Вибрані есе

by Jerzy Stempowski, Єжи Стемповський, Віктор Дмитрук (Translator)

Genres: Essays, Polish Literature

336 pages, Hardcover

Published March 1, 2017

Reviews

[Serhiy]

Стемповський любить наводити цитату з Апокаліпсису: «Візьми цю тростину й виміряй нею храм і тих, що в ньому моляться». Читач зустріне її кілька раз у не пов’язаних між собою есеях. Тростина Стемповського — класична філологія. Він зберігає сентимент до безкорисливих непрактичних знань гуманітарної освіти напротивагу утилітарній освіті доби бунту мас. Але Стемпковський не консервативний догматик, на відміну від українських неокласиків на кшталт Ореста чи Качуровського. Як несклавшогося лікаря його щиро цікавить все живе, навіть якщо воно не видається приємним на погляд. Обрій зацікавлень Стемповського широкий: від Фукідіда й дитинства у Варшаві до аграрної кризи в Центрально-Східній Європі та поляках у романах Достоєвського. Стиль Стемповскього легкий та елегантний, думка прониклива та оригінальна. Читач не знайде тут банальностей й трюїзмів. Коротко кажучи, читати його цікаво, навіть коли повністю з ним не погоджуєшся. Цікаво навіть попри песимізм і зневіру автора, бо, як зазначає у передмові Марек Вільчинський, це лагідна зневіра.

[Юлія Гордійченко · Rating 5 out of 5]

Ця збірка есеїв, яка лежала на моїй полиці 7 років й чекала свого часу, наче спілкування з поважним професором, який розмірено, виважено, інтелектуально й делікатно розповідає про філологію, повоєнне суспільство й літературну ситуацію в Європі. Хотілось кожне есе читати розмірено, без поспіху, занотовувати його й свої думки, наче вибудовувати діалог.

Особливо цікаві його міркування про статус літератури, її цінність у часи революції, війни, переворотів. І питання, яке змусило і вжахнутись, і замислитись: "Яку одну книгу ви візьмете у свій евакуаційний рюкзак?" Відстань між цим питанням і нашою війною 84 роки, але контекст та страхи тотожні.

А ще хочеться зазначити стиль написання, де подано багато фактів, імен, термінів, але водночас, це розмова, міркування, полеміка з читачем. Немає академізму, моралізаторства та снобізму.

[Anton · Rating 5 out of 5]

Цікава книжка людини з химерним бекґраундом: уявіть собі людину ХІХ сторіччя з (нео)класицистськими вподобаннями (Стемповський уґрунтований в класичній філології - там є есей про "Пелопоннеську війну", - де Афіни та їхні союзники воювали проти альянсу на чолі зі Спартою - в якому автор натякає на її страшенну подібність до І світової); з іншого боку - це французька культура (що й не дивно, якщо взяти до уваги, що Париж - столиця ХІХ сторіччя); а ці дві підпори зовсім не означають, що автор не в змозі процитувати Г. Велса (власне, не його твори, а есеїстику), поміркувати про Фолкнера чи Достоєвського (як і Марек Гласко, між іншим) або посперечатися з німецькими Literaturwissenschafter'ами; і, звісно, Стемповський передовсім поляк, але така широка палітра вподобань лишає карб на його мисленні: він намагається думати про польську культуру як частину світової - і думає не нав'язливо й без зайвого хуторянства.

Окремою чеснотою автора є, попри оцей проґрамовий погляд здалеку, готовність зустрічати виклики сучасності, використовуючи всю глибину свого інтелектуального баґажу (а не альтернативна укоханість у "бібліофагстві" й скарга на "підлі і скупі часи" - Стемповський може собі дозволити не погодитися з Роб-Ґріє чи замалим не епатажно заявити, що весь аванґард в літературі був лишень підігруванням великому капіталу (в передмові зазначено, що авторові вдалося втікти від впливу марксизму - либонь, це не зовсім відповідає дійсності: Стемповський тридцятих норовиться все пояснити економічними чинниками, оперуючи своїми схемками; зате Стемповський п'ятдесятих неймовірний - він переростає оцю ось "анґажованість інтелектуала" й захопливо оповідає про світ, якого вже немає, чи не менш захопливо міркує про світ, який будують сьогодні).

Книжка поза сумнівом варта уваги, особливо якщо вас цікавить "інтербелум" - можна читати паралельно з Беньяміном і Ортеґою-і-Гасетом.

(Єдиний мінус - в роботу над цим виданням не були залучені ані редактор, ані коректор, тому часом трапляються прикрі помилки - але це, зрештою, можна стерпіти, тим більше, що обкладинка просто прекрасна).

[Sasha S. · Rating 5 out of 5]

Цю книгу я придбав давно, і вона чекала свого часу, настоюючись, як добре вино. Єжи Стемповський мені був раніше відомий як компаньйон Станіслава Вінценза, у якого він гостював в Бистреці у вересні 1939 року, а вже у жовтні їм довелось переходити Чорногірський хребет Карпат на угорську сторону, рятуючись від несподіваного щастя і перспектив радянської окупації. Ця подорож залишила спричинила важке запалення легенів, і Стемповський опинився у лікарні в Квасах до січня 1940 року. Пізніше перебував у сховищі закарпатських контрабандистів неподалік від Тиси, і ці пригоди описує в одному зі своїх найкращих есе Бібліотека контрабандистів, заради якого лише вартує прочитати цей збірник.

Через кілька днів після мого поселення в домі з привидами до мене ненадовго зайшов старий контрабандист.

— Ви, мабуть, усе життя читали, і тепер вам сумно буде самому без читання. Я постараюся знайти вам трохи книжок.

І вже наступного ранку прийшов молодий контрабандист Андрійко з мішком на плечах; поставив його в кутку. Коли кімната вже зовсім нагрілася, я розв'язав мішок і почав виймати книжки одну за одною. Першим з'явилося гарне видання Го-рація, потім «Метаморфози», потім «Буколіки» й «Георгіки» Вергілія і кілька латинських поетів Відродження. Далі йшли іспанські книжки, переважно видання часів громадянської війни; серед них, однак, була й книжечка Грасіано «Дотепність, або Мистецтво витонченого розуму». На дні мішка лежало кілька англійських авторів часів романтизму: Сауті, Кольрідж, кілька томів Вальтера Скотта, «Гордість та упередження» і врешті, в обкладинці іншого походження, дещо зіпсований екземпляр «Королеви фей» Спенсера.

Тож я мав на цілу зиму читання найкращого ґатунку.

Звідки взявся дивний, але строгий вибір цих книжок, і якими шляхами потрапили вони до лісної криївки контрабандистів?

Легко здогадатися, що будь-яка книжка не потрапить вглиб гір. Мало хто бере з собою книжки, вибираючись у довгу дорогу пішки з мішком за плечима. Це робить хіба що настирний читач, який після багатьох років читання має в своїй бібліотеці найкращі, багатократно просіяні книжки. Але й цей не бере в дорогу першу ліпшу.

Усі есе книги написані на гуманітарну тематику, охоплюють історію, мистецтво та літературу, і є чудовими замальовками з життя. Вищий клас, рекомендую.

[Dmytro Shyian · Rating 5 out of 5]

Цю збірку варто прочитати навіть для того аби мати поняття, якого рівня мусить прагнути есеїст.
Різноманіття піднятих тем вражає, а елегантний, ємнісний стиль писання поруч із безмежною ерудицією Стемповського дозволяють пояснити доволі складні речі навіть цілковито невтаємниченій людині.
Для письменників та різних білялітературних типів у збірці приховані свої перлини.
З однаковим успіхом Стемповський розмірковує про плямлення паперу, повноваження рецензента, клімат літератури та, скажімо, мистецтво французьких натуралістів.
Загальне враження від книги псує тільки брак редакторського ока, але через рівень матеріалу, такі недоліки здаються несуттєвими.