Завзятий поборник здорового глузду, віротерпимості і свободи слова, автор ніколи не займав ніяких офіційних посад, проте на його думку зважали навіть при дворі короля. Часом його отруйні памфлети викликали у влади таке роздратування, що автор вирушав під суд, і справа закінчувалася ганебним стовпом і тюремним ув’язненням. Це, однак, не зупинило Дефо: в 1722 році він опублікував абсолютно скандальний на ті часи роман – саме його ви зараз тримаєте в руках. Це захоплююча історія “красуні з низів”, яка в своїх спробах пробитися нагору не цуралася ні авантюр, ні шахрайства, ні злочину, ні розпусти, ні показною чесноти …
Daniel Defoe was an English novelist, journalist, merchant, pamphleteer and spy. He is most famous for his novel Robinson Crusoe, published in 1719, which is claimed to be second only to the Bible in its number of translations. He has been seen as one of the earliest proponents of the English novel, and helped to popularise the form in Britain with others such as Aphra Behn and Samuel Richardson. Defoe wrote many political tracts, was often in trouble with the authorities, and spent a period in prison. Intellectuals and political leaders paid attention to his fresh ideas and sometimes consulted him. Defoe was a prolific and versatile writer, producing more than three hundred works—books, pamphlets, and journals—on diverse topics, including politics, crime, religion, marriage, psychology and the supernatural. He was also a pioneer of business journalism and economic journalism.
Буду відвертою, я читала досить мало класичних творів. Остання така книжка була три роки тому — я нарешті тоді познайомилася з Джейн Остін та її "Гордість та упередження".
Не скажу, що умисно уникаю саме класичних творів, однак, якось так складаються карти. Особливо зважаючи на те, що більшість класики це творчість французьких, німецьких чи англійських авторів. Та і зараз у мене час, коли хочеться читати літературу менш відомих частин світу.
Але знижки у Фабула зробили свою справу і до мене потрапила "Радощі та прикрощі славнозвісної Молл Флендерс". І я скажу, що це було ідеальний вибір.
Книжка написана наприкінці 17 століття, однак читається дуже легко та просто. Мені було страшенно цікаво дізнатися, як розвивалися різні стосунки нашої головної героїні та куди життя закине її далі. Однак, якогось чіткого сюжету не було. Мені ця книга сприймалася швидше моментом з фільму, коли зустрічаються двоє персонажів і один починає розповідати про всіх своїх коханих, дітей та інші халепи.
Читаючи зараз, я розумію, що багато поворотів та прихованих мотивів вже є занадто очевидними для сучаного читача. Та на момент написання цієї книжки, думаю, не одна читачка могла позаздрити життю Молл Флендерс і хотіти вкрасти бодай срібну ложку.
Суспільство вимагає від людини певних моделей поведінки, щоби вписатися й бути в ньому своїм. І водночас робить усе, аби цих чеснот людина не мала змоги набути. Що не кажи, а бути тобі назавжди вигнанцем, засудженим оточенням, як би сильно ти не прагнув знову належати до кола співвітчизників. Цього вони не допустять.
Англія 17 століття не залишала вибору майже нікому. Особливої жорстокості набували писані й неписані закони для жінок. Геть усі навколо знали, якою має бути жінка, як повинна тримати свою гідність та який опір чинити всім, хто зазіхатиме хоча би на найдрібнісінький знак уваги з її боку. Авжеж, люди завжди бачать тріску в чужому оці, а у своєму колоди не помітять. У таку круговерть лицемірства й підступності потрапила героїня роману Бетті, що одного дня взяла стала називатися Молл Флендерс.
Доля жінки, яка пережила мало щасливих моментів, але вони були яскравими, писана нею ж самою, починаючи зі спогадів власного народження в Ньюгейтській в’язниці аж до глибокої старості, коли все лихе було позаду, і можна вже було сподіватися дожити свій вік у спокої. Судити героїню не будемо, тому що не годиться нам, людям 21 століття, розмірковувати над причинами діянь людини, що жила чотири століття тому. Багато проблем спіткали Молл через її необачність, марнославство та довірливість, але переважно вона билася з умовними вітряками в образі підступних людей. Вона ставала жертвою святош, які на кожному кроці верещать про жіночу честь, а самі створюють умови, за яких цю честь і відбирають. Задля виживання після цього вихід був один – злочин. Свою долю Молл приймала повністю та в будь-який спосіб намагалася вижити в надто суворому світі. Важко уявити, як усе це могла знести тогочасна жінка, яка не мала жодних прав ні на що. Але Молл здолала все й одного разу отримала заслужену винагороду. Сьогодні цю жінку назвали би сильною особистістістю з міцним внутрішнім стрижнем.