Чудасій

by Ольга Мак

«Чудасій» — найвідоміша повість української письменниці минулого сторіччя Ольги Мак. Саме цю повість читали в українській діаспорі в Канаді і США, про неї багато писали, а отець Методій Ничка зробив у Бразилії переклад німецькою. Та й саме «Чудасія», як зазначає довідник «Ukrainians in North America», було додано до списку кандидатів на Нобелівську премію в галузі літератури 1958 року. Та й «Чудасієві» закидали неприпустимий для такої високої нагороди гріх — наявність критики нації, звісно російської. Мовляв, критикуйте собі режим і владу, але, боронь, Боже, не націю. Ольга Мак завжди відстоювала своє право критикувати в кожній нації (у своїй також) гнилу руйнівну сторону, яничарство.

Початок XX сторіччя… Україна за часів окупації радянськими військами… І настали страшні часи голоду і смерті мільйонів українців під час насильної колективізації… Розмова двох людей, образ світогляду двох різних постав до життя. Вольова і героїчна постава Чудасія що в його особистих проблемах родинного чи любовного характеру носить відбиток найкращого гуманізму та й лицарського джентльменства, показує світогляд виїмкових одиниць меншості… І тому в очах більшості — це ще одна з причин його комічної назви «Чудасій».

221 pages, Hardcover

First published January 1, 1956

Reviews

[Lodyk Vovchak · Rating 5 out of 5]

Супер книжка, шкода що раніше не знав про неї і про Ольгу Мак. Дуже живо описані події і герої, а Олекса, цього персонажа напевно було тяжко виписати, але авторка чудово з цим впоралася. Твір зовсім не схожий на твір про ті темні часи, в ньому авторка максимально концентрується на людях і їхніх життях, радянський союз не втручається в полотно, хоч його присутність не приховується. Тільки наприкінці, вже після того як сформувалася дружба і вималювався Чудасій, НКВС простягає свої холодні руки. Але оскільки твір діаспорний, то маємо таку собі американську накладку, у вигляді щасливого кінця. Можливо це додає повісті балів в очах читача.

В анотаціях написано, що проблемою для визнання і прийняття новелли стало насміхання з московитів, але насправді там такого і близько нема, трохи висміяно їх, але в цьому насміханні навіть не близько до межі, за якою починається нацизм. Взагалі висміювання це і є суть цього твору, про це ми дізнаємося в кінці з розмови Павла з монахом Онисифором.

[Оксана Шишка · Rating 5 out of 5]

Геніальна річ, яка може пояснити українцям, хто ми й чому ми так живемо. Живі персонажі, цікава оповідь і глибокий сенс - ось що я знайшла в "Чудасієві". Що знайдете ви - перевірте.
А книжка давно проситься на перевидання. От тільки не потрібна, здається, видавцям українським...

[Taya · Rating 4 out of 5]

Це класно читати саме зараз, коли настрої в суспільстві відповідні.
Присутня така собі алегорія на українсько-російські відносини (через приклад змішаної сімʼї), з акцентом на висміювання чужої нам «московської натури», ну і осуд більшовизму як супутнього явища.

І все це з елементами іронічно-романтичної юнацької пригоди, про дружбу й кохання на фоні складних історичних подій.
Може, місцями трохи наївно, але читається це жваво й цікаво.

Яскраво виражена також морально-повчальна складова, підкреслено проукраїнського ідейно-патріотичного змісту. Головний герой тут - дещо гіперболізований образ українського націоналіста, такий собі «міцний горішок» з ідеєю вічної боротьби за Україну.

В такі складні часи, як зараз, закладені в цьому творі сенси й цінності відгукуються особливим щемом. Тож раджу читати.