Щось клацнуло у світовому порядку і ви маєте шанс подивитись на речі, що нас оточують під іншим кутом. Шо таке “страх бути людиною”? Як це “бачити кривду і мовчати”? Коли ми перетворюємось на наши катів?
Таких складних питань цураєшся до останнього . То, може, краще буде їз розгянути на прикладі одного пса що живе у світі тотального страху, брехні і жадібності? Живе немов вівця серед овець…
В другому випуску історія починає обростати м'ясом, хоча ще залишається враження «довгого прологу». Ну але остання сторінка означує різкий поворот сюжету. Побачимо, як воно буде. Сильна сторона малюнку — це фігури і ракурси. Може всі вони трохи астенічні, зате досить анатомічні, а дивитись на добре намальовану тілобудову завжди приємно.
Що маємо — мікс із утрованої радянської стилістики (колір, автомобілі, партстиль (напр., патріотична мозаїка в туалеті)), соціального розшарування на сучасний лад (телебачення в першому випуску, елітний стрип-клуб для партійної еліти в другому), людиноподібних тварин (привіт, Блексед) і імені 1984 прописом на бланку. Так, протагоніста звуть Сто дев'яносто вісім Четвертий. Але зліплено докупи все це майстерно.
Великий плюс — це нова історія. Яка має продовження, але ще не має завершення. Ongoing. І це не переклад.
Другий випуск антиутопічного комікса від Олександра Корешкова розставляє все на свої місця. В ньому ми дізнаємось про мету відвідин Вовком чиновника (барана) з першого номера. Також розкривається лінія взаємовідносин головного героя і його коханої. Вдаючивсь до порівняння з ''1984'' можна помітити вдалий хід автора - на відміну від Вінстона, котрий зламався і зрадив свою жінку, Вовк хоч і вагаючись все ж обирає бути покараним замість неї. З'являється Комісар, напевно один з найважливіших протагоністів, котрий ще покаже своє істинне обличчя в третьому номері. Порівнюючи з першим номером бачиш, що палітра стала не така яскрава. Переважають похмурі відтінки туману і постійної зливи, що прекрасно підходить до флешбеків, котрі і становлять половину коміксу. Розв'язується історія з Чотирнадцять Сорок Першим ( Депутатом - Свинею), котрий в першій частині скоїв жахливий злочин. Вражає проробленість світу і дрібні деталі, до яких Корешков підійшов дуже серйозно. Це і фреска (мозаїка на стіні) і дизайн сірників ( Запали ніч) і реалістичні справи і документи. Другий випуск не такий кольоровий і просторий, як перший. Читач ніби сам тихо сидить в туалетній кабінці і спостерігає за безчинствами, а в кінці з люттю (проте не без страху) все таки виходить, що б чинити справедливість власними руками. ''Далі буде гірше'' сказано в кінці і це абсолютна правда, про що я розповім вже в огляді третього номера. Ще мене дуже тішить, що я є власником комікса зі спеціальною обкладинкою. Дякую автору за автограф і звісно, хочу підписати перший і третій, для перфекціонізму) Дякую Dmytro Danylyuk моєму комікс-дилеру, за те що купив для мене комікс і підписав у автора. Загалом, другий номер тримає планку. Серед овець все ще кращий український комікс.
Крутезний комікс, написаний українською (!!!) мовою, така собі аллюзія на тоталітарний режим радянщини, в якій головний герой намагається розбудити свідомість 'вівців', які його оточують. Рисовка справді приємно дивує - якість та пластичність ілюстрацій, класна верстка та захоплююча історія. Дуже раджу - мені неймовірно сподобалось!