У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно обдарована від природи, Свидницький тягнувся до живого діла, прагнув конкретними справами реалізовувати програму діячів революційної демократії в галузі народної освіти, в піднесенні ролі художнього слова як активного знаряддя виховання мас. Типовий для свого часу письменник-різночинець, Свидницький намагався порушувати злободенні соціальні питання в творах різних жанрів — піснях, фольклорно-етнографічних нарисах, оповіданнях, йому належить пальма першості і в створенні українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням. До видання ввійшли роман «Люборацькі», оповідання, подорожні та фольклорно-етнографічні нариси й статті, вірші, листи А. П. Свиднидького, опубліковані в «Основі», «Одесском листке», «Киевлянине» та інших періодичних виданнях.
Анатолій Патрикійович Свидницький також Анатоль Свидицький, мав прізвисько "Наталка", український письменник, фольклорист, громадський діяч, один з перших передових педагогів-демократів. Відкривач демократичних шкіл в Києві. У педагогічній діяльності просував прогресивні методи вивчення грамоти. Був одним з перших популяризаторів творів Шевченка.