Стародавній Кременець 1767 рік. Місто у паніці — на його вулицях і по околицях безслідно зникають люди. Мандрівний ліценціат Болонського університету Голота береться розгадати таємницю, адже один із зниклих — його друг. Та щоб знайти вбивцю, йому доведеться блукати заплутаними стежками Кременецьких гір. Які, як упевнені місцеві, можуть вести до самого пекла.
Трохи не вистачило глибини та смикалося око на сексизм, але цікаво, дуже динамічно і з волинським колоритом) гарний детектив з локальними традиціями та особливостями. Справді є певна прогалина такої літератури - на базі нашого велитенського історичного досвіду - легких та детективних-захопливих історій вкрай мало (за моїми спостереження!)
Насправді такі книги посилюють намір про подорожі (зокрема до Кременцю), щоб побачити все описане місце дії ☺️
Колись я була в Кременці. Одразу згадується Єзуїтський колегіум і гора Бона з неймовірними панорамами на всі сторони світу. Чарівне місто!
«Не знаю жодного іншого міста, де б з таким завзяттям полювали на нечисту силу, як у вашому Кременці. Як не суд, то відьмак або песиголовець, або перевертень. Щомісяця хтось біжить і торочить про сусіда-слугу Сатани або про бабу, що чаклує. Не інакше, як десь поруч вихід у пекло. На диво тут привітні людоньки.» «Кременецький звір» є другою частиною в серії про козака Голоту і це було дуже захопливе полювання))). Навіть сумно, що в серії тільки три книги. Не маю інших опцій, окрім як одразу ж взятися за останню.
Купила цю книгу через Кременець - це одне з тих маленьких містечок, яке я дуже люблю і яке має свою неповторну атмосферу. В тексті його справді багато.
Та й сам детектив у лаштунках Кременця зразка 1767 року теж незлий. Трошки довго автор на початку запрягав і не було інтересу до головного героя Голоти. Але цю першу третину книжки треба перетерпіти, і врешті стає захопливо читати. Кінець не розчарував, хоч мотив вбивці вийшов доволі закручений - але й логічний. Не шкодую, що повелася на атмосферу місця дії. А четвірку все ж ставлю тому, що без дикого захвату - от чогось тут бракує, чого - не можу зрозуміти.
Спочатку не захопило, але якось десь на 20% книжки всетаки події розгорнулись і слова потягнули дочитати. У мене ще весь час виникало відчуття необхідності візуалізувати цю всю історію у форматі графіки або якогось химерного мультика, але точно не серйозних сцен фільму. Що сподобалось, - то пригоди у романі, навіть якщо іноді надмір комічні і штучні. Висновок: Може бути цікаве чтиво на вечір, для відпочити і відволіктися)
Непоганий роман у своєму жанрі. Історичний з елементами детективу і триллеру. Щось на зразок Винничукового "Атекаря", тільки трошки не дотягло. Дія відбувається в Кременці, десь чи то 17 чи то у 18 ст. Там починають зникати люди і всі переконані, що їх їсть вовкулака. Головний герой - спудей, збіднілий шляхтич на ім'я Голота "розслідує" всю цю справу. Чому я цей роман взагалі купила? Через Кременець. Підкременецькі села - це мала батьківщина мого тата, з якогось часу воно мене зацікавило. Кременець - це те, що мені в романі сподобалося. Крім того, такий опуклий образ головного героя; якщо добре собі подумати, то це якийсь такий варіант Енея, а прізвище Голота так чи інакше викликає згадку про "Думу про козака Голоту, яку всі ми вчили в школі. З мінусів - перемудрований кінець. Автор вже так закрутив розв'язку (щоб ніхто ж не здогадався, очевидно", що аж перекрутив. Чи читати - нє, ну можна, коли хочеться відволіктися, наприклад.
Ліценціат Голота зі шляхетним минулим, але голодранним теперішнім, опиняється в недружньому для себе Кременці. В місті загальна паніка через численні зникнення людей та чутки про перевертня, який вийшов на тропу війни. Досить бадьорий вінегрет з усіляких оповідок, пригод та поворотів сюжету. Це не дуже хороший детектив, але гарний пригодницький роман.
Ця книжка набагато краща за першу, нарешті дуже крутий український детектив! Чисто теоретично можна було здогадатися, хто вбивця, але ЯК він це все закрутив - це прям талант )))
Це – легкий історичний детектив. Місце дії – Кременець і околиці, час – 1767 рік, останні роки Речі Посполитої. Головний герой – Голота, збіднілий шляхтич і ліценціат Болонського університету, козак і голодранець. Починається з того, що у околицях міста гинуть люди, посполиті кажуть ще це – дії вовкулаки, хоча Голота у всі ці байки не вірить – як-не-як вісімнадцяте століття на дворі!
Тут треба зазначити, що це – друга книга про цього героя, і першу я (поки що) не читав. Тому, коли Голота згадує ті чи інші події зі свого минулого (наприклад, його дуже не любить місцевий кат, литвин Болиць, якому Голота минулого разу утікаючи зі в’язниці пошматував вухо), я не знаю, чи описані вони детальніше у попередньому чи ні. Це дещо погіршує читання бо не зрозуміло, чи це важлива інформація чи просто посилання на щось, що читач мав би знати…
Книжка легка і читається швидко, герої досить швидко відновлюються після тортур, ворожки без проблем проникають у чоловічий монастир…
Сподобалось трохи менше ніж перша частина, але так само динамічно, цікаво та талановино написано. Неймовірне переплетіння історичних подій, відомих постатей та містичного детектива. Стиль написання автора просто пісня.