Ганна Кралль — провідна польська репортажистка, авторка «Gazeta Wyborcza» й інших видань, письменниця. У цю книжку ввійшло три її художні репортажі: «Раніше за Господа Бога», «Докази існування» і «Дорога чекає червового короля» — об’єднані темами ґетто й митарств польських євреїв під час Другої світової. Попри те, що репортажі написані в різні роки, вони формують єдиний текст — історії надій, зрад і боротьби за життя на тлі великої катастрофи ХХ століття.
Urodziła się w Warszawie w rodzinie żydowskiej. Podczas II wojny światowej zginęło wielu członków jej najbliższej rodziny. Wojnę przeżyła tylko dlatego, że była ukrywana przed Niemcami. Cudem została ocalona w czasie transportu do getta. Holocaust i losy Żydów polskich z czasem stały się głównym tematem jej twórczości.
Od 1955 r. pracowała w redakcji "Życia Warszawy", od 1966 r. w "Polityce", której korespondentem w ZSRR była w latach 1966-1969. Reportaże z ZSRR wydała w tomie Na wschód od Arbatu.W latach 1982-1987 była zastępcą kierownika literackiego Zespołu Filmowego "Tor". Na początku lat 90. związała się z Gazetą Wyborczą.
Światową sławę przyniósł jej oryginalny w formie wywiad z Markiem Edelmanem Zdążyć przed Panem Bogiem (1977). Ostatnie zbiory reportaży to m.in. Trudności ze wstawaniem (1990), Taniec na cudzym weselu (1994), Dowody na istnienie (1996), Tam już nie ma żadnej rzeki (1998), To ty jesteś Daniel (2001). Cztery ostatnie w 2007 r. zebrała w książce Żal. Jest także autorką minipowieści: Okna, Sublokatorka, Wyjątkowo długa linia, Król Kier znów na wylocie.
Jej teksty były podstawą scenariuszy filmów Krótki dzień pracy Krzysztofa Kieślowskiego i Daleko od okna Jana Jakuba Kolskiego.
W 1999 r. otrzymała Nagrodę Wielką Fundacji Kultury, jedno z najbardziej prestiżowych wyróżnień przyznawanych w Polsce. Jej twórczość przetłumaczono na wiele języków. Jest członkiem Stowarzyszenia Pisarzy Polskich.
W 2005 r. została nominowana do Nagrody NIKE za książkę Wyjątkowo długa linia. Jej książka "Król Kier znów na wylocie" w 2007 roku została nominowana do Literackiej Nagrody Środkowoeuropejskiej Angelus. W tym samym roku okazał się wywiad - rzeka pt. "Reporterka. Rozmowy z Hanną Krall" Jacka Antczaka i książka pt. "Żal" zawierająca reportaże z pięciu poprzednich zbiorów. W 2008 "Król kier znów na wylocie" został uznany w plebiscycie księgarzy, czytelników i bibliotekarzy za Książkę Roku 2006.
Dzieła
* Na wschód od Arbatu, Iskry, Warszawa 1972 * Zdążyć przed Panem Bogiem, Wydawnictwo Literackie, Kraków 1977 * Sześć odcieni bieli, Czytelnik, Warszawa 1978 * Sublokatorka, Libella, Paryż 1985, Kraków 1985 (pierwszy przedruk w drugim obiegu) * Okna, Aneks, Londyn 1987, Warszawa 1987 (przedruk w drugim obiegu) * Trudności ze wstawaniem, Warszawa 1988 (w drugim obiegu). Wydanie oficjalne (łącznie z powieścią Okna), Alfa, Warszawa 1990 * Hipnoza, Alfa, Warszawa 1989 * Taniec na cudzym weselu, BGW, Warszawa 1993 * Co się stało z naszą bajką [opowieść dla dzieci], Twój Styl, Warszawa 1994 * Dowody na istnienie, Wydawnictwo a5, Poznań 1995 * Tam już nie ma żadnej rzeki, Wydawnictwo a5, Kraków 1998 * To ty jesteś Daniel, Wydawnictwo a5, Kraków 2001 * Wyjątkowo długa linia, Wydawnictwo a5, Kraków 2004 * Spokojne niedzielne popołudnie, Wydawnictwo a5, Kraków 2004 * Król kier znów na wylocie, Świat Książki, Warszawa 2006 * Żal, Świat Książki, Warszawa 2007 * Różowe strusie pióra, Świat Książki, Warszawa 2009 * Synapsy Marii H., Wydawnictwo Literackie, Kraków 2020 * Jedenaście. Wydawnictwo a5, Kraków 2024
Навряд ви знайдете цю книжку у нових книгарнях, я її здибала абсолютно випадково в одній київській Єшці — і ні про що не шкодую, бо це "класика" не тільки польського репортажу, а й репортажного жанру як такого.
У книзі зібрані три репортажні книги про долю польських євреїв у часи Другої світової війни ― «Раніше за Господа Бога», «Докази існування» і «Дорога чекає червового короля».
Раніше за Господа Бога» ― історія лікаря-кардіолога, який став одним із лідерів повстання у Варшавському гетто. І тоді, і тепер від нього залежало, чи виживуть інші: аби інші вижили, герой був змушений грати наввипередки з Богом. Історія ця висвітлює поляків і євреїв зовсім не як жертв, а як вольових, сміливих, ідейних людей.
Серія репортажів «Докази існування» далась мені найважче. Вона розповідає про євреїв у Польщі до і під час війни. Химерне плетиво доль, документів в архівах і музеях, фотографії, списки — за цим було трохи важно спостерігати і нічого не губити.
«Дорога чекає на червового короля» ― це історія молодої єврейки, яка найбільше прагне врятувати свого чоловіка з концтабору. Її завдання ― вижити, щоб вижив він. Гетто, арійський бік, гестапо, Освенцім — через усе це вона проходить, аби нарешті зустріти свого чоловіка. Але чи можливо щось між людьми, які пережили за роки аж настільки різний досвід?
Дуже цінні тексти, тим більше для українців зараз.
В книжці три окремі репортажі на єврейсько-польську тематику, писані в різний час. Так чи так перегукуються, але все ж прямо між собою не пов"язані. Назва книжки - від першого за часом, писаного ще в 1970-ті, й, мабуть, найвідомішого репортажу авторки. В його основі - розмови з одним із організаторів повстання у варшавському ґетто. Власне, "Раніше за Господа Бога" - не просто класика в доробку Ганни Краль, а мабуть, найсильніший репортаж, який мені в принципі доводилося читати. Саме його читала вдруге, але не можу сказати, що цього разу зачепило менше. На його основі можна писати посібники "Як зробити літературний репортаж" (це просто чудово зроблений текст). І водночас сама історія (історії), які нам розповідають, перевертають усе всередині. Декілька разів. Інші два репортажі також хороші (про євреїв, які шукають (уявних) родичів через десятилітя після Голокосту; про історію жінки, одержимої порятунком свого чоловіка-єврея). Але "Раніше за Господа Бога" - поза конкуренцією. Просто мастрід.
Вже в самій назві книги ми можемо спостерігати древній як світ конфлікт між людиною та Господом Богом. Потрібно встигнути щось зробити раніше від його втручання. Герої зі сторінок репортажу Ганни Кралль задаються дуже логічними запитаннями: якщо Бог існує то чому допускає все це? Чи у всьому, що з нами сталося взагалі був Бог? Якщо він й існує, то чи на нашому він боці? В історії, коли людина спостерігає як ведуть на смерть 400 тисяч осіб, а згодом стає лікарем і ризикує всім, щоб врятувати одну єдину людину, чим є рахунок 1:400 000 як не спробою виграти у Всевишнього хоч одне життя, втрутитись "раніше від Господа Бога"? Логічні історії в яких все рівно складається здебільшого не є правдивими, історії ж цієї книги часто такі ж незрозумілі й нелогічні як і саме наше життя.
Усе чудово написано, це взірець художньої репортажистики, але просто буває, що книжка до читача приходить не в "той самий" момент. Тому "it was ok", але всім, хто любить художню репортажистику, читати обов'язково.
Правду каже Стасіневич - не тій авторці нон-фікшну зі східної Європи дали Нобеля. Але «нон-фікшн» тут ображає. Між «ніколи не їжте на одинці» у своїй хатинці і цим художнім репортажем - прірва, яку й на підліткових ногах не перескочити. Всього тут вдосталь - вдосталь почуттів, вдосталь кохання, самотності й сліз. Вдосталь серця. Вдосталь слів. Коротше, всього, всього вдосталь. А репортаж «Дорога чекає червоного короля» заслуговує на окреме видання. Шлях розділення на двох (якби ж то) помилки інтерпретації.
"Робота репортерки навчила мене, що історії логічні, без загадок і прогалин, у яких усе зрозуміло, часто бувають неправдивими. А речі, які годі пояснити, трапляються насправді. Зрештою, життя на землі теж правдиве, а логічно пояснити його неможливо."
У цій невеликій книжечці одразу три художні репортажі пані Кралль: власне "Раніше за Господа Бога", "Докази існування" і "Дорога чекає червового короля". Усі вони дуже різні, хоча об'єднані "єврейською" темою: перший оповідає про Варшавське повстання, спираючись на свідчення одного з його учасників, який прагне злущити з тих подій фальшиву позолоту героїзації; другий — це збірка коротких оповідок, кожна з яких означена чимсь містичним, незбагненним, неймовірним, як зрозуміло із назви, авторка бачить у цьому перст Божий; третій — це довга історія поневірянь однієї єврейки, яка понад усе прагнула врятувати свого чоловіка з концтабору, і нехай цілий світ западеться, ця історія читається на одному подиху, наче роман.
Як і будь-яка активна читачка, я знайома з десятками, сотнями історій з часів Другої світової, справжніх і вигаданих, з книжок і з родинних переказів, сумних і дуже сумних, багато з них якраз про євреїв. Але Ганна Кралль знайшла чим мене здивувати, зачепити, зворушити, часом навіть розсмішити. Боюся навіть уявляти, скільки годин роботи вклала автора в свої книги, скільки крові, поту і сліз, оцього от всього, скільки поїздок, скільки розмов, скільки пошуків... Цю книгу кожному варто мати в своїй бібліотеці.
Коли дочитуєш цю книгу, то починаєш її по-справжньому цінувати. У самому ж процесі читання ставлення до неї постійно змінюється. Від захвату до обурення від зухвалості авторки. Але лише дочитавши ти можеш зрозуміти силу цих трьох книг, які створені у різний час, але які так гармонійно співіснують під єдиною обкладинкою.
Сама манера оповіді не є повною, вона дуже часто фрагменторна. Від того у тебе інколи болить голова, бо доведеться постійно напрягатися і перечитувати абзаци по декілька разів, але водночас та сама фрагментарність народжує у тобі бажання шукати відповіді. На ті запитання, які виникають під час і після читання.
Мені здається, що ці історії не дозволяють пасивного читання, вони благають тебе бути активним читачем. Благають читати більше про контекст, героїв, саму авторку, обговорювати окремі моменти з друзями, бо інакше вони не будуть до кінця розказані.
Поки залишаю на поличці, щоб через деякий час обов'язково повернутися і перечитати.