити книжковими аналогіями. Перша історія про двох сестер на початку нагадувала "Ласточ.. ку" Маші Трауб, чим і заохотила до подальшого читання, потім плавно переходила в стилістику, ближчу до Маріі Матіос, а під кінець, чесно кажучи, зовсім ослабла і цим засмутила.

Друга розповідь - завжди в сценаріях кохання до священника переможцем є Колін Маккалоу зі своїми Співаючими в терені, тут сподівань зависоких не було. Але була надія на решту сюжету, на жаль, він не захопив, і навіть сцени мастурбації та грубого сексу не вразили. Хоч і не викликали нудоти, як у попереднього тут читача (до речі, її огляди в ФБ та на Ютубі я завжди дивлюсь із задоволенням, і за них Анні дуже вдячна:), але тут наші думки розійшлись.
В цілому мені чомусь сумно після прочитання, саме від того, що я дуже хочу радіти яскравим творам українських авторів. Не претендую на авторитетність та конструктивність своєї критики, хай це буде один з небагатьох відгуків, які можуть засмутити автора. Щиро бажаю їй перемог на цій нелегкій ниві

[nata · Rating 2 out of 5]

Пишу виключно про першу частину, "Тінь", яку припинила читати десь на 3/4 через одноманітність.

Початок був багатообіцяючим - два погляди від сестер-героїнь на одні й ті самі події цікаво порівнювати й співставляти. Але щойно дівчатка переростають підлітковий вік починається одноманітна злиденна побутова дійсність, читаючи яку не відпочиваєш, а ніби вкотре чуєш оповідки родичів "за життя". Книга не дає іншої перспективи на щоденну дійсність, вона використовує заїжджені "традиційні" образи українських знедолених жінок, і я просто не розумію, навіщо це все.

[Maryna Opanashchuk · Rating 3 out of 5]

Тінь - звичайна історія, українське село, дві сестри, мрії, любов до літератури. Персонажі спочатку дуже живі та цікаві, тільки шкода, що вони так мало розвиваються у майбутньому. Три зірки - бо мова у творі дуже гарна, літературна, поетична, грамотна українська мова.

[Oksana Ryzhkova · Rating 2 out of 5]

Ну так собі.