What do you think?
Rate this book
Світи і лабіринти
В далекому майбутньому після видалення мозкової пухлини інноваційним методом пацієнт втрачає пам’ять і дружина приводить чоловіка у спеціальний медичний центр, щоб відновити йому спогади. Що б ви думали, якби відчували, що зі світом навколо вас щось не так? Що б ви робили, якби згадували минуле, якого ніколи не було?
- GenresUkrainian Literature
224 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
24 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 15 of 15 reviews
October 13, 2019
«СВІТИ І ЛАБІРИНТИ»
⠀
Червінська Ірина
@chervinska_irina
⠀
Видавництво «Книги-ХХІ», 2017
⠀
Ланцюжок подій, що веде до божевілля. До злочину. Чи до прозріння?
⠀
Втратити себе, щоб знову знайти в лабіринтах свого підсвідомого.
⠀
Привиди минулого і теперішнього, що створюють сон чи реальність?
⠀
Боляче вщипнути себе, але не прокинутись, а ще глибше зануритися у кошмар.
⠀
Дуже соковитий текст.
⠀
Химерно-реалістичні порівняння й асоціації.
⠀
Не зовсім оригінальна ідея про «матріархат», але дуже оригінальне зображення вигаданого «світу».
⠀
Не для слабодухих.
⠀
Або захопить з перших сторінок, або відкине не свого читача!
⠀
Це ніби сучасний мікс творів «Злочин і кара» з «Який чудесний світ новий!», що викладений влучною мовою в стилі Етвуд.
⠀
Цитата:
⠀
« - Дивись, - пояснювала жінка, - отут ти вибираєш дизайн свого світу, в цьому віконечку прописуєш його параметри, розміри, тут – епохальний розвиток індивідів. Внизу – густонаселеність і основні локації, де буде існувати життя, частоту його оновлення. Можна запрограмувати приблизний історичний зріз, а якщо добре постаратись і помудрувати кілька днів – то й хід історії в цілому від однієї якоїсь події до іншої. Ну, ніби певний відтинок часу. Зрозумів? Можливо спроектувати все, що бажаєш, прописати до таких дрібниць, як наповнення клітин живих організмів, функції квантів, вигляд атомів або, якщо ти моделюєш великий всесвіт, то навіть силу випромінювання квазарів.
- І все ото буде справжнім?
- Ну як справжнім… не зовсім. Справжніми матеріями бавитися заборонено. Пересічним людям ці заморочки доступні тільки у формі своєрідної матриці. Але різниці практично не відчувається.»
⠀
Анотація:
⠀
«В далекому майбутньому після видалення мозкової пухлини інноваційним методом пацієнт втрачає пам’ять і дружина приводить чоловіка у спеціальний медичний центр, щоб відновити йому спогади. Що б ви думали, якби відчували, що зі світом навколо вас щось не так? Що б ви робили, якби згадували минуле, якого ніколи не було?»
⠀
Про автора:
⠀
Народилася 23.08.1980 року в м. Калуш на Івано-Франківщині, де і проживає нині.
⠀
«Світи і лабіринти» – перший у доробку авторки роман-трилер, з елементами сюрреалізму та фантастики.
⠀
#примхливачитака
⠀
Червінська Ірина
@chervinska_irina
⠀
Видавництво «Книги-ХХІ», 2017
⠀
Ланцюжок подій, що веде до божевілля. До злочину. Чи до прозріння?
⠀
Втратити себе, щоб знову знайти в лабіринтах свого підсвідомого.
⠀
Привиди минулого і теперішнього, що створюють сон чи реальність?
⠀
Боляче вщипнути себе, але не прокинутись, а ще глибше зануритися у кошмар.
⠀
Дуже соковитий текст.
⠀
Химерно-реалістичні порівняння й асоціації.
⠀
Не зовсім оригінальна ідея про «матріархат», але дуже оригінальне зображення вигаданого «світу».
⠀
Не для слабодухих.
⠀
Або захопить з перших сторінок, або відкине не свого читача!
⠀
Це ніби сучасний мікс творів «Злочин і кара» з «Який чудесний світ новий!», що викладений влучною мовою в стилі Етвуд.
⠀
Цитата:
⠀
« - Дивись, - пояснювала жінка, - отут ти вибираєш дизайн свого світу, в цьому віконечку прописуєш його параметри, розміри, тут – епохальний розвиток індивідів. Внизу – густонаселеність і основні локації, де буде існувати життя, частоту його оновлення. Можна запрограмувати приблизний історичний зріз, а якщо добре постаратись і помудрувати кілька днів – то й хід історії в цілому від однієї якоїсь події до іншої. Ну, ніби певний відтинок часу. Зрозумів? Можливо спроектувати все, що бажаєш, прописати до таких дрібниць, як наповнення клітин живих організмів, функції квантів, вигляд атомів або, якщо ти моделюєш великий всесвіт, то навіть силу випромінювання квазарів.
- І все ото буде справжнім?
- Ну як справжнім… не зовсім. Справжніми матеріями бавитися заборонено. Пересічним людям ці заморочки доступні тільки у формі своєрідної матриці. Але різниці практично не відчувається.»
⠀
Анотація:
⠀
«В далекому майбутньому після видалення мозкової пухлини інноваційним методом пацієнт втрачає пам’ять і дружина приводить чоловіка у спеціальний медичний центр, щоб відновити йому спогади. Що б ви думали, якби відчували, що зі світом навколо вас щось не так? Що б ви робили, якби згадували минуле, якого ніколи не було?»
⠀
Про автора:
⠀
Народилася 23.08.1980 року в м. Калуш на Івано-Франківщині, де і проживає нині.
⠀
«Світи і лабіринти» – перший у доробку авторки роман-трилер, з елементами сюрреалізму та фантастики.
⠀
#примхливачитака
September 13, 2022
Я не побачила тут історію про втрату пам'яті, про яку йдеться в анотації. Це історія про пияцтво, суцільні матюки через слово у мові героїв та жахливе ставлення до жінок. Весь час, доки читала цю книгу, вона мене дратувала і злила. Але я сподівалась, що в кінці щось зміниться і можливо історя стане трохи ліпшою ніж вона була досі. Проте ні. Чи треба казати, що книга мені не сподобалась...?
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 19, 2018
відгук можна переглянути тут: http://rubie.in.ua/sviti-i-labirinti-...
загалом - рекомендую
загалом - рекомендую
June 15, 2023
Ще давно купила цю книгу на розпродажу і не чекала від неї «вау ефекту». Але мені трапилась неймовірна пригода по сторінкам разом з головним героєм.
Сучасні українські автори не перестають мене дивувати і це викликає почуття гордості за них.
Сучасні українські автори не перестають мене дивувати і це викликає почуття гордості за них.
January 11, 2023
Взяла колись цю книгу, бо була акція у видавництві. І жодним чином не розчарувалась. Несподівано гарно написано і дуже цікава історія. Спочатку було трохи нудно, а потім як завертілось... Жодним чином не передбачуваний сюжет.
Читала, що деякі незадоволені присутністю нецензурної лексики. Як на мене, усе в тему. Мати якраз показували справжній характер персонажа. Крім того, додає деякої повсякденності.
Я лише починаю знайомитися з сучасною українською літературою, і ця книга тепер в моєму (ще невеликому) топі.
Читала, що деякі незадоволені присутністю нецензурної лексики. Як на мене, усе в тему. Мати якраз показували справжній характер персонажа. Крім того, додає деякої повсякденності.
Я лише починаю знайомитися з сучасною українською літературою, і ця книга тепер в моєму (ще невеликому) топі.
September 28, 2024
Моя суб'єктивна оцінка - це цікава і дуже достойна книга.
В ній є щось від серіалу Легіон, Ноланівського Початку, трошечки від Ріка і Морті з фіналом який нагадує Кінець Євангеліону.
Перші сторінок 40 не зрозуміло, але потім ти бачиш химерні лабіринти якими водить героя і читачів авторка, як вона грається з очікуваннями.
Мова жива, читається легко, логіка подій присутня. Дуже сподобались дивні майже гіпнотичні асоціації що спливають у героя в голові. Рада що дізналась про цю книгу і тепер маю її в своїй бібліотеці.
В ній є щось від серіалу Легіон, Ноланівського Початку, трошечки від Ріка і Морті з фіналом який нагадує Кінець Євангеліону.
Перші сторінок 40 не зрозуміло, але потім ти бачиш химерні лабіринти якими водить героя і читачів авторка, як вона грається з очікуваннями.
Мова жива, читається легко, логіка подій присутня. Дуже сподобались дивні майже гіпнотичні асоціації що спливають у героя в голові. Рада що дізналась про цю книгу і тепер маю її в своїй бібліотеці.
July 9, 2023
Йолки-палки, люди добрі, це настільки примітивно, що я навіть не знаю, що написати. Сам текст читається нормально, око не ріже. Але сюжетні ходи й ось це все — ну просто дуже слабко опрацьовані кліше на кліше. І ці кліше — тупо декорації для головного героя у всіх сенсах.
December 30, 2025
Книга дуже незвичайна. Ось чомусь по неї майже ніде не чула, але вона здається не гірша за "Кубик" Саші Козлова та деяких інших розрекламованих книжок. Мені сподобалась. Сподобався стиль написання, яскраві образи та описи такі, що прямо відчуваєш той спекотний день з тими нав'язливими звуками.
October 16, 2024
3,5/5⭐️
July 28, 2025
Чомусь я очікував від книги легкого магічного реалізму та детективу, натомість я отримав жорсткий психологічний та сюрреалістичний трилер з вкрай неоднозначними героями та цікавими світами. Похмура стилістика та максимальна реалістичність світу книги нагадують мені скандинавський нуар. А сюрреалістичність того, що відбувається, нелінійність й заплутаність сюжету та подій, які інколи уходять навіть в похмуру фантасмагорію з дивними персонажами та місцями, трохи нагадали фільми Девіда Лінча та творчість Філіпа Діка.
Все починається зі звичайного алкоголіка, це чоловік, який опинився на дні життя, допився до делірію та купи хвороб й тепер лікується методом художньої терапії… а потім раптом вбиває людину, хоча наче нічого до цього не вело. Він тікає, та поступово робить все ще гірше й гірше, один злочин тягне за собою інший, а той ще один й чоловік відчуває себе наче в замкнутому чорному колі цугцвангу, коли кожне наступне рішення робить ще гірше. Письменниця круто передала всю послідовність подій через бачення героя та його внутрішні відчуття й думки, я довго не міг зрозуміти, чи це страх та хибні рішення, чи може в нього ще делірій або він просто звичайна жалюгідна мразота. І так йшло поки він не опинився в комі.
А в далекому майбутньому відкрив очі чоловік, який на тлі травми втратив спогади. Йому здається дивним феміністичне антиутопічне суспільство в якому він опинився, він не памʼятає свою дружину, замість того він памʼятає уривки минулого з вбитими художниками, погонями та перевернутими автобусами. В минулому чоловік лежить в комі, а його відвідує єдина його подруга, жінка з низкою соціальною відповідальністю та статусом. В майбутньому (або іншому світі чи реальності) чоловік намагається скласти разом різні спогади, власні й ні, а його відвідує дружина, схожа й не схожа на жінку з минулого.
Оповідання постійно перемикається між звичним нам світом та антиутопічним майбутнім, чи іншим, паралельним світом. Так поступово розкривається світ, або світи, та вимальовується історія персонажа. Я від самого початку вважав, що він якось не відповідає тому, що зробив. І дійсно, це зламаний, пережований та виплюнутий життям чоловік, якій не витримав, зламався й тихо спивається. Жалюгідний - можливо, але несхожий на злочинця та вбивцю, максимум може вкрасти пляшку чи пачку сигарок. Я знаю про що кажу, бачив таких, навіть рятували всією вулицею одного такого чоловіка.
Навіть до появи елементів сюрреалізму та містики в книзі був заплутаний сюжет з двома паралельними лініями, які повинні були зійтися в одну, це відчувалося, але було взагалі незрозуміло що там до чого. Як любитель фантастики я думав про перенесення свідомості, паралельні світи тощо…і я мав рацію та був неправий одночасно, взагалі неправий.
Персонажів в книзі небагато, але прописані вони на високому рівні, багатогранні, всі, навіть ті, які здаються зрозумілими та жалюгідними. З власними історіями, біографіями й що головне - характерами та соціальним статусом. Тут немає гарних добрих персонажів, за класикою жанру в кожного є свої скелети в шафі, свій виверт та неприємні риси, які часто проявляються під час складних обставин. Але навіть в пропащій дамі є риси, яким позаздрить будь-яка свята. Наприклад - вірність та самовідданість, яку вона не показувала ніколи, крім цього, єдиного разу. Є тут і дуже дивні персонажі, абсолютно химерні та нелогічні, й тому цікаві.
Більшість центральних персонажів, це ті, хто через різні причини не вписався в людське суспільство. Занадто чесний мент, жінка, яка не хотіла прожити життя домохазяйки, яке їй приготували в соціумі, чоловік, який ще дитиною відчув самотність, а коли став дорослим й знайшов щастя - двічі втратив його. Це озлобило їх і ні, вони не стали привабливими поганцями, як буває в книгах, просто злими неприємними людьми з краплею чогось людського в душі. Чи мало схиблені алкаші творили зла? Діло закрите, але не для слідчого. Він ще не загрубів, йому ще не байдуже. Кому потрібен жалюгідний чоловік в комі? Жінці з дна суспільства, для якої він був єдиним другом за все життя. Але чи потрібен цей чоловік самому собі?
Мені дуже сподобалася цікава концепція майбутнього, яке створила в книзі письменниця. Це саркастичний та реалістичний погляд на те, як будь-яка, навіть гарна ідеологія, може перетворитися на щось дуже неприємне. Майбутнє належить жінкам, фемінізм переміг й перед нами прекрасне майбутнє з неймовірними технологіями, медициною, здатною дістати з того світу й розважальними пристроями, які можуть сконструювати цілий всесвіт. Біотехнології зробили можливим розмноження без чоловіків, достатньо жінки, а можна навіть без неї. Жінки дослідили весь Всесвіт, а потім просвітили променями всі паралельні світи й не знайшли там ні Бога, ні сестер по розуму. Земля давно вже перетворилася на суцільне велетенське Місто, а країни розділені стінами. Росія розпалася на шматки й там йде вічна війна, тому ці шматки відокремлені від усіх. України теж немає, її поглинули сусідні держави, а їх поглинули їх сусіди й так далі, але анклав та мова збереглися.
Це суспільство максимально унітарне, все ідеальне, біле та трошки зелене, чисте, стерильне…й наче навколо панують добро та розум, але на прикладі соціальної групи, а саме чоловіків, стає зрозуміло що це суспільство максимально антиутопічне, тоталітарне та побудоване на ідеології. Чоловіків тут залишили через незрозумілі причини. Всі тести показали, що для життя вони не потрібні й одночасно жінкам потрібен хтось поруч, хтось на кшталт домашньої тваринки, але розумніший. Й прав у них менше ніж у домашніх тварин, нічого не нагадує? В цьому антиутопічному майбутньому зустрілися ставлення до жінок в якомусь Іраку або Афганістані та лозунги радикальних феміністок, тільки письменниця все віддзеркалила. Вийшло круто. А ще, тут можна побачити суспільство, яке втратило прагнення до будь-чого, мрії та цікавість, бо вони все перевірили, все побачили, просвітили променями й живуть максимально приземлено. Стерильне ідеальне суспільство, таке схоже й таке не схоже на наше. Бо якщо ти не робиш так, як роблять усі, не думаєш так, як всі, задаєш не ті питання й робиш не те - ти завжди будеш на узбіччі життя.
І от саме з чоловіком, який втратив памʼять та живе в антиутопічному майбутньому починають відбуватися дивні, сюрреалістичні та химерні речі. Один, смутно знайомий приємний дядечко художник показує йому двох хлопчаків, які граються в себе в кімнаті й чоловікові здається, що він їх знає й він пригадує, що колись в нього був брат. А ще, він зустрічає свого мертвого батька, того, що покинув їх сімʼю напризволяще. Той каже, що несвідоме чоловіка проникло та змінює крихти цієї псевдореальності, тому така зустріч можлива. А в нашому світі несвідомий чоловік все ще лежить в комі й біля нього чергує втомлена життям жінка, навколо якої кружляють, наче акули, поліцейський та лікар. Поступово різні світи та реальності змішуються між собою настільки сильно, що вже не розумієш про який з них йде мова. Це наче письменниця взяла та зімʼяла листи паперу з текстом, а я їх підняв, розрівняв, але текст встиг переплутатися і деякі сторінки змінили номери.
Вся книга побудована на атмосфері та психології й намаганні зрозуміти, що таке реальність. А сюжет і всі події заплутані й переплутані так, що до самого фіналу я так і не міг сказати, чи винен головний герой в чомусь, чи ні. Та й взагалі, що саме тут відбувається. Мало того, фінал книги побудований в найкращих традиціях сюрреалізму та психологічних трилерів. Хочете приклад? Чи зможете ви прям впевнено відповісти на питання “Хто вбив Лору Палмер” навіть після перегляду фінальної серії серіалу? А ким були всі персонажі? От так і тут, звісно тут геть інша історія, психологія, герої… Письменниця просто гарно пише саме в цьому жанрі і явно добре його знає його особливості.
І наче в фіналі всі крапки над “і” розставлені, можна навіть зробити висновок, що фантастики або містики тут немає, все дуже реалістично та банально, якби не декілька “але”. Мені не дає спокою прилад з жіночої антиутопії, той самий, що створює будь-які світи та всесвіти, вони використовують його для розваг й він здатен створити будь-який світ, або світи та лабіринти проміж ними. Крім того, незрозуміло, хто взагалі був головним героєм? Жалюгідний алкоголік з купою хвороб, чиї злочини привели його до коми, чи може слабкий та нерішучий чоловік з антиутопічного майбутнього? Може я читав про чужі спогади, які переслідували чоловіка в майбутньому…а може й навпаки. Й головне - вони обидва з тих людей, які просто неспроможні на справжній рішучий Вчинок, від злочину до геройства. Можливо вони один й той самий чоловік в різних всесвітах, такі собі різні версії однієї людини.
А що, якщо все це відбувається у враженому хворобою та алкоголем мозку? Чи можна бути на 100% впевненими, що ви не персонаж чийогось збоченого підсвідомого? Озирніться навколо, подивиться на світ де зло називають добром, де жертву нападу примушують здатися, щоб зберегти обличчя нападника-людожера, а дев'ятирічних дітей видають заміж за дорослих чоловіків, впровадив для цього закон. Світ, в якому будь-яка правда миттєво спотворюється та підміняється брехнею. Ну що, ви досі впевнені у власній реальності?
Я міг би запитати про все в самої письменниці, але не буду цього робити. Історії для того й створюються, щоб кожен бачив в них власний сенс.
Я не можу назвати себе досвідченим читачем сюрреалістичних психологічних трилерів й не претендую на експерта. Хоча, на мою думку, “експерт в читанні чи жанрі” це само по собі безглуздо. Я звичайний читач й мені книга сподобалась, всі мої порівняння з іншими відомими фільмами (можливо) схожого жанру тільки від того, що я не можу підібрати правильних термінів та слів, бракує досвіду в цих жанрах. Але в одному я впевнений точно, Ірина Червінська дуже майстерно грає з реальностями, жонглює ними та постійно ставить їх під сумнів. Питання “що таке реальність?” є центральним у своїй книзі. Можливо…можливо, вона пише про це не гірше ніж найкращий жонглер реальностями у світі, а саме Філіп Дік. А можливо гірше, набагато гірше. Це залежить від того, в якій з реальностей знаходитесь ви.
Минуле, майбутнє, світи - це більше умовності, які я використав, щоб розповісти про хід подій. “Реальності” - кращий термін для цієї книги, як на мою думку.
Все починається зі звичайного алкоголіка, це чоловік, який опинився на дні життя, допився до делірію та купи хвороб й тепер лікується методом художньої терапії… а потім раптом вбиває людину, хоча наче нічого до цього не вело. Він тікає, та поступово робить все ще гірше й гірше, один злочин тягне за собою інший, а той ще один й чоловік відчуває себе наче в замкнутому чорному колі цугцвангу, коли кожне наступне рішення робить ще гірше. Письменниця круто передала всю послідовність подій через бачення героя та його внутрішні відчуття й думки, я довго не міг зрозуміти, чи це страх та хибні рішення, чи може в нього ще делірій або він просто звичайна жалюгідна мразота. І так йшло поки він не опинився в комі.
А в далекому майбутньому відкрив очі чоловік, який на тлі травми втратив спогади. Йому здається дивним феміністичне антиутопічне суспільство в якому він опинився, він не памʼятає свою дружину, замість того він памʼятає уривки минулого з вбитими художниками, погонями та перевернутими автобусами. В минулому чоловік лежить в комі, а його відвідує єдина його подруга, жінка з низкою соціальною відповідальністю та статусом. В майбутньому (або іншому світі чи реальності) чоловік намагається скласти разом різні спогади, власні й ні, а його відвідує дружина, схожа й не схожа на жінку з минулого.
Оповідання постійно перемикається між звичним нам світом та антиутопічним майбутнім, чи іншим, паралельним світом. Так поступово розкривається світ, або світи, та вимальовується історія персонажа. Я від самого початку вважав, що він якось не відповідає тому, що зробив. І дійсно, це зламаний, пережований та виплюнутий життям чоловік, якій не витримав, зламався й тихо спивається. Жалюгідний - можливо, але несхожий на злочинця та вбивцю, максимум може вкрасти пляшку чи пачку сигарок. Я знаю про що кажу, бачив таких, навіть рятували всією вулицею одного такого чоловіка.
Навіть до появи елементів сюрреалізму та містики в книзі був заплутаний сюжет з двома паралельними лініями, які повинні були зійтися в одну, це відчувалося, але було взагалі незрозуміло що там до чого. Як любитель фантастики я думав про перенесення свідомості, паралельні світи тощо…і я мав рацію та був неправий одночасно, взагалі неправий.
Персонажів в книзі небагато, але прописані вони на високому рівні, багатогранні, всі, навіть ті, які здаються зрозумілими та жалюгідними. З власними історіями, біографіями й що головне - характерами та соціальним статусом. Тут немає гарних добрих персонажів, за класикою жанру в кожного є свої скелети в шафі, свій виверт та неприємні риси, які часто проявляються під час складних обставин. Але навіть в пропащій дамі є риси, яким позаздрить будь-яка свята. Наприклад - вірність та самовідданість, яку вона не показувала ніколи, крім цього, єдиного разу. Є тут і дуже дивні персонажі, абсолютно химерні та нелогічні, й тому цікаві.
Більшість центральних персонажів, це ті, хто через різні причини не вписався в людське суспільство. Занадто чесний мент, жінка, яка не хотіла прожити життя домохазяйки, яке їй приготували в соціумі, чоловік, який ще дитиною відчув самотність, а коли став дорослим й знайшов щастя - двічі втратив його. Це озлобило їх і ні, вони не стали привабливими поганцями, як буває в книгах, просто злими неприємними людьми з краплею чогось людського в душі. Чи мало схиблені алкаші творили зла? Діло закрите, але не для слідчого. Він ще не загрубів, йому ще не байдуже. Кому потрібен жалюгідний чоловік в комі? Жінці з дна суспільства, для якої він був єдиним другом за все життя. Але чи потрібен цей чоловік самому собі?
Мені дуже сподобалася цікава концепція майбутнього, яке створила в книзі письменниця. Це саркастичний та реалістичний погляд на те, як будь-яка, навіть гарна ідеологія, може перетворитися на щось дуже неприємне. Майбутнє належить жінкам, фемінізм переміг й перед нами прекрасне майбутнє з неймовірними технологіями, медициною, здатною дістати з того світу й розважальними пристроями, які можуть сконструювати цілий всесвіт. Біотехнології зробили можливим розмноження без чоловіків, достатньо жінки, а можна навіть без неї. Жінки дослідили весь Всесвіт, а потім просвітили променями всі паралельні світи й не знайшли там ні Бога, ні сестер по розуму. Земля давно вже перетворилася на суцільне велетенське Місто, а країни розділені стінами. Росія розпалася на шматки й там йде вічна війна, тому ці шматки відокремлені від усіх. України теж немає, її поглинули сусідні держави, а їх поглинули їх сусіди й так далі, але анклав та мова збереглися.
Це суспільство максимально унітарне, все ідеальне, біле та трошки зелене, чисте, стерильне…й наче навколо панують добро та розум, але на прикладі соціальної групи, а саме чоловіків, стає зрозуміло що це суспільство максимально антиутопічне, тоталітарне та побудоване на ідеології. Чоловіків тут залишили через незрозумілі причини. Всі тести показали, що для життя вони не потрібні й одночасно жінкам потрібен хтось поруч, хтось на кшталт домашньої тваринки, але розумніший. Й прав у них менше ніж у домашніх тварин, нічого не нагадує? В цьому антиутопічному майбутньому зустрілися ставлення до жінок в якомусь Іраку або Афганістані та лозунги радикальних феміністок, тільки письменниця все віддзеркалила. Вийшло круто. А ще, тут можна побачити суспільство, яке втратило прагнення до будь-чого, мрії та цікавість, бо вони все перевірили, все побачили, просвітили променями й живуть максимально приземлено. Стерильне ідеальне суспільство, таке схоже й таке не схоже на наше. Бо якщо ти не робиш так, як роблять усі, не думаєш так, як всі, задаєш не ті питання й робиш не те - ти завжди будеш на узбіччі життя.
І от саме з чоловіком, який втратив памʼять та живе в антиутопічному майбутньому починають відбуватися дивні, сюрреалістичні та химерні речі. Один, смутно знайомий приємний дядечко художник показує йому двох хлопчаків, які граються в себе в кімнаті й чоловікові здається, що він їх знає й він пригадує, що колись в нього був брат. А ще, він зустрічає свого мертвого батька, того, що покинув їх сімʼю напризволяще. Той каже, що несвідоме чоловіка проникло та змінює крихти цієї псевдореальності, тому така зустріч можлива. А в нашому світі несвідомий чоловік все ще лежить в комі й біля нього чергує втомлена життям жінка, навколо якої кружляють, наче акули, поліцейський та лікар. Поступово різні світи та реальності змішуються між собою настільки сильно, що вже не розумієш про який з них йде мова. Це наче письменниця взяла та зімʼяла листи паперу з текстом, а я їх підняв, розрівняв, але текст встиг переплутатися і деякі сторінки змінили номери.
Вся книга побудована на атмосфері та психології й намаганні зрозуміти, що таке реальність. А сюжет і всі події заплутані й переплутані так, що до самого фіналу я так і не міг сказати, чи винен головний герой в чомусь, чи ні. Та й взагалі, що саме тут відбувається. Мало того, фінал книги побудований в найкращих традиціях сюрреалізму та психологічних трилерів. Хочете приклад? Чи зможете ви прям впевнено відповісти на питання “Хто вбив Лору Палмер” навіть після перегляду фінальної серії серіалу? А ким були всі персонажі? От так і тут, звісно тут геть інша історія, психологія, герої… Письменниця просто гарно пише саме в цьому жанрі і явно добре його знає його особливості.
І наче в фіналі всі крапки над “і” розставлені, можна навіть зробити висновок, що фантастики або містики тут немає, все дуже реалістично та банально, якби не декілька “але”. Мені не дає спокою прилад з жіночої антиутопії, той самий, що створює будь-які світи та всесвіти, вони використовують його для розваг й він здатен створити будь-який світ, або світи та лабіринти проміж ними. Крім того, незрозуміло, хто взагалі був головним героєм? Жалюгідний алкоголік з купою хвороб, чиї злочини привели його до коми, чи може слабкий та нерішучий чоловік з антиутопічного майбутнього? Може я читав про чужі спогади, які переслідували чоловіка в майбутньому…а може й навпаки. Й головне - вони обидва з тих людей, які просто неспроможні на справжній рішучий Вчинок, від злочину до геройства. Можливо вони один й той самий чоловік в різних всесвітах, такі собі різні версії однієї людини.
А що, якщо все це відбувається у враженому хворобою та алкоголем мозку? Чи можна бути на 100% впевненими, що ви не персонаж чийогось збоченого підсвідомого? Озирніться навколо, подивиться на світ де зло називають добром, де жертву нападу примушують здатися, щоб зберегти обличчя нападника-людожера, а дев'ятирічних дітей видають заміж за дорослих чоловіків, впровадив для цього закон. Світ, в якому будь-яка правда миттєво спотворюється та підміняється брехнею. Ну що, ви досі впевнені у власній реальності?
Я міг би запитати про все в самої письменниці, але не буду цього робити. Історії для того й створюються, щоб кожен бачив в них власний сенс.
Я не можу назвати себе досвідченим читачем сюрреалістичних психологічних трилерів й не претендую на експерта. Хоча, на мою думку, “експерт в читанні чи жанрі” це само по собі безглуздо. Я звичайний читач й мені книга сподобалась, всі мої порівняння з іншими відомими фільмами (можливо) схожого жанру тільки від того, що я не можу підібрати правильних термінів та слів, бракує досвіду в цих жанрах. Але в одному я впевнений точно, Ірина Червінська дуже майстерно грає з реальностями, жонглює ними та постійно ставить їх під сумнів. Питання “що таке реальність?” є центральним у своїй книзі. Можливо…можливо, вона пише про це не гірше ніж найкращий жонглер реальностями у світі, а саме Філіп Дік. А можливо гірше, набагато гірше. Це залежить від того, в якій з реальностей знаходитесь ви.
Минуле, майбутнє, світи - це більше умовності, які я використав, щоб розповісти про хід подій. “Реальності” - кращий термін для цієї книги, як на мою думку.
April 24, 2025
Задумка історії мені сподобалася:
👉🏻 молодий чоловік має проблеми з психічним здоров'ям, проходить арттерапію, під час якої вбиває вчителя. Хлопець тікає до подруги, в якої позичає декілька гривнів і їде в село переховуватися. От лишень нещастя — потрапляє в аварію, яку ж сам і спричинив. П��сля аварії його життя розділяється, він водночас перебуває безсвідомості в одній лікарні (реальність), але прокидається в іншій (паралельний світ, ба навіть скоріше тут описано його, як чистилище).
Там світ описаний як матріархат, всюди головні жінки. Наш гг робить помилку — ображає словесно сусідку, тому його забирають у карцер. Сусід по не щастю нарешті розставить всі крапки над і, допоможе оговтатися гг, але ось врятуватися мусить він уже сам. У цьому йому допоможе батько, який теж несе покуту в цьому світі, через погане ставлення до дружини. Сина можна ще врятувати, а його вже ні…
Воно все було дуже хаотично, рване, подекуди якесь абсурдне чи психоделічне (хто ж знав, що після цієї книжки я читатиму «Зайчика» і там взагалі буде треш 😁🤣). Мені бракнуло обсягу, хотілося б детальніше дізнатися про ці світи, а то виглядає більше як вижимка якогось більшого роману, переказ із хрестоматії 😅.
Проте читається легко й швидко, тому поставила тверду 3 з 5 🌟.
👉🏻 молодий чоловік має проблеми з психічним здоров'ям, проходить арттерапію, під час якої вбиває вчителя. Хлопець тікає до подруги, в якої позичає декілька гривнів і їде в село переховуватися. От лишень нещастя — потрапляє в аварію, яку ж сам і спричинив. П��сля аварії його життя розділяється, він водночас перебуває безсвідомості в одній лікарні (реальність), але прокидається в іншій (паралельний світ, ба навіть скоріше тут описано його, як чистилище).
Там світ описаний як матріархат, всюди головні жінки. Наш гг робить помилку — ображає словесно сусідку, тому його забирають у карцер. Сусід по не щастю нарешті розставить всі крапки над і, допоможе оговтатися гг, але ось врятуватися мусить він уже сам. У цьому йому допоможе батько, який теж несе покуту в цьому світі, через погане ставлення до дружини. Сина можна ще врятувати, а його вже ні…
Воно все було дуже хаотично, рване, подекуди якесь абсурдне чи психоделічне (хто ж знав, що після цієї книжки я читатиму «Зайчика» і там взагалі буде треш 😁🤣). Мені бракнуло обсягу, хотілося б детальніше дізнатися про ці світи, а то виглядає більше як вижимка якогось більшого роману, переказ із хрестоматії 😅.
Проте читається легко й швидко, тому поставила тверду 3 з 5 🌟.
June 17, 2023
На початку книги мені здалось, що це антиутопія, однак це не так. Написано більше у жанрі містики і горрора. Початок заплутаний, проте згодом перед читачем постає досить цікавий сюжет з несподіваними подіями.
Загалом книга специфічна і не всім прийде до смаку, як це можна побачити з відгуків на неї. Однак мені вона сподобалась. Рекомендую до прочитання.
Загалом книга специфічна і не всім прийде до смаку, як це можна побачити з відгуків на неї. Однак мені вона сподобалась. Рекомендую до прочитання.
April 23, 2025
Дуже оригінальний текст. Він химерний та водночас ніби затягує до себе у вир своїх вигаданих(чи ні?) світів. Різні сюжетні лінії, читаючи які, ти до кінця не впевнений, яка з них справжня й "реальна". Сюрреалістична оповідь, розбавлена майстерними описами - в письменниці хороший стиль, вона чудово володіє словом. Цікаві ідеї, щодо світів майбутнього, з утопічним устроєм, який влучно показує, що будь-які перегини шкідливі, в любій сфері. Фінал несподіваний, проте доволі логічний.
Хороша, нетипова, як для наших авторів, історія. Таких текстів я в нас не зустрічав. Дуже раджу.
Хороша, нетипова, як для наших авторів, історія. Таких текстів я в нас не зустрічав. Дуже раджу.
October 31, 2025
4/10 🐢
Якби Боллівуд писав книгу в жанрі магічного реалізму — це було б дуже близько до того, що я прочитав: дешеві спецефекти, всюди лайка, незрозумілий сюжет. Я не дуже зрозумів ані посил, ані суть.
Ще не дочитавши анотацію, я вже вирішив, що хочу прочитати цю книгу, але з перших сторінок кардинально змінив свою думку. Ідея хороша, але реалізація мені дуже не сподобалася.
Якби Боллівуд писав книгу в жанрі магічного реалізму — це було б дуже близько до того, що я прочитав: дешеві спецефекти, всюди лайка, незрозумілий сюжет. Я не дуже зрозумів ані посил, ані суть.
Ще не дочитавши анотацію, я вже вирішив, що хочу прочитати цю книгу, але з перших сторінок кардинально змінив свою думку. Ідея хороша, але реалізація мені дуже не сподобалася.
February 6, 2023
Якби можна було, я б поставила 0. Книга нудна, схожа на графоманію. Хотілось написати трилер, а вийшло якесь мило, яке показують на ТВ під назвою "Сімейні мелодрами".
Displaying 1 - 15 of 15 reviews