Пропоноване дослідження — це детальний аналіз генетики, особливостей функціонування та механізмів “русинського” сепаратизму. Автор відслідковує історичні зв’язки, аналізує соціокультурний контекст і викриває псевдонаукові маніпуляції, які лежать в основі цього руху. У дослідженні описано особливості “русинських” рухів України, Словаччини, Румунії, Польщі, Сербії, США та Канади.
Український мовознавець, доктор філологічних наук з 1997, професор з 2002. Директор і засновник інституту україністики імені Михайла Мольнара, автор наукових праць, присвячених питанням мови, укладач старословянсько-українського словника.
текст, який є противагою творам Пола Маґочі: неорусинство - політичний проект ворожих Україні сил, спрямований на порушення теориторіальної цілісності нашої держави. Текст Белея програє Маґочі, бо перший є мовознавцем, а тому в історичній та політичній частинах в ньому дуже великий акцент зроблено на теорії змови. хоча якраз тут можна було б і задати питання: чому неорусинський рух виникає так синхронно в різних державах, чому 78% закарпатців таки голосували за автономію Закарпаття, чому за часів СРСР неорусинство не мало підтримки в ЧССР та ПНР? втім, Маґочі також має багато хиб в своїх текстах. хоча він і визнає, що нації творяться в модерну епоху, він переконаний, що русини існували від ІХ ст. його наукова (модерністська) позиція входить в конфлікт з громадською (примордіалістською). отже, текст Белея читати варто - для більш повного розуміння русинського руху.