What do you think?
Rate this book
Родаки
Роман-колаж з народного життя, як охарактеризував цю книгу сам автор, називається “Родаки”. У творі закарпатського письменника Дмитра Кешелі йдеться про трагікомічне життя сільської родини із Закарпаття. Історію сім”ї розповідає маленький хлопчик Митрик, який дивиться на “дорослі” ситуації своїми допитливими дитячими очима і пропускає через власну творчу натуру. Пригоди “родаків” Митрика описані з гумором і водночас це сміх крізь сльози. Основою для роману стали особисті переживання автора, який сам виріс у селі Клячаново неподалік Мукачева. А головною “героїнею” твору стала гора Ловачка – з реального життя.
384 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
10 people are currently reading
151 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 22 of 22 reviews
July 26, 2020
Прочитавши книгу я був просто у щоці – як так сталося, що я раніше не читав цього автора? Як так сталося, що Дмитро Кешеля не входить у топ сучасних українських письменників і не є загальновідомим автором? І це, по мотивам прочитання однієї тільки книги, але я вже готовий побитись об заклад, що це мегакрутий автор.
«Родаки» - це збірка душевних та яскравих оповідань, про хлопчика Митрика, викладених у формі спогадів уже дорослого, переважно про його дитинство, а також про його дідуся, бабусю, батька та інших більш далеких «родаків».
У цій книзі стільки позитивних сторін і вона настільки різностороннє сильна:
- прекрасний гумор – я останній раз так щиро та багато сміявся під час прочитання книги ще в дитинстві, коли мав радість знайомитись з «Пригодами барона Мюнхгаузена» Рудольфа Еріха Распе та казкою «Великий Клаус і маленький Клаус» Ганса Крістіана Андерсена. Навіть читаючи «Тореадори з Васюківки» я не так шалено сміявся, а це ого-го показник;
- шикарний сарказм по відношенню до радянщини. Давно я не пам’ятаю, щоб хтось так систематично та прекрасно висміював «совок»;
- шикарні персонажі – вони живі, яскраві, за час прочитання стають рідними, в них віриш і вони запам’ятовуються;
- вкраплення з нашої історії, згадки про історичні події та осіб;
- багато розумних думок та щоденної мудрості;
- легкий наліт містичності;
- велика кількість цікавих незвичних слів і закарпатських діалектизмів.
Єдиний недолік книги в тому, що вона швидко закінчується і хочеться ще.
Поєднайте у своїй уяві гумор Всеволода Нестайка, мудрість Мирослава Дочинця та легкість тексту Володимира Лиса - і ви отримаєте приблизну картину того, що являють собою «Родаки».
Шалено плюсую та всім раджу читати книгу!
«Родаки» - це збірка душевних та яскравих оповідань, про хлопчика Митрика, викладених у формі спогадів уже дорослого, переважно про його дитинство, а також про його дідуся, бабусю, батька та інших більш далеких «родаків».
У цій книзі стільки позитивних сторін і вона настільки різностороннє сильна:
- прекрасний гумор – я останній раз так щиро та багато сміявся під час прочитання книги ще в дитинстві, коли мав радість знайомитись з «Пригодами барона Мюнхгаузена» Рудольфа Еріха Распе та казкою «Великий Клаус і маленький Клаус» Ганса Крістіана Андерсена. Навіть читаючи «Тореадори з Васюківки» я не так шалено сміявся, а це ого-го показник;
- шикарний сарказм по відношенню до радянщини. Давно я не пам’ятаю, щоб хтось так систематично та прекрасно висміював «совок»;
- шикарні персонажі – вони живі, яскраві, за час прочитання стають рідними, в них віриш і вони запам’ятовуються;
- вкраплення з нашої історії, згадки про історичні події та осіб;
- багато розумних думок та щоденної мудрості;
- легкий наліт містичності;
- велика кількість цікавих незвичних слів і закарпатських діалектизмів.
Єдиний недолік книги в тому, що вона швидко закінчується і хочеться ще.
Поєднайте у своїй уяві гумор Всеволода Нестайка, мудрість Мирослава Дочинця та легкість тексту Володимира Лиса - і ви отримаєте приблизну картину того, що являють собою «Родаки».
Шалено плюсую та всім раджу читати книгу!
April 18, 2025
Барвистий, в чомусь батярський й іронічний, подекуди меланхолійний і містичний - Кешеля став для мене відкриттям. Доволі гостра і влучна сатира на радянщину і її представників, і в той же час, хай і не без самоіронії, та все ж щира любов до власної землі, її людей, природи і історії. І навіть несподіваний (для мене) магічний реалізм, який сквозить за гамірними історіями про бешкети Митрика. Цей текст зміг здивувати і зформувати повагу до автора, як талановитого та самобутнього оспівувача свого краю - Закарпаття. Хай там як сприйметься його мова, насичена русинськими словами і приказками, "Родаки" в будь якому разі варті уваги і з великою ймовірністю зможуть потішити читача з будь якого регіону України.
June 17, 2021
⠀
Я підозрювала, що мені сподобається ця книга, але щоб наскільки! Все, що я люблю: пригоди, колоритна мова і сатира на радянські часи.
⠀
Відбуваються події на Закарпатті після Другої світової, а головний герой, він же і оповідач - дуже неслухняний хлопчик. Пригоди Митрика, його діда і баби, родичів, сусідів, вчителя не дадуть вам шансу засумувати з цією книгою.
⠀
Іронія і сатира тут прекрасна. Як то кажуть, істина промовляє устами дітей. От Митрик з своєю безпосередністю, змішаною з добрячою дозою хуліганства, розкаже вам про все. І про колгоспи, і про Сибір. Про доноси, бідність і страх. Не дарма вчитель червонів і блід, коли "осел рогатий", себто збитошний учень, розказував свою версію походження людини. Ленін теж походить від мавпи - за це легко загриміти у табори.
⠀
Виживали як могли. Найліпше, як казала баба, ті, хто не кашляє - вони непомітніше з колгоспів крадуть. Але мармелад і халва - то найбільші делікатеси, а зазвичай Митрик не вельми нагодований: квасоля, капуста і картопля - от і все. І з одягом біда. Не дуже багато жили після "звільнення" радянською армією. Зайди якраз жили добре, та що їм скажеш. І гірка іронія про активістів, які регулярно ходять на демонстрації, вчасно міняючи прапори, поки ти за кожної влади не підводиш голови від мотики і лопати.
⠀
Ця книга сповнена яскравих цитат і колоритних фразеологізмів, ще й автентичної лайки. І реготати над нею будете, і сумно часом стане - як у житті. І про народження, і про смерть. І про воскресіння, аякже.
Я підозрювала, що мені сподобається ця книга, але щоб наскільки! Все, що я люблю: пригоди, колоритна мова і сатира на радянські часи.
⠀
Відбуваються події на Закарпатті після Другої світової, а головний герой, він же і оповідач - дуже неслухняний хлопчик. Пригоди Митрика, його діда і баби, родичів, сусідів, вчителя не дадуть вам шансу засумувати з цією книгою.
⠀
Іронія і сатира тут прекрасна. Як то кажуть, істина промовляє устами дітей. От Митрик з своєю безпосередністю, змішаною з добрячою дозою хуліганства, розкаже вам про все. І про колгоспи, і про Сибір. Про доноси, бідність і страх. Не дарма вчитель червонів і блід, коли "осел рогатий", себто збитошний учень, розказував свою версію походження людини. Ленін теж походить від мавпи - за це легко загриміти у табори.
⠀
Виживали як могли. Найліпше, як казала баба, ті, хто не кашляє - вони непомітніше з колгоспів крадуть. Але мармелад і халва - то найбільші делікатеси, а зазвичай Митрик не вельми нагодований: квасоля, капуста і картопля - от і все. І з одягом біда. Не дуже багато жили після "звільнення" радянською армією. Зайди якраз жили добре, та що їм скажеш. І гірка іронія про активістів, які регулярно ходять на демонстрації, вчасно міняючи прапори, поки ти за кожної влади не підводиш голови від мотики і лопати.
⠀
Ця книга сповнена яскравих цитат і колоритних фразеологізмів, ще й автентичної лайки. І реготати над нею будете, і сумно часом стане - як у житті. І про народження, і про смерть. І про воскресіння, аякже.
October 1, 2017
"Родаків" купила у Франківську. Роздивлялась книжки у вуличних торговців, і коли один з них запитав, чи не підказати чого, жартома відповіла: все, що бачу, можу купити і в Запоріжжі. "Чи є у вас така книжка, яку можна привезти тільки з Франківська?" Вуйко порадив Дмитра Кешелю. З першого прочитаного речення уподобала живу, яскраву мову роману, цей автор для мене - літературне відкриття року.
"Родаки" - водночас дуже смішна і печальна історія. Саме такі книги змушують любити читання: від них не хочеться відриватись. Подрібнений у колаж сюжет легкий, проте багатоплановий. Смішні та подекуди трагічні пригоди Митрика і його "родаків" міцно вплетені у бурхливу історію Закарпаття, і через це історичні події перестають бути словами зі шкільному підручника, а перетворюються на життя. Релігійні і містичні мотиви лишили мене байдужою, але не герої роману.
"Родаки" - водночас дуже смішна і печальна історія. Саме такі книги змушують любити читання: від них не хочеться відриватись. Подрібнений у колаж сюжет легкий, проте багатоплановий. Смішні та подекуди трагічні пригоди Митрика і його "родаків" міцно вплетені у бурхливу історію Закарпаття, і через це історичні події перестають бути словами зі шкільному підручника, а перетворюються на життя. Релігійні і містичні мотиви лишили мене байдужою, але не герої роману.
July 10, 2023
Це чарівна книжка про дитинство на Закарпатті в повоєнні часи (після ІІ СВ). Чарівна і страшна водночас, наскільки може бути опис дитинства в повоєнні роки чарівним. Чарівна одразу в кількох сенсах: фантазією головного героя, містикою і мітологією світу, котрий він створює. Тут є і страшні описи доль (вчитель пан Фийса із будапештського професора і аристократа перетворюється на сільського злидаря та алкоголіка), і про те, як "кто бил нікєм, тот станєт всєм". Все це серйозно, але згладжено тим, як ці прості люди тримають удар долі і як через свою магічну оптику простих людей дають собі раду зі всіма негараздами. Тут є місце дитячому замилуванню, зачудуванню природою, котра більше, ніж просто місце розгортання подій, а важлива частина життя, котра визначає твій подальший світ.
Великий плюс цієї книжки - її гумор. Я реально реготав, а я дуже рідко сміюся з книжок. А тут більшість сміху пов'язана не тільки з комічним обігруванням ситуацій, а й з ненавистю до комуніштів та всього совіцького ладу, що подвоює відчуття поваги до автора та героїв.
В цій книжці багата мова. Хоч авторська мова й українська, проте більшість героїв та героїнь розмовляють закарпатським діялектом, тож є змога підівчити трохи слів із нього.
Дуже подобається, як автор грається із неймінґом локальної топоніміки. Хутір, на котрому живуть герої називається Небесі, а різні частини села йменуються Ватиканом, Аргентиною, Бразилією і т.д., начебто переважно за назвами тих держав, звідки із заробітків повернулися місцеві мешканці. І автор потім це ще час до часу весело (або й не дуже обігрує). Подобається, як для обіграшу він використовує клички, котрі начебто давали одні одним місцеві, через що там назбиралася не одна палата з Наполійонів, Гітлєрок, Черчелів і т.д., хоча часом є відчуття, що з цим трохи переборщено.
Подобається частина художніх засобів (весна, що не встигла розкласти манатки під горою). Подобається, як наче через дитячу оптику герой дивиться на матір, хоча, власне, її образ викликає якісь найбільш суперечливі відчуття.
Міг би ще довго розписувати, але краще почитайте самі. Загалом це хороша книжка про дитинство, де з журбою радість обнялися, де не суцільний плач, попри весь жах історії і доль, а є місце різному і незамулена оптика дитячого погляду на світ.
Рекомендую.
Великий плюс цієї книжки - її гумор. Я реально реготав, а я дуже рідко сміюся з книжок. А тут більшість сміху пов'язана не тільки з комічним обігруванням ситуацій, а й з ненавистю до комуніштів та всього совіцького ладу, що подвоює відчуття поваги до автора та героїв.
В цій книжці багата мова. Хоч авторська мова й українська, проте більшість героїв та героїнь розмовляють закарпатським діялектом, тож є змога підівчити трохи слів із нього.
Дуже подобається, як автор грається із неймінґом локальної топоніміки. Хутір, на котрому живуть герої називається Небесі, а різні частини села йменуються Ватиканом, Аргентиною, Бразилією і т.д., начебто переважно за назвами тих держав, звідки із заробітків повернулися місцеві мешканці. І автор потім це ще час до часу весело (або й не дуже обігрує). Подобається, як для обіграшу він використовує клички, котрі начебто давали одні одним місцеві, через що там назбиралася не одна палата з Наполійонів, Гітлєрок, Черчелів і т.д., хоча часом є відчуття, що з цим трохи переборщено.
Подобається частина художніх засобів (весна, що не встигла розкласти манатки під горою). Подобається, як наче через дитячу оптику герой дивиться на матір, хоча, власне, її образ викликає якісь найбільш суперечливі відчуття.
Міг би ще довго розписувати, але краще почитайте самі. Загалом це хороша книжка про дитинство, де з журбою радість обнялися, де не суцільний плач, попри весь жах історії і доль, а є місце різному і незамулена оптика дитячого погляду на світ.
Рекомендую.
November 20, 2023
Є такі книги, які мають свій стиль, колорит, які купуєш після прочитання десятками, щоб подарувати друзям, щоб якомога більше людей дізналися про неї і також могли заглибитися в будні села Небесі.
Я довго звикала до мови і діалекту, але потім не могла відірватися. Гумор — неперевершений. Тонко описана ненависть до совєтів — неперевершена. Мені не сподобалася містична лінія, але і вона додала душевності.
Неймовірна.
Я довго звикала до мови і діалекту, але потім не могла відірватися. Гумор — неперевершений. Тонко описана ненависть до совєтів — неперевершена. Мені не сподобалася містична лінія, але і вона додала душевності.
Неймовірна.
January 11, 2021
Прекрасна книга!
Весела і болюча водночас.
Не прихильниця "описів природи", а читала із задоволенням. Бо схоже, що не для красного слівця вставлені, а від душі, від любові до рідного краю. І я повірила в того хлопчика в нічному кукурудзяному полі: лише дитина могла так побачити.
Весела і болюча водночас.
Не прихильниця "описів природи", а читала із задоволенням. Бо схоже, що не для красного слівця вставлені, а від душі, від любові до рідного краю. І я повірила в того хлопчика в нічному кукурудзяному полі: лише дитина могла так побачити.
January 23, 2026
гарна книжка, гумористичні історії про дитинство Митрика з закарпатському селі.
Історичне тло - післявоєнний час, комунізм, колхози.
Тут і про смішні речі і одночасно про серйозні - мені загалом імпонував цей іронічний стиль.
Яскраві персонажі, місцевий діалект, курйозні випадки - все настільки сценографічно, ніби це вже відбувається на сцені театру або кіно. Я б сходила на таку виставу.
Історичне тло - післявоєнний час, комунізм, колхози.
Тут і про смішні речі і одночасно про серйозні - мені загалом імпонував цей іронічний стиль.
Яскраві персонажі, місцевий діалект, курйозні випадки - все настільки сценографічно, ніби це вже відбувається на сцені театру або кіно. Я б сходила на таку виставу.
January 3, 2018
Книга про цікаві історії життя школяра Митрика, який живе у чарівному Закарпатті, в селі біля гори Ловачки недалеко від Мукачева. Всі називають хлопчика збийвічем, кривдником, шкідником, проте він має тонку душевну організацію, любить свою мамку, яка не живе разом з ним. Вона взагалі загадковий персонаж у цій книзі, вміє «говорити з небесами», малює картини і її рідко хто бачить. В книзі багато історій з життя самого хлопчика, його шкільні пригоди, історії з життя його родини - колоритної баби Фіскарошки, діда Соломона, діда Наполійона, ненька Семена.Події відбуваються в 1950-х роках.
Разом з смішними, веселими пригодами показане тяжке життя селян при радянській владі, поламані долі, фатальність життя. Всі вони люблять життя, мають свою філософію, що допомає їм вижити в нелегких умовах. Гарно сказав дід Соломон: «От, неборику, так і жиємо – не то на чужій, не то на своїй землі. А ще ліпше сказати – жиємо на дивній землі: сонце зустрічаємо під одними прапорами, а проводжаємо уже під іншими. Монголи, татари, мадяри, австрійці, німці, румуни, чехи, тепер руські – усі перли і пруть сюди! А ти у своїй хижі ще й мусиш перед кожним виправдовуватися, чому служив попередньому панові.», «Бідна наша земля, але видати, дуже смачна, бо ріжуть її пани всю історію, ріжуть, ріжуть скибочками і ніяк не наситяться, скисли би, як крумплі підбивані»
Хоч сам процес читання трохи затруднювала місцева говірка, народна мова, але книга мені дуже сподобалася. Інколи виникало відчуття, неначе знаходишся на небі, коли читаєш біблійні мотиви, чарівні історії, а потім опускаєшся на землю і вже смієшся з Митрикових пригод. Дуже тепла, гарна книга! Вкотре переконуюся, що сучасна українська література має дуже гарних і талановитих письменників.
Разом з смішними, веселими пригодами показане тяжке життя селян при радянській владі, поламані долі, фатальність життя. Всі вони люблять життя, мають свою філософію, що допомає їм вижити в нелегких умовах. Гарно сказав дід Соломон: «От, неборику, так і жиємо – не то на чужій, не то на своїй землі. А ще ліпше сказати – жиємо на дивній землі: сонце зустрічаємо під одними прапорами, а проводжаємо уже під іншими. Монголи, татари, мадяри, австрійці, німці, румуни, чехи, тепер руські – усі перли і пруть сюди! А ти у своїй хижі ще й мусиш перед кожним виправдовуватися, чому служив попередньому панові.», «Бідна наша земля, але видати, дуже смачна, бо ріжуть її пани всю історію, ріжуть, ріжуть скибочками і ніяк не наситяться, скисли би, як крумплі підбивані»
Хоч сам процес читання трохи затруднювала місцева говірка, народна мова, але книга мені дуже сподобалася. Інколи виникало відчуття, неначе знаходишся на небі, коли читаєш біблійні мотиви, чарівні історії, а потім опускаєшся на землю і вже смієшся з Митрикових пригод. Дуже тепла, гарна книга! Вкотре переконуюся, що сучасна українська література має дуже гарних і талановитих письменників.
October 19, 2022
Неймовірна книга. Дуже українська, дуже щира. Просякнута любов‘ю до Батьківщини і до людей.
Така собі сімейна сага сільської родини з Закарпаття очима хлопчика Митрика на фоні історичних перипетій. Яскраво описаний сільський колорит, традиції і побут. Смішні епізоди чергуються з сумними та зворушливими, даруючи море емоцій. Сатира на комуністичний режим повеселила особливо)
Для мене це був перший досвід читання закарпатського діалекту, тому на книжку пішло більше часу, ніж зазвичай, але я смакувала кожне слово, кожен діалог. Скільки нових колоритних слівець і навіть лайок я тепер знаю!))
Дещо бентежила мене містична і релігійна складова, але без цих нюансів, напевно, роман не вийшов би таким щирим.
Твір нагадав мені «Століття Якова» В.Лиса, «Кайдашеву сім‘ю» М.Коцюбинського і «Тореодорів з Васюківки» В.Нестайка одночасно.
Чи читати? Так!
Обов‘язково продовжу знайомство з іншими творіннями цього автора. Щось підказує мені, що там є чим посмакувати)
Така собі сімейна сага сільської родини з Закарпаття очима хлопчика Митрика на фоні історичних перипетій. Яскраво описаний сільський колорит, традиції і побут. Смішні епізоди чергуються з сумними та зворушливими, даруючи море емоцій. Сатира на комуністичний режим повеселила особливо)
Для мене це був перший досвід читання закарпатського діалекту, тому на книжку пішло більше часу, ніж зазвичай, але я смакувала кожне слово, кожен діалог. Скільки нових колоритних слівець і навіть лайок я тепер знаю!))
Дещо бентежила мене містична і релігійна складова, але без цих нюансів, напевно, роман не вийшов би таким щирим.
Твір нагадав мені «Століття Якова» В.Лиса, «Кайдашеву сім‘ю» М.Коцюбинського і «Тореодорів з Васюківки» В.Нестайка одночасно.
Чи читати? Так!
Обов‘язково продовжу знайомство з іншими творіннями цього автора. Щось підказує мені, що там є чим посмакувати)
August 21, 2021
Як же ж потрібно любити свій рідний край, щоб з такою любов’ю писати про нього. З якою повагою і почуттям такту у творі подані описи людей (чи то родаків, чи сусідів), як колоритно, майстерно, тонко розкрито їх позитивні, а в більшості випадків негативні риси характерів.
А тепер додайте неповторний гумор, сарказм до "щасливих діянь совєтської власті", трішки містики та закарпатської говірки і отримаєте неперевершений та єдиний у своєму роді та в українській літературі роман!!!!
Не вірите ? Переконайтесь самі.
А тепер додайте неповторний гумор, сарказм до "щасливих діянь совєтської власті", трішки містики та закарпатської говірки і отримаєте неперевершений та єдиний у своєму роді та в українській літературі роман!!!!
Не вірите ? Переконайтесь самі.
June 14, 2025
В мене нема слів. Наскільки чудово написана ця книга. Тут я і посміялась, і задумалась, а від деяких моментів, які обовʼязково були повʼязані з совєтами і «комуніштами», мені було не по собі. Як? Як? Як нам, народженим в СРСР, затуманювали розум ті комуняки зі своєю пропагандою? Як і досі є люди, які хочуть в радянський союз???
Дуже сподобалась баба Фіскарошка! Дуже! Ну, а такого, як Митрик можна, мабуть, і досі зустріти і бути шокованим від його «пригод». Принаймні в мене є такий знайомий. :)
Дуже сподобалась баба Фіскарошка! Дуже! Ну, а такого, як Митрик можна, мабуть, і досі зустріти і бути шокованим від його «пригод». Принаймні в мене є такий знайомий. :)
February 10, 2025
Дуже тепла, душевна і по-доброму наївна книжка. Якщо хочете згадати дитинство, його безтурботність, то ця книжка точно вартує прочитання. Спершу було трішки важко читати через велику к-сть діалектизмів, але з часом за кається і це додає навіть свого особливого шарму розповіді. Дуже рекомендую до прочитання 😌
June 23, 2021
ДМИТРО КЕШЕЛЯ. РОДАКИ. Роман-колаж із стихій життя
Видавничий центр «Академія», 2017
Сторінок: 384
Оцінка: 4/5
На мальовничому Закарпатті під ногами магічно-містичної гори Ловачки міститься село. На перший погляд це звичайне село, але якщо пригледітися, то тут є Мексика і Бразилія, Аргентина і Палестина, тече річка Амазонка, а найвищий присілок, де стоїть родова хата найголовнішого героя Митрика, зветься Небесі. Найголовніший – бо від його імені ведеться оповідь. Найголовніший, бо у романі всіх героїв можна назвати головними, адже всі вони яскраві, колоритні характери. Митрик живе із батьком, бабою Фіскарошкою та дідом Соломоном. Але справжні імена родаків – Марія та Михайло. І це не єдині «диваки». Поряд живе старий вчитель пан Фийса, а серед рідні є Напольйон, Мусоліні і Мікроба (Чеська Мікроба), Вірус і Бактерія, по селі ходить Динамітка, Гебельс, Берія, Кутузовка, Піфагора, Марганцовка і т.д. А все тому, що мати прізвисько вважалося за велику честь. «Якщо сельчанин залишався без прізвиська і жив тільки за офіційним іменем, це означало, що цій людині суджено було з’явитись на світ безликою».
Митрик, дитина добра, але просто не вписується у рамки цього життя. Він бунтар, а таких постійно намагаються присмирити. Кількість разів, коли хлопця виключили із школи, не можна порахувати. А кількість прізвиськ, які йому дали рідні та односельці можна, за його ж словами, заносити у книгу рекордів Гіннеса. Осел рогатий, мальфун таркастий, перший помічник люцифера, злий сікурантош, осел мантафунський, рогата свиня, потомок кровожадного ящера, їжак нечесаний, шкодливий гунцут, гаспид, сатана рогата, либорюх килатий, антихрист, здохляк і найчастіше – збийвич. А дитина лише тягнеться до знань (як може) та виказує свою любов (як може). Якщо ж пан вчитель каже, що люди походить від мавпи, то і Ленін від неї походить, чи не так? Або ж з великою любові до неньо всипати йому в горлянку табак із сіллю, попередньо прив’язавши ногу до ліжка. Поділившись із дідом-бабою знанням як по-науковому буде вода та шпірітуш, нагнав на старих такого страху, що баба вирішили почистити криницю від хімії, а дідо, правда, лише на деякий час, відмовився від слив’янки.
Звісно в романі не лише кумедні ситуації з Митром та його родаками, а й повсякденне життя села, чомусь, також кумедне, або ж із філософським або просто життєвим напиленням. Як от історія про Івана з гори Ловачки, або ж історія життя пана Фийси та його сина, чи дядька Митра – Стефана…
Особливого колориту роману дає використання закарпатського (русинського) діалекту. А які в пана Дмитра описи! Чи то природа, чи явище, чи просто почуття…
«Заплющивши очі, я зримо бачив кольори ароматів, чув, як вони тонко і мелодійно звучать. їх можна було спробувати на дотик. І яка тільки музика ароматів тут не звучала – пахло свіжоскошеним сіном, щойно вийнятим із печі житнім хлібом, липовим медом, молодим вином, зібраними звечора у саду яблуками, грушами і персиками, стиглою айвою… У моїй уяві так завше пахне селянське щастя… Ліпше би сказати, так пахне щасливе селянське щастя!»
Я трішки знизила оцінку, бо першу частину – «Так уповідано» - як виявилося, вже читала у складі збірки «Осінь Великих Небес». Текст не дослівний, а перероблений, читалося із неменшим задоволенням, але все одно вже читалося :)
А ще дууууже рекомендую послухати частини цього роману у виконанні автора! Він начитував їх для Українського радіо. Це просто бімба!
Видавничий центр «Академія», 2017
Сторінок: 384
Оцінка: 4/5
На мальовничому Закарпатті під ногами магічно-містичної гори Ловачки міститься село. На перший погляд це звичайне село, але якщо пригледітися, то тут є Мексика і Бразилія, Аргентина і Палестина, тече річка Амазонка, а найвищий присілок, де стоїть родова хата найголовнішого героя Митрика, зветься Небесі. Найголовніший – бо від його імені ведеться оповідь. Найголовніший, бо у романі всіх героїв можна назвати головними, адже всі вони яскраві, колоритні характери. Митрик живе із батьком, бабою Фіскарошкою та дідом Соломоном. Але справжні імена родаків – Марія та Михайло. І це не єдині «диваки». Поряд живе старий вчитель пан Фийса, а серед рідні є Напольйон, Мусоліні і Мікроба (Чеська Мікроба), Вірус і Бактерія, по селі ходить Динамітка, Гебельс, Берія, Кутузовка, Піфагора, Марганцовка і т.д. А все тому, що мати прізвисько вважалося за велику честь. «Якщо сельчанин залишався без прізвиська і жив тільки за офіційним іменем, це означало, що цій людині суджено було з’явитись на світ безликою».
Митрик, дитина добра, але просто не вписується у рамки цього життя. Він бунтар, а таких постійно намагаються присмирити. Кількість разів, коли хлопця виключили із школи, не можна порахувати. А кількість прізвиськ, які йому дали рідні та односельці можна, за його ж словами, заносити у книгу рекордів Гіннеса. Осел рогатий, мальфун таркастий, перший помічник люцифера, злий сікурантош, осел мантафунський, рогата свиня, потомок кровожадного ящера, їжак нечесаний, шкодливий гунцут, гаспид, сатана рогата, либорюх килатий, антихрист, здохляк і найчастіше – збийвич. А дитина лише тягнеться до знань (як може) та виказує свою любов (як може). Якщо ж пан вчитель каже, що люди походить від мавпи, то і Ленін від неї походить, чи не так? Або ж з великою любові до неньо всипати йому в горлянку табак із сіллю, попередньо прив’язавши ногу до ліжка. Поділившись із дідом-бабою знанням як по-науковому буде вода та шпірітуш, нагнав на старих такого страху, що баба вирішили почистити криницю від хімії, а дідо, правда, лише на деякий час, відмовився від слив’янки.
Звісно в романі не лише кумедні ситуації з Митром та його родаками, а й повсякденне життя села, чомусь, також кумедне, або ж із філософським або просто життєвим напиленням. Як от історія про Івана з гори Ловачки, або ж історія життя пана Фийси та його сина, чи дядька Митра – Стефана…
Особливого колориту роману дає використання закарпатського (русинського) діалекту. А які в пана Дмитра описи! Чи то природа, чи явище, чи просто почуття…
«Заплющивши очі, я зримо бачив кольори ароматів, чув, як вони тонко і мелодійно звучать. їх можна було спробувати на дотик. І яка тільки музика ароматів тут не звучала – пахло свіжоскошеним сіном, щойно вийнятим із печі житнім хлібом, липовим медом, молодим вином, зібраними звечора у саду яблуками, грушами і персиками, стиглою айвою… У моїй уяві так завше пахне селянське щастя… Ліпше би сказати, так пахне щасливе селянське щастя!»
Я трішки знизила оцінку, бо першу частину – «Так уповідано» - як виявилося, вже читала у складі збірки «Осінь Великих Небес». Текст не дослівний, а перероблений, читалося із неменшим задоволенням, але все одно вже читалося :)
А ще дууууже рекомендую послухати частини цього роману у виконанні автора! Він начитував їх для Українського радіо. Це просто бімба!
January 17, 2021
Спочатку я подумала, що це просто дуже смішна книга, з перших сторінок почала реготати і раділа, що нарешті маю таку книгу, яка дійсно може насмішити і розслабити. Дуже рідко таке можна зустріти, бо всі намагання авторів розсмішити читача, зазвичай, виявляються якимось штучними. А тут просто вибух! Все органічно і до міста!
Однак подальше читання дещо знизило мій гумористичний настрій, натомість занурило в неймовірной ліричний і зворушливий плин подій. І тоді стало зрозуміло, що сміх автора - лише облямівка для глибокої і трагічної оповідки про історію однієї родини, яка змушена була існувати в умовах "колгозного" ладу, з портретами Леніна і Сталіна на стінах і в головах. І є в тому авторському погляді широка гама відчуттів: від глибоко суму до жартівливої насмішки і сарказму.
А в цілому це неймовірна іронічно-лірична історія про бешкетного хлопчика Митька і його родаків: мудрого і доброго діда Соломона, його буркотливу і заповзятливу дружину бабу Фіскарошку, розумника діда Наполійона, дивної художниці мамки і злодійкуватого нянька, який вічно щось краде у "колгозі", щоб прокормити свою родину. Ми знайомимося з безліччю симпатичних родичів і сусідів, а також тварин, кожний зі своїм смачнющим прізвиськом, на кшталт Гітлерки, Гебельса, учителя пана Фийси, кози Динамітки і т. ін. Всі вони чимраз потрапляють у якісь кумедні і трагі-куменді пригоди (наприклад, вдарений блискавкою дід Соломон і його похорон, після якого він ожив, а Фіскарошці довелося всім відшкодовувати збитки, які родичі і сусіди зазнали під час підготовки до поховання), герої часто протиставлені владі і виходять із зіткнень з нею переможцями, завдяки своєму незбагненному почуттю гумору.
Книга написана чудовою мовою, але іноді складною для сприйняття для мешканців центральної України. Попри те ця колоритна мова лише додає тексту особливого смаку і змісту.
Найбільше мене вразило, як автор вміло маневрує між жартом і витонченим трагізмом людського існування. І якщо розділ "Збийвіч" розсмішив до сліз, то розділ "Мамка мої" розчулив також до сліз. Це класна книга! Для душі і розуму!
Однак подальше читання дещо знизило мій гумористичний настрій, натомість занурило в неймовірной ліричний і зворушливий плин подій. І тоді стало зрозуміло, що сміх автора - лише облямівка для глибокої і трагічної оповідки про історію однієї родини, яка змушена була існувати в умовах "колгозного" ладу, з портретами Леніна і Сталіна на стінах і в головах. І є в тому авторському погляді широка гама відчуттів: від глибоко суму до жартівливої насмішки і сарказму.
А в цілому це неймовірна іронічно-лірична історія про бешкетного хлопчика Митька і його родаків: мудрого і доброго діда Соломона, його буркотливу і заповзятливу дружину бабу Фіскарошку, розумника діда Наполійона, дивної художниці мамки і злодійкуватого нянька, який вічно щось краде у "колгозі", щоб прокормити свою родину. Ми знайомимося з безліччю симпатичних родичів і сусідів, а також тварин, кожний зі своїм смачнющим прізвиськом, на кшталт Гітлерки, Гебельса, учителя пана Фийси, кози Динамітки і т. ін. Всі вони чимраз потрапляють у якісь кумедні і трагі-куменді пригоди (наприклад, вдарений блискавкою дід Соломон і його похорон, після якого він ожив, а Фіскарошці довелося всім відшкодовувати збитки, які родичі і сусіди зазнали під час підготовки до поховання), герої часто протиставлені владі і виходять із зіткнень з нею переможцями, завдяки своєму незбагненному почуттю гумору.
Книга написана чудовою мовою, але іноді складною для сприйняття для мешканців центральної України. Попри те ця колоритна мова лише додає тексту особливого смаку і змісту.
Найбільше мене вразило, як автор вміло маневрує між жартом і витонченим трагізмом людського існування. І якщо розділ "Збийвіч" розсмішив до сліз, то розділ "Мамка мої" розчулив також до сліз. Це класна книга! Для душі і розуму!
Read
August 1, 2025Смішні історії про малих розбишак я полюбила раніше, ніж навчилася читати, чесно, коли мама-тато-бабусі (особливо бабусі!) вкладали мене спатки, я вимагала не казочку, а історію про те, якими були дорослі, що мене оточують, у дитинстві. В які халепи втрапляли, яку шкоду робили.
Зараз такі історії вже не так сильно ваблять, коли вони в чистому вигляді, кортить якоїсь надбудови, чогось більшого.
І "Родаки" Кешелі - це було стопроцентне попадання в саме серденько.
Книжка дуже смішна, жарти прості й складні, малий шкода, як і належить, з найкращими намірами робить усякі капості, не менш яскраві й усі, хто його оточують: Дід Соломон, баба Фіскарошка, учитель Фийса, підступна Маня і навіть коза танкістка. І дуже несподівана в такому колі містична фігура матері. Антураж - закарпатське село на горі понад річкою, доба Сталіна, Хрущова, перших колгоспів. Хитрі селяни, які все це прийшле ненавидять, а проте навчені життям пробігати між краплинками так, щоб голови не намочити. І всі з такими смачними діалогами (ну, крім кози), що ті діалоги з'їсти хочеться!
Так само, як і фігура матері (і в тому ж стилі), трохи несподіваним відчуваються описові фрагменти, вони сповнені краси та магії, й не те щоб незвичні, але по сусідству з чистою сільською побутовою комедією доволі контрастні своєю елегійністю. Як у Нечуя-Левицького: щойно тобі на всю голову смішно лаялися баба Параска з бабою Палажкою - аж тут: ах, Семигори, мальовничі Семигори... І багато любові. Втішно читати книжку, де стільки любові.
Мова. Закарпатська говірка - не з найлегших, але без неї колориту би не було. Цю книжку читати не важко, нові слова не звалюються на голову всі докупи, а з'являються поступово з примітками, і ось ти вже за кілька сторінок без ускладнень читаєш, прекрасно розуміючи, що таке килавий, а що таке кедвешний, що воно за потятко і хто такий фрас.
Зараз такі історії вже не так сильно ваблять, коли вони в чистому вигляді, кортить якоїсь надбудови, чогось більшого.
І "Родаки" Кешелі - це було стопроцентне попадання в саме серденько.
Книжка дуже смішна, жарти прості й складні, малий шкода, як і належить, з найкращими намірами робить усякі капості, не менш яскраві й усі, хто його оточують: Дід Соломон, баба Фіскарошка, учитель Фийса, підступна Маня і навіть коза танкістка. І дуже несподівана в такому колі містична фігура матері. Антураж - закарпатське село на горі понад річкою, доба Сталіна, Хрущова, перших колгоспів. Хитрі селяни, які все це прийшле ненавидять, а проте навчені життям пробігати між краплинками так, щоб голови не намочити. І всі з такими смачними діалогами (ну, крім кози), що ті діалоги з'їсти хочеться!
Так само, як і фігура матері (і в тому ж стилі), трохи несподіваним відчуваються описові фрагменти, вони сповнені краси та магії, й не те щоб незвичні, але по сусідству з чистою сільською побутовою комедією доволі контрастні своєю елегійністю. Як у Нечуя-Левицького: щойно тобі на всю голову смішно лаялися баба Параска з бабою Палажкою - аж тут: ах, Семигори, мальовничі Семигори... І багато любові. Втішно читати книжку, де стільки любові.
Мова. Закарпатська говірка - не з найлегших, але без неї колориту би не було. Цю книжку читати не важко, нові слова не звалюються на голову всі докупи, а з'являються поступово з примітками, і ось ти вже за кілька сторінок без ускладнень читаєш, прекрасно розуміючи, що таке килавий, а що таке кедвешний, що воно за потятко і хто такий фрас.
November 29, 2022
Я почула про Дмитра Кешелю та його "Родаків" у якійсь із груп любителів читати. Хтось запитав поради щодо книги в подарунок, і "Родаки" були у топі. І от, закінчивши читати, сиджу і дивуюсь, як могла досі не знати про такого чудового автора?)
У цій книзі є все: гумор, сатира, щирі персонажі, закарпатський говір, побутові історії, родинне тепло і...біль, тут є вдоста болю. Спочатку я реготала, а потім ставало гірко від усвідомлення того, як совєти руйнували життя таких прекрасних людей.
Мені дуже сподобалось, як автор розкрив тему сепарації та індивідуації, а також сенсу життя і місця людини у великому світі.
"Родаки" - мудра книга, колоритна і смачна. Коли я її згадую, до мене приходять фантомні запахи перестиглих абрикос та опалого осіннього листя. А уривок, де мама Митрика розповідала йому про свої картини, назавжди в моєму серденьку:)
Тепер маю на меті перечитати все, що написав Дмитро Кешеля.
У цій книзі є все: гумор, сатира, щирі персонажі, закарпатський говір, побутові історії, родинне тепло і...біль, тут є вдоста болю. Спочатку я реготала, а потім ставало гірко від усвідомлення того, як совєти руйнували життя таких прекрасних людей.
Мені дуже сподобалось, як автор розкрив тему сепарації та індивідуації, а також сенсу життя і місця людини у великому світі.
"Родаки" - мудра книга, колоритна і смачна. Коли я її згадую, до мене приходять фантомні запахи перестиглих абрикос та опалого осіннього листя. А уривок, де мама Митрика розповідала йому про свої картини, назавжди в моєму серденьку:)
Тепер маю на меті перечитати все, що написав Дмитро Кешеля.
December 23, 2024
Не подобається мова написання. Я ближче до класичного написання звикла. А тут мені читається важко, хоча до кінця книги звикаєш до такого стилю.
Книга дійсно смішна, проте як на мене часом змішується містика з реаліями, що на тей момент існували. В деяких місцях мені здавалося, що ця містика недоречна. Але це лише моя особиста думка. Просто особисто мені книга не зайшла...
Книга дійсно смішна, проте як на мене часом змішується містика з реаліями, що на тей момент існували. В деяких місцях мені здавалося, що ця містика недоречна. Але це лише моя особиста думка. Просто особисто мені книга не зайшла...
January 14, 2024
Я була просто зачарована цією книгою, проковтнула на одному диханні. Книга водночас і смішна, і щемка, і захоплююча, і колоритна, і світло-печальна. Її легко читати, і вона залишає після себе чудовий післясмак. Це мабуть буде книга, яку я всім тепер радитиму))
March 22, 2023
Чудове поєднання колоритної Закарпатської говірки, мудрих настанов та сатири на радянські часи.
April 16, 2025
Чудово проведений час,книга дуже насичена,і цікава
August 13, 2025
Дуже смачна книга.Одна із найулюбленіших.
Displaying 1 - 22 of 22 reviews