What do you think?
Rate this book
Звёзды — холодные игрушки / Джамп #1
Sternenspiel
Nachdem man auf der Erde das Reisen mit Überlichtgeschwindigkeit entdeckt hat, bricht die Menschheit ins All auf – und trifft auf das sogenannte „Konklave“, eine interstellare Organisation, in der etliche außerirdische Spezies versammelt sind. Diese Organisation wurde geschaffen, um den Völkern der Galaxis ihre jeweilige Rolle zuzuweisen.
Dies sind die Abenteuer des Kosmonauten Pjotr Chrumow, der eines Tages in seinem Raumschiff einen blinden Passagier entdeckt, einen Vertreter einer kleinwüchsigen Reptilienrasse, die sich gegen das „Konklave“ verschworen hat. Zunächst glaubt Pjotr, die Angelegenheit still und leise bereinigen zu können. Er ahnt nicht, dass sich sein Leben – und das aller Menschen – für immer verändern wird …
Dies sind die Abenteuer des Kosmonauten Pjotr Chrumow, der eines Tages in seinem Raumschiff einen blinden Passagier entdeckt, einen Vertreter einer kleinwüchsigen Reptilienrasse, die sich gegen das „Konklave“ verschworen hat. Zunächst glaubt Pjotr, die Angelegenheit still und leise bereinigen zu können. Er ahnt nicht, dass sich sein Leben – und das aller Menschen – für immer verändern wird …
640 pages, Paperback
First published January 1, 1997
8 people are currently reading
312 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 31 reviews
October 4, 2012
Mankind reaches for the stars in mid-21st Century, but quickly gets burned (or frostbitten, given the title). On its maiden flight to Sirius, NASA’s prototype interstellar vehicle is intercepted and boarded by The Conclave of Worlds -- a seemingly omnipotent conglomerate of alien races. The crew is captured and interrogated, and alien ships soon show up in Earth’s skies. Humanity is allowed to join the Conclave, but on outrageously unfair and humiliating terms. Starting at the bottom, it may be millennia before humans are promoted to a “senior race” position, if ever. Unless something extraordinary happens. Well, where humans go, something always does...
Although some refer to the duology as “hard Sci-Fi”, Lukyanenko doesn’t dwell on technological details. Seen through the eyes of a simple Russian space pilot, alien machines just work -- and that’s that. There are FTL drives, anti-gravity, teleportation pads, and many other staples of a space opera, but technology is not the painting here, merely the canvas. Space exploration and warfare are also not what the book is about, even though both elements are present abundantly. To me, “Stars...” will always be social Sci-Fi.
Brilliantly original, beautifully written, this is a book about societal development, the relationship between individual and society, and the myriad things that could go wrong along the way. The author subtly satirizes both the utopian visions of the Soviet Sci-Fi (specifically, the Strugatsky Brothers’ “Midday World”) and Earth’s real society from the end of the 20th Century. It’s not hard to make a parallel between the way the junior races of the Conclave and the weaker members of the UN are treated. Like a third-world country from the 1950s, Earth is caught between the rock of Conclave’s “supremacy of strong races over weak ones” doctrine and the hard place of Geometers’ “supremacy of ideology over individual choice.” The first book ends here, with just a hint of the existence of a third possibility.
Favorite quote:
“If need be, the peaceful farmers will take up their laser sickles, and workers - the nuclear hammers.”
Although some refer to the duology as “hard Sci-Fi”, Lukyanenko doesn’t dwell on technological details. Seen through the eyes of a simple Russian space pilot, alien machines just work -- and that’s that. There are FTL drives, anti-gravity, teleportation pads, and many other staples of a space opera, but technology is not the painting here, merely the canvas. Space exploration and warfare are also not what the book is about, even though both elements are present abundantly. To me, “Stars...” will always be social Sci-Fi.
Brilliantly original, beautifully written, this is a book about societal development, the relationship between individual and society, and the myriad things that could go wrong along the way. The author subtly satirizes both the utopian visions of the Soviet Sci-Fi (specifically, the Strugatsky Brothers’ “Midday World”) and Earth’s real society from the end of the 20th Century. It’s not hard to make a parallel between the way the junior races of the Conclave and the weaker members of the UN are treated. Like a third-world country from the 1950s, Earth is caught between the rock of Conclave’s “supremacy of strong races over weak ones” doctrine and the hard place of Geometers’ “supremacy of ideology over individual choice.” The first book ends here, with just a hint of the existence of a third possibility.
Favorite quote:
“If need be, the peaceful farmers will take up their laser sickles, and workers - the nuclear hammers.”
April 5, 2011
Eigentlich ist die Idee hinter dem Roman eine tolle Sache. Wenn Sergej Lukanjenko in "Sternenspiel" von Raumschiffen und Planeten erzählt, habgierigen oder unterdrückerischen außerirdischen Zivilisationen, so ist offensichtlich, dass er eigentlich die Parallelen unserer eigenen, heutigen, Welt meint.
Leider ist es in diesem Fall die Umsetzung, an der das Unterfangen scheitert. Denn während die Basis-Handlung vollkommen in Ordnung ist, verliert sich der Autor in seinem schier unermesslichen Detailreichtung. Kein Zweifel: Beim Schreiben hat sich der russische Science-Fiction Spezialist (bekannt durch die beiden Filme "Wächter des Tages" und "Wächter der Nacht") etwas gedacht.
Dieser Umstand macht es mir unmöglich die sonst so geniale Story einfach so weiterzuempfehlen. Denn nur wer genügend Zeit hat (und sich gerne mit allen möglichen techno- und soziologischen Konsequenzen aus unserer Gegenwart beschäftigen will) sollte unbedingt zu diesem Buch greifen. Für alle anderen ist die Handlung schlicht zu weit im Hintergrund.
Leider ist es in diesem Fall die Umsetzung, an der das Unterfangen scheitert. Denn während die Basis-Handlung vollkommen in Ordnung ist, verliert sich der Autor in seinem schier unermesslichen Detailreichtung. Kein Zweifel: Beim Schreiben hat sich der russische Science-Fiction Spezialist (bekannt durch die beiden Filme "Wächter des Tages" und "Wächter der Nacht") etwas gedacht.
Dieser Umstand macht es mir unmöglich die sonst so geniale Story einfach so weiterzuempfehlen. Denn nur wer genügend Zeit hat (und sich gerne mit allen möglichen techno- und soziologischen Konsequenzen aus unserer Gegenwart beschäftigen will) sollte unbedingt zu diesem Buch greifen. Für alle anderen ist die Handlung schlicht zu weit im Hintergrund.
February 2, 2025
3,5 Sterne - manchmal ein bisschen sehr zäh und technisch, aber interessant!
January 14, 2020
Es macht einfach großen Spaß dieses Buch zu lesen (bzw. zu hören, wunderbar gesprochen von Daniel Nathan), Lukjanenkos SciFi Geschichten sind voller seltsamer, liebenswerter Kreaturen und haben doch in all dem Trubel einen Tiefgang, der einen mitreißt. Er schafft es fremde Wesen und Kulturen zu erzeugen, die aber doch real erscheinen und hält uns mit den menschlichen Geometern einen verzerrten Spiegel unserer selbst vor. Was heißt Menschlichkeit, was opfern wir dafür? Die Sterne sind kaltes Spielzeug.
December 5, 2018
В каких-то моментах проскакивают интересные мысли, так что, не знай я, как может писать Лукьяненко, могла бы даже заинтересоваться и назвать книгу морально-этическим пособием для развития правильной молодёжи. Тем не менее некий багаж прочитанного у него ранее не позволяет мне поставить этой книге высокий бал, ибо сюжет немного рванный, ощущаются скачки от одного к другому, при этом Лукьяненко как-то не особо даже пытается их сгладить, как будто сроки сдачи материала поджимали и писатель решил не сильно заморачиваться на этот счёт-и так прокатит. Во-вторых, хоть Лукьяненко и входит в мой список «автоматическое прочтение», то бишь, проверенные писатели, чьи произведения мне наверняка понравятся и моя цель прочесть все их работы, в этот раз книга была сугубо фантастической, с пришельцами, далеким будущим человечества, чужими и космическими баталиями. Увы, я немного равнодушно отношусь к подобного рода литературе, предпочитая сюжеты с нотками фантастики, но максимально приближенной к реальности. Почему-то больше хочется верить, что это существует на самом деле, но не всем дано об этом знать, чем считать, что через какую-то малость, всего лишь миллион лет, наши потомки будут вести деловые переговоры с инопланетными объектами и тому подобное.
Вердикт: Лукьяненко - молодец, но это явно не лучшее его произведение.
Вердикт: Лукьяненко - молодец, но это явно не лучшее его произведение.
April 12, 2011
Сергей Лукяненко е най-спряганото име на новата вълна от руска фантастика и популярността му надрасна границите на Източна Европа след многото спечелени конкурси, запомнящи се фантастични идеи, и не на последно място – заради екранизациите на първите два романа от поредицата за Патрулите. За мен самата най-емблематичните му творби остават „Лабиринтът на отраженията” и „Фалшивите огледала”. Не бях много сигурна какво точно да очаквам от „Студени играчки са звездите” и нарочно избягвах всякакви ревюта, за да не знам нищо за сюжета. Обичам изненадите и Лукяненко ми поднесе точно такава. Все още не съм сигурна дали беше приятна или не.
Още...
Още...
May 16, 2014
Я всегда ставлю 4 звезды отличным книгам, которые прочитал и мне очень понравлись. И очень редко ставлю 5 звезд книгам которые не просто отличные а просто превосходные. Книгам, которые я буду перечитывать снова и снова. Звёзды - холодные игрушки именно такая книга. Отличный сюжет, превосходный рассудительный главный герой со своим, особенным харктером. Атмосфера отличная от других книг, с потрясающим сюжетом и поворотом событий. Книга не просто интересна, но и заставляет задуматься над казалось бы простыми и обычными вещами. В общем книга заслуживает оценку только 5 и настоятельно рекомендую ее к прочтению.
July 31, 2012
Ein wundervolles SF-Spektakel, das ich verschlungen habe.
>>>HIER<<< geht es zu meiner Rezension
>>>HIER<<< geht es zu meiner Rezension
January 6, 2011
One of the most impressive works of science fiction I've read for some time.
October 19, 2015
One of the only books I've read more than once
August 11, 2024
Я не настільки глибоко занурений у фантастику, щоб однозначно судити відсилання до яких авторів або звідки запозичення тут присутні. Вже називали як мінімум трьох авторів у даному ключі. І я схильний цьому вірити, бо можу сказати, що мені самому чужий світ, світ наставників та інтернатів орієнтований на експансію, нагадав світ перемоги комунізму Стругацьких, світ Полудня, тільки до прогресорів додані ще регресори. Але Лук'яненко його не копіював, це більше схоже на відповідь Стругацьким на їхній світ. А оскільки світ Полудня в мене викликав швидше відторгнення, ніж захоплення, то мені й сподобалася відповідь автора на цей світ.
Але у Лук'яненка багато своїх тарганів. Ця книга виглядає по-дитячому простакуватою, легкою і награною. Так, простий стиль автора імпонує і сприяє приємному читанню, але якось все так зістиковано нерівномірно і шорстко, з одного боку яка не яка філософія, з іншого - всю першу частину я б назвав дилетантською і слабко пов'язаною з пригодами у світі чужих.
Подібно як я читав у Обручева в «Землі Саннікова», ще в ті часи душа москальського мужика вболівала за відданою Аляскою, так і тут імперському автору болить Крим, у його майбутньому єдиною можлив��стю уникнути війни між Московією та Україною став статус Криму як незалежної держави. А ще Раша встигла віддати у концесію Китаю значну частину своєї території на 90 років. І з такими проблемами ці люди у майбутньому збираються судити мораль чужих?
З того, що я вже читав у Лук'яненка, мені все здалося цікавим і захопливим, ідеї, рішення, концепції. Але ось їх реалізація часто псувала позитив і не давала виставити високу оцінку. Так і тут, продершись крізь першу частину, читати було цікаво, але до грандів філософської, соціальної або наукової фантастики автору ой як далеко. Через кожних кілька десятків сторінок хотілося вигукнути вже за Станіславським — Не вірю! Не переконливо, не реалістично. Починаючи від діда, який один такий розумний, так давно щось таке зрозумів і задумав, що для реалізації свого плану взяв і виховав дитину з дитбудинку і до непереконливих рас чужих.
Тепер докладніше. Навіщо Петро втік з Землі і викрав корабель, що такого, з того, про що переживав його нібито дід, досягла Земля від його місії? Це яким шляхом повинна була йти еволюція, щоб вийшли настільки разюче не схожі на людей раси чужих? Я легко можу повірити в розумний океан Лема (Соляріс), але не в розумних п'явок (гібкіє) - це типові тварини-монстри; не в калькуа (як вони розвинулися, як вийшли в космос, де їх розумний симбіот? Або ж вони не можуть бути самостійною расою). А лічильники? Як вони могли виникнути, невже раси у всесвіті настільки різні, а техніка має такі однакові принципи? І це все слабкі раси разом із землянами з їхнім унікальним стрибком! А чим тоді їх можуть перевершувати сильні? Це при тому, що їх так легко може трощити один кораблик геометрів, а Петро в кінці роману в спайці з калькуа включає режим god і легко трощить самих геометрів, які вони після цього можуть бути «слабкі раси»?
Військова міць сильних ґрунтується на расі слабких аларі. Де логіка? Які вони після цього сильні, а ті слабкі? Більш освічена Русь впала під ударом більш диких татаро-монгол, а Рим — під ударом варварів. Це я до того, що більш сильна в результаті раса — це більш зубастіша раса, а ніяк не більш філософська чи ще якось. Далі, у космосі зустріта нова раса, генетично як земляни, але не земляни. Це як? Це тільки мене бентежить? Я розумію, що у продовженні автор має це якось обіграти, але тут чомусь ніхто не намагається розвинути якісь висновки? А Хрумов поводиться не як із спорідненими співбратами, а як безпристрасний дослідник чужих? А чому «Геометри»? просто тому, що материк зробили круглим? А ще десь проявлялась пристрасть до геометрії? Ні? І цього достатньо, щоби вибрати для них таку дивну назву?
І це я уникав повторювати дива і нестиковки вже згадувані у відгуках. 7/10
Але у Лук'яненка багато своїх тарганів. Ця книга виглядає по-дитячому простакуватою, легкою і награною. Так, простий стиль автора імпонує і сприяє приємному читанню, але якось все так зістиковано нерівномірно і шорстко, з одного боку яка не яка філософія, з іншого - всю першу частину я б назвав дилетантською і слабко пов'язаною з пригодами у світі чужих.
Подібно як я читав у Обручева в «Землі Саннікова», ще в ті часи душа москальського мужика вболівала за відданою Аляскою, так і тут імперському автору болить Крим, у його майбутньому єдиною можлив��стю уникнути війни між Московією та Україною став статус Криму як незалежної держави. А ще Раша встигла віддати у концесію Китаю значну частину своєї території на 90 років. І з такими проблемами ці люди у майбутньому збираються судити мораль чужих?
З того, що я вже читав у Лук'яненка, мені все здалося цікавим і захопливим, ідеї, рішення, концепції. Але ось їх реалізація часто псувала позитив і не давала виставити високу оцінку. Так і тут, продершись крізь першу частину, читати було цікаво, але до грандів філософської, соціальної або наукової фантастики автору ой як далеко. Через кожних кілька десятків сторінок хотілося вигукнути вже за Станіславським — Не вірю! Не переконливо, не реалістично. Починаючи від діда, який один такий розумний, так давно щось таке зрозумів і задумав, що для реалізації свого плану взяв і виховав дитину з дитбудинку і до непереконливих рас чужих.
Тепер докладніше. Навіщо Петро втік з Землі і викрав корабель, що такого, з того, про що переживав його нібито дід, досягла Земля від його місії? Це яким шляхом повинна була йти еволюція, щоб вийшли настільки разюче не схожі на людей раси чужих? Я легко можу повірити в розумний океан Лема (Соляріс), але не в розумних п'явок (гібкіє) - це типові тварини-монстри; не в калькуа (як вони розвинулися, як вийшли в космос, де їх розумний симбіот? Або ж вони не можуть бути самостійною расою). А лічильники? Як вони могли виникнути, невже раси у всесвіті настільки різні, а техніка має такі однакові принципи? І це все слабкі раси разом із землянами з їхнім унікальним стрибком! А чим тоді їх можуть перевершувати сильні? Це при тому, що їх так легко може трощити один кораблик геометрів, а Петро в кінці роману в спайці з калькуа включає режим god і легко трощить самих геометрів, які вони після цього можуть бути «слабкі раси»?
Військова міць сильних ґрунтується на расі слабких аларі. Де логіка? Які вони після цього сильні, а ті слабкі? Більш освічена Русь впала під ударом більш диких татаро-монгол, а Рим — під ударом варварів. Це я до того, що більш сильна в результаті раса — це більш зубастіша раса, а ніяк не більш філософська чи ще якось. Далі, у космосі зустріта нова раса, генетично як земляни, але не земляни. Це як? Це тільки мене бентежить? Я розумію, що у продовженні автор має це якось обіграти, але тут чомусь ніхто не намагається розвинути якісь висновки? А Хрумов поводиться не як із спорідненими співбратами, а як безпристрасний дослідник чужих? А чому «Геометри»? просто тому, що материк зробили круглим? А ще десь проявлялась пристрасть до геометрії? Ні? І цього достатньо, щоби вибрати для них таку дивну назву?
І це я уникав повторювати дива і нестиковки вже згадувані у відгуках. 7/10
December 9, 2017
"Když na vahách leží život a smrt civilizací, stává se každý čin zároveň chybou." - tahle věta do značné míry vystihuje o čem celá kniha je. Lidstvo se díky objevu technologie meziprostorových skoků "jump" stalo předmětem zájmu galaktického Konkláve, protože z nějakého důvodu žádná jiná civilizace není schopna její použití přežít. Což lidstvo pasovalo do role galaktických vozků. Ovšem jsou tu lidé co se s takovou rolí nechtějí smířit a mají smělé plány jak to změnit a narušit dosavadní rovnováhu. A také se posléze ukáže že se Konkláve není zas tak všemocné - bojí civilizace Geometrů, jejichž svět představuje doslova ideály vědeckého komunismu a mají za cíl šířit po celém vesmíru své "přátelství". Planeta Geometrů má mimochodem dva kontinenty, jeden ve tvaru obřího čtverce a druhý ve tvaru kruhu. Ale aby to nebylo málo, blíží se i další civilizace před kterou dokonce i sami Geometři před lety uprchli a nikdo neví co se od ní dá čekat...
Velmi povedené a zábavné sci-fi, Lukjaněnko opět nezklamal!
Velmi povedené a zábavné sci-fi, Lukjaněnko opět nezklamal!
August 10, 2018
Когда кто-нибудь спросит, что представляет из себя фантастика Сергея Лукьяненко, ему следует ответить: это фантастические допущения о будущем, основанные на не должной к тому времени существовать архаике. Не раз Лукьяненко использует данный приём в творчестве. Им же он вооружился, взявшись за написание большого романа “Звёзды – холодные игрушки”, являющего первой частью, где продолжением служит дописанный годом позже роман “Звёздная тень”. Проще говоря, это одно произведение, специально разбитое на два, дабы не пугать читателя эпическим размером. Но, если быть честным, им нет места под одной обложкой, как сомнительна подача под видом одного произведения романа “Звёзды – холодные игрушки”, должного быть разделённым, настолько разнится начало и конец, связанные между собой лишь личностью главного героя.
(c) Trounin
(c) Trounin
February 8, 2025
Този път Лукяненко доста ме накара да размишлявам. Сериозна книга. Първата половина всъщност си течеше гладко и лежерно, но в някакъв момент настъпи рязка промяна, която успя да ме изненада и да направи действието малко по-екшънесто.
Препратките към братя Стругацки не ги приех като диалог с тях, по-скоро някакво намигване, което в никакъв случай не беше дразнещо.
Честно казано малко ме натовари, но пък ми е много интересно как продължава историята, така че тъпо и мазохистично продължавам с втората част.
Препратките към братя Стругацки не ги приех като диалог с тях, по-скоро някакво намигване, което в никакъв случай не беше дразнещо.
Честно казано малко ме натовари, но пък ми е много интересно как продължава историята, така че тъпо и мазохистично продължавам с втората част.
January 4, 2023
На мой взгляд, одна из лучших серий у Лукьяненко. Да, многое вызывает споры и несогласие. Но именно это и отличает хорошую книгу от "чтива". Если мозги начали шевелиться, возникли эмоции, значит автор старался не зря.
Сюжет держит в напряжении до самого конца. Повороты часто нестандартные. А то, что подобные сюжеты были где-то у других - так сейчас при таком обилии книг куда ни ткнись, везде найдешь схожесть.
Сюжет держит в напряжении до самого конца. Повороты часто нестандартные. А то, что подобные сюжеты были где-то у других - так сейчас при таком обилии книг куда ни ткнись, везде найдешь схожесть.
March 14, 2025
"Звёзды — холодные игрушки" Сергея Лукьяненко — это книга, которая мгновенно погружает читателя в вихрь событий. Сюжет то замедляется, давая время на размышления, то вновь набирает скорость, увлекая за собой. История держит в напряжении, заставляет сопереживать героям и переосмыслять происходящее вместе с ними.
Однако, от научной фантастики обычно ожидаешь чуть большего внимания к фантастическим технологиям, разнообразию инопланетных рас и детально проработанному миру будущего. В этом же романе автор больше сосредотачивается на внутреннем мире и восприятии главного героя, чем на описании окружения. В результате история становится скорее философской, чем технологически насыщенной.
Однако, от научной фантастики обычно ожидаешь чуть большего внимания к фантастическим технологиям, разнообразию инопланетных рас и детально проработанному миру будущего. В этом же романе автор больше сосредотачивается на внутреннем мире и восприятии главного героя, чем на описании окружения. В результате история становится скорее философской, чем технологически насыщенной.
December 21, 2022
Не особливо цікава космофантастика. Більшість прибульців - схожі фізично на тварин, а розумом - на людей. Раса надлюдей - це типовий ідилістично-утопічний знеособлений соціум, який тут розвіншують. Є хіба кілька цікавих моментів, наприклад, сподобався епізод про крематорій Геометрів. Не впевнена, що захочу читати наступні частини, хоча трішки і цікава загальна розв'язка.
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 13, 2019
Сергей Лукяненко не спира да бъде любимия ми руски автор!
Още с първите книги от него, които прочетох - Патрулите - той ме направи свой фен.
Изненадвам се, че не открих по-рано за космическата му поредица.
"Студени играчки са звездите" е едно прекрасно начало на поредица, което ме грабна с идеята си. Автора верен на себе си е поставил за главни действащи лица руснаци, което придава особен чар на книгата.
Въпреки леко бавното начало, книгата се развиваше добре и поне на мен ми бе доста интересна. Със своята гама от различни видове извънземни, някой от тях силни, а други слаби, човечеството ще трябва да измисли начин да се присъедини към силните раси. Но докато само използват "джампа" това няма да се случи. Защото рано, или късно, човечеството ще стане безполезно за силните.
А главните ни герои, ще трябва да се впуснат в търсене на спасение из най-дълбоките дебри на галактиката. До самите светове на Сянка.
Цялата идея на поредицата ми харесва. А лекия стил на Лукяненко го прави още по-и��тересно и заслужаващо си четиво.
Още с първите книги от него, които прочетох - Патрулите - той ме направи свой фен.
Изненадвам се, че не открих по-рано за космическата му поредица.
"Студени играчки са звездите" е едно прекрасно начало на поредица, което ме грабна с идеята си. Автора верен на себе си е поставил за главни действащи лица руснаци, което придава особен чар на книгата.
Въпреки леко бавното начало, книгата се развиваше добре и поне на мен ми бе доста интересна. Със своята гама от различни видове извънземни, някой от тях силни, а други слаби, човечеството ще трябва да измисли начин да се присъедини към силните раси. Но докато само използват "джампа" това няма да се случи. Защото рано, или късно, човечеството ще стане безполезно за силните.
А главните ни герои, ще трябва да се впуснат в търсене на спасение из най-дълбоките дебри на галактиката. До самите светове на Сянка.
Цялата идея на поредицата ми харесва. А лекия стил на Лукяненко го прави още по-и��тересно и заслужаващо си четиво.
February 26, 2018
Od určitého okamihu to bola veľká jazda. Čítavé, pútavé a filozofické.
July 23, 2022
Интересный сюжет.
Read
September 27, 2023Чтец волшебный. Талантище! Но книгу это не спасло. Бросила.
July 9, 2015
Už dlouho jsem nečetla sci-fi a tahle je docela vtipná. Takovým divným způsobem, ale píše to Lukjaněnko a ten vždycky dokázal psát tak, že mě to bavilo.
Jde poznat, že to psal Rus, pozůstatky jejich ideologií jsou z psaní cítit, ne špatným způsobem, ale jsou vepsané jedné rase tak těsně, že... no, jednoduše to nejde přehlédnout. A jde poznat, že to psal psycholog, v této knize víc, než v ostatních, zdá se mi. Jinak klasická sci-fi, další rasy ve vesmíru, cizí světy... a zvláštní, ne nepříjemný, ale podivný hrdina.
Jde poznat, že to psal Rus, pozůstatky jejich ideologií jsou z psaní cítit, ne špatným způsobem, ale jsou vepsané jedné rase tak těsně, že... no, jednoduše to nejde přehlédnout. A jde poznat, že to psal psycholog, v této knize víc, než v ostatních, zdá se mi. Jinak klasická sci-fi, další rasy ve vesmíru, cizí světy... a zvláštní, ne nepříjemný, ale podivný hrdina.
February 24, 2015
Russian science fiction from 1997 which reminded me of American science fiction from the 1960s and 1970s, Isaac Asimov's Foundation series and Larry Niven's Ringworld.
If you can overlook his stuffy world view, especially in terms of gender equality, which shows through once in awhile, it's a rather diverting story with a bit of a twist.
A science fiction story which tries to broach the subject of how different alien species can cohabit in the galaxy, respectively which values should underpin a society.
Don't get me wrong, this is a hero's journey not a philosophical treatise.
If you can overlook his stuffy world view, especially in terms of gender equality, which shows through once in awhile, it's a rather diverting story with a bit of a twist.
A science fiction story which tries to broach the subject of how different alien species can cohabit in the galaxy, respectively which values should underpin a society.
Don't get me wrong, this is a hero's journey not a philosophical treatise.
May 24, 2017
3,5 Sterne.
Habe zum größten Teil das Hörbuch gehört, gelesen von David Nathan. Das hat großen Spaß gemacht. Finde aber teilweise hat Sergej Lukianenko sich zu sehr an Kleinigkeiten aufgehalten und unwichtige Details beschrieben. Dennoch war die Geschichte wieder sehr besonders und die Ideen sind grandios. Wie wäre es wohl, wenn es wirklich noch Leben in All gäbe...?
Habe zum größten Teil das Hörbuch gehört, gelesen von David Nathan. Das hat großen Spaß gemacht. Finde aber teilweise hat Sergej Lukianenko sich zu sehr an Kleinigkeiten aufgehalten und unwichtige Details beschrieben. Dennoch war die Geschichte wieder sehr besonders und die Ideen sind grandios. Wie wäre es wohl, wenn es wirklich noch Leben in All gäbe...?
November 6, 2019
Entertaining. But not much more. The story and world the author created are interesting, but compared to another work of his named "Spektrum" the philosophic and social easter-eggs are either non-existent or only very simple and basic ones - one of my main reasons to read his books.
Read
November 7, 2020Konnte mich leider nicht überzeugen, obwohl gute Idee. Irgendwie zu langatmig.
May 13, 2012
definitely not my favorite, but some interesting ideas ...
July 18, 2012
По моему, лучшая серия Лукьяненко.
December 18, 2021
Жуть какая: эта жирная гнида все 90-е расчесывала ресентимент, готовя боевиков для Лугандона
Displaying 1 - 30 of 31 reviews