Ще одна книга від культового сучасного німецького ілюстратора та письменника, лауреата Міжнародної премії пам'яті Астрід Ліндґрен за 2017 рік (її вручають за внесок у розвиток дитячої та юнацької літератури) Вольфа Ерльбруха. Чим цього разу здивує українських читачів автор легендарного Крота? От що-що, а дивувати він таки вміє і неабияк піднімати настрій теж.
Цього разу історія вже не про манюсінького, але рішучого крота, а про величезного, але сентиментального ведмедя. І пов'язує ці оповідки хіба те, що кожен із персонажів на початку вилазить із-під землі, а далі вирушає на пошуки кожен чогось важливого для себе.
Читайте книгу Вольфа Ерльбруха - у ній Ви знайдете відповіді на важливі питання. Про що мріє ведмідь, вилізши навесні із барлогу?.. Крім поїсти, звісно. Вже після того, як він добряче від'ївся. І чому він реве на весь ліс? Не здогадуєтеся?!.
Wolf Erlbruch (born in Wuppertal, Germany) was an award-winning illustrator and writer of children's books. He combined various techniques for the artwork in his books, including cutting and pasting, drawing, and painting. His style was sometimes surrealist and was widely copied inside and outside Germany, and some of his story books discuss adult topics such as death and the meaning of life. They have won many awards, including the Deutscher Jugendliteraturpreis in 1993 and 2003, and the Hans Christian Andersen Award for illustration in 2006.
Hezký nápad, originální ilustrace, jen trochu nejasné vyznění - bez dovysvětlení rodičů to možná nebude dětem vůbec dávat smysl. Jinak rozhodně zajímavý způsob jak malým čtenářům přiblížit kde se berou děti.
Mr. Bear is searching for the answer to that oft asked question, where do babies come from. He receives a lot of peculiar misdirection, but eventually meets a lady bear who takes his hand and leads him "in the middle of some long, some very long, grass". I'm sure they were just there to have a picnic.
Бах! Бах-бах-бах! Бах! Якщо б це був дебютний роман, то так могли би звучати цвяхи в авторську труну Історія цікава, але структура — нестерпний біль. Початок трилогії нам розповідає про місто Бйорнстад. Тут живуть фанати хокею. Тут народжують таланти, які потім мають змогу перейти в професійний спорт. Хоч і містечко є центральним персонажем, але все одно ми маємо декілька ключових персонажів, про які і буде йти мова в самому творі. Їхні сюжетні лінії будуть переплетені, а їхні кроки впливатимуть на одне одного. До чого це призведе? Чи знайде кожен з персонажів щастя і бажане?
Враження Нуууу, я би хотів отримати більш структурований текст. Саме через рвану структуру було важко сприймати текст. Не вважаю, що це якийсь дуже крутий, геніальний, неповторний авторський мув, тому що для мене це виглядало набором скетчів, які скліпали аби як. Таке враження, ніби я Тік Ток читав. Таке враження, ніби це написав тривожнік, у якого купа ідей, а концентрації на одному — нуль.
Фізично дуже боляче це було читати, тому що тільки налаштувався на настрій персонажа (а центрального персонажа тут немає, якшошо), аж тут Бакман перемикає увагу читача на іншу сюжетну лінію. І інколи це відбувалося навіть не на сторінку, а всього лише на один абзац. І через це в голові не просто каша, а якась собача похльобка, в якій: і яблука, і гречка, і кістки, і залишки мʼяса, і морква, і картопля, і ще купа всього (ну а шо, Бобік і не таке хавав😁). Нє, я таке не люблю. Це навіть не маніпуляція емоціями, це хєр поймі шо.
Останній раз я купую всю трилогію на чистій довірі до автора. Якщо б не витрачені кошти, закинув би книжку ще на перших 30%.
Бакман любить затягнути завʼязку сюжету, але навіть за мірками Бакмана, «Ведмеже Місто» — зашквар. Головна подія відбувається майже на половині книжки, а до цього взагалі нічого не відбувається. Половина інформації, яку нам видає автор, взагалі ніяк на сюжет не впливає. Так, вона розширює атмосферу містечка, але і без цього можна було легко обійтися.
Обіцяли, що історія мене може знищити, що від цієї книжки всі плачуть, що вона дуже болюча, але саме через структуру тексту читач просто не встигає зануритися в настрій персонажа. Особливо, коли на піку перемикають його увагу на іншого персонажа, а через декілька абзаців повертають в драму. ФРЕДРІК, МАЗАФАКА!! ДАЙ МЕНІ НАЛАШТУВАТИСЯ НА ГЕРОЯ!!!
Особлива тупість, коли перемикання на інших персонажів відбувається не роздільником (і навіть не великим відступом, як це вже і так реалізується в книжці), а пишеться все просто з наступного абзацу. 04:19: в історії про Фатіму та Амата, 04:20: «мама і тато сидять за столом». Про шо це? Хто це такі? І спочатку думаєш, шо це все про Фатіму далі, а мозок не встигає обробити інфу, що у неї ж нема чоловіка. І тільки вже всередині абзацу можна побачити чиї це батьки. Те саме стосується початків абзаців зі звичних «він, вона, вони». ФРЕДРІК, ЦЕ ҐАЗЛАЙТ ЧИ АБʼЮЗ???
Попри це все в книжці можна знайти багато важливого меседжу: гомофобія, віктімблеймінг, сексизм, мізогінія, зґвалтування, влада білих заможних чоловіків, слово чоловіка проти жінки. По кожній з цих тез можна було б написати окремий есей, спираючись на твір Бакмана, але це буде вже ультра лонгрід, тому тут і зупинюсь.
Чому така оцінка? Через структуру, навіть попри контекст і саму історію. Якщо це найкараща частина трилогії, то мені лячно братися за останні дві😅
Висновки Якщо у вас мозок перемикається швидше за швидкість світла, то може і сподобається стиль написання. Мені такий Бакман не подобається. На тлі цього твору мені навіть «Брітт-Марі» сподобалась😅 Якщо б це був не Бакман, то твір засрали би, а так чисто довіра аудиторії та репутація вивозять.
From August 2011—The title asks "Me, a Papa Bear?" a short and sweet story about a bear who, coming out of hibernation in the spring, realizes he longs to have children. But he has no idea how they are made, and goes around asking various animals for their advice to comic effect. All's well that ends well when he meets a female who assures him that they'll quickly figure out how to go about it. I don't usually read Children's Literature for the very young, but borrowed this book from the library to get a glimpse of German illustrator Wolf Erlbruch's work, recipient of the Hans Christian Andersen illustration award for 2006.
Where do babies come from? We're used to give children these weird stories that really make no sense─ like the storks delivering babies, or I think there's one about babies sprouting out of cabbages or something. And the bear in this story goes looking for the answer and receiving all these myths in return.... But at the end it is kind of answered, yet still implied... raising the question again.
I enjoyed the fact that the pictures are not just decorative, but actually add to the story, showing things that you wouldn't otherwise know if you just stick to the text.
This sweet and somewhat humorous picture book is delightful. I was told many of these stories about where babies come from when I was a child. I was told children were picked from cabbage patches, but I guess a turnip patch is similar. Still, it's the illustrations that make this book for me. That bear is just adorable! That's where all the humor comes from.
Ancora una volta, Erlbruch vuole affrontare un argomento che spesso mette gli adulti in difficoltà davanti alle domande dei bambini e, ancora una volta, Erlbruch lo fa in maniera diretta, oltretutto prendendo l'occasione per smascherare alcune bugie inventate dai grandi. Ad arricchire il testo ci sono delle tenerissime illustrazioni.
Schöne Illustrationen, angenehme Geschichtenerzählung. Ein Thema muss aber klarer definiert werden, bevor es den Kindern vorgelesen wird. z.B. Wenn es darum geht, Wie sind die Kinder auf die Welt gekommen, oder wie Mama und Papa das Kind bekommen haben.
Ein Bär möchte wissen, wie Bärenbabys gemacht werden. Erst bekommt er jede Menge lustige Geschichten erzählt, die wenig glaubwürdig klingen, dann lernt er eine schöne Bärendame kennen, mit der könnte er ja wirklich Bärenbabys machen. Selbst. Das ist alles sehr niedlich zu lesen und wirklich wunderschön bebildert, aber wie Babys gemacht werden, wusste ich nach der Lektüre dieses Buches immer noch nicht. :)
This entire review has been hidden because of spoilers.
Cute. The bear wakes up hungry after hibernating for the winter. Soon though, he's well-fed again, and thoughts turn to having cubs. He doesn't know how to go about it though, and seeks answers from other animals.
Çocuk sahibi olmak isteyen fakat evvela bunun nasıl olacağının cevabını arayan bir ayının hikâyesi. Çizimler her zamanki gibi çok hoş ama hikâye biraz zayıf ve de erken bitiyor gibi.