Багато поколінь намагалися розгадати загадку загубленого міста інків Паїтіті. Згідно з легендами, саме в ньому заховане золото. П’ятеро друзів вирушають на пошуки таємничого міста і, як не дивно, знаходять його. Але з цих місць ніхто не повертався живим…
Max Kidruk (Ukranian: Макс Кідрук; born April 1, 1984 in Volodymyrets, Rivne region, Ukraine) - popular Ukrainian writer and science popularizer, holds a master’s degree in Energy Engineering. Studied at the National University of Water Management and Nature Resources Use (Rivne, Ukraine), and then was getting a postgraduate education at Kyiv Polytechnic University and Stockholm Royal Institute of Technology. He left both graduate schools in 2009, having decided to become a professional writer.
While living in Stockholm, he started traveling actively, first around Europe, then further abroad. Currently, he has visited more than 35 countries, including Tanzania, Mexico, Ecuador, Peru, China, Chile, Brazil, Angola, Namibia, New Zealand, Indonesia and others. For a while was a travel journalist for a number of Ukrainian magazines. In 2009, was published his first book, a travelogue “Mexican Chronicles. The Story of One Dream” (the second prize of the Ukrainian Literary Award “Coronation of the Word” (2009), the debut of the year from the bookstore chain ‘KS’). Over the next three years, Kidruk published three autobiographical travelogues, “Journey to the Navel of the World” about Easter Island, “Love and Piranhas” about Brazil, and “To Zealand!” on the Egyptian Revolution, Syria and New Zealand. All of them earned reasonable success among the readers. In 2012, Kidruk published the first fiction novel, a sci-fi thriller ”Bot”, dubbed by critics as ‘the first Ukrainian techno-thriller’. Over seven years, “Bot” was republished more than 6 times, the current edition – in November 2019. Over the next few years, Kidruk was slowly moving from writing techno-thrillers (“The Stronghold”, “The Ruthless Skies”) to more serious dramatic and psychological stories. The sci-fi book “The Inner Side of Dreams” (2016) and the social novel “Godlessness” (2018) were shortlisted for the BBC Book of the Year Award. The novel “Godlessness” remained in the TOP-20 of the bookstore chain “Bookstore E” for 13 weeks, 7 of which held the first position.
In the spring of 2015, in Poland was published currently the only Kidruk’s non-fiction book, “Ja Ukrainiec” (“I, the Ukrainian”). In the book, the author analyzes relations between Ukraine and Russia from the beginning of the liberation war led by Bohdan Khmelnytsky to the events of the Revolution of Dignity (2013-2014) and Russian military intervention in eastern Ukraine.
In 2017, Kidruk amazed the literary community by announcing a large-scale presentation tour with the new novel “Don’t Look Back and Stay Quiet”. The tour covered 100 cities of Ukraine, where almost 140 presentations were made. For this novel the number of printed copies by the beginning of 2019 has exceeded 30 thousand.
In the fall of 2019, Kidruk’s first augmented reality novel “Until the light fades away” was published. In addition to the interactive cover, the mobile application developed specifically for the book includes supplementary storylines, photos of the places where the events of the novel happen, a full diary of one of the characters, and a chat the reader can use to talk with one of the characters. The first print run (12,000 copies) was sold within the period of a month and a half. In the second week of sales, the book held the top spot of the TOP-20 list of the ‘Bookstore E’ network and at the end of 2019 continues to be in the top.
Я читала багато Кідрука (майже все, що доступне зараз), я усвідомлювала, що це рання його книга, я добре знала, що мене чекає: багато літаків і американського футболу, ніякі жіночі образи, не конче смішні жарти, жахливо прописані персонажі, гори абсолютно непотрібної інформації про літаки, відстані, переміщення, математичні підрахунки, які я, трясця, зрозуміла з першого разу, не треба було це повторювати десятки разів. Але я не очікувала, що буде ТАК ПОГАНО. Зазвичай, попри ніяких персонажів (особливо у перших книгах Кідрука), все витягує прикольний динамічний сюжет. Ти відкриваєш книгу, в два-три підходи прочитуєш, закриваєш. Але як же тут було нудно. Оцей довгий вступ про персонажів у Стокгольмі із супер-крінжовою сценою сексу і мега-дурнуватими ситуаціями з яйцями Левка (господи, до чого це взагалі було?), "геями" Яном і Ґремом (серйозно?!), картонною Сатомі, яка ніфіга не вміє (типова жінка в ранніх книгах Кідрука). Потім перша спроба потрапити в Твердиню, постійні затупи персонажів, їхнє абсолютно неаргументоване бажання влізти в смертельну небезпеку, бо автору так, трясця, треба. Ян, який відлучився, таке враження, тому, що був просто зайвим і взагалі нічим не виділявся. Сюжетні повороти, які вгадувались заввиграшки, тупі дії персонажів (вкотре і постійно, ПОСТІЙНО, бляха), абсолютно нерозкрита містична частина Твердині, словом... Все було сумно. Цікавими стали останні +- 50 сторінок книги, коли Джейсон почав порівнювати Твердиню з термітником. Ось тут вперше за весь роман я відчула хоч якусь емоцію: мінімальну моторошність. Загалом несподівано погано. І цього поганого так багато, що мені просто лінь розписувати все. Недарма це остання книга Кідрука на моїй полиці, до якої я дуже довго не могла добратись. Чуствувала.
Мабуть цю книгу треба було читати у 2013, або вже ні, бо it did not age well 😬 Дуже багато крінжі, поганенькі жарти, гомофобія, розклад персонажів по національностям на «росіянин», «українець» із якоюсь меншовартісною стереотипізацією, яка у 2023 взагалі не сприймається( Сюжет десь до середини книги мене тримав, далі я вже просто хотіла дочитати. Сподіваюся наступні книжки Кідрука кращі.
Перша книга Кідрука яка мені не сподобалося, були цікаві моменти але автор їх не розкриває, а якісь нудні та не цікаві моменти та події розписує мега детально. Но це моя суб'єктивна думка.
Якщо навіть опустити наявність в тексті недолугого любовного трикутника, гомофобних висловлювань, дивних жартів, детальних описів літаків (нашо? це ніяк не впливало на сюжет), то все ще залишається головне питання - яка ж мотивація у головних героїв?
Купка студентів без належних знань і підготовки їде в джунглі Перу, бо повірили на слово першому зустрічному пʼяному художнику, що існує загублена містична Твердиня. І коли, бачачи всі небезпеки на шляху, вони не повернули назад, хоча була можливість (не думаю, що це спойлер), то просто сумніваєшся в психічному здоровʼї цих «героїв». Чому вони повелись на цю авантюру і не зупинили її, я так і не зрозуміла до кінця книжки, тому вболівати і співпереживати персонажам не виходило, і книга в цілому не зайшла🤷♀️
На противагу "Любов і піраньї", які мене засмутили, дуже заліпатєльно, цікаво і глибоко. Я б не відмовилася дізнатися ще кілька подробиць, не описаних в книжці, але це не впливає на загальну оцінку. Сподіваюся, ніяких продовжень не буде.
Якщо у вас заплановано багато роботи, дедлайни, важливі зустрічі, НЕ починайте читати книги Макса Кідрука, бо відірватися від них неможливо!!!! "Твердиня" - це моя четверта книга автора, і, мабуть, найкраща ( а також "Де немає Бога"). Історія дууууже моторошна, є і пригоди, і таємниця, і містика, і різня, і, звичайно, неочікуваний фінал. П'ятеро друзів вирушають на батьківщину інків - Перу, на пошуки загубленої цивілізації Паїтіті . Від самого початку зрозуміло, що це дуже небезпечно і вони можуть не повернутися. Першу частину книги читаєш і на кожній сторінці хочеться кричати: "Ні, ні, не йдіть, не робіть цього, не треба, облиште!!!". Коли дороги назад уже нема, то мене, як читача, реально охопив жах:"Що ж буде далі? Куди вже гірше?". Історія описана дуже реалістично, таке враження, що усе було насправді. Дуже легко було в уяві відтворити і джунглі, і головних героїв, і саму Твердиню. Якщо б я вміла малювати, то, мабуть, спробувала б. Також дуже захоплює загадка Паїтіті....Так було цікаво читати як Семен їх розшифровував. Мені реально в голові не вкладається, що Кідрук вигадав усю цю історію, вона надто правдива... Окрім неочікуваного завершення, автор залишає дуже багато на розсуд читача.... Дуже хочеться, щоб саме цю книгу Кідрука екранізувати. Моя оцінка 10/10
Загалом, книга сподобалася. Багато у чому нагадала пригодницький американський бойовик. Також достатньо інформації різного роду, що чимось нагадало твори Жуля Верна. До кінця не розуміло (можливо десь пропустив), якою мовою між собою розмовляють протагоністи. Усі п’ятеро студенти з різних країн, яких об’єднує навчання у Швеції. Серед них чех, американець, українець, росіянин та японка. Очевидно, що англійська, хоча українець та росіянин, скоріше за все, розмовляли між собою російською. Наступне: спантеличила поїздка у місто, закинуте, навіть загублене, існування ,якого під сумнівом. Однак, п’ятеро туристів знаходять його. Це трохи дивно і незвично, зважаючи на те, що хтось точно шукав би його. Далі збентежило те, що коли протагоністів схопили, то їх не стратили і не посадили під замок. Зазвичай люди пов’язані з виробництвом наркотиків, не надто люблять панькатися з тими, хто, навіть випадково, дізнається про їх незаконну діяльність. Ерудованість головних героїв вражає та дивує, оскільки не усі люди можуть знати стільки інформації, хоча різне трапляється. Розшифрування росіянином давніх письмен також виглядає непереконливо, зважаючи, що там сиділи вчені і шість років не могли дати собі раду. Ідея Чорної кімнати захоплива, але очікував, що та цивілізація, що створила Твердиню, насправді зникла через створення ними атомної зброї, якою ж і знищила себе, однак нам не розкривають (авторська версія відсутня) долі зниклої цивілізації.
Суперкруте знайомство з автором! Сюжет розвивається динамічно і непередбачувано. Мені сподобалося, що автор уникає жанрових штампів. Буду знайомитися з книжками автора і далі.
Сіла читати і була приголомшена першими 30 сторінками. Читаю зараз дуже багато трилерів та жахіть, тому мене вже важко налякати, але ця книга зайшла з іншого боку. Не очікувала такої моторошної сцени, ще й напочатку. Сюжет дуже динамічний, але після першої половини в мене було вже занадто багато очікувань і книга звернула на шлях, який, особисто мені, був менш цікавий. А під кінець я вже втомилася від бойовикових сцен. Тим не менш, книга мені сподобалася. Перший раз читала під музику, обрала плейлист bali dacha shamanic music і це було неймовірно атмосферно, в кінці книги автор радить свій плейлист, але я не уявляю як з ним можна зосередитися на книзі).
Спочатку сюжет розвивається повільно, але потім від книги неможливо відірватися. Дуже багато деталей, які є реальними і не перевантажують текст. Хочеться читати ще і ще. Хоча, як і у "Поки світло не згасне" кінцівка мене частково розчарувала... На Ютубі є декілька відео про Паїтіті, правда іспанською, але з субтитрами. Також дуже цікаве місце у Лівані, про яке згадує автор ❤️
Так склалося, що я почав читати Кідрука від свіжого до давнішнього. Дуже радий, що автор виріс з отаких оповідань та зацікавився більш глибокими темами. Навіть не знаю, кому можно радити цю книгу...
Добротний пригодницький трилер. Але, є й багато "але". По-перше я полюбляю жахливі пригоди у дусі: команда людей вирушає кудись у джунглі, а там їх ряди проряджає якась напасть. А тут ще й загадкові перуанські загублені старі міста. Намальовані карти, фото з google-earth додають подіям ваги, немов би все це відбувається насправді.
По-друге, я навіть не знаю, чи це мінус, чи загалом звичайний в таких триллерах факт, це бісячи персонажі. Як ото кажусь "я б з ним в гори не пішов". І дійсно, в таку подорож треба йти тільки з найближчими людьми, до котрих можно повернутися спиною. А тут ще на початку планування було вже видно хто, що собою уявляє.
Тож маємо Левка, головного героя, в цілому звичайного українського хлопця. І він єдиний, хто тут не бісить з усього цього гурту, принаймні першу половину книги. Але й він часто тупить, вважає за краще сховати голову в пісок, й запевнити себе, що все нормас. Якби не ця його риса, цієї трагедії (та й книги також, чого уж там) не було б. Чим далі, тим більш матьорим становиться Левко. Ця метаморфоза дещо дивує і виглядяє якось штучно, якщо згадати первинні комплекси хлопця. Другий герой – росіянин Сьома, геній, та ідейний натхненник на всю цю пригоду. Саме цей персонаж і видає максимум технотриллерських штучок, як то розрахунки якісь, наукові теорії. Далі йде бісячий американець, який на початку пригоди клеїть дівчину Левка, й не може себе навіть як справжній чоловік повести, та поговорити з Лео прямо. Японка Сатомі – шльондра з цього тупого трикутника. Це вся її роль у книзі. Як раз годна пара американцю. А Левка хочется бахнути по довбешці, щоб отямився і знайшов собі нормальну українську дівчину, а не цю пустоголову екзотику. Останній в цій компашці – чех Ян. Статист і цим все сказано. Навіть у галюціногенного куста з квітами більш важлива роль, ніж у цього персонажа.
Загалом бачимо, що состав ще той набрався. Але, не зважаючи на все це, читати було цікаво, особливо другу половину книги. Містики на жаль було дуже замало і вона ніяк не пояснюється, але було багато математики, біології, палеографії. Мені особливо цікаво було читати про біологію. Тим паче, що це єдине схоже на правду з усієї цієї псевдонаукової фантастики.
Починаючи читати, я все гадала, що ж там за напасть така у тіх джунлях. Але у кінці мене не покидає думка, що найстрашніше, що прийшло в ці джунглі – це група безмозких студентів.
Котики, у мене для вас чудова новина! Українська література це не тільки стражденні страждання, нещасні нещастя та злиденні злидні! Якщо для вас це - давно не новина, я вас вітаю; якщо ж ви, як і я, думаєте, що найдинамічніші події в українських книгах - це чвари сусідів за межу, то ось вам спростування.
«Твердиня» Макса Кідрука - це 560 сторінок безперервного екшену. Такого, що інколи забуваєш дихати, соваєш ногами, тікаючи від переслідувачів, та вирішуєш о пів на першу ночі все ж дочитати ті сто сторінок, бо чекати до ранку - неможливо.
П‘ятеро друзів вирушають у відпустку не в Італію, їсти фісташкове джелато, а до Перу - шукати в джунглях залишки загубленої цивілізації. Про неї їм розповів якийсь стрьомний дідуган, і його історія так і кричала: «не лізьте туди»! Але ж ні!
В книзі, власне, все, як я люблю: джунглі, загадки, переслідувачі, природні й рукотворні перепони, туземці, ой ну що вам сказати! Круто, дуже круто! Питання до сюжету і вчинків героїв є, але, за таким швидким розвитком подій, про них миттєво забуваєш.
Одна суттєва претензія з мого боку: гомофобські і расистські висловлюваняя героїв. В 2020 році це виглядає цілковитою дикістю. І хоч, на жаль, автор, напевне, досить справедливо описує ставлення до геїв та афроамериканців середньостатистичного українського молодика, я б чекала, що сучасні письменники братимуть на себе відповідальність за формування світогляду читачів, а не тільки за опис реальності. Врешті решт, це просто немодно і недалекоглядно.
Other than that, як казав мій колишній керівник, це захоплюючий, «фірмовий» пригодницький роман, що я найменше очікувала від українського автора. Вже маю його іншу книгу в планах до читання!
Не дивлячись на відвертий мінус у вигляді героя руського та гомофобії (добре, що лише на перших сторінках), ця книга стала ще однією фавориткою з творчого доробку Кідрука. Можливо, через те, що мені самій цікава історія та культура інків, майя та інших древніх народів, за чим я і пішла в книгу. А можливо, через те, що мені просто подобається авторський стиль письма, що причарував ще під час першого знайомства, коли я читала "НОІМ". Дякую Кідруку за чудово проведений час, цікаву історію Паїтіті та дещо незвичні сюжетні ходи.
Навмисно придбала одну з книг Кідрука, аби мати уявлення, як він пише. Так би мовити - «розминка перед тренуванням». Треба ж підготуватися пере тим, я брати читати ЦЕГЛИНУ «Колонія»! :)
Відразу скажу, що -1⭐️ за головного героя москаля і те, який він тут показаний супер розумником, який розгадав за кілька тижнів загадки, які науковці роками не могли зрозуміти😤 Ще й наголошувалось на його національності тупо постійно - слово «р#сіянин» в книзі зустрічається 373 рази🫤 Абсолютно нічого не змінилось би, якби герой був українцем чи іншої національності (але тут є момент, що місцями москаль і Лео, українець, говорили кацапською, щоб інші їх не розуміли, тому все ж таки хоча б українцем його можна було зробити).
Взагалі книга читається легко і швидко, сюжет досить цікавий, але є багато питань до героїв, а, точніше, їх мотивації. Перші 50% книги у мене в голові було одне: нахіба ви туди лізете??? Я би зрозуміла, якби в когось з них була якась власна історія з Твердинею, а так вони наслухались якогось старого діда, потім москаля, який перший загорівся цієї «класною» ідеєю, і вирішили, що треба йти. Їх не зупиняло ні те, що всі місцеві боялись як чорта підніматись вверх по течії, щоб довезти їх до місця призначення, ні те, що вони знаходили в лісах. Ну 😐 За це і ще бал зняла, бо реально мені важко повірити, що їх тягнула виключно жага побачити Твердиню.
Але очевидно, що Кідрук добре попрацював над цією книгою. Хоча мені не дуже було цікаво читати цілі розділи перетворення однієї системи обчислення в іншу, все ж я розумію, що це специфіка жанру. Також плюсик за оформлення книги - і карти, і зображення - повне занурення в атмосферу.
Це друга книга Кідрука у мене, до цього я читала «Не озирайся і мовчи», і вона мені сподобалась значно більше.
Отже оцінюю я "Твердиню" на 5 зірок, хоча зразу мушу зазначити що це не мій жанр. Цю книжку треба було читати коли я вчився в школі, років так в 13. Тоді це точно була б моя клюблена книга а Кідрук був би улюбленим автором. 5 зірок я кладу за те шо не міг відірватися від читання. За те що сюжет місцями притягнутий за вуха варто було б знизити хоча б на дві зірки, але за те що таку шалену книгу написав український автор знизити рейтинг не можу. По суті це вже готовий сценарій бойовика. Часом переходить в триллер чи фільм жахів. Події розвиваються абсолютно непередбачувано. Кідрука варто похвалити за фантазію, без поняття звідки він взяв натхнення для цього твору, я б точно такого не вигадав.
- про таємниці, які манять; - про дружбу, ревнощі, взаємовиручку, вірність; - про особисті якості; -про жагу володіти та жорстокість; -трохи містики та науки.
Гомофобія, один з головних героїв росіянин. Ідіотські сцени з яйцями в тазику та прикиданням гомосексуальною парою. Добре, що я почала знайомство з автором не з цієї книги.
Книга для справжніх інтелектуалів: пізнавальна, пригодницька, місцями дещо технічно-математична, але це надає оповіді особливого шарму, ніби читач посвячується у таїнства та глибини інженерноі точності.
Отримувала задоволення від сюжету, від опису природи, від жаргонних слів, по справжньому оцінила криптографічні задачі по ходу роману. Автор піднімає дуже цікаві питання щодо висвітлення історії «переможцями» і ділиться своїми роздумами про можливі сценарії минулого.
Одним словом - не могла відірватися від книжки поки не побачила останньої сторінки.
Загальна оцінка 4 (насправді 4.5) через дві речі: а. не логічну (в плані подальших вчинків) як на мене поведінку головного героя, коли вирішувалася доля його найліпшого друга; пізніше він захистить дівчину і перейматиметься долею Грема, якого ненавидів від початку. б. відчуття пустоти або усвідомлення марності усього пройденого шляху героями.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Читання цієї книги я довго відкладала, бо схвальні відгуки переконували, що це треш, ідеальне пригодницьке чтиво, багато незвичайних сюжетних поворотів, гумору автора і таємниць. Ну й все в цьому дусі. Тому хотілось лишити цей скарб якомога довше на поличці, аби у свій час просмакувати і прожити (за словами багатьох знайомих) кращий) роман Кідрука. Ну от. Я до нього допливла😌. ⠀ Мені дуже імпонує зав’язка роману й загалом обстани, в яких опиняється компанія п’ятьох друзів. Незвідані джунглі Перу🍃. Прагнення нових пригод і чогось не банального. Містика👻. Легенди. Пошуки таємничої Твердині. Від цього відірватись складно, ба більше - коли розумієш, що далі точно буде жесть(не перша ж книга Кідрука😌, ми знаємо, чого очікувати😅, все проходили). А ще ця атмосфера Латинської Америки♥️. Для українців це все досить не звичне, хочеться відчути всі-всі особливості цього краю, уявити монументальні споруди, які збудували наші предки. Я прокайфувала, коли перед очима вимальовувались нові містечка, стародавні пам’ятки, хащі джунглів, було чимало пізнавального і навіть корисного🐜. Ніби була шостою у цій компашці, яка шукала пригод у забутому й незвіданому Богом куточку планети🌎. ⠀ Я б рекомендувала починати знайомство з творчістю Макса Кідрука саме з «Твердині» (або інших ранніх романів). Тоді книга буде реально «пушкою»💥. Оскільки я читала всі наступні книги автора, і лише ось-ось повернулась до цієї, то мені постійно хотілось порівнювати «Твердиню» з пізнішими романами Кідрука. У голові виникав дисонанс, відчувались сюжетні дірки, залишилось багато запитань, а ще я точно відчула, як сильно змінився автор і стиль написання його текстів. І це круто. Бо кожна наступна книга @max.kidruk стає кращою і кращою. ⠀ Тому з нетерпінням чекаю наступні шедеври одного з улюблених авторів #сучукрліт 😊.
Пригодницький роман. Росіянин Семен (ледь не геній), українець Левко, американець-мулат Грем, японка Сатомі, чех Ян, які навчаються у Швеції, рушають до Південної Америки у таємничу місцевість Перу у пошуках загубленого міста і його скарбів. Початок сюжету тривіальний - отримання інформації та карти від шведа-мандрівника. Надалі пригоди стрімко розкручуються. Хтось переслідує подорожуючих, намагається змусити їх відмовитися від пошуків таємничого Паїтіті. Зрештою шукачі пригод дістаються Паїтіті та потрапляють у неволю до .жорстокого американця Джейсона, який разом з місцевими мафіозо досліджує таємничі письмена та властивості матеріалу, з которого споруджено Твердиню, а також здобуває золото і виробляє наркотики. Багато пригод, смертей. Автор надає масу вікіпедійної інформації про все що завгодно: гелікоптери, авіаносці, надувні човни, зброю, географічні особливості тощо. Це трохи збиває з ритму читання. Головні персонажі розмовляють між собою англійською, автор, цілком природньо, передає їх мову українською, але часто подає якісь фрази англійською та у примітках дає переклад. Для чого? Незрозуміло. Щоб вразити читача знанням англійської? Інколи ці англійські фрази написані з помилками(редактор не побачив) . Вклинення іспанських фраз у мову персонажів, яка ведеться англійською, цілком нормальний прийом. Семен та Левко інколи перемовляються між собою російською, але автор передає це, здебільшого, українською, але інколи і російською. Якось не послідовно. Загалом твір цікавий, мені лише заважало зловживання автором текстами з Вікіпедії. Вразила карта кількох вулиць Стокгольма. Шкода, що нема карти вулиць Куско. Завершення роману якось не вразило.