Юрій Юрійович, улюбленець жінок

by Євген Положій, Є. Мєзєнцева (Головний редактор), А. Гопаченко (Відповідальна за випуск)

Юрій Юрійович, головний персонаж нової книжки Євгена Положія, абсолютний літературний антигерой нашого часу. Він нікого не вбив, не зґвалтував, не обдурив, він навіть нічого не вкрав, тобто якщо зважити на сучасну літературу, то писати про нього зайве. Він просто дуже добрий і щирий, іде б і ким Юрій Юрійович не працював - вожатим у піонерському таборі або головним редактором у газеті, ані обставини, ані люди не змогли змінити його характер. У пошуках свого щастя, коханої жінки, досягши визнання чи проживаючи нестерпно важкі роки, Юрій Юрійович завжди залишається самим собою, в які 6 злі жарти не грала з ним доля. Це неймовірно смішна і захоплююча книга, можливо, найсмішніша з тих. що вам довелося читати останнім часом. Автор присвятив її всім українцям свого покоління, які живуть сьогодні не в Україні, виїхали за кордон нещодавно і залишилися там, щасливі.

224 pages, Paperback

Published August 29, 2011

About the author

Український письменник, журналіст, головний редактор кількох часописів. Син письменника Віктора Положія.

Reviews

[Sonya · Rating 3 out of 5]

Не знаю, що сказати про цю книжку
Мені сподобалось те, що в кінці нарешті у Юрія Юрійовича все добре
Він не зводить кінці з кінцями
Знайшов своє кохання віче в нього нарешті склалось
Він толковий, але не наглий і багато, хто цим користувався той же Добронравов🌚 але ж отримав все ж таки по заслугам
Така історія про радянські часи
Роботу, життя в радянські часи
Але слухалось легко і швидко
Оцінка 3/5 ⭐

[Marine · Rating 4 out of 5]

Це було дуже добре ,4.5 ⭐

[Vados · Rating 5 out of 5]

Для мене цей видатний твір талановитого Євгенія Положія стоїть десь на рівні "Москви 2042" Войновича. Так коротко та повно змалювати дрібними мазками простір України в часи перестройки та перші роки незалежності, оповідаючи не про глобальні події, а звичайні побутові дрібнички. Настільки якісно відтворити дух тих шалених часів через призму вельми ввічливого, вельми чемного, вельми безамбітного, вельми альтруїстичного та вельми душевного пана ЮрЮра - людини, яка все життя бажала лише добра всім навколо - від гопніків до злодіїв у законі, від наркоманів до божевільних, й, звісно всім жінкам навколо. Він один з найінтелігнтніших інтелігентів свого часу.
Його історія викликає щирий сміх у душі та гіркий сум на обличчі. Або ж навпаки. Дуже хочеться вірити в те, щоб ті події, описані автором, були вимислом, здогадкою, якоюсь збоченою фантазією! А не реальністю, в якій народилися ми та яку пережили наші батьки.

Нас готували будувати комунізм, життя вчило зовсім іншому, нас проводжали у так зване «доросле життя», де все давно вже було вирішено за тебе — ти гвинтик, якому «вкручують» мізки, а потім «вкручують самого»; але це було напрочуд зрозуміле і стабільне життя, з яким переважна більшість із нас готова була погодитись, незважаючи на те, що потрібно ставати на коліна і цілувати комусь ноги.

Це один з моїх улюблених творів сучукрліту. Та улюблений твір, про ті часи. В ньому немає жодного відтінку шовінізму, радянщини, ненависті, злості. Просто життя, яким воно було, яким воно пройшло крізь очі скромного та щирого Юрія Юровича, якому співчуваєш, якого поважаєш, за якого вболіваєш. Він - той, хто наповнює теплом та добром :)

10/10

[Iryna Bozhko · Rating 2 out of 5]

Фоліо свято плекає традицію не наймати коректорів. Випускник філологічного міг би і грамотніше писати: соромно за те, що альма-матер випускає недовчених. ЮрЮр фігурує то як історик, то як випускник природничого - можна було би й краще продумати історію персонажа. Загалом не побачила чогось надзвичайного. Три зірочки, бо про місто, в якому живу, і виш, у якому працюю.