Historia triste de un policía

by Victor Astafiev

"En esta obra, un joven policía, Leonid Vikentievich Soshnin, debe replantearse su vida, amargada por el trato con la hez de la sociedad y con aquella otra sociedad de traje y corbata más despreciable a veces que la de los delincuentes habituales. Hombre afable, de buen corazón e inmejorables intenciones, Soshnin no encaja en su ambiente y, sin darse cuenta, va perdiendo el afecto de los seres más queridos: sus esposa, sus hijos, sus amigos, sus camaradas. Inválido para el servicios a causa de las heridas recibidas en su lucha contra el hampa, decide dedicarse a la literatura y empieza a reflexionar ante un papel en blanco. Un manto de tristeza y melancolía se cierne sobre él, incapaz de comprender las razones de la conducta ajena y sus dolorosas carencias. Es entonces cuando advierte la necesidad de estudiarse a sí mismo y codificar su vida" Contraportada.

Genres: Russia, Russian Literature, Fiction

185 pages, Unknown Binding

First published January 1, 1986

About the author

Виктор Астафьев
Viktor Petrovich Astafyev also spelled Astafiev or Astaf'ev (Russian: Виктор Петрович Астафьев; 1 May 1924 – 29 November 2001), was a prominent Soviet and Russian writer.

Reviews

[Fellini · Rating 3 out of 5]

Совершенно не тот Астафьев, что писал детские воспоминания. Кажется, разочаровался в людях и в жизни, даже в светлых моментах книги сквозит то грусть, то боль. За робкую надежду на хорошее - спасибо.

[Sipovic · Rating 3 out of 5]

Хромой милиционер на пенсии, подверженный приступам бешенства, пишет книгу и бесконечно рефлексирует по поводу своей карьеры и мира вокруг. При этом герой не может даже дать в рыло гопнику, не промонологизировав про себя о вечном. Книга нормальная, с сильной, давящей атмосферой, но уж очень страдает из-за отсутствия стройного сюжета. Ждешь, когда же Астафьев включит вторую и третью скорость, а он бесконечно выписывает персонажей, выписывает прекрасно, но только сюжет от этого не только не движется, но и наоборот, тонет как в болоте, в этих бесконечных историях про второстепенных граждан. Хотя спившаяся, воняющая тетка из канавы в качестве абсолютного и непобедимого зла - концепция сильная.

[Adelais · Rating 4 out of 5]

І ще раз спонсор нашого читання в девяностих - "Роман-газета". От наче мрачняк і брудна радянська дійсність, місцями буквально бруд на вилах, кровіща, кишки, беззмістовний алкоголізм, від якого й на самосвалі трупики виникають, а читала як зачарована. Воно і концентроване, мабуть, хоча з точки зору головного героя, він же міліціонер, ще те звичайне життя, але якісь риси власних девяностих навкруги теж вгадуються. Коротше, не хотіла б я там жити, а талант автора навіть за таким не заховаєш.

[Elprimordial Sorel · Rating 4 out of 5]

"El trabajo en la policía había extirpado en él la compasión por los criminales, esa compasión universal que nadie ha comprendido aún hasta el fondo, esa inexplicable compasión rusa que conserva en carne viva el hombre ruso por los siglos de los siglos, esa insaciable sed de compasión, de impulso hacia el bien, en una carne, en una misma carne que, en el alma «enferma» rusa, esconde en algún oscuro recoveco una maldad fácil de provocar, que se enciende ciegamente, una maldad diversa en su intención, inexplicable..."

[Raúl Tello · Rating 3 out of 5]

Esta novela narra la vida de un policía que busca ser escritor. Como muchas novelas rusas, está escrita con gran pasión y dramatismo. Vale la pena leer a este autor que no es muy conocido en Latinoamérica. No sé si haya una edición reciente. La que leí data de 1988.