What do you think?
Rate this book
Київ в українській історії
Ця книжка є збірником статей і матеріалів з історії Києва, написаних істориком-дослідником протягом 1990-х - 2000-х років. Головною їх темою є значення Києва та його святинь в історії національно-визвольного руху XIX - початку XX ст. Читач знайде тут також дослідницького характеру статті з історичної топографії Печерська, діяльності Київського товариства охорони пам'яток історії та мистецтва (1910), Музею переходової доби (1942), документи про потерпілі від більшовицьких обстрілів у січні 1918р. київські церкви.
Призначена для фахівців-києвознавців та всіх, хто цікавиться історією міста.
Призначена для фахівців-києвознавців та всіх, хто цікавиться історією міста.
304 pages, Hardcover
Published January 1, 2011
3 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
August 28, 2017
Цікава книжка. Не для тих, хто приїхав на екскурсію і хоче путівник прогуляться по місту. Для тих, хто в цьому місті вже пожив, щось послухав чи підчитав і хоче дізнатися більше. От саме це "більше" і є у великій кількості у книжці Гирича.
Найбільше і найцікавіше - про Печерськ і Лавру в різні періоди, особливо про ті часи, коли Лавра ще була ледь чи не форпостом українства, і хто і коли і як її підминав під москалів. Цікава і повчальна історія.
Або про те, як на зламі минулого і позаминулого століть у Києві боролися проукраїнська і проімперська російська свідомості - пам'ятниками, про так званий історичний шлях (набір пам'ятників такий), митарства Шевченка і Хмельницького (не їх самих, а пам'ятників їм). Пам'ятники - це серйозна ідеологічна штука, яка в'їдається в нашу підсвідомість і робить звідти свою роботу.
Цікава розвідка про діяльність Товариства охорони пам'яток, там, приміром, про історію з реконструкцією Золотих воріт і про зруйновані церкви, ну, і таке інше. Прецікаві, як на мене, документи, що фіксують ушкодження Лаври під час обтрілу Києва 1918 року. Взагалі, документи мені останнім часом особливо добре заходять, пожива для критичного мислення.
Про Грушевського Гирич торік видав у Смолоскипі цілу велику книжку, тут же теж є трошки - про обстріл будинку на Паньківській і вагу для історії втраченого в тому обстрілі архіву як самого Грушевського, так і інших мешканців (а тусняк у них там на Паньківській, треба сказати, був ще той).
Найслабша частина - добірка рецензій. Ніколи не розуміла, навіщо це вміщати. От коли книжка творів якогось письменника містить рецензії на нього - то ок, це логічно і зрозуміло, але навіщо передруковувати рецензії на києвознавчі книжки - того не розумію. Тим більше, що від рецензії до рецензії періодично повторюються ті самі аргументи. Як здрасті...
Читати, якщо ви киянин/ка чи понаєхавший/а, що хоче якось осягнути логіку цього міста.
ПС. В одному місці надибала статистику, що на початок визвольних змагань у Києві найбільше було росіян, далі йшли поляки і аж за ними українці. Це багато пояснює.
Найбільше і найцікавіше - про Печерськ і Лавру в різні періоди, особливо про ті часи, коли Лавра ще була ледь чи не форпостом українства, і хто і коли і як її підминав під москалів. Цікава і повчальна історія.
Або про те, як на зламі минулого і позаминулого століть у Києві боролися проукраїнська і проімперська російська свідомості - пам'ятниками, про так званий історичний шлях (набір пам'ятників такий), митарства Шевченка і Хмельницького (не їх самих, а пам'ятників їм). Пам'ятники - це серйозна ідеологічна штука, яка в'їдається в нашу підсвідомість і робить звідти свою роботу.
Цікава розвідка про діяльність Товариства охорони пам'яток, там, приміром, про історію з реконструкцією Золотих воріт і про зруйновані церкви, ну, і таке інше. Прецікаві, як на мене, документи, що фіксують ушкодження Лаври під час обтрілу Києва 1918 року. Взагалі, документи мені останнім часом особливо добре заходять, пожива для критичного мислення.
Про Грушевського Гирич торік видав у Смолоскипі цілу велику книжку, тут же теж є трошки - про обстріл будинку на Паньківській і вагу для історії втраченого в тому обстрілі архіву як самого Грушевського, так і інших мешканців (а тусняк у них там на Паньківській, треба сказати, був ще той).
Найслабша частина - добірка рецензій. Ніколи не розуміла, навіщо це вміщати. От коли книжка творів якогось письменника містить рецензії на нього - то ок, це логічно і зрозуміло, але навіщо передруковувати рецензії на києвознавчі книжки - того не розумію. Тим більше, що від рецензії до рецензії періодично повторюються ті самі аргументи. Як здрасті...
Читати, якщо ви киянин/ка чи понаєхавший/а, що хоче якось осягнути логіку цього міста.
ПС. В одному місці надибала статистику, що на початок визвольних змагань у Києві найбільше було росіян, далі йшли поляки і аж за ними українці. Це багато пояснює.
Displaying 1 of 1 review