What do you think?
Rate this book
Провісники Другої світової. Прикордонні конфлікти в Центрально-Східній Європі. Від розпаду імперій до Гляйвіцької провокації
• Передумови Другої світової війни
• Видання від популярного історичного блогера
• Маловідомий суперечливий світ міжвоєнної Європи
Центрально-Східна Європа періоду між Першою і Другою світовими війнами була перенасичена конфліктами через невдоволені амбіції, територіальні претензії, національні образи та економічні проблеми.
На карті з’явилися нові держави, повсталі на уламках Німецької, Російської, Австро-Угорської та Османської імперій, у патріотичному пориві готові воювати «за своє». Претензії до сусідів мали практично всі тогочасні держави регіону. Саме таким прикордонним конфліктам, що виявилися провісниками Другої світової війни, й присвячено цю книжку.
• Видання від популярного історичного блогера
• Маловідомий суперечливий світ міжвоєнної Європи
Центрально-Східна Європа періоду між Першою і Другою світовими війнами була перенасичена конфліктами через невдоволені амбіції, територіальні претензії, національні образи та економічні проблеми.
На карті з’явилися нові держави, повсталі на уламках Німецької, Російської, Австро-Угорської та Османської імперій, у патріотичному пориві готові воювати «за своє». Претензії до сусідів мали практично всі тогочасні держави регіону. Саме таким прикордонним конфліктам, що виявилися провісниками Другої світової війни, й присвячено цю книжку.
- GenresHistory
352 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
2 people are currently reading
48 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 13 of 13 reviews
January 5, 2021
Я виріс в Ужгороді.
Там же став сяк-так самим собою.
А зараз я буду довго пояснювати чому оце вище таке важливе в моєму сприйнятті цієї книжки)
Жити в Ужгороді - це жити в постійному оточенні кількамовних середовищ. Окрім української і російської мови - навколо себе ти постійно чуєш велику кількість діалектів української (а ти таки їх розрізняєш на слух), ти чуєш угорську, ромську, словацьку і ще бозна-які мови. В якийсь момент ти вловлюєш зв'язки і залежності між мовами, ти їх легко розрізняєш і запросто можеш визначити чи людина перед тобою святкує "мадярське" Різдво чи "наше".
Різні мови лунають не лише на вулиці чи з квартири сусідки. Чотири з восьми кнопок на твоєму телевізорі в 90-их - це словаки і мадяри. Більшість радіостанцій які "ловить" - словацькі. Хочеш чи ні - а ти швидко вбираєш це все в себе. Легко збагачуєшся культурними особливостями різних народів не виходячи з дому, і все воно живе і сучасне, все відбувається прямо тут і вже, а ти - свідок.
Думаю, що якби можна було цю всю мультикультурність якось прилаштувати на герба Закарпаття - це було б дуже символічно, здорово і правильно.
Колись я мав роботу на локальному телебаченні (і радіо!) в технічній площині. По роботі спілкувався фактично з кожним відділом, і я був неймовірно здивований фактом, що при нашій "студії" працювало 8 різномовних редакцій. Це були і новини і програми. Кожна з редакцій мала свій ефірний час - орієнтовно в тих же пропорціях в яких існують нацменшини в області. Дивина та й годі. Навіть німці мали свої одну чи дві години на тиждень, і це не була освітня передача, це було про їхнє життя і про батьківщину.
Коротше кажчу, навколо тебе квітне багатство культур і відносин між різними народами, і картина ця тобі подобається вкупі, особливо через те, що в ній є і про хороше і про погане.
Я досі все це сприймаю як щось особисте, так наче в моєму роді є і угорці і словаки і роми і румуни і чехи і німці, і...
Мені завжди конче хотілося розібратися як же так склалося це все, чому існуючий баланс саме такий яким мені пощастило його бачити. Мене хвилювала історія мого краю і всіх країв поруч нього. Чому Чехословаччина тоді, чому Чехія і окремо Словаччина тепер. Чому отака Угорщина - саме отака Угорщина. Чому улюблена Мармарощина - частково Україна, частково Румунія. Чому Вільнюс - не Вільно. І так далі.
Ця книжка прямо або опосоредковано відповіла на якусь частину моїх питань. Тема роботи Івана Гоменюка - не прям оце все з давніх давен - а цілком конкретний період - 20 років між двома світовими війнами. Певної історичної глибини передумови цілком конкретно таки наводяться - але лише для розуміння обставин які склалися на той час.
Деякі кавалки читалися дуже важко - щвидкість, хаос і мінливість ситуацій занадто вже сумбурні щоб отак, сухо, їх сприймати допитливому, проте таки простому читачеві. Про відсутність карт в Провісниках - не говорив тільки лінивий, а я ніби теж не лінивий, і свої 5 коп докину в купку. Зрештою, цікавість брала своє, і книжку я читав з відкритою на телефоні сучасною мапою, щоб бодай орієнтовно розуміти хто, що і де.
Гедлайнер книжки - частина про розтерзання Чехословаччини німцями, їй присвячено найбільшу кількість сторінок. Причини такого виокремлення зрозумілі - саме ці історичні події розкрили тоді істинне лице Третього Рейху всьому світу. Для українського читача ця тема є окремо сакральною і до болі знайомою - саме те саме хотіли зробити з нами росіяни. Проте і росіяни - не німці, і ми не здалися так просто.
Ще для мене особливо цікавим був передостанній розділ - угорсько-чехословацьке протистояння, адже саме в контексті боротьби цих держав відбулося проголошення незалежності Карпатської України. Якщо раніше я майже нічого не знав про цей контекст в цілому, то тепер стало легше уявити, що ж саме відбувалося навколо Хуста і Красного Поля, куди ділися чеські прикордонники і звідки в українців була танкетка.
* * *
Швидше за все - велику частину фактів і конкретних подій я забуду за деякий час. Для неісторика - історія і так складна наука, а так щоб ще й втримати в пам'яті всі послідовності подій - і поготів. Але я впевнений, що завдяки Провісникам, загальні риси збережу в пам'яті, і коли наступний раз приїду до батьків в Ужгород, чи навідаюся до Кошіце/Дебрецена/Пряшів/Вільнюса то принаймні зможу здивувати своїх супутників кількома доволі цікавими історіями)
Дякую автору.
Там же став сяк-так самим собою.
А зараз я буду довго пояснювати чому оце вище таке важливе в моєму сприйнятті цієї книжки)
Жити в Ужгороді - це жити в постійному оточенні кількамовних середовищ. Окрім української і російської мови - навколо себе ти постійно чуєш велику кількість діалектів української (а ти таки їх розрізняєш на слух), ти чуєш угорську, ромську, словацьку і ще бозна-які мови. В якийсь момент ти вловлюєш зв'язки і залежності між мовами, ти їх легко розрізняєш і запросто можеш визначити чи людина перед тобою святкує "мадярське" Різдво чи "наше".
Різні мови лунають не лише на вулиці чи з квартири сусідки. Чотири з восьми кнопок на твоєму телевізорі в 90-их - це словаки і мадяри. Більшість радіостанцій які "ловить" - словацькі. Хочеш чи ні - а ти швидко вбираєш це все в себе. Легко збагачуєшся культурними особливостями різних народів не виходячи з дому, і все воно живе і сучасне, все відбувається прямо тут і вже, а ти - свідок.
Думаю, що якби можна було цю всю мультикультурність якось прилаштувати на герба Закарпаття - це було б дуже символічно, здорово і правильно.
Колись я мав роботу на локальному телебаченні (і радіо!) в технічній площині. По роботі спілкувався фактично з кожним відділом, і я був неймовірно здивований фактом, що при нашій "студії" працювало 8 різномовних редакцій. Це були і новини і програми. Кожна з редакцій мала свій ефірний час - орієнтовно в тих же пропорціях в яких існують нацменшини в області. Дивина та й годі. Навіть німці мали свої одну чи дві години на тиждень, і це не була освітня передача, це було про їхнє життя і про батьківщину.
Коротше кажчу, навколо тебе квітне багатство культур і відносин між різними народами, і картина ця тобі подобається вкупі, особливо через те, що в ній є і про хороше і про погане.
Я досі все це сприймаю як щось особисте, так наче в моєму роді є і угорці і словаки і роми і румуни і чехи і німці, і...
Мені завжди конче хотілося розібратися як же так склалося це все, чому існуючий баланс саме такий яким мені пощастило його бачити. Мене хвилювала історія мого краю і всіх країв поруч нього. Чому Чехословаччина тоді, чому Чехія і окремо Словаччина тепер. Чому отака Угорщина - саме отака Угорщина. Чому улюблена Мармарощина - частково Україна, частково Румунія. Чому Вільнюс - не Вільно. І так далі.
Ця книжка прямо або опосоредковано відповіла на якусь частину моїх питань. Тема роботи Івана Гоменюка - не прям оце все з давніх давен - а цілком конкретний період - 20 років між двома світовими війнами. Певної історичної глибини передумови цілком конкретно таки наводяться - але лише для розуміння обставин які склалися на той час.
Деякі кавалки читалися дуже важко - щвидкість, хаос і мінливість ситуацій занадто вже сумбурні щоб отак, сухо, їх сприймати допитливому, проте таки простому читачеві. Про відсутність карт в Провісниках - не говорив тільки лінивий, а я ніби теж не лінивий, і свої 5 коп докину в купку. Зрештою, цікавість брала своє, і книжку я читав з відкритою на телефоні сучасною мапою, щоб бодай орієнтовно розуміти хто, що і де.
Гедлайнер книжки - частина про розтерзання Чехословаччини німцями, їй присвячено найбільшу кількість сторінок. Причини такого виокремлення зрозумілі - саме ці історичні події розкрили тоді істинне лице Третього Рейху всьому світу. Для українського читача ця тема є окремо сакральною і до болі знайомою - саме те саме хотіли зробити з нами росіяни. Проте і росіяни - не німці, і ми не здалися так просто.
Ще для мене особливо цікавим був передостанній розділ - угорсько-чехословацьке протистояння, адже саме в контексті боротьби цих держав відбулося проголошення незалежності Карпатської України. Якщо раніше я майже нічого не знав про цей контекст в цілому, то тепер стало легше уявити, що ж саме відбувалося навколо Хуста і Красного Поля, куди ділися чеські прикордонники і звідки в українців була танкетка.
* * *
Швидше за все - велику частину фактів і конкретних подій я забуду за деякий час. Для неісторика - історія і так складна наука, а так щоб ще й втримати в пам'яті всі послідовності подій - і поготів. Але я впевнений, що завдяки Провісникам, загальні риси збережу в пам'яті, і коли наступний раз приїду до батьків в Ужгород, чи навідаюся до Кошіце/Дебрецена/Пряшів/Вільнюса то принаймні зможу здивувати своїх супутників кількома доволі цікавими історіями)
Дякую автору.
November 17, 2017
Чудова. Загалом-то я чисту історію не дуже звик читати, ще зі школи, коли нам забивали голову купою дат і ешелонами беззмістовного фактажу. Реально дратували оці зазубрювання чисел і прізвищ, які мало про що тобі говорили.
Але справа зовсім інша, коли зустрічається якась жива розповідь про історичні події, коли акцент на суті і написано без академічної сухості, але й без заангажованості на чиюсь користь. До цього такі книжки мені траплялись переважно художні, по їх сюжетам формував потроху для себе загальну картину того, що відбувалось. Такими були, наприклад, "Тихий дон" Шолохова, чи та ж "Біла гвардія" Булгакова, "Архіпелаг ГУЛАГ" Солженіцина. Ще був дуже класний щоденник Анджея Бобковського "Війна і спокій", який теж можна віднести до художньої літератури історичного спрямування.
І от "Провісники" ніби все-таки більше до документалістики, але тим не менш добряче потішила. По-перше тим, що хоч і історія, але живо й акуратно, без спроб когось ідеалізувати чи розвішати ярлики. По-друге детально, а я тащусь по детальним дослідженням, бо ці деталі роблять минуле фактурним, відчутним, повноцінним. По-третє сам текст стилістично витриманий, легкий і приємний.
Стосовно самих подій, описаних в книзі, то я тут дізнався багато чого для себе нового. Деякі факти суттєво змінили моє розуміння і сприйняття ситуації, яка формувала контекст і причини початку другої світової. Хоча б от на такому простому прикладі: в ранній школі нас вчили, що була Велика Вітчизняна Війна, коли зла і підступна Німеччина напала на СРСР: "Родина мать зовет!", Брестская крепость, оце от все. Потім, пізніше, коли совок трохи відійшов, почала з’являтись інформація і розуміння, що ВВВ - просто пропагандистська конструкція, покликана виділити жирним війну СРСР з Німеччиною і відвернути увагу від попередніх подій, в яких СРСР відігравав далеко не роль жертви. Оцей другий етап розуміння - початок другої світової, як напад агресорів німців і совка на Польщу, яка була жертвою в цьому конфлікті. Показово, що тут символізм тієї ж Брестської фортеці починає грати зовсім іншими барвами. Тепер вже, напевно третій етап, коли стає очевидним, що все було ще складніше, і перед цими подіями було купа взаємних сварок усіх з усіма, претензій, амбіцій, підступності і бажання урвати, поки ніхто не дивиться. Окремим пунктом зрадливість і неміч західних союзників, які здали Чехословаччину Гітлеру, розгодувавши демонів війни. Купа деталей, які роблять картину неоднозначною, але водночас дуже реальною і переконливою. Стало видно, що війна почалася Гітлером, але сформувалася далеко не ним єдиним і значно раніше за вересень 1939. Тепер вже Гітлер не виглядає аж таким генієм зла, скоріше посередність, яка вдало попала в течію загальної атмосфери ревізіонізму і безкарності. От на цьому, третьому етапі розуміння, ця книга мені була дуже корисною.
Резюмуючи, "Провісники другої світової" - якісна історична література, яку варто читати і за яку не шкода витрачених грошей і часу. Судячи з відгуків бачу, що не тільки мені вона добре зайшла. :) То ж сподіваюсь будуть ще, і не гірші за якістю.
Хай живе ЦСЄ і здоровий глузд в головах людей.
Але справа зовсім інша, коли зустрічається якась жива розповідь про історичні події, коли акцент на суті і написано без академічної сухості, але й без заангажованості на чиюсь користь. До цього такі книжки мені траплялись переважно художні, по їх сюжетам формував потроху для себе загальну картину того, що відбувалось. Такими були, наприклад, "Тихий дон" Шолохова, чи та ж "Біла гвардія" Булгакова, "Архіпелаг ГУЛАГ" Солженіцина. Ще був дуже класний щоденник Анджея Бобковського "Війна і спокій", який теж можна віднести до художньої літератури історичного спрямування.
І от "Провісники" ніби все-таки більше до документалістики, але тим не менш добряче потішила. По-перше тим, що хоч і історія, але живо й акуратно, без спроб когось ідеалізувати чи розвішати ярлики. По-друге детально, а я тащусь по детальним дослідженням, бо ці деталі роблять минуле фактурним, відчутним, повноцінним. По-третє сам текст стилістично витриманий, легкий і приємний.
Стосовно самих подій, описаних в книзі, то я тут дізнався багато чого для себе нового. Деякі факти суттєво змінили моє розуміння і сприйняття ситуації, яка формувала контекст і причини початку другої світової. Хоча б от на такому простому прикладі: в ранній школі нас вчили, що була Велика Вітчизняна Війна, коли зла і підступна Німеччина напала на СРСР: "Родина мать зовет!", Брестская крепость, оце от все. Потім, пізніше, коли совок трохи відійшов, почала з’являтись інформація і розуміння, що ВВВ - просто пропагандистська конструкція, покликана виділити жирним війну СРСР з Німеччиною і відвернути увагу від попередніх подій, в яких СРСР відігравав далеко не роль жертви. Оцей другий етап розуміння - початок другої світової, як напад агресорів німців і совка на Польщу, яка була жертвою в цьому конфлікті. Показово, що тут символізм тієї ж Брестської фортеці починає грати зовсім іншими барвами. Тепер вже, напевно третій етап, коли стає очевидним, що все було ще складніше, і перед цими подіями було купа взаємних сварок усіх з усіма, претензій, амбіцій, підступності і бажання урвати, поки ніхто не дивиться. Окремим пунктом зрадливість і неміч західних союзників, які здали Чехословаччину Гітлеру, розгодувавши демонів війни. Купа деталей, які роблять картину неоднозначною, але водночас дуже реальною і переконливою. Стало видно, що війна почалася Гітлером, але сформувалася далеко не ним єдиним і значно раніше за вересень 1939. Тепер вже Гітлер не виглядає аж таким генієм зла, скоріше посередність, яка вдало попала в течію загальної атмосфери ревізіонізму і безкарності. От на цьому, третьому етапі розуміння, ця книга мені була дуже корисною.
Резюмуючи, "Провісники другої світової" - якісна історична література, яку варто читати і за яку не шкода витрачених грошей і часу. Судячи з відгуків бачу, що не тільки мені вона добре зайшла. :) То ж сподіваюсь будуть ще, і не гірші за якістю.
Хай живе ЦСЄ і здоровий глузд в головах людей.
October 21, 2019
Розповідати про польсько-чеські конфлікти перед другою світовою, попиваючи каву у Вроцлаві, двом чехам і полячці - безцінно... :)
Моя дружина - чешка; ми живемо у Польщі, у Нижній Сілезії. Це регіон, багатий на важливі історичні події, про які, в тому числі, і йдеться у "Провісниках", тому відчував себе в епіцентрі подій.
Читаючи, розумієш багато незрозумілих на перший погляд речей: чому чехи такі євроскептики, не люблять поляків і взагалі ксенофоби, чому чехи такі русофіли і габсбургофоби, а поляки навпаки - русофоби і габсбургофіли :)
Коли я питав у своєї дружини, чи у чехів зі словаками нормальні історичні відносини, то почув запевнення, що все пречудово,адін братній народ же. Після "Провісників" прийшло розуміння, що питати у чехів щось про словаків, це, звичайно ж, не те саме, що питати у мескалів про українців, але щось з тієї самої опери.
Ну і анексія Судетів - я з Криму, тож читати було боляче. Взагалі, дуже актуальна книжка.
10/10 (забрав би пару балів за якість фотографій та кілька описок (куди дивився коректор - неясно), але не буду). Рекомендую всім, хто хотів би краще зрозуміти наших сусідів з Центрально-Східної Європи.
Моя дружина - чешка; ми живемо у Польщі, у Нижній Сілезії. Це регіон, багатий на важливі історичні події, про які, в тому числі, і йдеться у "Провісниках", тому відчував себе в епіцентрі подій.
Читаючи, розумієш багато незрозумілих на перший погляд речей: чому чехи такі євроскептики, не люблять поляків і взагалі ксенофоби, чому чехи такі русофіли і габсбургофоби, а поляки навпаки - русофоби і габсбургофіли :)
Коли я питав у своєї дружини, чи у чехів зі словаками нормальні історичні відносини, то почув запевнення, що все пречудово,
Ну і анексія Судетів - я з Криму, тож читати було боляче. Взагалі, дуже актуальна книжка.
10/10 (забрав би пару балів за якість фотографій та кілька описок (куди дивився коректор - неясно), але не буду). Рекомендую всім, хто хотів би краще зрозуміти наших сусідів з Центрально-Східної Європи.
August 17, 2020
Дежа-вю - це відчуття, що колись ця ситуація вже була, але без прив’язки до часу. Ця книга цілком про такі ситуації. Анексії територій, зміни кордонів, цинічну брехню політиків та відновлення історичної справедливості. Все те, що і далі відбувається у 21 сторіччі, по цим самим схемам.
Із мінусів - деякі одруковки, якість ілюстрацій (і їх кількість), а також відсутність карт. Особливо наявність читабельних карт би суттєво спростило сприйняття деяких частин.
Із висновків: усі політики брехали і брешуть (сюрприз!), а електорат, сповнений патріотичних почуттів, лише наближує катастрофу (розвиток подій це підтверджує).
Із мінусів - деякі одруковки, якість ілюстрацій (і їх кількість), а також відсутність карт. Особливо наявність читабельних карт би суттєво спростило сприйняття деяких частин.
Із висновків: усі політики брехали і брешуть (сюрприз!), а електорат, сповнений патріотичних почуттів, лише наближує катастрофу (розвиток подій це підтверджує).
August 7, 2020
Перш ніж братись писати про книгу я роблю невелику перерву, щоб в голові усе вклалось.
"Провісники" дуже хороша науково-популярна робота, що так зараз необхідна в нашому інформаційному просторі. Чимало дій тогочасних поляків-литовців-чехів та різних інших угорців відверто змавповані одним нашим східним сусідою: і "зелені чоловічки" королівства Угорщина в Словаччині і на Закарпатті і "народна республіка" Центральної Литви і месники у Клайпеді та ще чимало інших фактів.
Проте мені доводилось час від часу хапати себе за повідок, щоб моя історична освіта не загорлала до небес: "Якщо це науково-популярне видання, тоді навіщо таке копання в історії", або навпаки "якщо це наукова робота то де апарат". але це вже я трохи перегинаю палицю. Мабуть це все через ефект впізнаваного-невпізнаваного : наче й знаєш фактаж , просто слідкуєш за інтерпретацією і тут... тебе з-за рогу б'ють думкою яку ти вже злеліяв... а тобі дають її готовою, на блюді.
"Провісники" дуже хороша науково-популярна робота, що так зараз необхідна в нашому інформаційному просторі. Чимало дій тогочасних поляків-литовців-чехів та різних інших угорців відверто змавповані одним нашим східним сусідою: і "зелені чоловічки" королівства Угорщина в Словаччині і на Закарпатті і "народна республіка" Центральної Литви і месники у Клайпеді та ще чимало інших фактів.
Проте мені доводилось час від часу хапати себе за повідок, щоб моя історична освіта не загорлала до небес: "Якщо це науково-популярне видання, тоді навіщо таке копання в історії", або навпаки "якщо це наукова робота то де апарат". але це вже я трохи перегинаю палицю. Мабуть це все через ефект впізнаваного-невпізнаваного : наче й знаєш фактаж , просто слідкуєш за інтерпретацією і тут... тебе з-за рогу б'ють думкою яку ти вже злеліяв... а тобі дають її готовою, на блюді.
January 17, 2018
Хороше і якісне історичне чтиво українською.
Відкрив для себе багато нюансів з історії Центрально-Східної Європи.
Гарно написано і легко читається, не перевантажено деталями, увага акцентується на найважливіших і найцікавіших епізодах історії.
Тепер трішки критики - не буду оригінальним, бракує карт. Дуже бракує. Також якісь фото в надрукованій книжці жахлива, їх наявність в такій реалізації не додає нічого.
Ну і по змісту трошки сумбурно описано історію Карпатської України. На жаль я досить мало знаю про це утворення і в принципі нічого особливого і не дізнався після прочитання "Провісників".
Але це не применшує вартості книги, просто побажання на майбутнє, сподіваюся це не перша книга автора!
Відкрив для себе багато нюансів з історії Центрально-Східної Європи.
Гарно написано і легко читається, не перевантажено деталями, увага акцентується на найважливіших і найцікавіших епізодах історії.
Тепер трішки критики - не буду оригінальним, бракує карт. Дуже бракує. Також якісь фото в надрукованій книжці жахлива, їх наявність в такій реалізації не додає нічого.
Ну і по змісту трошки сумбурно описано історію Карпатської України. На жаль я досить мало знаю про це утворення і в принципі нічого особливого і не дізнався після прочитання "Провісників".
Але це не применшує вартості книги, просто побажання на майбутнє, сподіваюся це не перша книга автора!
August 1, 2019
Чудове та оригінальне викладення подій в Центрально-Східній Європі, подій, які малознайомі пересічному українцю. Описаний автором приклад Чехословаччини, яку знищили сусідні країни, використовуючи добре зкоординовану підривну політику, тактику "гібридної війни" та вмілу пропаганду мав би бути дуже повчальним для українців. Книга мала б стати настільною книгою для українських політиків, які нездатні домовлятися між собою та захищати українські інтереси перед підступним та сильним ворогом.
January 9, 2020
Чудова книга про трагічні події початку найстрашнішої війни 20 сторіччя.
December 5, 2019
Чому нас вчить історія? Тому, що вона нас нічого не вчить, на жаль.
Автор дуже доступно і вичерпно описує міждержавні конфлікти у Центрально-Східній Європі у міжвоєнний період. Конфлікти, засновані на реваншизмі, ностальгії, імперіалістичних настроях, що розігрувалися через маніпуляції, тиск, грубу дію одних і бездіяльність інших. Війна не старіє, навіть через сто років бачимо усі ті самі технології в дії і, як не прикро, мінімум висновків.
Книга потребує уважності читача і додаткового редагування автором, адже, коли розповідь стрімко розвивається, в тексті часом не вказані конкретні роки, відтак, можна дещо втратити нитку подій, але це єдиний її прогріх.
Автор дуже доступно і вичерпно описує міждержавні конфлікти у Центрально-Східній Європі у міжвоєнний період. Конфлікти, засновані на реваншизмі, ностальгії, імперіалістичних настроях, що розігрувалися через маніпуляції, тиск, грубу дію одних і бездіяльність інших. Війна не старіє, навіть через сто років бачимо усі ті самі технології в дії і, як не прикро, мінімум висновків.
Книга потребує уважності читача і додаткового редагування автором, адже, коли розповідь стрімко розвивається, в тексті часом не вказані конкретні роки, відтак, можна дещо втратити нитку подій, але це єдиний її прогріх.
August 23, 2020
Прекрасне науково-популярне чтиво про міжвоєнну центрально-східну Європу.
З книги ви дізнаєтеся не тільки про відому мабуть всім «Мюнхенську змову», але й про інші гарячі конфлікти між створеними після 1 світової війни державами. Настільки гарячими, що їх можна називати війнами.
Що ж, «дякую» переможцям 1 світової за бомбу сповільненої дії, яку вони заклали у весь цей регіон. І яка мала вибухнути раніше чи пізніше. Треба ж було так майстерно кордони нових держав «намалювати», молодці, це ще постаратися треба було.
З книги ви дізнаєтеся не тільки про відому мабуть всім «Мюнхенську змову», але й про інші гарячі конфлікти між створеними після 1 світової війни державами. Настільки гарячими, що їх можна називати війнами.
Що ж, «дякую» переможцям 1 світової за бомбу сповільненої дії, яку вони заклали у весь цей регіон. І яка мала вибухнути раніше чи пізніше. Треба ж було так майстерно кордони нових держав «намалювати», молодці, це ще постаратися треба було.
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 29, 2020
Чудова книжка про маловідомі факти з міжвоєнної Східної Європи.
August 22, 2021
Після Першої світової внаслідок розпаду Німецької, Австро-Угорської та Російської імперій на карті Європи з’явилось багато нових країн, велика кількість народів здобули омріяну незалежність. Але оскільки кордони новоутворених країн далеко не завжди відповідали національному складу населення та в силу реваншистських настроїв деяких народів Центрально-Східна Європа між Першою та Другою світовими була як киплячий котел – більшість країн мали територіальні претензії та національні образи на своїх сусідів, частими були взаємні провокації та зіткнення. В книзі детально розглянуто значну частку територіальних суперечок та воєн регіону в період між світовими війнами – німецько-чехословацькі, польсько-чехословацькі, польсько-литовські, угорсько-чехословацькі та угорсько-словацькі конфлікти.
Книга з розряду тих, що корисні та інформативні, але читаються не дуже та явно не за один раз.
Книга з розряду тих, що корисні та інформативні, але читаються не дуже та явно не за один раз.
April 14, 2022
Неймовірна книга про військові та політичні події середини 20 століття в Європі. Надзвичайно актуально нині
Displaying 1 - 13 of 13 reviews