«Лексис...» (стцерк.-слов. «Лексис, Сирѣчь реченїя, Въкратъцѣ събран(ъ)ны и из слове(н)скаго языка на просты(й) рускі(й) діале(к)тъ истол(ъ)кованы») — перший друкований церковнослов'янсько-український словник Лаврентія Зизанія, що вийшов у світ у Вільні 1596 року. Словник відіграв значну роль у подальшому розвитку східнослов'янської лексикографії.
Реєстр словника організований за диференційним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов'янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061 вокабулу.
Зизаній перший в історії українського й східнослов'янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис…» був зразком й основою «Лексикона» Памва Беринди, російських азбуковників тощо.
Лаврентій Іванович Зизаній (Зизаній-Тустановський) (справжнє прізвище — Кукіль, у перекладі грец. мовою — Зизаній) (60-і pp. XVI ст., с. Тустань, тепер Галицького району Івано-Франківської області або с. Потелич, тепер Жовківського району Львівської області, або с. Тустановичі (тепер м. Борислав Львівської області), або походив з дрібної шляхти Троцького воєводства (тепер у Литві) — після лютого 1634, м. Корець, тепер Рівненської області) — український мовознавець, письменник, перекладач, педагог, богослов і церковний діяч, активний учасник братського руху в Україні. Брат Стефана Зизанія.