What do you think?
Rate this book
Сіль для моря, або Білий кит
Ці двоє ніколи б не заговорили, якби не море. Дивакувата жінка, прикута до інвалідного візка, та зацькована чотирнадцятирічна дівчина. Проте у світі соцмереж, де самогубство найпростіший вихід, жодна зустріч не випадкова. Зрештою, кити викидаються на берег лише тоді, коли в морі забагато солі…
224 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
4 people are currently reading
191 people want to read
About the author
Анастасія Нікуліна
20 books131 followersАнастасія Нікуліна — українська письменниця, інста-блогерка, книжкова оглядачка, лауреатка міжнародних премій. Працює в різних жанрах.
Авторка книг «Відбій повітряної тривоги» (з Олександром Греховим), «Я іду шукати», «Більше нікому» (з Олегом Бакуліним), «Завірюха», «Зграя», «Сіль для моря» та «Викрадачі снігу».
Facebook: https://www.facebook.com/anastasia.in...
Instagram: @innspirit.
TikTok: @dominatrixmuse.
Авторка книг «Відбій повітряної тривоги» (з Олександром Греховим), «Я іду шукати», «Більше нікому» (з Олегом Бакуліним), «Завірюха», «Зграя», «Сіль для моря» та «Викрадачі снігу».
Facebook: https://www.facebook.com/anastasia.in...
Instagram: @innspirit.
TikTok: @dominatrixmuse.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 79 reviews
February 27, 2021
Книжка, яка швидко і приємно читається. Я впорала її за один день і це було легко, бо мені, як читачу, хотілося знати, що буде далі. Проблематика твору зачепила і шкільні цькування, і знайомства у соцмережах, і компенсування їжею травм. Авторка змусила мене чесно співпереживати головній героїні.
За великим рахунком "Сіль для Моря" мені сподобалося, але трохи збентежили аспекти, які є, власне, не літературними, а радше соціальними. Найслабшою частиною твору мені видався фінал, бо дуже вже він зефірно-щасливий, хіба що мертві не повоскресали. Також здивувало, що лінії кількох персонажів лишилися обірваними.
За великим рахунком "Сіль для Моря" мені сподобалося, але трохи збентежили аспекти, які є, власне, не літературними, а радше соціальними. Найслабшою частиною твору мені видався фінал, бо дуже вже він зефірно-щасливий, хіба що мертві не повоскресали. Також здивувало, що лінії кількох персонажів лишилися обірваними.
July 18, 2023
Світла історія. Купа тригерів, гострих тем, темних сторін життя, але все одно світла. Хоч в мене і нема дітей, але прочитати це було корисно та важливо. Гарна мова авторки прекрасно доповнила сюжет.
Єдиний мінус - занадто казковий гепі енд, але я можу це зрозуміти. Просто книга була дуже реалістичною, а фінал - точно ні. Не до кінця змогла в нього повірити, але інколи так потрібно вірити в дива)
Єдиний мінус - занадто казковий гепі енд, але я можу це зрозуміти. Просто книга була дуже реалістичною, а фінал - точно ні. Не до кінця змогла в нього повірити, але інколи так потрібно вірити в дива)
October 4, 2017
Ліза змалечку обожнювала море, і ось її мрія нарешті здійснилася — разом з батьками вона переїжджає й оселяється у невеликому приморському містечку. Але життя дівчинки зовсім не схоже на курорт. По-перше, переїзд був не погонею за мрією, а втечею від страшної трагедії, яка сталася у Лізиному минулому. По-друге, батьки, які раніше були люблячими і турботливими, вибудовують перед собою стіну нерозуміння, яку донька не може/не вміє пробити. По-третє, замість друзів у новій школі Ліза знаходить мучителів, які перетворюють її життя на пекло.
Де знайти розраду самотній дитині? По-перше, Ліза відкриває для себе радощі швидких насолод. Ні, не наркотики й алкоголь, а солодощі, чіпси, кола й інша, щедро здобрена підсилювачами смаку їжа, смакування якою приносить сильне, хоч і швидкоплинне задоволення. Так, від цих смаколиків ростуть живіт і боки, а однолітки знаходять ще більше причин, щоб познущатися. Але їжа може заспокоїти тут-і-зараз, і Ліза на це ведеться.
По-друге, завжди можна пірнути в Інтернет і спробувати знайти людей, які побачать в тобі не недосконалу зовнішність, а прекрасну душу. Це бажання властиве, певно, всім людям, які мають проблеми зі сприйняттям своєї тілесності. От і Ліза — ховається за псевдонімом і невиразною аватаркою і знайомиться із Білим Китом. Це розумний і романтичний хлопець, якого теж не розуміють батьки, але зате він чудово розуміє Лізу. Він знає, що їй сказати, як прив’язати, як закохати у себе. І, може, можна було б порадіти за дівчину, якби не два факти: 1)на жаль, читач дізнається хто такий Білий кит раніше за Лізу,і це відкриття не може не стривожити; 2) таємний співрозмовник кличе її у прекрасне місце, де кити викидаються на берегі і де вони зможуть вічно бути разом.
Так, «Сіль для моря…» — це друга із прочитаних мною форумних новинок на тему підліткового самогубства і «груп смерті». І вона не тільки досить детально виписує генезу суїцидальний думок у дівчинки-підлітка, а й показує (чи не вперше в українські підлітковій літературі) проблеми, пов’язані із фетшеймінгом і неприйняттям свого тіла, а також те, яких жахливих масштабів може досягнути буллінг, якщо жертва і/або її захисники не дає кривдникам відсіч і терпить або робить вигляд, що всі ці образи і нападки її не стосуються.
Усе це дуже непрості теми. Авторка, Анастасія Нікуліна, береться за них сміливо, не боїться тиснути на больові точки, тому їй вдаються сильні і переконливі сцени. Правда, деякі розв’язки мені видалися не надто правдоподібними, як, наприклад, та, коли мучителі почали співчувати жертві (хоча там швидше не про співчуття, а про страх за свою шкуру, і от цьому я таки вірю). Але загалом цей текст відбовідає на багато болісних «Чому?», і думаю, багатьом — і підліткам, і дорослим — може стати корисним.
«»Сіль для моря…» цікава ще й тим, що, окрім підлітків, тут є й інші виразні персонажі, здатні заінтригувати читача — наприклад, Анна, яка попри проблеми зі здоров’ям радіє сонцю, морю і життю, або батько, який, намагаючись помститися за доньку, полює на дівчат-підлітків. Їхня присутність надає оповіді глибини і різноплановості.
З іншого боку, вона трохи плутає читача, розфокусовує його увагу. Бо коли змінюється оповідач, то не просто прилаштуватися до нового голосу. Також дещо штучним вигладає фрагмент, в якому таким трохи газетним текстом розказують про «групи смерті» і про те, як із ними борорася кіберполіція — на мій смак, без цього можна було б і обійтися. Але чи то авторка, чи то редактори повважали за потрібне окреслити оцей бекграунд — і окей, може, мабутнім читачам він справді знадобиться.
Цей текст я сприймала якось дуже особисто. Там є багато близьких для мене моментів, які було непросто пере-проживати. Ще якісь моменти мене відверто лякали. Але у книзі Анастасії Нікуліної намішано багато різного — і психології, і екшену, і мудрості глибиною з море. І так, тут ще є море, яке я теж ніжно люблю. А «Сіль для моря, або Білий кит» читати раджу — може, й не всім, але тим, кого так чи інак торкаються озвучені у ній теми — точно.
Де знайти розраду самотній дитині? По-перше, Ліза відкриває для себе радощі швидких насолод. Ні, не наркотики й алкоголь, а солодощі, чіпси, кола й інша, щедро здобрена підсилювачами смаку їжа, смакування якою приносить сильне, хоч і швидкоплинне задоволення. Так, від цих смаколиків ростуть живіт і боки, а однолітки знаходять ще більше причин, щоб познущатися. Але їжа може заспокоїти тут-і-зараз, і Ліза на це ведеться.
По-друге, завжди можна пірнути в Інтернет і спробувати знайти людей, які побачать в тобі не недосконалу зовнішність, а прекрасну душу. Це бажання властиве, певно, всім людям, які мають проблеми зі сприйняттям своєї тілесності. От і Ліза — ховається за псевдонімом і невиразною аватаркою і знайомиться із Білим Китом. Це розумний і романтичний хлопець, якого теж не розуміють батьки, але зате він чудово розуміє Лізу. Він знає, що їй сказати, як прив’язати, як закохати у себе. І, може, можна було б порадіти за дівчину, якби не два факти: 1)на жаль, читач дізнається хто такий Білий кит раніше за Лізу,і це відкриття не може не стривожити; 2) таємний співрозмовник кличе її у прекрасне місце, де кити викидаються на берегі і де вони зможуть вічно бути разом.
Так, «Сіль для моря…» — це друга із прочитаних мною форумних новинок на тему підліткового самогубства і «груп смерті». І вона не тільки досить детально виписує генезу суїцидальний думок у дівчинки-підлітка, а й показує (чи не вперше в українські підлітковій літературі) проблеми, пов’язані із фетшеймінгом і неприйняттям свого тіла, а також те, яких жахливих масштабів може досягнути буллінг, якщо жертва і/або її захисники не дає кривдникам відсіч і терпить або робить вигляд, що всі ці образи і нападки її не стосуються.
Усе це дуже непрості теми. Авторка, Анастасія Нікуліна, береться за них сміливо, не боїться тиснути на больові точки, тому їй вдаються сильні і переконливі сцени. Правда, деякі розв’язки мені видалися не надто правдоподібними, як, наприклад, та, коли мучителі почали співчувати жертві (хоча там швидше не про співчуття, а про страх за свою шкуру, і от цьому я таки вірю). Але загалом цей текст відбовідає на багато болісних «Чому?», і думаю, багатьом — і підліткам, і дорослим — може стати корисним.
«»Сіль для моря…» цікава ще й тим, що, окрім підлітків, тут є й інші виразні персонажі, здатні заінтригувати читача — наприклад, Анна, яка попри проблеми зі здоров’ям радіє сонцю, морю і життю, або батько, який, намагаючись помститися за доньку, полює на дівчат-підлітків. Їхня присутність надає оповіді глибини і різноплановості.
З іншого боку, вона трохи плутає читача, розфокусовує його увагу. Бо коли змінюється оповідач, то не просто прилаштуватися до нового голосу. Також дещо штучним вигладає фрагмент, в якому таким трохи газетним текстом розказують про «групи смерті» і про те, як із ними борорася кіберполіція — на мій смак, без цього можна було б і обійтися. Але чи то авторка, чи то редактори повважали за потрібне окреслити оцей бекграунд — і окей, може, мабутнім читачам він справді знадобиться.
Цей текст я сприймала якось дуже особисто. Там є багато близьких для мене моментів, які було непросто пере-проживати. Ще якісь моменти мене відверто лякали. Але у книзі Анастасії Нікуліної намішано багато різного — і психології, і екшену, і мудрості глибиною з море. І так, тут ще є море, яке я теж ніжно люблю. А «Сіль для моря, або Білий кит» читати раджу — може, й не всім, але тим, кого так чи інак торкаються озвучені у ній теми — точно.
May 9, 2018
📖 Роман, який зачіпає за живе... в памяті виникають ті спогади, про які ти вже навіть і не памятаєш... або хочеш забути... і погані і хороші. Сильний, провокаційний, чуйний... добро і віра в себе - завжди перемагають, а спогади - допомагають бути сильнішими! Чудова робота від гарного автора! 👏🏼
January 16, 2018
Це роман, який сколихнув мене і викликав шквал емоцій: справжнісінький "роман емоцій". Або ж роман-буря, як написано у книжці. А ще це книга-шок, роман-крик, книга-інсайт, роман-хвиля. Книга, в якій море проходить через твою свідомість і показує справжнє в тобі, а сіль залишає для себе. Саме тому "Сіль для моря...". Надзвичайно гарні і влучні описи моря, якими можна насолоджуватися - отак заплющувати очі і уявляти. Море - один з персонажів цього твору, притому головний. Море - це наші емоції: гнів, радість, здивування, ненависть, щастя тощо. Воно передає кожний відтінок нашого світосприйняття і те, як вони змінюються з часом і під впливом обставин. І показано це у сюжетному плетиві книжки. Цей роман про пошук взаєморозуміння між батьками і дітьми, і тому його варто читати підліткам і їхнім батькам, щоб чути і розуміти одне одного, щоб не вимагати неможливого, а просто любити одне одного, приділяти увагу і дарувати радість. А ще ця книжка показує, що ми багато чого у своєму житті надумуємо: що ми некрасиві, ніхто нас не любить, ні на що ми не здатні. І ми самі себе вводимо у депресивні стани і розмальовуємо світ темними кольорами. І лише буря нам відкриває очі на те, що це нам лише здавалось, бо насправді все було ок. А ще цей роман про цінність життя і в чому його сенс. Дуже сподобалися діалоги Лізи і Ані на березі моря - нагадало діалоги у "Маленькому принці" Антуана де-Сент Екзюпері і в "Грі в життя" Олега Рибалки. Дуже багато особистих переживань я знайшла у цій книжці, вона зачепила багато спогадів з дитинства. На розв'язці я ридала: море емоцій в мені пережило страшний ураган і довго не могло вгамуватися. Здається, я виплакала море сліз, але це того вартувало: такого катарсису від книжки я давно не відчувала!
July 24, 2024
Книга підіймає дуже складні теми:
взаємопорозуміння між батьками і дітьми, перехідний вік, самотність, булінг.
а також наслідки всього цього.
Місцями це було нелогічно, ідеалізовано.
Але написано легко, проникливо.
І це дуже важливий і потрібний текст!
взаємопорозуміння між батьками і дітьми, перехідний вік, самотність, булінг.
а також наслідки всього цього.
Місцями це було нелогічно, ідеалізовано.
Але написано легко, проникливо.
І це дуже важливий і потрібний текст!
April 28, 2025
Книга, яка написана легко про досить важливі речі: підлітки, їх думки, булінг, стосунки з однолітками і батьками.
У кінці мені було забагато співпадінь, але рада, що книгу закінчили на позитиві.
У кінці мені було забагато співпадінь, але рада, що книгу закінчили на позитиві.
August 28, 2019
"Сіль для моря" це книга, яка нагадала мені про часи поширення в соціальних мережах гри "Синій кит". Багато підлітків грали в цю гру. Хтось просто із цікавості, а хтось з безвиході. Саме цей вік найважчий. Діти формуються фізіологічно і психологічно. Їм надзвичайно важко. Всім батькам потрібно бути особливо спостережливими і чуйними, вміти слухати, а не лише повчати.
Я живу за правилом "Все в житті вертається бумерангом" і стараюсь вчити жити так своїх дітей.
В даній книзі дівчинка яка насміхалась з однокласниці, таких самих знущань отримує від однокласників в іншому місті. Чи шкода її було? Так шкода, не хотілось би бути в її "шкурі", але за всі свої вчинки потрібно відповісти рано чи пізно.
Батько який втратив свою любиму донечку, вирішив помститись кривдникам. Так як всі діти " залипають" у соцмережах, він вирішив з ними пограти. Якби хоч хтось з дітей мав батьків за друзів. Звернувся, розказав, поділився не було б стільки безглуздих смертей.
Приємно було читати про вчинок хлопчика. Ще приємніше було що красень школи звернув увагу на дівчинку-товстунку.
Не повірила лише в епізод вкінці книги. Діти прийшли в лікарню зі щирим каяттям. Не вірю і далі. Після всіх знущань, не могли вони повністю змінити свої думки.
Раджу. Батькам щоб переглянути своє відношення до дітей. Дітям щоб побачити що в житті є багато краси, на відміну від соціальних мереж.
Я живу за правилом "Все в житті вертається бумерангом" і стараюсь вчити жити так своїх дітей.
В даній книзі дівчинка яка насміхалась з однокласниці, таких самих знущань отримує від однокласників в іншому місті. Чи шкода її було? Так шкода, не хотілось би бути в її "шкурі", але за всі свої вчинки потрібно відповісти рано чи пізно.
Батько який втратив свою любиму донечку, вирішив помститись кривдникам. Так як всі діти " залипають" у соцмережах, він вирішив з ними пограти. Якби хоч хтось з дітей мав батьків за друзів. Звернувся, розказав, поділився не було б стільки безглуздих смертей.
Приємно було читати про вчинок хлопчика. Ще приємніше було що красень школи звернув увагу на дівчинку-товстунку.
Не повірила лише в епізод вкінці книги. Діти прийшли в лікарню зі щирим каяттям. Не вірю і далі. Після всіх знущань, не могли вони повністю змінити свої думки.
Раджу. Батькам щоб переглянути своє відношення до дітей. Дітям щоб побачити що в житті є багато краси, на відміну від соціальних мереж.
March 2, 2019
Стилістично і сюжетно така собі сучукрреалістична проза.
August 12, 2022
Родина Лізи переїхала до нового міста, де дівчинка сподівалася знайти будинок. Але її єдиним вірним другом у цій точці на карті стало море. Як бути, якщо навколишній світ стає нестерпним? Коли тобі 14, знайти відповідь на життєво важливе питання набагато складніше, ніж здається.
.
.
Діти та підлітки бувають жорстокі, і це факт, як і те, що світ сповнений емоційних пасток. Як важливо, щоб у сім'ї не просто любили, а розуміли, приймали і чули один одного.
⠀
Не скажу, що у захваті від книги, але читала з легкістю. Було зрозуміло, що хоче донести автор. Щоправда, цього було замало, щоб однозначно підкорити моє літературне серце.
⠀
Не знаю, чи все так змінилося, чи підліткові біди такого роду проходили повз мене, але крім поїдання сирої мівіни, більше нічого не нагадало мені шкільні часи. Мені теж було 14, як і у головної героїні, у мене були проблеми з батьками, з самооцінкою та з вагою (правда я так і не зрозуміла до кінця, як виглядає Ліза, чи вона повна). Але добре пам'ятаю, такою інфантильною, як ця дівчинка, не була й у 10 років.
⠀
Буває, читаєш книгу і ніби живеш у ній. У цьому ж романі було чимало описів, але не склалася цілісна картинка міста, де жила дівчинка.
⠀
Але як young adult книга гідна: тема у романі піднята серйозна, є над чим задуматися не лише підліткам, а й батькам.
Так, "вау-ефекту" не виникло, але подекуди не могла відірватися від читання.
⠀
Це була друга спроба читати сучасну українську літературу. Перша була провальною, не думала, що знову спробую. І не шкодую. Не дивлячись на мої суб'єктивні причіпки, все ж таки цю книгу читала з цікавістю.
.
.
Діти та підлітки бувають жорстокі, і це факт, як і те, що світ сповнений емоційних пасток. Як важливо, щоб у сім'ї не просто любили, а розуміли, приймали і чули один одного.
⠀
Не скажу, що у захваті від книги, але читала з легкістю. Було зрозуміло, що хоче донести автор. Щоправда, цього було замало, щоб однозначно підкорити моє літературне серце.
⠀
Не знаю, чи все так змінилося, чи підліткові біди такого роду проходили повз мене, але крім поїдання сирої мівіни, більше нічого не нагадало мені шкільні часи. Мені теж було 14, як і у головної героїні, у мене були проблеми з батьками, з самооцінкою та з вагою (правда я так і не зрозуміла до кінця, як виглядає Ліза, чи вона повна). Але добре пам'ятаю, такою інфантильною, як ця дівчинка, не була й у 10 років.
⠀
Буває, читаєш книгу і ніби живеш у ній. У цьому ж романі було чимало описів, але не склалася цілісна картинка міста, де жила дівчинка.
⠀
Але як young adult книга гідна: тема у романі піднята серйозна, є над чим задуматися не лише підліткам, а й батькам.
Так, "вау-ефекту" не виникло, але подекуди не могла відірватися від читання.
⠀
Це була друга спроба читати сучасну українську літературу. Перша була провальною, не думала, що знову спробую. І не шкодую. Не дивлячись на мої суб'єктивні причіпки, все ж таки цю книгу читала з цікавістю.
August 25, 2022
Завжди складно читати про: булінг; несправедливість і жорстокість серед підлітків; батьків, які навіть не намагаються зрозуміти поведінку своєї дитини, а просто її карають і сварять за першої ж провини.
Це справжній роман-буря. Усе спочатку тихо як в штиль, а потім вітер наростає і наростає. І ось ми вже в епіцентрі шторму. Коли ж покажеться сонце і розжене ці хмари?
Лізі 14, у неї немає друзів окрім Білого Кита. Він завжди її розуміє і підтримує, але він по той бік екрану, а поруч тільки море. Хіба їм судилось колись зустрітись?
Дивна жінка Анна, у візку, одного дня з'являється на улюбленому пляжі Лізи і стає їй справжньою подругою з якою легко ділитись думками і таємницями.
Та життя невблаганне. Йому не довподоби спокійне щасливе одноманіття. Так само як і одноліткам.
Чи зможе Ліза пережити шторм в своїй душі? Можливо Білий Кит допоможе? І тоді всі негаразди перетворяться на сіль для моря...
Книга ні на мить не дозволяла знудитись, кожний розділ - це нова хвиля емоцій. І ці хвилі щораз ставали більші, так що не хотілось на довго залишати Лізу і нарешті дійти з нею до кінця. Хоч би яким він був.
Дякую авторці за чудову книгу)
Варто читати як підліткам так і їхнім батькам, а ще краще всією сім'єю.
Це справжній роман-буря. Усе спочатку тихо як в штиль, а потім вітер наростає і наростає. І ось ми вже в епіцентрі шторму. Коли ж покажеться сонце і розжене ці хмари?
Лізі 14, у неї немає друзів окрім Білого Кита. Він завжди її розуміє і підтримує, але він по той бік екрану, а поруч тільки море. Хіба їм судилось колись зустрітись?
Дивна жінка Анна, у візку, одного дня з'являється на улюбленому пляжі Лізи і стає їй справжньою подругою з якою легко ділитись думками і таємницями.
Та життя невблаганне. Йому не довподоби спокійне щасливе одноманіття. Так само як і одноліткам.
Чи зможе Ліза пережити шторм в своїй душі? Можливо Білий Кит допоможе? І тоді всі негаразди перетворяться на сіль для моря...
Книга ні на мить не дозволяла знудитись, кожний розділ - це нова хвиля емоцій. І ці хвилі щораз ставали більші, так що не хотілось на довго залишати Лізу і нарешті дійти з нею до кінця. Хоч би яким він був.
Дякую авторці за чудову книгу)
Варто читати як підліткам так і їхнім батькам, а ще краще всією сім'єю.
April 15, 2023
Як тільки я прочитала назву книги, вона відразу нагадала мені гру під назвою "Синій кит", небезпечну гру.
Ця книга про дівчину, яка була розчарована життям. Море, Аня та Білий Кит - єдині хто її розумів. Проблеми з батьками, з однокласниками та нещасне кохання зламало її до кінця. Це важко пережити, і хочеться, щоб булінгу і насильства було менше в нашому світі.
Лізі вдалося пройти всі випробування і вона стала щасливою.
Знайомства в інтернеті - це небезпечно, вони призводять до летальних наслідків(не 100%). І дуже важливо слідкувати за дітьми, за тим, з ким вони спілкуються в інтернеті.
Мені дуже сподобалась книга і я впевнена, що буду її перечитувати. Я вважаю, що її варто читати не тільки підліткам, а і їхнім батькам. Це допоможе більше зрозуміти дітей.
Текст читається дуже легко і сама книга не велика, тому не варто відкладати читання. Не хочеться, щоб в майбутньому з'явилася ще одна така "гра".
Ця книга про дівчину, яка була розчарована життям. Море, Аня та Білий Кит - єдині хто її розумів. Проблеми з батьками, з однокласниками та нещасне кохання зламало її до кінця. Це важко пережити, і хочеться, щоб булінгу і насильства було менше в нашому світі.
Лізі вдалося пройти всі випробування і вона стала щасливою.
Знайомства в інтернеті - це небезпечно, вони призводять до летальних наслідків(не 100%). І дуже важливо слідкувати за дітьми, за тим, з ким вони спілкуються в інтернеті.
Мені дуже сподобалась книга і я впевнена, що буду її перечитувати. Я вважаю, що її варто читати не тільки підліткам, а і їхнім батькам. Це допоможе більше зрозуміти дітей.
Текст читається дуже легко і сама книга не велика, тому не варто відкладати читання. Не хочеться, щоб в майбутньому з'явилася ще одна така "гра".
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 2, 2021
Для себе я зрозуміла, що знайомство з Нікуліною краще починати з "Солі", ніж зі "Зграї".
Трішки засмутило, що Кит виявився колишнім коханцем Ані, а Ліза - оператором, що знімала смерть доньки Кита. Видається трішки притягнутим за вуха, наче в бразильских серіалах.
Я б не хотіла, щоб мої діти читали цю книжку. Поставила б її у "забронену" секцію. Бо, не дивлячить на те, що вона нібито восхваляє життя, багато де у тексті зустрічаються великі шматки тесту, де різні герої розказують свої історії про переваги самогубства. Це відлякую.
Загалом прочитала за два дні, бо книжка дуже цікава. Головна героїня не дратує, а мужньо зносить всі знущання.
Рекомендую жінкам 30+
Трішки засмутило, що Кит виявився колишнім коханцем Ані, а Ліза - оператором, що знімала смерть доньки Кита. Видається трішки притягнутим за вуха, наче в бразильских серіалах.
Я б не хотіла, щоб мої діти читали цю книжку. Поставила б її у "забронену" секцію. Бо, не дивлячить на те, що вона нібито восхваляє життя, багато де у тексті зустрічаються великі шматки тесту, де різні герої розказують свої історії про переваги самогубства. Це відлякую.
Загалом прочитала за два дні, бо книжка дуже цікава. Головна героїня не дратує, а мужньо зносить всі знущання.
Рекомендую жінкам 30+
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 5, 2022
Невимовно рада, що послухала дівчаток з книжкового клубу і прочитала цю книгу. Попри біль і пекучі історії, подекуди ехом з мого підліткового віку та розповідь про світло. Про тепло. Про життя і його цінність. 💔 Однозначно одна з кращих прочитаних 2022 року. Читатиму Анастасію Нікуліну ще. Книга прочитана за вечір і трошки наступного дня. Бо відірватись неможливо. Мова авторки - смачнюча, смакується слово за словом. І попри ванільний гепі енд - у книзі купа непередбачуваних поворотів сюжету. Тож рекомендую від всього серця!🤎
October 15, 2020
Останнім часом, люблю повторювати, що язик нам даний для того, щоб говорити. Прочитавши цю книгу, буду додавати ще й те, що вуха для того, щоб чути і слухати.
⠀
І, можливо, зараз хтось скаже, що це очевидно, але, як не дивно, ми, люди, часто про це забуваємо.
⠀
Саме тому, що наші проблеми частіше всього неозвучені, а якщо і озвучені, то не завжди почуті, вони актуальні.
⠀
Ліза має купу комплексі�� і проблем, про які батьки і чути не хочуть, бо вважають все несерйозним. Але дівчинка, дійсно має серйозні, як для свого віку проблеми.
⠀
Анна тікала від кохання, через яке стала калікою. Але ж від себе не втечеш.
⠀
Мені книга неймовірно сподобалася, тому я можу говорити про неї вічність. Але не буду, бо не вистачить символів.
⠀
Мені сподобалося як легко і ненав'язливо @innspirit висвітлює купу проблем в одній тоненькій книзі - булінг, проблеми батьків та дітей, групи смерті в соц. мережах, підлітковий суїцид та ще купа всього, що стосується відносин. Але, читаючи, не було відчуття, що все це давить на читача. Навпаки, читалося легко, просто і було цікаво.
⠀
Я б рекомендувала і буду рекомендувати цю книгу підліткам, хоча в діректі @innspirit і наголосила, щ�� книга написана більше для батьків і вона не позиціонує її, як підліткову. Але я, як мама, хотіла б, щоб мої доньки, коли настане для цього потрібний час, прочитали цю книгу і на прикладі Лізи задумалися. Бо ж ми, батьки, займаючись матеріальним устроєм та своїми дорослими проблемами, так часто буваємо надто сліпими, щоб побачити те, що, дійсно, важливе для наших дітей.
⠀
І, можливо, зараз хтось скаже, що це очевидно, але, як не дивно, ми, люди, часто про це забуваємо.
⠀
Саме тому, що наші проблеми частіше всього неозвучені, а якщо і озвучені, то не завжди почуті, вони актуальні.
⠀
Ліза має купу комплексі�� і проблем, про які батьки і чути не хочуть, бо вважають все несерйозним. Але дівчинка, дійсно має серйозні, як для свого віку проблеми.
⠀
Анна тікала від кохання, через яке стала калікою. Але ж від себе не втечеш.
⠀
Мені книга неймовірно сподобалася, тому я можу говорити про неї вічність. Але не буду, бо не вистачить символів.
⠀
Мені сподобалося як легко і ненав'язливо @innspirit висвітлює купу проблем в одній тоненькій книзі - булінг, проблеми батьків та дітей, групи смерті в соц. мережах, підлітковий суїцид та ще купа всього, що стосується відносин. Але, читаючи, не було відчуття, що все це давить на читача. Навпаки, читалося легко, просто і було цікаво.
⠀
Я б рекомендувала і буду рекомендувати цю книгу підліткам, хоча в діректі @innspirit і наголосила, щ�� книга написана більше для батьків і вона не позиціонує її, як підліткову. Але я, як мама, хотіла б, щоб мої доньки, коли настане для цього потрібний час, прочитали цю книгу і на прикладі Лізи задумалися. Бо ж ми, батьки, займаючись матеріальним устроєм та своїми дорослими проблемами, так часто буваємо надто сліпими, щоб побачити те, що, дійсно, важливе для наших дітей.
December 8, 2024
Відгук залишу пізніше, а то з високою температурою це важко.
А поки залишу вирази, які на мою думку варті уваги. Мене зачепили.
Минуле змінити не можна, з нього просто можна зробити висновки, щоб змінити своє майбутнє.
***
Ми щасливі, що можемо пам'ятати. Особливо — те погане. Щоб ніколи не повторити його, якщо це від нас залежатиме.
***
Не треба шкодувати про те, що від тебе не залежить.
***
Людині важливо знати, що вона не самотня. Самотність — це найбільший страх кожної живої істоти.
***
— Уяви, що твоє тіло — ліхтарик, а любов — це світло, яке дає йому змогу сяяти. Без любові воно буде сірим і тьмяним.
***
Мама сиділа на ліжку з книжкою. На носі — окуляри, одна рука на сторінці, друга — тримає горнятко. Можна навіть не заходити — коли мама читала, вона не помічала нічого й нікого, хоч ходи на голові. Все-таки книжка — корисна штука, особливо для мам.
***
Аби зрозуміти, що хочеш жити,треба, щоб хтось спробував тебе вбити.
***
Але минуле змінити не можна, з нього просто можна зробити висновки, щоб змінити своє майбутнє.
***
Якщо б Ліза була лікарем, то виписувала б море всім хворим: приймати двічі на день — зранку та перед сном. Передозування не виявлене. Побічний ефект — закоханість у море.
***
На дотик море допомагало ще краще. Воно було надто солоне, щоб у ньому плакати.
***
Безглуздо сподіватися на зірки. Навіть на такі гарненькі, як ти. — Жінка вмостила підборіддя на долоні й додала глибокодумно: — Потрібно самому виконувати свої бажання, інакше ти так і залишишся наодинці зі своїми мріями.
***
Головне не те, що зовні, і не ті, хто навколо. Головне, що в тебе всередині.
***
— Ти повинна в це повірити. — Повірити в себе? — Так. Якщо ти в себе віриш, ти можеш зробити все що завгодно.
***
Для неї все розділилось на «до» і «після». «До»-стало досвідом. «Після»- стало життям.
---
І в саме серденько:
***
— Іноді, щоб розплутати весь клубок, досить одного чарівного слова. — Якого? — Вибач, — тепло усміхнулася жінка.
--(Прям в моє серденько, але час йде, а нічого не змінюється :( а біль і залишається раною в серці - це вже мої роздуми)
А поки залишу вирази, які на мою думку варті уваги. Мене зачепили.
Минуле змінити не можна, з нього просто можна зробити висновки, щоб змінити своє майбутнє.
***
Ми щасливі, що можемо пам'ятати. Особливо — те погане. Щоб ніколи не повторити його, якщо це від нас залежатиме.
***
Не треба шкодувати про те, що від тебе не залежить.
***
Людині важливо знати, що вона не самотня. Самотність — це найбільший страх кожної живої істоти.
***
— Уяви, що твоє тіло — ліхтарик, а любов — це світло, яке дає йому змогу сяяти. Без любові воно буде сірим і тьмяним.
***
Мама сиділа на ліжку з книжкою. На носі — окуляри, одна рука на сторінці, друга — тримає горнятко. Можна навіть не заходити — коли мама читала, вона не помічала нічого й нікого, хоч ходи на голові. Все-таки книжка — корисна штука, особливо для мам.
***
Аби зрозуміти, що хочеш жити,треба, щоб хтось спробував тебе вбити.
***
Але минуле змінити не можна, з нього просто можна зробити висновки, щоб змінити своє майбутнє.
***
Якщо б Ліза була лікарем, то виписувала б море всім хворим: приймати двічі на день — зранку та перед сном. Передозування не виявлене. Побічний ефект — закоханість у море.
***
На дотик море допомагало ще краще. Воно було надто солоне, щоб у ньому плакати.
***
Безглуздо сподіватися на зірки. Навіть на такі гарненькі, як ти. — Жінка вмостила підборіддя на долоні й додала глибокодумно: — Потрібно самому виконувати свої бажання, інакше ти так і залишишся наодинці зі своїми мріями.
***
Головне не те, що зовні, і не ті, хто навколо. Головне, що в тебе всередині.
***
— Ти повинна в це повірити. — Повірити в себе? — Так. Якщо ти в себе віриш, ти можеш зробити все що завгодно.
***
Для неї все розділилось на «до» і «після». «До»-стало досвідом. «Після»- стало життям.
---
І в саме серденько:
***
— Іноді, щоб розплутати весь клубок, досить одного чарівного слова. — Якого? — Вибач, — тепло усміхнулася жінка.
--(Прям в моє серденько, але час йде, а нічого не змінюється :( а біль і залишається раною в серці - це вже мої роздуми)
March 27, 2020
Давно чула рекомендації почитати цю книжку, от до неї дійшли руки.
Головна героїня - дівчинка Ліза. Вона з рік тому переїхала до маленького містечка біля моря. У її попередній школі трапилася якась неприємна ситуація і батьки вирішили перевезти її подалі звідти. І от класична ситуація (авторка, звісно, трохи нагнітає, але в житті теж буває всяко): її булять однокласники, називають товстою, а вона ще більше заїдає свій стрес солодким. З батьками немає контакту, конфлікт підлітка і батьків підлітка. У Лізи є друг з мережі - Білий Кит, який розуміє її з півслова, він завжди її підтримує і знаходить для неї тепле слово. І ще Аня - жінка, яка завжди сидить на березі моря в інвалідному візку. Видно, що вона хвора, але завжди знаходить для Лізи слова підтримки.
Це повчальна книга для підлітків, які ще не самостійні, але хочуть такими бути. Які дуже прагнуть батьківської підтримки, хочуть, щоб батьки сприймали їх як дорослих, але самі поводяться як діти. Які прагнуть хоч десь знайти підтримку, але ким можуть виявитися приязні знайомі з мережі? І як змогти подолати булінг? У книжці все вийшло гарно, але чи завжди буває так гарно в житті?
Хоч я вже доросла і не маю роботи з підлітками, але все ж читати було цікаво, є над чим подумати і згадати свою юність.
Головна героїня - дівчинка Ліза. Вона з рік тому переїхала до маленького містечка біля моря. У її попередній школі трапилася якась неприємна ситуація і батьки вирішили перевезти її подалі звідти. І от класична ситуація (авторка, звісно, трохи нагнітає, але в житті теж буває всяко): її булять однокласники, називають товстою, а вона ще більше заїдає свій стрес солодким. З батьками немає контакту, конфлікт підлітка і батьків підлітка. У Лізи є друг з мережі - Білий Кит, який розуміє її з півслова, він завжди її підтримує і знаходить для неї тепле слово. І ще Аня - жінка, яка завжди сидить на березі моря в інвалідному візку. Видно, що вона хвора, але завжди знаходить для Лізи слова підтримки.
Це повчальна книга для підлітків, які ще не самостійні, але хочуть такими бути. Які дуже прагнуть батьківської підтримки, хочуть, щоб батьки сприймали їх як дорослих, але самі поводяться як діти. Які прагнуть хоч десь знайти підтримку, але ким можуть виявитися приязні знайомі з мережі? І як змогти подолати булінг? У книжці все вийшло гарно, але чи завжди буває так гарно в житті?
Хоч я вже доросла і не маю роботи з підлітками, але все ж читати було цікаво, є над чим подумати і згадати свою юність.
June 18, 2019
Як стається, що батьки і діти не чують одне одного? Чому батьки впевнені, що "дають все", але діти при цьому відчувають себе покинутими? Звідки росте дитяча жорстокість? Чому замість того, щоб поговорити, з'ясувати, зрозуміти ми часто заплющуємо очі і кажемо їм: "Все пройде. Заспокойся. У тебе он яке круте дитинство, все є, а в мене цього не було!". Ні. Не пройде.
І ноутбуки та айфони не вирішують проблем. Якщо вони не знайдуть підтримки у вчителів, батьків, вони підуть шукати її куди-небудь і через свою наївність та розгубленість ще більше втратять себе.
Так сталося з Лізою. В той час, коли вона найбільше потребувала поради, розуміння та любові, людини, яка б її вислухала, вона лише глибше занурювалась в себе, а оманливу підтримку знайшла в загадковому Білому Киті. До чого це призвело - здогадатися легко. Куди важливіше - заховане між рядками.
Окремо хочу сказати за композицію: така цікава ідея! Від штилю до урагану: події розбурхуються, стосунки напружуються і поступова зміна психоемоційного стану зіставляється із зародженням бурі. Від штилю до штилю, тому і дала, авторка, напевне йому своєрідне жанрове визначення "роман-буря". Незвично та оригінально.
І ноутбуки та айфони не вирішують проблем. Якщо вони не знайдуть підтримки у вчителів, батьків, вони підуть шукати її куди-небудь і через свою наївність та розгубленість ще більше втратять себе.
Так сталося з Лізою. В той час, коли вона найбільше потребувала поради, розуміння та любові, людини, яка б її вислухала, вона лише глибше занурювалась в себе, а оманливу підтримку знайшла в загадковому Білому Киті. До чого це призвело - здогадатися легко. Куди важливіше - заховане між рядками.
Окремо хочу сказати за композицію: така цікава ідея! Від штилю до урагану: події розбурхуються, стосунки напружуються і поступова зміна психоемоційного стану зіставляється із зародженням бурі. Від штилю до штилю, тому і дала, авторка, напевне йому своєрідне жанрове визначення "роман-буря". Незвично та оригінально.
February 15, 2020
Знайомство відбулось, і це було дійсно хвилююче, як саме море. А моря тут багато і воно таке різне. То тихо шепоче, вислуховує, то милує і заспокоює а часом бурлить та лякає. Як можна не любити цього шуму, що котиться піною на піщаний берег...? Не знаю таких людей.
Так що ж мене зацікавило? Тема підліткового віку і проблем що з ним пов'язані. Тут є і про булінг, про підліткову депресію, про самооцінку, є і про небезпеку соцмереж, про помилки, яких часто припускаються батьки, у вихованні власних дітей.
Сподобалась думка, про те, що коли не полюбиш себе, не зможеш по-справжньому любити інших.
Кому я порадив би дану книгу? Вперше чергу батькам, чиїм дітям від 9 до 18, щоб підготуватись, щоб уникнути тих психологічних травм, які вони можуть завдати.
По-друге, тим хто працює з підтітками, щоб поглянути на їхній сучасний світ глибше.
Ну і по-третє, самим дітям, старше 12 років, щоб розуміти власні проблеми а не лише жити ними.
Так що ж мене зацікавило? Тема підліткового віку і проблем що з ним пов'язані. Тут є і про булінг, про підліткову депресію, про самооцінку, є і про небезпеку соцмереж, про помилки, яких часто припускаються батьки, у вихованні власних дітей.
Сподобалась думка, про те, що коли не полюбиш себе, не зможеш по-справжньому любити інших.
Кому я порадив би дану книгу? Вперше чергу батькам, чиїм дітям від 9 до 18, щоб підготуватись, щоб уникнути тих психологічних травм, які вони можуть завдати.
По-друге, тим хто працює з підтітками, щоб поглянути на їхній сучасний світ глибше.
Ну і по-третє, самим дітям, старше 12 років, щоб розуміти власні проблеми а не лише жити ними.
February 11, 2018
Цілком добротний, легкий для читання роман.
Якогось видатного психологізму я не знайшла; втім, для жанру, в якому написана ця книга, він, либонь, не надто потрібен. Але добре вже те, що про цькування в школах (не люблю модний нині термін "булінг") взагалі нарешті почали говорити.
Дещо розчарувало те, як хутко "порозумнішали" мучителі головної героїні і як дбайливо кожному з них автор "подарувала" власний скелет у шафі й власну трагедію. Насправді, жорстокими підлітки бувають не лишень для того, аби приховати власну вразливість і сховатися від важких споминів... і про це також треба мати мужність говорити вголос. Втім, це тема для зовсім іншої книги зовсім іншого жанру. Книги, яка була б значно менш комфортною для читання.
Так, авжеж "китяча" тема нині вельми актуальна, то ж легенького присмаку кон'юнктури не позбутися... але хай собі:)
Хороша книга на вечір.
Якогось видатного психологізму я не знайшла; втім, для жанру, в якому написана ця книга, він, либонь, не надто потрібен. Але добре вже те, що про цькування в школах (не люблю модний нині термін "булінг") взагалі нарешті почали говорити.
Дещо розчарувало те, як хутко "порозумнішали" мучителі головної героїні і як дбайливо кожному з них автор "подарувала" власний скелет у шафі й власну трагедію. Насправді, жорстокими підлітки бувають не лишень для того, аби приховати власну вразливість і сховатися від важких споминів... і про це також треба мати мужність говорити вголос. Втім, це тема для зовсім іншої книги зовсім іншого жанру. Книги, яка була б значно менш комфортною для читання.
Так, авжеж "китяча" тема нині вельми актуальна, то ж легенького присмаку кон'юнктури не позбутися... але хай собі:)
Хороша книга на вечір.
July 10, 2019
Одразу хочу сказати, що до я ставлюсь дуже добре, вона гарна, добра, цікава людина, і якщо щось мені не сподобалось в книжці, то це все суб'єктивно, смак, настрій, очікування і т.д. А до фіналу я могла б назвати цю книжкою однією з найкращих повчальних історій про підлітків. Сучасно, «злободневно» (Антоніно Петрівно, не сваріть, забула український відповідник), актуально, по-справжньому. Проблема соціальних мереж, булінг і булімія, «Синій кит» і подібні речі, одвічна проблема дітей та батьків — все це розкрито надзвичайно просто, а отже геніально. Я вірила кожному слову до кульмінаційного моменту, який вже здався кіношним.
⠀
⠀
March 2, 2019
Я під враженням від книги - прочитала за вечір, не відриваючись. В ній є все, що мені подобається: інтрига, кілька, на перший погляд, не зв’язаних сюжетних ліній, непослідовність викладу. Розв’язка книги, як на мене, дещо вибивається із загальної стилістики книги - надто «ванільна». Але в цілому, дуже хороший твір про важливість любові і розуміння в житті, про витонченість людських душ і тендіність життів.
Батькам підлітків обов`язково читати.
Батькам підлітків обов`язково читати.
October 19, 2019
Море, багато моря. Також багато самотності та непорозумінь між батьками і підлітками, та між людьми взагалі, кожному найбільш болить своє. Добре, коли випадковий збіг обставин на порозі смерті дає можливість продовжити життя і почати його цінувати.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 25, 2019
Читала разом з донькою-підлітком. Дуже терапевтично. Сподобався художній прийом прив’язувати все до моря. Навіть розділи називаються за різними видами морського вітру від штилю та бризу до шторму і навіть урагану.
November 7, 2018
Ця чудова книга від @vivat_publishing – моє перше знайомство з творчістю @innspirit, хоча на її профіль я натрапила більше року тому, коли мою увагу привернули короткі історії дівчини з райдужним ніком.
Анастасія пише про важливе. Для мене це була книга про тишу, а потім вже море, бо у тиші зароджуються підлі думки, тому так важливо говорити, бути почутим, уміти слухати. Поруч із шумними хвилями автор "пише" ці паузи тиші між словами і туди проникає морське повітря і сіль. Це магія, simple magic.
Рецензії цього разу не трапилося, вийшов лист до головної героїні, бо якби та була моєю донькою, мені б хотілося ось про що їй написати/сказати:
Лізо, привіт!
Поки читала про твої пригоди, так багато хотілося тобі сказати – прокричати на вухо, коли ти розчісувала довге, майже до поясу волосся; написати у твоєму альбомі великими червоними літерами або на звороті усіх фантиків від цукерок, а деколи – просто обійняти і помовчати, коли ти була у розпачі.
Написала б тобі, що ти варта любові і усіх див цього світу. Обійдемося без порад, бо я ж не цілюще море, а підлітки ненавидять менторський тон, а ще тому, що мій досвід – це мій досвід; він ані універсальний, ані показовий. Просто, знаєш, Лізо, коли мені було років 14-15 (як тобі зараз), я ще не знала, що усе відбувається, бо ти дозволяєш цьому відбуватися. Таргани у чужих головах ніколи не зникнуть, влаштовуючи там паті-тайм, від чого будь-хто може стати об’єктом цькування однолітків (навіть я, навіть ти). Та при чому ми до чужих тарганів, Лізо?
Певно, свої 14-15 пережила тому, що батьки навчили давати словесний відсіч, але я досі пам’ятаю, чого це коштувало. Тому навчись адекватно себе цінити, Лізо, а не як цигани на базарі – скільки дасте. Лізо, ти не слабачка без сили волі. Чому ти вирішила, що така як ти є, зі своїми недоліками і темною стороною, не гідна любові і уваги? Це природньо чекати, коли усі навкруги у єдиному пориві захоплення визнають, що ти крута. Але ти крута і без цих слів, просто по факту. Бо вмієш дружити, любити і співчувати. Я це зрозуміла, коли ти набрала морської води у пляшку для Ані.
Придушуй думки про те, що з тобою щось не так, перекривай їм кисень. Самогубство – не вихід, а тумани не вічні навіть у твоїй Туманівці. Будучи старшою за тебе, я встигла надивитися на людей зі своїми тріщинками та особливостями, щоб зрозуміти: не буває чорного та білого і ніхто не ідеальний (навіть я, навіть ти, навіть твої батьки). Усі ми часом як дешевий паперовий рушник – розлізаємося на клаптики, але завжди є шлях від «я загубилася» до «все буде добре». Ти проходиш його у компанії власний примар, допоки на світлу дорогу тебе не виведуть ті, кому ти небайдужа.
Я була там, де побувала ти. І рада, що ти вийшла на цю освітлену дорогу, бо ніщо не вирок і розуміння цього – початок шляху… Гарної тобі подорожі, моя дівчинко!
Анастасія пише про важливе. Для мене це була книга про тишу, а потім вже море, бо у тиші зароджуються підлі думки, тому так важливо говорити, бути почутим, уміти слухати. Поруч із шумними хвилями автор "пише" ці паузи тиші між словами і туди проникає морське повітря і сіль. Це магія, simple magic.
Рецензії цього разу не трапилося, вийшов лист до головної героїні, бо якби та була моєю донькою, мені б хотілося ось про що їй написати/сказати:
Лізо, привіт!
Поки читала про твої пригоди, так багато хотілося тобі сказати – прокричати на вухо, коли ти розчісувала довге, майже до поясу волосся; написати у твоєму альбомі великими червоними літерами або на звороті усіх фантиків від цукерок, а деколи – просто обійняти і помовчати, коли ти була у розпачі.
Написала б тобі, що ти варта любові і усіх див цього світу. Обійдемося без порад, бо я ж не цілюще море, а підлітки ненавидять менторський тон, а ще тому, що мій досвід – це мій досвід; він ані універсальний, ані показовий. Просто, знаєш, Лізо, коли мені було років 14-15 (як тобі зараз), я ще не знала, що усе відбувається, бо ти дозволяєш цьому відбуватися. Таргани у чужих головах ніколи не зникнуть, влаштовуючи там паті-тайм, від чого будь-хто може стати об’єктом цькування однолітків (навіть я, навіть ти). Та при чому ми до чужих тарганів, Лізо?
Певно, свої 14-15 пережила тому, що батьки навчили давати словесний відсіч, але я досі пам’ятаю, чого це коштувало. Тому навчись адекватно себе цінити, Лізо, а не як цигани на базарі – скільки дасте. Лізо, ти не слабачка без сили волі. Чому ти вирішила, що така як ти є, зі своїми недоліками і темною стороною, не гідна любові і уваги? Це природньо чекати, коли усі навкруги у єдиному пориві захоплення визнають, що ти крута. Але ти крута і без цих слів, просто по факту. Бо вмієш дружити, любити і співчувати. Я це зрозуміла, коли ти набрала морської води у пляшку для Ані.
Придушуй думки про те, що з тобою щось не так, перекривай їм кисень. Самогубство – не вихід, а тумани не вічні навіть у твоїй Туманівці. Будучи старшою за тебе, я встигла надивитися на людей зі своїми тріщинками та особливостями, щоб зрозуміти: не буває чорного та білого і ніхто не ідеальний (навіть я, навіть ти, навіть твої батьки). Усі ми часом як дешевий паперовий рушник – розлізаємося на клаптики, але завжди є шлях від «я загубилася» до «все буде добре». Ти проходиш його у компанії власний примар, допоки на світлу дорогу тебе не виведуть ті, кому ти небайдужа.
Я була там, де побувала ти. І рада, що ти вийшла на цю освітлену дорогу, бо ніщо не вирок і розуміння цього – початок шляху… Гарної тобі подорожі, моя дівчинко!
February 16, 2022
12.12.2020 року нарешті придбала книгу “Сіль для моря, або Білий Кит” Анастасії Нікуліної. 25.05.2021 року вона досі стоїть на полиці непрочитана. Ну, що ж, мабуть, пора…
9:37 Перші два слова, перший абзац - і я зрозуміла, що цю книгу не дочитати я не зможу. Він заінтригував, захопив, полонив і навіть не думає відпускати. До останнього слова. Хоча... Далі він теж триматиме. Так думаю.
9:42 Ух... Яка гаряча і шалено напружена передмова. І це тільки початок?!
10:21 Я дочитала до 34-ої сторінки і що можу сказати? Мені дуже подобається хвилеподібність тексту: спокій, який змінюється хвилюванням і напругою.
10:57 "Все-таки книжка – корисна штука, особливо для мам". Цікаво, чи думають так само мої рідні?
11:21 Декілька разів уже йшлося про таємницю з минулого. У чому річ? Градус то зростає, то падає, а загадка залишається нерозгаданою.
12:00 Чи правильно роблять ті, кого булять, терплячи все заради того, щоб це швидше закінчилося? Чи дійсно ніхто не розуміє? Чому вони мовчать?
14:23 Читати все важче. Паузи ширшають. Думки лізуть чи то в голову, чи то з неї, але зрештою заважають. "... кайдани батьківської любові були надто міцними". Скільки всього є у цьому реченні. Таке коротке, але таке глибоке.
15:25 "...щоразу так реагувала..." Чи значить це те, що своєю реакцією жертви самі підливають олію у вогонь? Через нерозуміння того, як поводитися і що змінити, самі привертають до себе увагу? Хоч у моменти знущання почуваються важливими?..
15:43 Скільки галасу навколо груп смерті. А тут "бамц" – по гарячих слідах на актуальну тему виходить свіжа українськомовна книга. Ні, я це дізналася не зараз. Чула ще з моменту виходу "Солі...", але оскільки читаю тепер, то й увагу звертаю в цю мить.
15:50 Це єдина книга, у якій море описано по-особливому: не так, як завжди, не так, як усюди, не так, як у всіх.
15:57 Обожнюю листи. Вони – місточки у минуле, якого вже нема і в якому нічого не можна змінити. Вони – спогади, які можуть боляче обпікати, але які страшно відпустити. Бо, якщо відпустиш, пам'ять з часом зітре, коли не все, то багато, а з цим зникне частинка нас.
16:04 Я перегорнула останню сторінку і тепер точно переконана: моя пауза щодо цієї книга була правильною. Сьогодні прийшов її час, і я накупалася в морі літер, які більше обпікали, ніж тішили, але в цьому вся сіль цієї книги. Це її особливість. У цьому її важливість.
І перш за все раджу цю книгу батькам. А якщо ви, школярі, уже знайомі з текстом, то неодмінно дайте "Сіль для моря..." для ознайомлення рідним. Навіть якщо вони не люблять читати. Дайте і скажіть: "Це дуже, ДУЖЕ, важливо".
9:37 Перші два слова, перший абзац - і я зрозуміла, що цю книгу не дочитати я не зможу. Він заінтригував, захопив, полонив і навіть не думає відпускати. До останнього слова. Хоча... Далі він теж триматиме. Так думаю.
9:42 Ух... Яка гаряча і шалено напружена передмова. І це тільки початок?!
10:21 Я дочитала до 34-ої сторінки і що можу сказати? Мені дуже подобається хвилеподібність тексту: спокій, який змінюється хвилюванням і напругою.
10:57 "Все-таки книжка – корисна штука, особливо для мам". Цікаво, чи думають так само мої рідні?
11:21 Декілька разів уже йшлося про таємницю з минулого. У чому річ? Градус то зростає, то падає, а загадка залишається нерозгаданою.
12:00 Чи правильно роблять ті, кого булять, терплячи все заради того, щоб це швидше закінчилося? Чи дійсно ніхто не розуміє? Чому вони мовчать?
14:23 Читати все важче. Паузи ширшають. Думки лізуть чи то в голову, чи то з неї, але зрештою заважають. "... кайдани батьківської любові були надто міцними". Скільки всього є у цьому реченні. Таке коротке, але таке глибоке.
15:25 "...щоразу так реагувала..." Чи значить це те, що своєю реакцією жертви самі підливають олію у вогонь? Через нерозуміння того, як поводитися і що змінити, самі привертають до себе увагу? Хоч у моменти знущання почуваються важливими?..
15:43 Скільки галасу навколо груп смерті. А тут "бамц" – по гарячих слідах на актуальну тему виходить свіжа українськомовна книга. Ні, я це дізналася не зараз. Чула ще з моменту виходу "Солі...", але оскільки читаю тепер, то й увагу звертаю в цю мить.
15:50 Це єдина книга, у якій море описано по-особливому: не так, як завжди, не так, як усюди, не так, як у всіх.
15:57 Обожнюю листи. Вони – місточки у минуле, якого вже нема і в якому нічого не можна змінити. Вони – спогади, які можуть боляче обпікати, але які страшно відпустити. Бо, якщо відпустиш, пам'ять з часом зітре, коли не все, то багато, а з цим зникне частинка нас.
16:04 Я перегорнула останню сторінку і тепер точно переконана: моя пауза щодо цієї книга була правильною. Сьогодні прийшов її час, і я накупалася в морі літер, які більше обпікали, ніж тішили, але в цьому вся сіль цієї книги. Це її особливість. У цьому її важливість.
І перш за все раджу цю книгу батькам. А якщо ви, школярі, уже знайомі з текстом, то неодмінно дайте "Сіль для моря..." для ознайомлення рідним. Навіть якщо вони не люблять читати. Дайте і скажіть: "Це дуже, ДУЖЕ, важливо".
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 7, 2020
📖
«Минуле не можна стерти, але біль можна трохи притлумити. Хоч і не стерти. В дитинстві я думала, що це погано, але зараз розумію - що це на щастя. Ми щасливі, що можемо пам‘ятати. Особливо - те погане. Щоб ніколи не повторити його, якщо це від нас залежатиме.»
📖
Роман, який дає тобі наснагу жити.
📖
Ліза - чотирнадцятилітній підліток. Як і більшість її ровесників, вона не розуміється з батьками, а в школі над нею хизуються. Єдиною її втіхою є віртуальний друг в соцмережі - Білий Кит. З кожним днем Ліза все більше впадає у розпач, але одного разу на березі моря вона зустрічає дивну жінку в інвалідному візку. І ця зустріч змінює життя дівчинки.
📖
Мене дивує те, як всього лише за двісті сторінок письменниця змусила мене відчути такий різноманітний спектр емоцій: від радості та сміху до сльоз і смутку. У автора дійсно гарна мова, особливо неймовірно описано море. Я, ніби разом з Лізою, опинялась біля нього, розмовляла з ним, занурювалась в нього.
📖
У творі піднято декілька важливих тем. По-перше, ц�� стосунки між батьками та дітьми (тема, якою я зараз найдужче зацікавлена). Дуже гарно показано те, як важливо розмовляти одне з одним, батькам вміти слухати, а дітям не боятись бути почутими. По-друге, це булінг дітей в школах. На жаль, це дійсно реальна проблема, з якою складно боротись. Єдине, що я можу сказати, якщо ви стали жертвою булінгу, скажіть комусь про це. Повідомте вчителів та рідних, не бійтесь про це говорити. Протягом всього твору між рядків я читала саме це голосне «НЕ МОВЧІТЬ». А третя проблема - це заміна живого спілкування на віртуальне. І чорт його знає, хто листується з тобою по той бік екрану.
📖
Ця книга є відзеркаленням реальності більшостей підлітків. І від цього було морально складно читати її. Але коли тобі здається, що твоє життя це суцільна чорна полоса, почитайте цей роман. Він поверне вам жагу жити.
📖
Якщо ви думаєте, до чого ж тут сіль для моря, то... а не скажу. Зрозумієте, прочитавши твір. До речі, знято фільм по цій книзі, тому чекаю виходу екранізації.
А моя оцінка
9 китів з 10 🐋 (напевно, мені хотілося би трохи більшого об‘єму книги)
«Минуле не можна стерти, але біль можна трохи притлумити. Хоч і не стерти. В дитинстві я думала, що це погано, але зараз розумію - що це на щастя. Ми щасливі, що можемо пам‘ятати. Особливо - те погане. Щоб ніколи не повторити його, якщо це від нас залежатиме.»
📖
Роман, який дає тобі наснагу жити.
📖
Ліза - чотирнадцятилітній підліток. Як і більшість її ровесників, вона не розуміється з батьками, а в школі над нею хизуються. Єдиною її втіхою є віртуальний друг в соцмережі - Білий Кит. З кожним днем Ліза все більше впадає у розпач, але одного разу на березі моря вона зустрічає дивну жінку в інвалідному візку. І ця зустріч змінює життя дівчинки.
📖
Мене дивує те, як всього лише за двісті сторінок письменниця змусила мене відчути такий різноманітний спектр емоцій: від радості та сміху до сльоз і смутку. У автора дійсно гарна мова, особливо неймовірно описано море. Я, ніби разом з Лізою, опинялась біля нього, розмовляла з ним, занурювалась в нього.
📖
У творі піднято декілька важливих тем. По-перше, ц�� стосунки між батьками та дітьми (тема, якою я зараз найдужче зацікавлена). Дуже гарно показано те, як важливо розмовляти одне з одним, батькам вміти слухати, а дітям не боятись бути почутими. По-друге, це булінг дітей в школах. На жаль, це дійсно реальна проблема, з якою складно боротись. Єдине, що я можу сказати, якщо ви стали жертвою булінгу, скажіть комусь про це. Повідомте вчителів та рідних, не бійтесь про це говорити. Протягом всього твору між рядків я читала саме це голосне «НЕ МОВЧІТЬ». А третя проблема - це заміна живого спілкування на віртуальне. І чорт його знає, хто листується з тобою по той бік екрану.
📖
Ця книга є відзеркаленням реальності більшостей підлітків. І від цього було морально складно читати її. Але коли тобі здається, що твоє життя це суцільна чорна полоса, почитайте цей роман. Він поверне вам жагу жити.
📖
Якщо ви думаєте, до чого ж тут сіль для моря, то... а не скажу. Зрозумієте, прочитавши твір. До речі, знято фільм по цій книзі, тому чекаю виходу екранізації.
А моя оцінка
9 китів з 10 🐋 (напевно, мені хотілося би трохи більшого об‘єму книги)
October 12, 2022
Усю книгу я сиділа і переживала за персонажів.
Там відбувається просто ТРЕЕШ!!! Хоча на початку книги мені було нецікаво, але останніх 100 сторінок я читала не відриваючись.
Ця книга про булінг, підліткові проблеми та спілкування в інтернеті.
Дуже повчальна та навіть сумна книга (одна з найкращих персонажів померла…😓).
Зараз коротко розповім вам анотацію :
Історія про 14-річну дівчину Лізу, яка після смерті однокласниці переїжджає до містечка, там де є море, з батьками.
Вона з самого дитинства любила море, тому це трохи рятувало, коли вона ходила на море, то бачилася з дивною жінкою на ім’я Аня, іноді вона розповідала якісь незрозумілі речі для Лізи, але Ліза звикла до неї, дівчина справді б дуже здивувалась якби одного разу не побачила на морі Аню, адже жінка постійно була там.
В школі вона зустрічається з темою булінгу – однокласники знущаються над нею.
Вона дуже часто свариться з батьками.
І єдиним виходом для неї залишаються чати в інтернеті, через соцмережі вона познайомилася з «Білим Китом», але чи справді він той, за кого себе видає?
Хто врятує Лізу від жахливого самогубства?
Чи пробачить вона однокласникам, які так довго знущалися над нею?
Що станеться з Анею, яку Ліза так любила?
І чи зрозуміє Ліза, наскільки цінна річ ”життя” ?
Відповіді на всі ці питання ви дізнаєтеся в цій чудовій книзі.
Ну і наостанок, цитати, які я знайшла для себе в цій книзі :
🌊 Кожен дивний по-своєму. Насправді у світі немає жодної цілком звичайної людини.
🌊 Головне не те, що зовні, і не ті, хто навколо. Головне, що в тебе всередині.
🌊 Минуле змінити не можна, з нього просто можна зробити висновки, щоб змінити своє майбутнє.
🌊 Якщо ти в себе віриш, ти можеш зробити все що завгодно.
🌊 Краще шкодувати про те, що зробила, ніж про те, чого не зробила.
І ще, хочу подякувати авторці, що так реалістично передала усіх персонажів 💙
Дуже раджу вам цю книгу!!
Там відбувається просто ТРЕЕШ!!! Хоча на початку книги мені було нецікаво, але останніх 100 сторінок я читала не відриваючись.
Ця книга про булінг, підліткові проблеми та спілкування в інтернеті.
Дуже повчальна та навіть сумна книга (одна з найкращих персонажів померла…😓).
Зараз коротко розповім вам анотацію :
Історія про 14-річну дівчину Лізу, яка після смерті однокласниці переїжджає до містечка, там де є море, з батьками.
Вона з самого дитинства любила море, тому це трохи рятувало, коли вона ходила на море, то бачилася з дивною жінкою на ім’я Аня, іноді вона розповідала якісь незрозумілі речі для Лізи, але Ліза звикла до неї, дівчина справді б дуже здивувалась якби одного разу не побачила на морі Аню, адже жінка постійно була там.
В школі вона зустрічається з темою булінгу – однокласники знущаються над нею.
Вона дуже часто свариться з батьками.
І єдиним виходом для неї залишаються чати в інтернеті, через соцмережі вона познайомилася з «Білим Китом», але чи справді він той, за кого себе видає?
Хто врятує Лізу від жахливого самогубства?
Чи пробачить вона однокласникам, які так довго знущалися над нею?
Що станеться з Анею, яку Ліза так любила?
І чи зрозуміє Ліза, наскільки цінна річ ”життя” ?
Відповіді на всі ці питання ви дізнаєтеся в цій чудовій книзі.
Ну і наостанок, цитати, які я знайшла для себе в цій книзі :
🌊 Кожен дивний по-своєму. Насправді у світі немає жодної цілком звичайної людини.
🌊 Головне не те, що зовні, і не ті, хто навколо. Головне, що в тебе всередині.
🌊 Минуле змінити не можна, з нього просто можна зробити висновки, щоб змінити своє майбутнє.
🌊 Якщо ти в себе віриш, ти можеш зробити все що завгодно.
🌊 Краще шкодувати про те, що зробила, ніж про те, чого не зробила.
І ще, хочу подякувати авторці, що так реалістично передала усіх персонажів 💙
Дуже раджу вам цю книгу!!
April 15, 2021
«Сіль для моря» - це така собі багатогранна історія, що торкається багато різних соціальних аспектів сьогодення. Виховання дітей, стосунки батьків та дітей, булінг, спосунки між підлітками, соцмережі та всі наслідки онлайн переписок з незнайомцями, переосмислення матеріальних та духовних цінностей. Цей список можна продовжити, але саме ці теми виходять на перший план, а на задньому плані безкрає море. Красивий пейзаж.
На мій погляд, роман «Сіль для моря» - це, в перше чергу, роман про любов, а саме про любов до себе. Любов до себе є тим ключиком, що відкриває усі замки та дає відповіді на усі питання. Головна героїня спромоглася знайти свій ключик, коли знайшла себе та полюбила себе, коли зрозуміла, що просто хоче жити. Полюбивши себе, вона побачила як її полюбили інші, та потягнулися до ней, як соняхи до сонця.
Роман надзвичайно теплий та атмосферний. Мені сподобалося.
"Salt for the Sea" is a kind of multifaceted story that touches on many different social aspects of today. Parenting, parent-child relationships, bullying, adolescent relationships, social media and all the consequences of online correspondence with strangers, rethinking of material and spiritual values. This list can be extended, but these topics come to the fore, and the background is given to the endless sea. A magnificent view.
In my opinion, the novel "Salt for the Sea" is, first of all, a novel about love, namely about love to yourself. Self-love is the key that opens all the locks and gives answers to all the questions. The protagonist managed to find her key when she found herself and fell in love with herself, when she realized that she just wanted to live. When she loved herself, she saw how others loved her, and they reached out to her like sunflowers to the sun.
The novel is extremely warm and atmospheric. I liked it.
На мій погляд, роман «Сіль для моря» - це, в перше чергу, роман про любов, а саме про любов до себе. Любов до себе є тим ключиком, що відкриває усі замки та дає відповіді на усі питання. Головна героїня спромоглася знайти свій ключик, коли знайшла себе та полюбила себе, коли зрозуміла, що просто хоче жити. Полюбивши себе, вона побачила як її полюбили інші, та потягнулися до ней, як соняхи до сонця.
Роман надзвичайно теплий та атмосферний. Мені сподобалося.
"Salt for the Sea" is a kind of multifaceted story that touches on many different social aspects of today. Parenting, parent-child relationships, bullying, adolescent relationships, social media and all the consequences of online correspondence with strangers, rethinking of material and spiritual values. This list can be extended, but these topics come to the fore, and the background is given to the endless sea. A magnificent view.
In my opinion, the novel "Salt for the Sea" is, first of all, a novel about love, namely about love to yourself. Self-love is the key that opens all the locks and gives answers to all the questions. The protagonist managed to find her key when she found herself and fell in love with herself, when she realized that she just wanted to live. When she loved herself, she saw how others loved her, and they reached out to her like sunflowers to the sun.
The novel is extremely warm and atmospheric. I liked it.
Displaying 1 - 30 of 79 reviews