What do you think?
Rate this book
Станіславський цикл #1
Малхут
Станіслав, шістдесяті роки ХІХ століття. Молодому адвокату і контрабандисту Іґнацію Камінському під час однієї з оборудок до рук випадково потрапляють старі листи, у яких згадується його рідне місто як осердя лицарського ордену, що ставив собі за мету створення політичного союзу вільних країн — відновленої Речі Посполитої Роман присвячений пошукам напівміфічного спадку засновників міста, але давні таємниці розгадувати нелегко — надто ж якщо хтось і досі їх ретельно охороняє.
256 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
5 people are currently reading
122 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 14 of 14 reviews
July 14, 2022
Це цікавий історичний роман про бургомістра Станиславова (того, котрий нині Івано-Франківськ) XIX століття. Революційні змови, стародавні легенди, конспірологія, пошуки таємного ордену, який діє десь зовсім поруч... І все це на фоні впізнаваних вулиць, скверів і кам'яниць мого рідного міста часів розквіту Австро-Угорщини.
Ще відзначу досить масштабний розмах сюжету. Серед дійових осіб — видатні постаті польської, угорської, української історії. А події у провінційному Станиславові несподівано впливають на епохальні здвиги у світовій історії. Мені сподобалося таке поєднання.
Дяка автору і видавництву!
Ще відзначу досить масштабний розмах сюжету. Серед дійових осіб — видатні постаті польської, угорської, української історії. А події у провінційному Станиславові несподівано впливають на епохальні здвиги у світовій історії. Мені сподобалося таке поєднання.
Дяка автору і видавництву!
May 21, 2023
Остап Українець «Малхут»
Станіславівський роман (2017)
«Якщо Біблія каже правду і кожному буде по його вірі, чимало з нас після смерті опиниться в Австро-Угорщині»
Колоритно, динамічно та інтригуюче…
Кожне місто приховує свої таємниці.
Давні легенди переплітаються із дійсністю, а абсолютна вигадка стоїть поряд з правдою. Іноді важко розібратися у хитросплетіннях минулого, людських спогадах записаних на папері та добротно прикрашених байкою, чи загадкових документах та діарушах, які приховують крихти справжньої історії.
Тому й не дивно, що бургомістру Іґнацію Камінському, людині з химерною репутацією, колишньому контрабандисту та давньому революціонеру, ось який рік мучить загадки пов’язані з лицарським орденом Дракона (а той з самим волоським князем-кровопивцею Владом ІІІ Цепешем Дракулою) знайдені на старих пошарпаних клаптиках. Напівзабуті історії родини Потоцьких та давні таємниці, що криються у фундаментах та підземеллях «ідеального міста» – Станіславова.
На сторінках роману оживають знайомі вулички, прибережні селища та легендарні куточки (як «Зосина Воля») міста Андрія Потоцького, обличчя якого формували протягом декількох століть поляки, австрійці, євреї та українці (а ще й не забуваємо жителів Волошини, Молдови та Татарії).
Тут лунають мови декількох народів. Тут творять історію найвизначніші постаті доби Речі Посполитої та Автрійської (Австро-Угорської) імперії. Тут заплутані містерії багатьох поколінь. І, видається, що нитка історії постійно губиться та обривається. Проте, уважний читач таки знайде ключ до того самого «Царства» — Малхута.
Так що, вимкни Wi-Fi, читай книги
Станіславівський роман (2017)
«Якщо Біблія каже правду і кожному буде по його вірі, чимало з нас після смерті опиниться в Австро-Угорщині»
Колоритно, динамічно та інтригуюче…
Кожне місто приховує свої таємниці.
Давні легенди переплітаються із дійсністю, а абсолютна вигадка стоїть поряд з правдою. Іноді важко розібратися у хитросплетіннях минулого, людських спогадах записаних на папері та добротно прикрашених байкою, чи загадкових документах та діарушах, які приховують крихти справжньої історії.
Тому й не дивно, що бургомістру Іґнацію Камінському, людині з химерною репутацією, колишньому контрабандисту та давньому революціонеру, ось який рік мучить загадки пов’язані з лицарським орденом Дракона (а той з самим волоським князем-кровопивцею Владом ІІІ Цепешем Дракулою) знайдені на старих пошарпаних клаптиках. Напівзабуті історії родини Потоцьких та давні таємниці, що криються у фундаментах та підземеллях «ідеального міста» – Станіславова.
На сторінках роману оживають знайомі вулички, прибережні селища та легендарні куточки (як «Зосина Воля») міста Андрія Потоцького, обличчя якого формували протягом декількох століть поляки, австрійці, євреї та українці (а ще й не забуваємо жителів Волошини, Молдови та Татарії).
Тут лунають мови декількох народів. Тут творять історію найвизначніші постаті доби Речі Посполитої та Автрійської (Австро-Угорської) імперії. Тут заплутані містерії багатьох поколінь. І, видається, що нитка історії постійно губиться та обривається. Проте, уважний читач таки знайде ключ до того самого «Царства» — Малхута.
Так що, вимкни Wi-Fi, читай книги
April 9, 2020
В плані написання книжка дуже майстерно зроблена і якби я оцінювала якість, а не враження, то була б четвірка з плюсом. Проте, я настільки далека від історичних романів, що просто лінувалася слідкувати за більшістю подій і відшуковувати ключики розкриття сюжету. На практиці, в історичний роман я можу добре зануритися лише у випадку коли тема мені цікава і я в ній трішки розбираюся. Тоді й приходить те задоволення від впізнавання знайомого і щастя від того що дізнався щось нове. Ні епоха, ні локація, ні історичні постаті не становлять для мене великого інтересу, тому книжка пройшла повз. До того я читала "Транс", то мені він був набагато ближчий і дуже сподобався. Може навіть перечитаю.
Хоча. Кілька моментів мені дуже сподобалися. Натуралістиний опис битви на початку і процедура саджання на палю. Історичні романи я читала лише класичні, а там процедури катування і вбивання або романтизуються, або журяться з викликами "як так можна, недолюдки!". Раціональний холоднокровний опис був доволі пізнавальним.
З історичних постатей мене зачепила особа Мехмеда ІІ, бо я якраз в останній статті у блог про Стамбул писала як він наказав не знищувати християнські фрески в Айї-Софії, а заліпити їх і поверх написати ісламські письмена. Я пішла і почитала ще про нього. Тому книжка ще й трішечки міг кругозір розширила.
Хоча. Кілька моментів мені дуже сподобалися. Натуралістиний опис битви на початку і процедура саджання на палю. Історичні романи я читала лише класичні, а там процедури катування і вбивання або романтизуються, або журяться з викликами "як так можна, недолюдки!". Раціональний холоднокровний опис був доволі пізнавальним.
З історичних постатей мене зачепила особа Мехмеда ІІ, бо я якраз в останній статті у блог про Стамбул писала як він наказав не знищувати християнські фрески в Айї-Софії, а заліпити їх і поверх написати ісламські письмена. Я пішла і почитала ще про нього. Тому книжка ще й трішечки міг кругозір розширила.
April 6, 2023
Дочитала. Над оцінкою вагаюсь, 3 чи 4 зірочки.
Це було трохи задовго, як для такої невеликої за обсягом книжки. Довго і мляво (зазвичай такі ковтаються за один-два вечори). Засинала під неї, відкладала.
Хоча написано, як на мене, гарно.
Розділи тексту нагадують шматки пазлу із дещо розрізнених історій, окремі з них цікаві, але місцями інтерес губиться через пласкуватий сюжет.
Толком не зрозуміло, що в цій історії забув Франко 🙈
Із плюсів, я трохи дізналася історію Івано-Франківська і його почесного бургомістра, який шанується містянами. Трохи занурилась в атмосферу старого міста і зацінила різнобарвʼя етносів, що його колись населяли. Сподобалось, як відтворені діалоги на різних мовах і старих говірках, в цьому автор дуже вправний.
Як для свого жанру - непогано.
Проте чи купуватиму я ще книжки з цього циклу, дуже сумніваюсь.
Це було трохи задовго, як для такої невеликої за обсягом книжки. Довго і мляво (зазвичай такі ковтаються за один-два вечори). Засинала під неї, відкладала.
Хоча написано, як на мене, гарно.
Розділи тексту нагадують шматки пазлу із дещо розрізнених історій, окремі з них цікаві, але місцями інтерес губиться через пласкуватий сюжет.
Толком не зрозуміло, що в цій історії забув Франко 🙈
Із плюсів, я трохи дізналася історію Івано-Франківська і його почесного бургомістра, який шанується містянами. Трохи занурилась в атмосферу старого міста і зацінила різнобарвʼя етносів, що його колись населяли. Сподобалось, як відтворені діалоги на різних мовах і старих говірках, в цьому автор дуже вправний.
Як для свого жанру - непогано.
Проте чи купуватиму я ще книжки з цього циклу, дуже сумніваюсь.
April 4, 2018
Як безперспективна і розчарована у світі речей філологиня-недоук, я люблю купувати книжки із меркантильною метою бездушно їх прочитати, а після подарувати комусь на День народження. Недавно пощастило отримати нову книжку О. Українця «Малхут». Кому б хотілося її подарувати, зрештою?
Певно тим, хто не від того, щоб познущатися з Дена Брауна в елегантний та складніший спосіб; тим, у кого на твердому дискові збережений «Монті Пайтон і Священний Грааль» з субтитрами на 4-х мовах; навіть, мабуть, тим, хто року з 2007-го в дальшому куті шафи ховає шестикілограмовий меч та шолом із забралом: так, на всяк випадок.
Через причини от які.
По-перше, така вже попередньо міфологізована краса галицького міста шістдесятих років ХІХ століття не може не причарувати. Історія про контрабандиста Іґнація Камінського, якому до рук «випадково» потрапляють старі листи, де йдеться про якийсь лицарський орден, що має на меті щось таке от близьке до соціальної рівності створити, - не може до тієї причарованості не додати й зацікавленості.
Ще. Словосполучення «історична спекуляція», що вже так чемно встигло прикріпитися до «Малхуту» у рецензіях, - чудова характеристика роману в цілому, а кількість джерел, опрацьованих автором, свідчить про філігранне обтесування сюжету та деталей. Темпоритм оповіді – уривчастий та динамічний, зміна ситуаційних кадрів створює враження перегляду фотоальбому, що, до слова, додає до колажності та очевидної постмодерної гри на формальному рівні. Крім того, що автор вдається до побудови складної, багатошарової наративної структури із заплутаним хронотопом, рекурсивне обрамлення, що переростає в постійний мотив – змушує в книжку вчитуватися, щоб не пропустити раптом «приховані скарби» (дуже неприхований каламбур). Крім того, читача супроводжує доладна мовна інтертекстуальна гра, починаючи від назв розділів і закінчуючи внутрішньотекстовими алюзіями та стилізаціями.
Щодо рівня сенсу, то очевидно, основна проблема твору – проблема віри та міфу (більше про це – у першоджерелі, ха). Люди взагалі кажуть, що непоганий філософ той, хто вміє ставити питання. Утім нині, коли стільки «Ви вірите в Бога?» скрізь понаписано у супермаркетах, непоганий філософ – той, хто може трохи більше. «Малхут», так щільно й претензійно намагаючись викликати питання й роздуми, полишає читача із розумінням, що непогано інколи ставити під питання саме питання, не лиш заради естетичної та інтелектуальної втіхи, а ради того от самого, трансцендентного ефекту. Люди кажуть, лиш назване є справжнім; у написаного теж більше шансів уможливитися, найпаче якщо написано вдало.
Як безперспективна філологиня, деякі книжки я не дарую, а лишаю для себе. «Малхут» покладу поряд із мечем.
Певно тим, хто не від того, щоб познущатися з Дена Брауна в елегантний та складніший спосіб; тим, у кого на твердому дискові збережений «Монті Пайтон і Священний Грааль» з субтитрами на 4-х мовах; навіть, мабуть, тим, хто року з 2007-го в дальшому куті шафи ховає шестикілограмовий меч та шолом із забралом: так, на всяк випадок.
Через причини от які.
По-перше, така вже попередньо міфологізована краса галицького міста шістдесятих років ХІХ століття не може не причарувати. Історія про контрабандиста Іґнація Камінського, якому до рук «випадково» потрапляють старі листи, де йдеться про якийсь лицарський орден, що має на меті щось таке от близьке до соціальної рівності створити, - не може до тієї причарованості не додати й зацікавленості.
Ще. Словосполучення «історична спекуляція», що вже так чемно встигло прикріпитися до «Малхуту» у рецензіях, - чудова характеристика роману в цілому, а кількість джерел, опрацьованих автором, свідчить про філігранне обтесування сюжету та деталей. Темпоритм оповіді – уривчастий та динамічний, зміна ситуаційних кадрів створює враження перегляду фотоальбому, що, до слова, додає до колажності та очевидної постмодерної гри на формальному рівні. Крім того, що автор вдається до побудови складної, багатошарової наративної структури із заплутаним хронотопом, рекурсивне обрамлення, що переростає в постійний мотив – змушує в книжку вчитуватися, щоб не пропустити раптом «приховані скарби» (дуже неприхований каламбур). Крім того, читача супроводжує доладна мовна інтертекстуальна гра, починаючи від назв розділів і закінчуючи внутрішньотекстовими алюзіями та стилізаціями.
Щодо рівня сенсу, то очевидно, основна проблема твору – проблема віри та міфу (більше про це – у першоджерелі, ха). Люди взагалі кажуть, що непоганий філософ той, хто вміє ставити питання. Утім нині, коли стільки «Ви вірите в Бога?» скрізь понаписано у супермаркетах, непоганий філософ – той, хто може трохи більше. «Малхут», так щільно й претензійно намагаючись викликати питання й роздуми, полишає читача із розумінням, що непогано інколи ставити під питання саме питання, не лиш заради естетичної та інтелектуальної втіхи, а ради того от самого, трансцендентного ефекту. Люди кажуть, лиш назване є справжнім; у написаного теж більше шансів уможливитися, найпаче якщо написано вдало.
Як безперспективна філологиня, деякі книжки я не дарую, а лишаю для себе. «Малхут» покладу поряд із мечем.
January 14, 2025
Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)
This is the author's debut historical novel, published in 2017. Formally, it is the first book of the “Stanislav cycle”, but each book of the cycle can be read separately. Today, as far as I understand, only the printed version is sold, but I am the happy (?) owner of an officially purchased (on Yakaboo in 2018) e-book - so people, buy e-books, because they may run out, lol
There is a preface to the novel by Володимир Єшкілєв and unfortunately, it mentions some characters and plots that would otherwise be a pleasant surprise. Therefore, I advise you to go straight to the text.
The first chapter itself gives readers an idea of what to expect. The title of the chapter is MT. 6:21, without explanation. Usually, a search quickly reveals the phrase to which this is a reference in the Gospel of Matthew (many chapters have similar non-obvious titles). Then, the first paragraph: “On September 12, 1683, Stanisław Potocki died near Vienna. His death was neither the first nor the most important stage in the history that continues to this day. However, his death near Vienna is a point from which it is convenient to count back and forth.” Given that the following is a description of the Battle of Vienna, we were first shown how it would end (for a character), and also hinted at the author-narrator (?) who is comfortable with counting time this way. Then comes the description of the battle with details that were usually omitted in classic historical novels, such as the fact that the soldiers often had no time to visit a toilet...
The rest of the book, which mostly follows the life and quest of Ignat Kaminski in the second half of the nineteenth century, from his cattle smuggling business to make ends meet to his secret transportation of weapons for the Polish rebels in the Russian Empire (the 1863 uprising?); his lawyerly and political activities, turns out (I didn't know) he was a real historical figure, the mayor of Stanisławów. In addition to the above-mentioned activities, he also has a hobby: searching for modern descendants of the medieval Order of the Dragon as possible helpers in the restoration of the Polish-Lithuanian Commonwealth of the Three Nations, because Ignat is a Polish patriot.
This is the story of a man, but it is also the story of a city, Stanisławów (Ivano-Frankivsk), with its baroque layers, from the ideas of an ideal city to the persons who gave the city its old and new name.
The book is interesting, but on a purely emotional level, his later book about the younger Ignat and the Spring of Nations of 1848 - Дискордія “got” me more.
Це – дебютний історичний роман автора, опублікований у 2017 році. Формально – це перша книга «Станіславського циклу», проте кожна книга циклу може читатись окремо. На сьогодні, наскільки розумію, продається виключно друкована версія, проте я є щасливим (?) власником офіційно купленої (на Якабу у 2018 році) електронної версії – отак люди, купуйте електронки, бо вони можуть закінчитись
До тесту роману є переднє слово написане Володимир Єшкілєв і нажаль, там згадано деяких персонажів і сюжети, які інакше стали б приємним сюрпризом. Тому раджу переходити одразу до тексту.
Перша глава самою своєю структурою дає уявлення, на що чекати читачам. Назва глави - MT. 6:21, без пояснень. Звичайно пошук швидко дає фразу, на яку це посилання Євангелія від Матвія (значна частина глав мають подібну неочевидну назву). Далі, перший параграф: «12 вересня 1683 року під Віднем загинув Станіслав Потоцький. Його смерть не стала ні першим, ні найважливішим етапом історії, яка триває і донині. Проте смерть під Віднем є точкою, від якої зручно відлічувати час уперед і назад.» Враховуючи, що далі слідує опис битви під Віднем, то нам спочатку показали, чим вона завершиться, а також натякнули на автора (?), якому зручно так відлічувати час. Далі йде опис битви з описом деталей, які у класичних історичних романах зазвичай пропускали – наприклад, що воїнам часто не було часу спішитись аби сходити до вітру…
Решта книги, що переважно слідує життям і пошукам Іґнація Камінського у другій половині ХІХ сторіччя, починаючи від його бізнесу з контрабанди худоби для зведення кінців з кінцями, до таємного перевезення зброї для повстанців-поляків у російській імперії (повстання 1863 року?); його адвокатська та політична діяльність – виявляється (я не знав) це реальна історична фігура, бургомістр Станіслава. Окрім вищезгаданої діяльності у нього є ще й хобі – пошук сучасних нащадків середньовічного Ордену Дракону, як можливих помічників у відновлені Речі Посполитої трьох народів, бо Іґнацій є польським патріотом.
Це історія людини, але також і історія міста – Станіслава (Івано-Франківська) з бароковою багатошаровістю, від ідей ідеального міста до героїв, які дали стару і нову назву місту.
Книжка цікава, проте на чисто емоційному рівні його пізніша книга про молодшого Іґнація і Весну Народів 1848 – Дискордія, особисто мені «зайшла» краще.
This is the author's debut historical novel, published in 2017. Formally, it is the first book of the “Stanislav cycle”, but each book of the cycle can be read separately. Today, as far as I understand, only the printed version is sold, but I am the happy (?) owner of an officially purchased (on Yakaboo in 2018) e-book - so people, buy e-books, because they may run out, lol
There is a preface to the novel by Володимир Єшкілєв and unfortunately, it mentions some characters and plots that would otherwise be a pleasant surprise. Therefore, I advise you to go straight to the text.
The first chapter itself gives readers an idea of what to expect. The title of the chapter is MT. 6:21, without explanation. Usually, a search quickly reveals the phrase to which this is a reference in the Gospel of Matthew (many chapters have similar non-obvious titles). Then, the first paragraph: “On September 12, 1683, Stanisław Potocki died near Vienna. His death was neither the first nor the most important stage in the history that continues to this day. However, his death near Vienna is a point from which it is convenient to count back and forth.” Given that the following is a description of the Battle of Vienna, we were first shown how it would end (for a character), and also hinted at the author-narrator (?) who is comfortable with counting time this way. Then comes the description of the battle with details that were usually omitted in classic historical novels, such as the fact that the soldiers often had no time to visit a toilet...
The rest of the book, which mostly follows the life and quest of Ignat Kaminski in the second half of the nineteenth century, from his cattle smuggling business to make ends meet to his secret transportation of weapons for the Polish rebels in the Russian Empire (the 1863 uprising?); his lawyerly and political activities, turns out (I didn't know) he was a real historical figure, the mayor of Stanisławów. In addition to the above-mentioned activities, he also has a hobby: searching for modern descendants of the medieval Order of the Dragon as possible helpers in the restoration of the Polish-Lithuanian Commonwealth of the Three Nations, because Ignat is a Polish patriot.
This is the story of a man, but it is also the story of a city, Stanisławów (Ivano-Frankivsk), with its baroque layers, from the ideas of an ideal city to the persons who gave the city its old and new name.
The book is interesting, but on a purely emotional level, his later book about the younger Ignat and the Spring of Nations of 1848 - Дискордія “got” me more.
Це – дебютний історичний роман автора, опублікований у 2017 році. Формально – це перша книга «Станіславського циклу», проте кожна книга циклу може читатись окремо. На сьогодні, наскільки розумію, продається виключно друкована версія, проте я є щасливим (?) власником офіційно купленої (на Якабу у 2018 році) електронної версії – отак люди, купуйте електронки, бо вони можуть закінчитись
До тесту роману є переднє слово написане Володимир Єшкілєв і нажаль, там згадано деяких персонажів і сюжети, які інакше стали б приємним сюрпризом. Тому раджу переходити одразу до тексту.
Перша глава самою своєю структурою дає уявлення, на що чекати читачам. Назва глави - MT. 6:21, без пояснень. Звичайно пошук швидко дає фразу, на яку це посилання Євангелія від Матвія (значна частина глав мають подібну неочевидну назву). Далі, перший параграф: «12 вересня 1683 року під Віднем загинув Станіслав Потоцький. Його смерть не стала ні першим, ні найважливішим етапом історії, яка триває і донині. Проте смерть під Віднем є точкою, від якої зручно відлічувати час уперед і назад.» Враховуючи, що далі слідує опис битви під Віднем, то нам спочатку показали, чим вона завершиться, а також натякнули на автора (?), якому зручно так відлічувати час. Далі йде опис битви з описом деталей, які у класичних історичних романах зазвичай пропускали – наприклад, що воїнам часто не було часу спішитись аби сходити до вітру…
Решта книги, що переважно слідує життям і пошукам Іґнація Камінського у другій половині ХІХ сторіччя, починаючи від його бізнесу з контрабанди худоби для зведення кінців з кінцями, до таємного перевезення зброї для повстанців-поляків у російській імперії (повстання 1863 року?); його адвокатська та політична діяльність – виявляється (я не знав) це реальна історична фігура, бургомістр Станіслава. Окрім вищезгаданої діяльності у нього є ще й хобі – пошук сучасних нащадків середньовічного Ордену Дракону, як можливих помічників у відновлені Речі Посполитої трьох народів, бо Іґнацій є польським патріотом.
Це історія людини, але також і історія міста – Станіслава (Івано-Франківська) з бароковою багатошаровістю, від ідей ідеального міста до героїв, які дали стару і нову назву місту.
Книжка цікава, проте на чисто емоційному рівні його пізніша книга про молодшого Іґнація і Весну Народів 1848 – Дискордія, особисто мені «зайшла» краще.
May 27, 2025
Роман "Малхут" за написанням є першим в історичній трилогії Остапа Українця, але прочитала я його після роману "Канцелярія хрестових походів", який став своєрідним приквелом 'Малхуту". І саме така послідовність вже налаштувала на нову зустріч з добре знайомим містом Станіслава, його таємницями та пошуками пов'язаних з ними важливих артефактів.
Головний герой книги - поляк Іґнацій Камінський, адвокат та контрабандист, несподівано знаходить історичні листи полковника Потоцького, датовані 1683 роком, в яких згадується лицарський Орден Дракона. Ця знахідка докорінно змінює життя Іґнація. Через двісті років, що минули після згаданих подій, він починає власні пошуки будь-яких матеріалів, пов'язаних з тією історією і весь свій вільний від служби час присвячує розкриттю загадки, описаної в листах.
Сюжет "Малхута" більш послідовний та розмірений, в ньому немає того бурлеску, що є в "Канцелярії", тут багато описів Станіслава другої половини XIX сторіччя. А розповідь про трагічну подію в історії міста - пожежу 1868 року нагадала мені іншу книгу - роман Софії Андрухович "Фелікс Австрія". Ще під час читання приходили думки, що так само, як і сто п'ятдесят років тому, вже у сучасних "контрабандистів" є всі можливості ставати місцевими "бургомістрами".
Остап Українець називає свій роман "історичною спекуляцією" в якому "що там правда, а що чиста вигадка він й сам уже точно не пам’ятає" і просить "до описаних подій ставитись серйозно, але не вірити йому на слово". Ось саме ця самоіронія позбавляє автора пафосного ставлення до свого дебютного твору, а мене, як читачку, вельми тішить.
Головний герой книги - поляк Іґнацій Камінський, адвокат та контрабандист, несподівано знаходить історичні листи полковника Потоцького, датовані 1683 роком, в яких згадується лицарський Орден Дракона. Ця знахідка докорінно змінює життя Іґнація. Через двісті років, що минули після згаданих подій, він починає власні пошуки будь-яких матеріалів, пов'язаних з тією історією і весь свій вільний від служби час присвячує розкриттю загадки, описаної в листах.
Сюжет "Малхута" більш послідовний та розмірений, в ньому немає того бурлеску, що є в "Канцелярії", тут багато описів Станіслава другої половини XIX сторіччя. А розповідь про трагічну подію в історії міста - пожежу 1868 року нагадала мені іншу книгу - роман Софії Андрухович "Фелікс Австрія". Ще під час читання приходили думки, що так само, як і сто п'ятдесят років тому, вже у сучасних "контрабандистів" є всі можливості ставати місцевими "бургомістрами".
Остап Українець називає свій роман "історичною спекуляцією" в якому "що там правда, а що чиста вигадка він й сам уже точно не пам’ятає" і просить "до описаних подій ставитись серйозно, але не вірити йому на слово". Ось саме ця самоіронія позбавляє автора пафосного ставлення до свого дебютного твору, а мене, як читачку, вельми тішить.
October 21, 2023
Це перший роман з трилогії про захопливу таємну історію Станіслава. І якщо Таємницю хрестових походів і Дискррдію було легко купити, то Малхут я шукала і чудом отримала. І не пошкодувала. Історія захоплива, дає додаткові шари розуміння наступних історій. І, якщо чесно, саме завдяки цій книзі Станіславів, Франківськ для мене став якимось містичним чи ідейним центром багатокультурної Східної Європи. Якось після цих романів краще стала розуміти непростий шлях поляків і українців до національної ідентичності і державності. Класний роман! Захопливий, багатошаровий, повний відкриттів. Дуже рекомендую
April 7, 2022
Мені на очі попались рецензії на цю книгу, в яких зацепили фрази "історична" та "в манері Умберто Еко". Думала, має бути цікаво. Ех, наівна))), не насторожила мене згадка про Еко на різних літпорталах, типу від різних рецензентів, але з одними й тими фразами.
Книга - наче не дуже гарний салат з багатьма інгредієнтами, що не особливо поєднуються. Смерть персонажа - це точка відліку як вперед історії, так і взад (яким чином? далі зв'язку не видно); автор вводить деяких персонажів, наче їх всі знають (ну добре, може треба би історію погуглити), але ж вони особливого впливу на розвиток сюжетної лінії не мають; спроба прив'язати Дракулу (фейспалм) до історії заснування міста виглядає не те щоб притягнутою за вуха, а просто слабкою потугою на сенсаційність історії, що розгортається; на згадці Івана Франка я вже заржала. Розкриття назви виходить пшиком. Частини занадто короткі, щоб встигнути достатньо включитись, зацікавитись. Та ще й якось емоційно не включаєшся, бо так і не зрозуміло, за що "топить" автор - за австрійський міф (перший раз чула, а в книзі ідея не особливо розкривається), чи ми маємо переживати за Комінського з його прагненнями вільної і незалежної Польщі, чи все таки маємо бути на стороні розуміння і підтримки багатонаціонального котла, як масони нібито робили. Від Умберто Еко тут є аж звернення до історії та нібито розшуки таємних орденів - ну як розшуки, декілька згадок))).
Коротше, все разом це наче - "на городі бузина, а в Києві - дядько".
Книга - наче не дуже гарний салат з багатьма інгредієнтами, що не особливо поєднуються. Смерть персонажа - це точка відліку як вперед історії, так і взад (яким чином? далі зв'язку не видно); автор вводить деяких персонажів, наче їх всі знають (ну добре, може треба би історію погуглити), але ж вони особливого впливу на розвиток сюжетної лінії не мають; спроба прив'язати Дракулу (фейспалм) до історії заснування міста виглядає не те щоб притягнутою за вуха, а просто слабкою потугою на сенсаційність історії, що розгортається; на згадці Івана Франка я вже заржала. Розкриття назви виходить пшиком. Частини занадто короткі, щоб встигнути достатньо включитись, зацікавитись. Та ще й якось емоційно не включаєшся, бо так і не зрозуміло, за що "топить" автор - за австрійський міф (перший раз чула, а в книзі ідея не особливо розкривається), чи ми маємо переживати за Комінського з його прагненнями вільної і незалежної Польщі, чи все таки маємо бути на стороні розуміння і підтримки багатонаціонального котла, як масони нібито робили. Від Умберто Еко тут є аж звернення до історії та нібито розшуки таємних орденів - ну як розшуки, декілька згадок))).
Коротше, все разом це наче - "на городі бузина, а в Києві - дядько".
January 8, 2018
Дебютный роман Остапа Українця "Малхут" сразу захотелось назвать автора нашим украинским Дэном Брауном в версии для умных.
Говорят, за месяц книга закончилась практически во всех магазинах и я прекрасно понимаю, почему. Остапу удалось создать настолько реальную Вселенную, населенную яркими живыми и настоящими персонажами, что в книгу погружаешься, как дайвер в океанские глубины. За каждым следующим поворотом тебя может ждать или стайка разноцветных дружелюбных хризоптер, или молчаливая и смертоносная мурена. Так и в книге - каждый новый сюжетный поворот приносит или удовлетворение от того, что твои мысли подтвердились, или удивление, а местами даже непринятие от решений героев.
По "Малхуту" можно путешествовать, как по карте. Проноситься на машине времени вглубь на века и обратно. Разгадывать загадки и переживать вместе с героями. По "Малхуту" можно прогуляться, по нему можно сделать городской квест, а можно просто прочитать в компании с вашими любимыми составляющими уютного чтения - пледом и камином или кофе и сигаретой.
Один из самых лучших дебютов за последнее время, по моему скромного мнению. Знаю, что в магазинах книга закончилась, но тем не менее настойчиво советую ее прочитать. Море удовольствия станет вам истинной наградой за поиски.
Говорят, за месяц книга закончилась практически во всех магазинах и я прекрасно понимаю, почему. Остапу удалось создать настолько реальную Вселенную, населенную яркими живыми и настоящими персонажами, что в книгу погружаешься, как дайвер в океанские глубины. За каждым следующим поворотом тебя может ждать или стайка разноцветных дружелюбных хризоптер, или молчаливая и смертоносная мурена. Так и в книге - каждый новый сюжетный поворот приносит или удовлетворение от того, что твои мысли подтвердились, или удивление, а местами даже непринятие от решений героев.
По "Малхуту" можно путешествовать, как по карте. Проноситься на машине времени вглубь на века и обратно. Разгадывать загадки и переживать вместе с героями. По "Малхуту" можно прогуляться, по нему можно сделать городской квест, а можно просто прочитать в компании с вашими любимыми составляющими уютного чтения - пледом и камином или кофе и сигаретой.
Один из самых лучших дебютов за последнее время, по моему скромного мнению. Знаю, что в магазинах книга закончилась, но тем не менее настойчиво советую ее прочитать. Море удовольствия станет вам истинной наградой за поиски.
May 23, 2023
Історичний роман про реальну фігуру - бургомістра Станіславова Ігнація Камінського і його трохи історичні, а трохи містичні пошуки минулого, та ще й на тлі не самої спокійної середини дев'ятнадцятого століття.
В цілому воно цікаво, і мені сподобалось, як передані говірки (та й загальне враження плавильного котла в конкретному місті дуже сильне). Але містичні ордени все-таки спалити, бажано одразу. І якось стиль письма занадто відсторонений, тому 50/50.
В цілому воно цікаво, і мені сподобалось, як передані говірки (та й загальне враження плавильного котла в конкретному місті дуже сильне). Але містичні ордени все-таки спалити, бажано одразу. І якось стиль письма занадто відсторонений, тому 50/50.
January 8, 2022
Один з історичних романів, який можна було читати розслаблено – автор вже зробив увесь факт-чекінг. Було неймовірно цікаво прослідковувати історичні описи подій та деталей битв, було також захопливо підкреслювати слова та гуглити значення. Атмосфера старого Франківську відчувається дуже сильно.
August 14, 2018
Загалом позитивне враження від дебютного твору молодого автора. Досить цікавий сюжет на тлі історичних подій ХІХ століття у Станіславові. Таких творів потрібно писати якомога більше. Трохи незрозумілою є поява Івана Франка у кінці твору. Також у мене є сумніви щодо бажання Потоцьких у минулому утворити рівноправну державу трьох народів: поляків, литвинів та русинів. Мабуть, малоймовірною виглядає можливість контрабанди зброї на возах з Австро-Угорщини до Росії. А загалом, цікаво.
April 2, 2023
Це не книга, а просто агонь. Прекрасно написана історія про Станіславів середини 19 ст. та його бургомістра Ігнація Камінського. Шикарний текст, насолода в кожній букві, а опис свята Маланки з елементами хорору я перечитала двічі, настільки він бомбезний. Бракує слів, щоб описати мій ступінь захвату. 10 поставила б, якби можна було
Displaying 1 - 14 of 14 reviews