Після третього дзвінка вхід до зали забороняється

by Oksana Zabuzhko, Оксана Забужко

Зібрання найяскравіших зразків малої прози за три десятиліття — від найуспішнішої української авторки. Читач знайде тут як визнані шедеври, перекладені багатьма мовами та поставлені на численних європейських сценах («Інопланетянка», «Дівчатка», «Казка про калинову сопілку»), так і маловідомі юнацькі спроби письменниці в різних прозових жанрах. Завершує книжку нова, щойно дописана повість, у якій драма непорозуміння між матір’ю й дочкою стає своєрідним підсумком історії цілого покоління — «покоління відкладеної війни».

Genres: Fiction, Ukraine, Short Stories, Feminism, Ukrainian Literature

416 pages, Hardcover

First published September 1, 2017

About the author

Oksana Zabuzhko is a contemporary Ukrainian writer, poet and essayist.

Born in Lutsk, Ukraine, Zabuzhko studied philosophy at the Kyiv University, where she also obtained her doctorate in aesthetics in 1987. In 1992 she taught at Penn State University as a visiting writer. Zabuzhko won a Fulbright scholarship in 1994 and taught Ukrainian literature at Harvard and University of Pittsburgh. Currently Zabuzhko works at the Hryhori Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine.

Zabuzhko is known both for her literary works and criticism. Her controversial bestselling novel Field Work in Ukrainian Sex was translated in eight languages. In her writing Zabuzhko draws a lot of attention to the questions of Ukrainian self-identification, post-colonial issues and feminism. Her book Let My People Go won the Korrespondent magazine Best Ukrainian documentary book award in June 2006, and The Museum of Abandoned Secrets, Best Ukrainian Book 2010.

For Ukrainian language profile see Оксана Забужко

Reviews

[Люда Дмитрук · Rating 5 out of 5]

Оповідання та повісті цієї збірки написані в різні роки (можна навіть помітити ріст майстерності авторки) і є жанрово та тематично доволі відмінними, але чітко простежуються дві головні теми, які є наскрізними: це становлення жінки та діалог між поколіннями. Для мене сьогоднішньої більш актуальною була саме перша - я слідкувала за тим, як жінки шукають свого голосу, як вони будують свої відносини з чоловіками та іншими жінками, як вони лікують свої травми, як вони відчувають цей світ. Особливо сильно зачепили повісті "Інопланетянка", "Сестро, сестро", "Дівчатка", "Альбом для Густава". Але на дві повісті хочу особливо звернути вашу увагу.

Перша це "Казка про калинову сопілку", яку я вирішила перечитати і яка вразила мене сильніше, ніж навіть першого разу. Історія про бабину дочку та дідову дочку стає філософською притчею про вибір, про намагання здійснитися в своїх дітях, про бажання перекласти на них свої очікування про непрощений гріх, про злобу, яку ми носимо в своєму серці і яка нічого, окрім зла породити не може і яка руйнує нас, наше життя і життя наших дітей. Досі ця повість залишається для мене найкращою в доробку Забужко.

Ще один важливий твір - це "Після третього дзвінка вхід до зали забороняється", в якому ми слідкуємо за стосунками Ольги та її дочки Улянки, в якій перша промовчала про своє минуле, про свої пережиті травми, бо думала таким чином захистити дочку, але саме ця недосказаність стає між ними стіною та руйнує довіру. А Улянці все-одно доведеться розбиратися з наслідками життя батьків, повторювати або виправляти помилки, але вона залишиться з цим уже наодинці, момент для пояснення втрачено. Це не побутова родинна історія, як може здатися, тому що в контексті постійних згадок про війну на Сході, історія Ольги стає чимось більшим за приватну травму чи поразку, вона стає символом усіх нас і тої ситуації, в якій ми опинилися.

Детальніше у відео: https://youtu.be/abpQFxbiRTw

[Маx Nestelieiev · Rating 4 out of 5]

здебільшого перечит + "Шукаючи собору" прочитав в іншій збірці. чудова стилізація "Жоравницькі", але найкраще - "Сестро, сестро" і "Казка про калинову сопілку". цікаво, чому у Забужко така любов до ім'я Дарка?

[themariestmarie · Rating 1 out of 5]

Це була друга спроба познайомитись із Забужко. Загальний підсумок - просто не мій автор. Враження ніби ти слідкуєш за восковими фігурами, без глибини, мотивацій, з пласким характером. Все це приправлено незвичними описами та постмодерними образами актуального сьогодення, але ти не розумієш навіщо і чому (на відміну від інших авторів-постмодерністів); і найголовніше — не отримуєш задоволення від читання. Дуууже дивний досвід. Не моє.

[Øleksandra Banina · Rating 4 out of 5]

спершу піджартовувала, мовляв «а як у Оксани Стефанівни з її то реееееечеееееннями вийде в коротку форму?», а вийшло чудесно і захоплююче))

було цікаво спостерігати за розвитком стилю і важливих тез від першого до останнього твору. і ще мені сподобалася різноманітність повістей, які опинилися у збірці - тут і реальність, і минуле, і переосмислення біблійних мотивів у майбутньому. найбільше сподобалася, мабуть, «Казка про калинову сопілку»)

[kacpermikolaj · Rating 3 out of 5]

2,5 :(
Mimo, że to jedna z ulubionych pisarek, tym razem (niestety po raz kolejny) nie "bawiłem się" za dobrze. Może nie było to tak skomplikowane jak "Badania terenowe nad ukraińskim seksem" jednak wciąż niniejszy zbiór opowiadań zdawał się dość ciężki do utrzymania uwagi przez... nudę. Opowiadania (może na start zaznaczę, że ja opowiadań na ogół niezbyt lubię) są jednym, wielkim, tłustym blokiem bezkropkowego tekstu - wylewu wręcz - z którego nie dość, że ciężko zrozumieć przekaz i sens wypowiedzi, to na dodatek trudno połączyć to z czymkolwiek lub kimkolwiek, ponieważ przedstawiony przez autorkę świat jest nam wciąż... nieznany. I to zalewanie, które odczuwałem, sprawiało, że jedynie tonąłem w tekście i doszukiwałem się jakichkolwiek znaczeń. Bo kim jest bohaterka? O co chodzi? I dlaczego to ma być dla m n i e ważne i... nagle to koniec. Możliwe, że jestem wciąż za młody. Możliwe, że to po prostu nie moja forma. Oksanę Zabużko wciąż nazywać będę Matką Ukrainy i wciąż będę polecać jej inne dzieła. Po trzecim dzwonku nie było zwyczajnie książką dla mnie, może przez oczywistość historii, a może przez to, że oczekiwałem czegoś, co otrzymywałem w jej innych publikacjach.

[Dinara · Rating 5 out of 5]

Це щось нереально прекрасне! Такі емоції!
Оці оповідання мені так запали, що може колись перечитаю:

Дівчата.

Сестро сестро.

Казка про калинову сопілку.

Інструктор із тенісу.

Альбом для Густава.

Після третього дзвінка вхід до зали забороняється.

[Kris · Rating 4 out of 5]

Книга дуже нерівномірна і дуже важко її оцінити за однією шкалою. Частина оповідань (повістей) пройшли так далеко від мене, наскільки це взагалі можливо: важка мова, детальні описи одягу і думок, які можна було б скоротити разів в десять і стало би тільки краще (Альбом для Густава таки в 10 разів коротше від Казки про калинову сопілку, а переживань в ньому описано більше і точно не гірше ніж в Казці). Ставлю четвірку завдяки тим небагатьом оповіданням в збірці, які тягнуть не те що на 5, а на всі 10.

[Maria Zayats · Rating 5 out of 5]

В цих густих, фактурних, блискуче написаних оповіданнях, можна зустріти відверті сповіді самої Забужко, майстерно завуальовані художніми засобами. Написані в дуже різні періоди життя вони дають можливість «бачити» письменницю крізь покоління.
Сповідь дитячої мрії в «Сестро, сестро», сповідь підліткова в «Дівчатках», сповідь молодої жінки про її творчо-життєвий шлях, про відстороненість, нездатність злитись з життям, в «Інопланетянці»...

Одвічні теми свободи, любові, заздрості, зв’язку поколінь.

Про кожне оповідання можна багато говорити. Усіх їх об’єднує неймовірна естика довгих насичених речень, які не перевантажують тебе, а просто затягують і несуть.

[Kateryna Pushenko · Rating 4 out of 5]

4.5⭐️

[Oliwia · Rating 4 out of 5]

4.5

[Daria · Rating 4 out of 5]

4,25 ⭐️

Niektóre opowiadania takie sobie, ale wszystkie wyróżnia przepiękny, baśniowy, eteryczny styl. Słuchanie ich sprawiało przyjemność.

[Halina Ovchar · Rating 2 out of 5]

Справа навіть не в довгих реченнях, і теми самі по собі цікаві, але слова впроваджують в якийсь туман. Здається, що вони спеціально підібрані щоб були як найбільш незвичні і незрозумілі. Я дуже хотіла насолодитись історіями і дійсно старалась читати дуже повільно і осмисленого, але слова просто мені не дозволили насолодитись. Гессе теж не писав просто, але там можна посмакувати слова і сюжет, а тут, на жаль, не вийшло.

[Polina Semikina · Rating 4 out of 5]

Отже, це злива: взагалі незрозуміло до чого

Книга буття. Глава четверта: Це Бредбері? Це Орвелл? Ні, це пані Забужко! Братерство і братерська ненависть - каїн таки убив авеля - братовбивство!

Інопланетянка: Так красиво написано! Вона думає як я! Ой, ну вона думає що вона краща за інших! Ой, жінка яка ненавидить інших жінок - якщо жіноче або жіночне - значить бабське. Тому і інопланетянка - бо таки думає що краща. То може і красиво, але не подобається відчуття погордування звичайним світом.

Сестро, сестро: Жінки, які не люблять інших жінок, та і мало кого люблять, а шукають спасіння у важкі часи - це можна розуміти. Але теж - брато, ой, сестровбивство - вже не від ненависті, а від безвиході

Жоравницькі: так так, сестринство , майже сестровбивство - але історичне, зі смаком, віршоване

Я, Мілена: внутрішня мізогінія, жінка для інших чоловіків, сестровбивство але - внутрішнє. Я сама собі не сестра, не сторож.

Дівчатка: Наче і не сестровбивство, але сестринство таке, з бенефітами, як кажуть. Зараз би таке не можна було написати - читати було некомфортно. Але хоча б без ненависті до всього жіночого. Ну, хіба що до звичайного, людського простацького жіночого. Бо лєнка-оленятко то вам не катька з паралелі. Але і лєнка-оленятко - самовбивця жіночого в собі.

Казка про калинову сопілку: сестринство, сестровбивство - коли одній добре, другій бути добре не може. Ось так вже. Ділити територію і не ділитись. А ще жінка знову - для чоловіка. Якщо вже не для чоловіка - то це від (для) диявола

Інструктор з тенісу: для мене таке якесь тепле, сумне у своїй шлюбній самотності оповідання. Робити назло - не приносить сімейного щастя

Альбом для густава: нічого собі, Майдан! Памʼятаю з новин. Так, секундочку… не памʼятаю помаранчевого всього. Мапа 2004? А, це не той Майдан? Це той що перший???? Не впізнала. Не впізнала і жалкую, що була мала в цей історичний момент. Хоча зараз історичний момент за моментом, уже досить історії….

Тут могла б бути ваша реклама: рукавичку шкода. Хочу на неї подивитись. А ще - один з найкрасивіших коментарів на письменницький фах і цінність

Після третього дзвінка вхід до зали забороняється: напевно, найкраща повість. Сумна, бо про реальні вибори реальних людей з реальними наслідками. З небажанням з тими наслідками жити. Але також - просто бо часи були такі, людина а таки особливо жінка, вертиться в тих часах і має бути підхоплена чоловіком… Знову жінка - для і через чоловіка. Сестринство, материнство, сестровбивство - де є твоя територія, не може бути моєї. Навіть якщо ти мати. Або донька.


От мені ну ниточкою простежувалась оця ідея, що навіть в найближчій - сестринській, сімейній, кровними узами звʼязаній - близькості є зерно, і не просто зерно, а цілий баобаб, лиш дай йому прорости, ненависти. Ненависти, яка призводить до убивства - себе, іншого, іншої. Це тому, що вельмишановна пані так дивиться на світ, так почуває себе в ньому? Пані явно також бачить себе вищою за цей світ, за посередньості - це дуже простежується, але великій пані може і прощається, за реальний талант. До цього не помічала у неї тяжіння до відділення себе від решти жінок так сильно, майже по-романтичному - так робив Гофман, Гете, Підмогильний зі своїми чоловічими протеже.

[Lidiia Marinat · Rating 5 out of 5]

Моє перше знайомство з малою прозою Забужко. Спочатку було важко і хотіла відкласти ці повісті та оповідання так на років 15, коли захочу згадувати жіночу молодість, але поволі втягнулася. Оповідання, яке дало назву книзі, однозначно треба прочитати, тем до роздумів в ньому безліч: старіння, угоди з совістю під час війни, стосунки (які можна інтерпретувати як людські і як між Україною та росією) порозуміння поколінь та передавання досвіду. Також повість «Казка про калинову сопілку» дуже вразила. Не уявляла, що так можна переписати народну казку. Філософський категорій в ній достатньо, і залишається після прочитання з роздумами про те, як утворюється зло і що призводить до вбивства. А перераховувати теми всіх оповідань я не годна, але кожне можна смакувати і дивуватися різноманіттю. Як пише Забужко - то любов і пожива для мозку, її розлогі речення затягують в воронку і зупинитися читати вже не вийде.

[Katrinka Ilchuk · Rating 5 out of 5]

Оповідання, написані Оксаною Стефанівною, треба читати без поспіху, спокійно та вдумливо. «По-діагоналі» вони не сприймаються. На щастя.

«З дрібниці, як завжди, – все починається з дрібниці: з порошинки в оці, з паскудного настрою…», а ще з недоказаних речень, відведених поглядів та багатозначних зітхань. Наскрізною в усіх оповіданнях є теми пам’яті, самоідентифікації, зв'язку між поколіннями.

Із всього зібрання творів (10 оповідань та 2 повісті) раніше-нечитані 5 оповідань і повість, але все сприймалося як вперше. Наче тільки зараз по-справжньому доросла до них. Тепер хочу перечитати «Музей покинутих секретів». Підозрюю, що буду здивована як багато пропустила читаючи вперше (коли це було? 4 роки тому? 5?).

[Yuliya Baranova · Rating 1 out of 5]

Вполне возможно, что чего-то я не уловила и не оценила в этой книге или в авторе. Но ни одно произведение в этом сборнике меня сильно не тронуло.

Единственная мысль, крутившаяся в голове: «Когда уже все это закончится?» И хотя некоторые сюжеты вполне себе пристойные и интересные, но мне все равно не понравилось то, как они завернуты и сумбурно поданы. Впечатление, что автор хотел написать тааак много слов, что их смысл в этом потоке сильно затерялся.

Единственный плюс - это сборник новелл, можно белее менее быстро дочитать историю полностью. «Найяскравiшi твори автора» - маркетинговая уловка, на которую я повелась.

Вообще редко пишу негативные отзывы, но эта книга прям не понравилась. Никому не рекомендую.

[Olga · Rating 5 out of 5]

Забужко тут майстерно створює атмосферу театрального закулісся, де реальність і вигадка змішуються, як фарби на полотні. Це історія про мистецтво і ціну, яку доводиться платити за геніальність, про жіночу силу і вразливість, про зради – чужі та власні. Ця книга мене заворожила своєю емоційністю, різкими думками і потужним голосом авторки, який неможливо сплутати ні з ким. Це інколи некомфортна, але класна інтелектуальна проза, що змушує думати, перечитувати, аналізувати. Бо у Забужко, як завжди, не буває випадкових слів.

[Karyna · Rating 5 out of 5]

Це, мабуть, було вперше як я справді повноцінно взялася за Забужко. До цього вже читала кілька текстів, але якось не надто «сиділа над ними», зазвичай взагалі довго відкладаю читання і свіжокуплена книга може стояти рік(а то і два) до того як я за неї візьмуся. Можливо, боюся, що не піде так, як мало б, або що я чогось не зрозумію до кінця. З іншими авторами таке рідко буває, а тут прямо «готуюся» до читання. Достигаю.
Цього разу уся збірка читалася так, ніби кожен текст написаний особисто для мене. Більше, мабуть, нічого і не додаватиму.

[Petro Svystun · Rating 3 out of 5]

Дуже змішані відчуття від книжки. З однієї сторони мені не сподобалось. Зовсім. Пані Оксана явно не мій автор. Але я розумію людей, які високо оцінють її твори, і моє "не сподобалось" - просто суб'єктивне питання смаку. Читати однозначно варто, оскільки Забужко саме та авторка, про яку не можна просто "позичити" чуже враження, потрібно мати своє власне.

[Lyudmila Slavuta · Rating 5 out of 5]

Кожет твір пані Забужко - целий всесвіт, який має ретельно досліджуватися, проживати. Найкоротше оповідання збірки - не є виключенням. В цих декількох сторінках - не менше болю, ніж в найбільшому.

Смакую по-троху.

[Andriana Novosad · Rating 5 out of 5]

До мурашок. Якщо плануєте знайомитись з творчістю пані Забужко - раджу почати саме з цієї книги.