Пластик - це матеріал, з якого зроблені декорації цієї книги. Щоправда, люди, емоції, навіть мрії - теж пластик. І головний герой, чотирнадцятирічний хлопець, який не має навіть імені, намагається пробитися крізь товщу сірого мертвого матеріалу заради... чого? Саундтреком до цієї повісті найкраще слугуватиме «Fake Plastic Trees» Radiohead.
Ну це навіть 3,5 якщо чесно Відчуття перегляду артхаус кіно Після фіналу тільки одне питання, чорт а це що було? Про що ця книга взагалі??? Я не зрозуміла, що хотів автор нам сказати. Через абсурдність і викривлення реальності хотів кинути виклик штучності світу? Людям? Ну можливо… але для мене це виглядало більше протестом, можливо способом заявити про себе чимось неординарним. Хоча, легкий стиль, який лився у вуха і мозок тут вже є.