Дія роману починається в Аеропорті й розгортається похвилинно протягом останніх п’яти днів понад 240-денної облоги. Хоча роман заснований на реальних фактах, усі персонажі – плід художнього вимислу, як і назва Аеропорту. Маленький український гарнізон Аеропорту денно й нощно відбиває атаки супротивника, який значно переважає його у живій силі й техніці. Але тут, у цьому зруйнованому до підвалин Аеропорті, підступні й жорстокі вороги зіштовхуються з чимось неочікуваним і неймовірним. Із кіборгами. Вороги самі так назвали захисників Аеропорту за їхню нелюдську живучість та впертість приречених. Кіборги, своєю чергою, ворогів прозвали орками. Разом із кіборгами в Аеропорті перебуває американський фотограф, який через низку причин переживає цю необов’язкову війну як особисту драму. Його очима, наче в калейдоскопі, в перервах між боями в Аеропорті читач також побачить усю історію того, що об’єктивні історики назвуть не інакше як російсько-українською війною.
«Аеропорт» – це не хроніка, не розслідування, не літопис. Це художній вимисел, заснований на реальних фактах. У книзі багато персонажів, багато переплетених драматичних сюжетних ліній. Роман не тільки і не стільки про війну. Він і про любов, про зраду, пристрасть, ненависть, лють, ніжність, відвагу, біль і смерть. Іншими словами, про наше сьогоднішнє й учорашнє життя.
Читаючи роман стає неймовірно щемко і не затишно. Бо ж хоч автор і акцентує на тому, що написане в книзі - це художня вигадка, заснована на фактах, але ж кожен українець розуміє на скільки всі історії реальні. ⠀ Я, як не старалася, але не могла сприймати його, як вигадку, а історії героїв, як не справжні. ⠀ В кінці кожного розділу очі наповнювалися слізьми і ставало неймовірно сумно розлучатися з одним чи кількома героями. Але що поробиш - війна. Хоч і не проголошена. ⠀ Олексій - американський фотограф який розповідає історії сотні кіборгів та свою власну, в часи, коли вони захищали аеропорт. ⠀ В романі присутня дуже ніжна любовна лінія. І, здавалося б, яке кохання на війні. До чого воно тут? Але автор неймовірно майстерно вплітає у свій роман все - війну, кохання, дружбу, суперництво, самопожертву, патріотизм і смерть. ⠀ Я читала бібліотечну книгу і перегорнувши останню сторінку вирішила, що ця історія, неодмінно має жити на моїй полиці. Бо ж кращого твору про події, описані в ній, я ще не читала.
Надзвичайно важлива книжка, особливо зараз, під час нового витка історії війни росії проти України. Про війну, якої не мало бути. І людей, які хотіли жити, але помирали... Немає ніякої романтики у війні, тільки біль, кров та жах. І ця книжка дуже яскраво це показує. Але показує також і щось, що значно вище за всі жахи - це єдність, нескореність, стійкість - насмерть, за свою землю та свободу. Про Аеропорт, як символ цієї незламності. Про історії солдатів та мирних мешканців. Про зрадників та "карликів", яких ми легко вгадуємо в рядках. Навіть Залужний є :) Ми проходимо всі події очима американського фотографа Олексія Молчанова, який родом з росії, але чомусь прикипів до подій України - був на Майдані, в Криму, а потім пішов в Аеропорт. Так і хочеться наприкінці сказати: "Слава Україні! Слава нації!"
Тяжко сприймати книги про війну і ця не є виключенням. Загалом, що можу сказати - я декілька разів плакала, тому що ми живемо в країні, в якій триває війна, тому кожен описаний епізод щемить. Проте, водночас, виникло декілька зауважень, які я не буду озвучувати, тому що Максим Сущук робив огляд на своєму каналі і розповів про всі нюанси даного твору. Бажаєте дійсно повного огляду завітайте на "Літогляди Сущука", тим більше що для себе я там також почерпнула декілька книг наших українських письменників про війну, які я хочу прочитати.
Моя перша книга про нашу війну. З моменту її прочитання вшановую 20 січня - День пам'яті захисників ДАПу. Довелося докласти зусиль, щоб купити це видання з фотографіями. Надривно поєднано жахливе, романтичне, героїчне. Моментами хочеться волати: чому це випало нашому поколінню, скільки ще має забрати ця війна талановитих, розумних, сильних духом, заряджених... Відповіді немає. Поки тільки боротьба із шансом для когось із моїх сучасників побачити крах імперії зла. І цей шанс нам вибороли в 14-му і захисники ДАПу.
Гарна книга, але чомусь в ній занадто багато «хороших» росіян. Дуже дивна ідея лежить поряд із такою великою і важливою подією як утримання Донецького аеропорту.
Український переклад містить аж занадто багато російською, деколи цілі діалоги просто російською, що ще більше відштовхує від самої історії.