Сахиб

by Nenad Veličković, Ненад Величкович, Русанка Ляпова (Translator)

Ненад Величкович завършва математическата гимназия в Сараево и югославска филология в Сараевския университет. Бил е главен редактор на младежкото културно и забавно списание „Фан“ (Фен) и гимназиален учител. Сега е преподавател в Сараевския университет и главен редактор на издателство „Омнибус“.

Пише проза, пиеси, филмови сценарии, литературни изследвания, критика и др. Почти всички негови радиодрами са наградени, а някои са преведени и излъчени в чужбина. През 1998 г. телевизионният му филм „Как си целунах носа“ получава специалната награда за ТВ-пиеси в Пловдив, а в началото на следващата – наградата „Алеко“ за хумористичния разказ „Дяволът в Сараево“. През 1995 г. излиза романът му „Квартиранти“, който се превръща в бестселър, претърпява няколко издания и е преведен на няколко езика.

Genres: Fiction, Contemporary, Novels, Queer

212 pages, Paperback

First published January 1, 2001

About the author

Nenad Veličković is a prose writer and playwright from Bosnia and Herzegovina. He lives in Sarajevo.

Reviews

[Neringa]

Satyra toks jau slidus žanras – kartais veikia, kartais ne. Balkanai man įdomūs, nedaug pažinti, painūs. Knyga kaip svetimtaučio brito laiškai mylimajam pasakoja apie humanitarinių misijų imitaciją, bosnių savimonę ir pokarinį išgyvenimo instinktą kuriant jauną demokratiją. Ir atskleidė tai gerai: kur biurokratija, doleriai, o už lango skurdas, ten jokios romantikos. Grimasos primena laukinius devyniasdešimtuosius Lietuvoje, tad įtraukė visokie sutapimai (pvz., vakariečių siunčiami sveikinimų paruoštukai vs. slaviška sveikintojų išmonė, skirtingai suvokiamas „nesisuksi, negyvensi“, vairuotojas buvęs profesorius). Parašyta sumaniai, dėmesingai bosniškiems niuansams, patiko aštrios satyros dvigubumas, kuris pašiepia ir bosnius, ir juos išnaudojantį vakarietį. Tačiau europietiškumo kritika klijuoti jam pirmiausia homoseksualumo etiketę man pasirodė perspausta. Ypač jei vaizduojama, kad laiškuose šis tipažas pasakojasi „kaip savam“.

Aišku, galios santykį vaizduoti per perversiją – dažnas, racijos turintis ėjimas (užtenka prisiminti Herkaus Kunčiaus kūrybą). Bet apskritai juokeliai apie tipinius europiečius gėjus man britkūs. Ypač šiandien, kai daug kritikos vakariečiams tebesusiveda į leftizmo baubą. Šia prasme prieš dvidešimt metų parašyta knyga atrodo dviprasmiškai: drąsiai peržengia laiko barjerą ir parodo, kad galios kritika ir stereotipai apie Vakarus stipriai nesikeičia.

[Roxana Snow · Rating 4 out of 5]

Якщо б прочитала цю книгу раніше, то можливо ніколи б не повʼязала життя з роботою в гуманітарному секторі. Бо усі стереотипи і недоліки цієї сфери тут гіперболізовані до зірок. Те ж саме стосується «недолугого» місцевого населення, що в очах білого британського спасителя виглядає максимально вбого в своїй культурі, та і в повсякденному житті.

Короткий роман в листах, де молодий чоловік, що приїхав в Сараєво працювати в, не дуже зрозумілій за напрямком, гум. організації, «намагається» відбудовувати повоєнну Боснію. Це короткі нотатки до коханого, що залишився вдома у святій Британії. У цих листах огидним здається все - система, капіталізм, соціалізм, гуманітарний сектор, місцеве населення, гроші, торгівля, відбудова, програми допомоги. І в першу чергу, сам головний герой, його думки, дії та світогляд.

За багато років роботи в цій сфері, я не зустрічала жодного іноземця, що мав би такий світогляд, поведінку чи бажання «підняти легких грошей». Навпаки, нас багато чого обʼєднувало і після 2014, і після 2022, надихало пахати понаднормово, разом працювати і в блекаути, і з підвалу, і я майже ніколи не чула якихось скарг на незручності. Хоча по цій логіці, ми для них ті ж Сакіби, то ж можна було б і відчути цей душок упередженості і зверхності.

Водночас, вся книга у мене в підкресленнях і помітках, бо хоча і не на такому шаленому рівні, але гуманітарний сектор має багато недоліків, затримок, бюрократії, несправедливості з розподілом «бенефітів» між місцевими та експатами. Зараз, особливо після «угоди про копалини», і тому як поводяться більшість наших партнерів, стає зрозуміло, що цинізм головного героя, можливо, і не є перебільшеним в багатьох думках. Якщо говорити, не фокусуючись на гуманітарному секторі, а на відносинах імперій і постколоніальних країн.

Поставила 4⭐️ за всі емоції, за дискусії на сторінках, за впізнавання ситуацій і за те, що таких подій і людей у моєму житті ніколи не було і не треба

[Katya · Rating 4 out of 5]

4,25 🌟

хороша і місцями дуже жорстка сатира про робітника гуманітарної місії.
я б хотіла, щоб хтось написав подібне в Україні.

[Lazarus · Rating 5 out of 5]

З одного боку чимось нагадує "Листи" Уайльда, з іншого "Фрагменти мови закоханого". Сюжет може і тривіальний, але він дуже гарно запакований в обгортку з роздумів про свою віру та дослідженням культури Балкан (ще й через ґей-оптику, що достатньо рідко можна побачити). З мінусів - місцями мізогінія та постійний акцент на дихотомії "соціалізм-капіталізм" як єдиних можливих варіантів розвитку.

[Юра Мельник · Rating 4 out of 5]

Я аж здивований що автор боснієць так гарно розуміється на англійському гуморі. Дуже гарний погляд на слов'янський постсоціалізм, зроблений англійцем, якого вигадав боснієць. Але в книжці ще є сюжетна лінія із гомосексуальними стосунками і релігією, тому подумайте тричі, перш ніж читати 😆

[Laurynas Mikalauskas · Rating 5 out of 5]

,,Čia visi bijo smegenų uždegimo, nors smegenų nenaudoja''

Oho kokia gerulė! Net nesitikėjau, kad taip patiks. Nuuu taip patiko!!!
Knygos epicentre menkai daugeliui žinoma valstybė - Bosnija ir Hercegovina. Skurdi, sugriauta ir sužalota, karo nualinta, bet nesunaikinta. Visai kitokia Europa, negu mums įprasta įsivaizduoti. 

,,Jei tau skauda dantį ir išgeri tris bosnių gamybos tabletes nuo skausmo, suskaus ne tik dantį, bet ir galvą''

Pasirinktas retas knygos rašymo stilius - laiškai. Kas kelias dienas pagrindinis knygos veikėjas rašo laiškus savo antrai pusei ir pasakoja kaip sekasi išvykus į gyvenimo nuotykį. Kas tas nuotykis? Padėti atstatyti šalį, pamokyti nemokšas bosnius kokia jų šalis atsilikusi ir nieko verta, pamokyti bosnius gyvenimo, supažindinti su technologijomis., bei parodyti, kad mes (turtingesnės Europos šalys) daug geresni už juos. Žinoma aš šiek tiek ironizuoju, bet skaitant susidarė būtent toks įspūdis. Pats knygos autorius aiškiai nevengė nei pasijuokti iš savo šalies ir neneigti tiesos, bet tuo pačiu sarkastiškai parodyti, kokie vakarų Europos šalių gyventojai pasipūtę. Netrūksta nei ironijos ir šmaikštavimo, jau nepamenu kada paskutinį kartą nuoširdžiai juokiausi iš knygos pokštų, tikrai, kvatojau balsu. Žinoma, po kiekvienu tokių šmaikštavimų slypi gilesni sluoksniai.

,,Ar tau jau pasakojau, kaip bosniai didžiuojasi savo vandeniu, geria net iš čiaupo. Visi išskyrus vandentiekio darbuotojus. Sako, ten daug mineralų, ypač kalkių''

Pats veikėjas, tikras išlepęs britas, nes jam nuolat kas nors negerai: muilas smirda, tualetinis popierius per šiurkštus, maistas neskanus. Apie tokius dalykus kaip internetas, televizija, rūbai net nekalbu. Žodžiu...viskas blogai, čia tikras akmens amžius.

Knyga man priminė, kad turime būti dėkingi už tai ką turime ir užuot mokinę kitus kaip gyventi, pirma atsigręžti į save.

Prieš maždaug šešis metus teko lankytis šioje šalyje, nors ir trumpai, bet po šios knygos tikrai norisi sugrįžti, kitaip tariant į kitokią Europą, kuri nebūtinai yra blogesnė už mums pažįstamą. Tuo pačiu pasižiūrėti, ar jau išmoko Bosniai gyventi kaip tikri Europiečiai (juokauju:DD).

Labai rekomenduoju, penkios žvaigždutės.

[Blazz J · Rating 5 out of 5]

5/5. Veličković se v romanu skrije v prevajalca e-mailov, ki jih je britanski humanitarec na enoletni misiji v Sarajevu pošiljal svojemu partnerju v domovino. E-maili so polni kulturoloških in antropoloških primerjav med zahodnjaškimi in balkanskimi navadami, polnimi zgražanja in osuplosti, mestoma tudi nadutosti. Avtor Veličković je to storil namenoma, saj je želel hkrati prikazati goječe pokroviteljstvo Zahoda in nastaviti ogledalo vsem (post-)Jugoslovanom, ne le Bosancem, svojevrstnemu preobraženemu socialističnemu človeku, izdatno podprtemu s humanitarno pomočjo. V opisih humanitarca bi se nehote prepoznal tudi marsikateri pripadnik izbrane nacije nekdanje skupne države.

[Hana Kazazovic · Rating 5 out of 5]

Opet me Veličković oduševio i opet želim svima preporučiti da pročitaju ovu knjigu. Ovo je roman u kojem je kroz pisma stranca na radu u BiH (koja on piše svom momku u Engleskoj) opisao sve apsurde i probleme našeg društva. Sve ono što većini nas zasmeta svako malo ali i ono na šta smo navikli pa to više i ne gledamo kao blesavo ili ne baš normalno. Odlična knjiga!

[Justinas Žilinskas · Rating 2 out of 5]

Pirmas susipaźinimas su bosnių literatūra. Iš esmės - satyra, bet humoras ir sarkazmas vienodas ir tiesioginis. Viena vertus, autoriui akivaizdžiai skauda, kita vertus, skausmo netransformuoja iki kažko sukrečiančio ar originalaus.

[Ярослава · Rating 2 out of 5]

Плюс у цієї книжки один: вона коротка. Це навіть попри те, що тема, здавалося б, у даний момент близька серцю кожного із нас: ставлення західної людини, що владна над гуманітаркою, кредитами, а отже, й життями чи бодай добробутом "тубільців", до мешканців не дуже успішної, дуже корумпованої, наділеної украй тяжким минулим єврейської країни.
Це - епістолярний роман, оформлений як листи британця-співробітника західного NGO у повоєнному Сараєві до його партнера, що лишився вдома, у Англії. "Художня рефлексія", обіцяє анотація. "Філігранна іронія", обіцяє анотація. Розставте у цих двох реченнях експлетиви за смаком, бо мені чомусь здається, що і рефлексія, і іронія передбачають наявність хоч однієї оригінальної думки, хоч пів-думки, а того катма. Натомість отримуємо жонглювання усіма стереотипами про захід:
-захід ласий на torture porn із країн третього чи бодай другого світу! (у одній із прикінцевих сцен роману оповідач забрідає до крамниці, де, як йому здається, ��родають осколки мін, що під час облоги убили людей - документи медекспертизи додаються; він вже майже щось купує, коли виявляється, що це був мистецький перформанс.)
-заходу свої песики дорожчі за життя "тубільців"! (водій з місцевих везе песика боса стригтися чи не тоді, коли має підтримувати свою дружину, яка втратила дитину; обов'язкові спічі про отримання віз як ув'язнення в гетто)
-захід зманіжений і позбавлений маскулінності! (головний герой - гей, але це не плюсик на тему ЛГБТ-репрезентації, а повний набір гомофобних стереотипів з пілінгом, епіляцією і чим тільки не; сюди ж - кілька разів повторене протиставлення, що на заході пісяють сидячи, а на Балканах стоячи)
і тд, і тп
Коротше, ви всяке таке й на фейсбуку прочитаєте, можна не гаяти часу.

[Кремена Михайлова · Rating 3 out of 5]

„Мъжествеността е статус, който трябва да се доказва постоянно.“
„Тук родителите изпадат в депресия, ако синът им поиска да стане балетист, а ако го видят на гей-парад, ще умрат от срам.“
„Само двама от осемте държаха пушки, а другите петима бяха с триони и брадви.“
„Не танцуват, но пускат плочи (винил!) и после всички пеят и плачат.“
„Даже да престанехме да им продаваме оръжие, пак щяха да продължат да се бият. И с турски саби, ако потрябва.“
„Питам се, ние ли дойдохме тук да ги научим да ядат хамбургери, или те да ни научат да ядем бюреци.“
„Явно социализмът, сега вече съм сигурен в това, е бил опасна форма на масова хипноза.“
„Ако поискаш килограм, задължително те пита искаш ли повече, да го закръгли на две, три или четири.“
„Тези краища граничат с онези, в които няма и тоалетни!
Гражданите там разполагат с нарязани вестници.“
„Те ще ядат нашето заразено месо, за да спестяват за евтините ни коли втора употреба.“
„Планини от храна по масите… […] Яде се и се пие феноменално.“
„При нас се вият опашки пред театрите, тук – пред посолствата и кухните за бедни.“
„Таксиметровите им шофьори са внушителни и мъжествени, впрочем както и келнерите, и се държат така, сякаш ти оказват чест, че те обслужват.“
„Сръбските територии се разпознават по надписите на кирилица и сергиите с дискове край пътя. Босненските – по наскоро възстановените джамии и дупките в асфалта. Хърватските – по знамената, добрата асфалтова настилка, бензиностанциите и разрушените православни църкви.“

[Zeynep Ergün · Rating 5 out of 5]

I bought this book on the recommendation of a lovely bookshop owner in Sarajevo alongside "Lodgers" by Nenad Veličković. I didn't know the author back then. But upon reading Sahib I'm pretty excited to read Lodgers.

Nenad Veličković is brilliant. He uses satire very well to explain a rather tragic situation and also shows the contrast between West and East in an ironic and mostly funny way. Narrator works in post-war Sarajevo on an international humanitarian mission and his thoughts represent to some degree the Eurocentric approach to such missions. He is helping the savages -who he doesn't even consider as equal human beings by his Western standards- to become costumers of what they are marketing instead of "going back to their savage ways and killing each other."

I tried to make sense of the ending and my conclusion is this: While the narrator represents the Eurocentric attitude to anywhere else in the world Sakib represents the "animals less equal than others." (Post-socialism Eastern Europe in this case but can also very well be anywhere in the Global South.) And in the end narrator doesn't even hesitate (or think that it is unethical) to take advantage of the situation Sakib is in.

[Mila Tsola · Rating 4 out of 5]

я в захваті від цієї книги! читається легко, наче стрічка твітера, сповнена іронії і достатньо гострих жартів, в частині яких ще можна впізнати те, що і українці унаслідували від соціалістичного минулого, в іншій частині - те, за що можна ненавидіти міжнародні організації.

формат - листування гей пари - це окрема принада!

[Lukáš Palán · Rating 1 out of 5]

Bom žorno.

Při návštěvě Sarajeva jsem zakoupil knihu Sahib, Dojmy z deprese. Na obálce byla bouchačka. A taky se to jmenovalo deprese. Zabalená knížka, říkám si, to bude asi dobrej škvár, depresi já mám rád, to pude!

LŽI!!!!

Ono je to o tom, jak zazobanej gaj z Anglie dovalí do Sarajeva a popisuje v dopisech svému příteli gajovi, jak je mu smutno, že ulice smrdí, všichni jsou smutní a jak by si místo toho s ním raději nejraději dal vanu s bublinkama a hrál si s jeho hasičem na Hoří, stříkej má panenko. TAK TODLE TEDA NE! Že si kluci hrajou na klarinety je mi samozřejmě naprosto volný, problém je v tom, že to Nenad popisuje jako by mu bylo patnáct, nebo jako by hlavní hrdina byl dement. V obou případech musím bohužel zahlásit 1/10 a naskle.

[Masha Pogorielova · Rating 5 out of 5]

Це той випадок, коли навіть мені іронія здається аж занадто злою, а чорний гумор занадто чорним 🙈
Це вганяє в депресію своєю впізнаваністю і актуальністю.
Зарубіжна допомога в відновленні Боснії після війни.
Сюр як він є.
Шикарно написано

[Ena u zemlji knjiga · Rating 5 out of 5]

Odličan roman koji na ironičan način ismijava i kritizira sve probleme bosanskohercegovačkog društva.

[NeDa · Rating 4 out of 5]

Виртуозна сатира, написана като поредица от забавни писма до един англичанин...

Не мога да слушам разни неправилни схващания за гражданските права. Всеки път се шокирам, като видя, че хората тук си мислят, че ние с тях сме равни. Ще минат още много години, преди да осъзнаят, че не е нужно човек да е негър, за да е роб.

На хартия Босна и Хецеговина е независима, суверенна и тъй нататък, но всички са наясно, че става дума за нещо средно между резерват и колония.

Направихме всичко, за да се чувстват и тук като у нас: гледат "Приятели", носят Дизел, пият кола, смъркат кока, карат аудита, и единственото, което очаквахме в замяна - да гласуват за своето бъдеще тук - не го направиха. Те не искат своето бъдеще, искат нашето. Сякаш в нашето бъдеще има място за всички.

Тук хората знаят за луда крава, но не се плашат като нас. Минали са през човешката лудост.

[Mariya Dekhtyaruk]

Я вирішив компенсувати свої невідвідини урочистостей у сиротинці. Заснував бейсбольний клуб! (...) Як я їх треную? Як пояснюю їм правила, коли й сам до ладу їх не знаю? Дуже просто, англійською. Я не знаю правил, вони не знають англійської, ми чудово розуміємось.
***
Завжди дивуюся, коли зауважую, що люди тут вважають, ніби ми й вони однакові. Мине ще багато років, перш ніж вони зрозуміють, що людина не конче мусить бути чорною, щоб бути рабом.
***
Я чув також історію про те, що постраждали люди й у черзі по морозиво, але це було недостатньо вражаюче для медіа. Ніби люди, що гинуть у черзі по хліб — це трагічно, а люди в черзі по морозиво — це глупство. Що це за облога, коли продається морозиво?

[Maria Asenova · Rating 4 out of 5]

Не би разбрал книгата човек, който не е живял на Балканите.. Всички истини, които авторът описва през героя си с ехидна усмивка и полу на шега са част от живота ни в близкото минало.

[Semina · Rating 5 out of 5]

I must have read this novel 5 or 6 years ago. I remember clearly, I came to visit my sister who was living with our father at the time, while I was living with our mother and she was getting ready to go out somewhere. Her room was always a mess, heaps of clothes and dirty dishes everywhere, dusty books and notebooks on the shelves and half dead flowers rotting in the vases. She wasn't the tidiest person on the planet.

I was bored and she wouldn't let me use her laptop so I just sat there looking completely miserable until she finally noticed and pushed this book into my hands. I was hooked immediately (as I was back then, soaking in every word and sentence of anything you threw at me, like a junkie, only my taste in my drugs/books got better over time).

The novel was so refreshing in its way, especially for my early teenage mind, filled with Bosnian jokes that were adjusted for the international audiences, the first novel I read that had a gay main character and also, it deals with the hard themes of postwar destruction and madness in a typical Bosnian way: jokes and stubbornness, while still being completely sombre about it.

I recommend this book to anyone who would like a little of an unconventional laugh, whether you're Bosnian or a foreigner.

[Ula · Rating 4 out of 5]

"Jeśli sądzisz, że Sarajewo to dno Europy, dowiedz się, że ta Twoja Europa ma podwójne dno."

"Tutaj mentalnością nazywają to, co my uważamy za jej zaburzenie"

Bośnia oczami brytyjskiego pracownika organizacji międzynarodowej, mającej na celu pomoc w odbudowie państwa po wyniszczającej wojnie - oznacza to rzeczywistość bałkańską widzianą z perspektywy ignoranta wychowanego w zachodnim dobrobycie i na standardach kapitalizmu. Dla niego Bośnia to gorzej niż Trzeci Świat, na spotykanych ludzi patrzy z góry i traktuje ich jak całkowicie pozbawionych inteligencji, łatwo przychodzi mu tłumaczenie wszystkiego, co obce i niezrozumiałe efektami lat komunizmu. Komunizm utożsamia ze wszelkim złem, natomiast kapitalizm jej rozwiązaniem na wszelkie problemy.
Zdania typu "Wszystko było jak w Ulicy Sezamkowej: kury, jajka, karma, farmer, gumiaki" opisujące bośniacką wieś obrazują jego reakcje na zetknięcie się z tamtejszą wsią.
Jednocześnie autor (słowami bohatera) naśmiewa się z bałkańskiej zaściankowości i tradycjonalizmu, opisując podejście "tambylców" do homoseksualizmu.

[Калоян Захариев · Rating 4 out of 5]

Поредният тотално неизвестен за мен представител на балканската литература, който изненадва и очарова. Величкович пише роман под формата на поредица от електронни писма на член на международна мисия, дошъл в Босна след войната. Мрачна ирония, забавна сатира и тъжната истина за следвоенна Босна през очите на един чужденец. Величкович гради реалистична картина за състоянието на страната, за международната "помощ", за самите босненци, която не ни оставя безразлични.
Аз лично съм очарован от балканската литература, която не спира да ме изненадва със своите талантливи представители. Следващия път ще гостувам на литертурна Македония.

[Elia Chuba · Rating 4 out of 5]

Цікава, коротка історія, яку можна ковтнути за вечір.
Розповідь про Сараєво, але таке враження, наче дуже про нас. Тут жарти й гумор тісно переплітаються із серйозними роздумами. З цікавого — все оформлено листуванням гей-пари.
Моментами гору брала емпатія, моментами — злість.

Атмосферу псувало, що серед героїв, хоч і згадкою лише на кілька абзаців, був росіянин.
Крім того, хотілося більшої динаміки, більше якогось обґрунтованого розвитку або навіть деградації. А то ніби за понад рік ніяких особистісних змін.

Ну, і останні кілька розділів…ееее….трохи змазали всю книжку…

Переклад дуже найс! Катерина Калитко — ❤️

[Nola1437 · Rating 5 out of 5]

Гостро. Критично. Сатирично. Зрештою, правдиво. Використання сміху як зброї масового ураження свідомості і самосвідомості.
Розкриваються питання як політики, історії, екології, так і сімейних цінностей, виховання, освіти. Усього, що турбує суспільство, і про що суспільство не турбується.

Дещо "змазана" кінцівка. У чомусь навіть "голівудська".

[Arkadii Tkachuk · Rating 5 out of 5]

Ще одна книга (після "Сараєво для початківців" Озрена Кебо), яку треба було б змусити прочитати кожного, хто ідеалізує Європейський Союз і західну цивілізацію в цілому. Ці сто двадцять сторінок книги (десь приблизно) здатні довести до шалу. Чому? А прочитайте, і знайдіть свої відповіді.

Рекомендую як ніщо інше.

[Olga Shkolna · Rating 5 out of 5]

Ця книга потрапила до мене точно учінена (на ній стояв цінник 45 грн), я її довго відкладала, як щось другорядне. Але ж вона крута!
Буде трошки боляче, трошки знайомо, і трошки огидно.
Просто відкриття для мене

[Ангеліна Іванченко · Rating 4 out of 5]

Прекрасний посібник з імперського, колоніального та обмеженого мислення вестернів. Автор-боснієць настільки відчуває, що я протягом усього прочитання злилася на героя, писала про це в книжці й зробила мільйон закладинок щодо цього. Гарна книга, аби вилізти зі своєї інформаційної бульки.

[Brigita · Rating 5 out of 5]

Brilliant!

[Piotr · Rating 3 out of 5]

Ciekaw jestem czy Czarne wydałoby “Sahiba” dzisiaj? Nie byłoby aby krzyku, że ... homofobiczna?
Czasów dożyliśmy takich, że głowy nie dam.
Niewiele autor przesadza opisując typ tych europejskich doradców i ekspertów, jacy po 1989 rozlali się po regionie. Pamiętam i ja takich, z WHO, z UNHCR, z rozmaitych NGOsów. Ironia aż kipi ale prawdy i niezwykle cennych obserwacji tutaj cała masa. Czy to już nieaktualne? Wątpię. Inna skala, mniejsze pieniądze, ale cały czas taki czy inny „sahib” szuka tutaj swojej okazji. Chcemy czy nie, Europa dla wielu jej mieszkańców, nadal kończy się pod Berlinem. A my wciąż z uporem ich w tym utwierdzamy.

[Plamen Aragón · Rating 4 out of 5]

Превъзходна сатира на два близки и тотално различни свята - модерната западна Европа и изостаналата от нея източна бивша социалистическа/тоталитарна Европа. Осмива привидните хуманни намерения на Запада, под които крият истинските си користни интереси. Обрисува се следвоенна Босна, като авторът я показва също чрез сатира, макар тази да не е по-близка и по-общобалканска. Поставя много въпроси за размисъл, много премълчани теми. Струва си да се прочете и да се опознае повече тази част от Балканите.