What do you think?
Rate this book
Питання людяності
Що може поєднати науку й магію, космооперу й постапокаліптику, сучасну Україну й дивний Токіо чи Вавилон?
Місця, концепції, часи й простори поєднуються під обкладинкою альманаху, який складений за результатами конкурсів фантастичного оповідання літературного об'єднання “Зоряна фортеця”.
Дев'ять авторів, дев'ять оповідань і дев'ять відповідей на дуже важливе питання – питання людяності.
Місця, концепції, часи й простори поєднуються під обкладинкою альманаху, який складений за результатами конкурсів фантастичного оповідання літературного об'єднання “Зоряна фортеця”.
Дев'ять авторів, дев'ять оповідань і дев'ять відповідей на дуже важливе питання – питання людяності.
118 pages, Paperback
Published January 1, 2017
19 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
June 11, 2024
В цілому досить пристойна підбірка фантастичних оповідань - переможців конкурсу "Зоряна фортеця". Але лише три з них, на мій погляд, далеко відірвались від решти - і якби всі дев'ять оповідань були в такому ж дусі, то це була би шикарна збірка! Це оповідання "Немертва" Дениса Драганова, "Демони" Максима Гаха та "Мова Вавілону" Світлани Тараторіної. Коли не так давно в Польщі вийшла збірка фантастичних оповідань українських авторів та авторок, то на обкладинці можна було побачити назву збірки "Język Babilonu", і в описі було зазначено, що це оповідання Світлани Тараторіної. Я шукав це оповідання українською, і нарешті знайшов, саме в цій збірці - "Питання людяності".
Крім того, відкрив для себе нове ім'я - Максим Гах, бачив його книгу в видавництві Жупанського, але на той час це був якийсь ноунейм для мене, тому зі спокійною совістю пропустив. А от тепер вже купив його збірку "Прогулюючись пустелею" (але вже в іншій книгарні, бо у Жупанського розкуплено), сподіваюсь, що там будуть подібні до "Демонів" оповідання.
Крім того, відкрив для себе нове ім'я - Максим Гах, бачив його книгу в видавництві Жупанського, але на той час це був якийсь ноунейм для мене, тому зі спокійною совістю пропустив. А от тепер вже купив його збірку "Прогулюючись пустелею" (але вже в іншій книгарні, бо у Жупанського розкуплено), сподіваюсь, що там будуть подібні до "Демонів" оповідання.
November 21, 2018
Завтра, 11.11.2018, виповниться рівно рік як я придбав цю книжку на першому, і здається останньому, фестивалі фантастики ЛіТерра у Києві (цього року закрились). Тому вирішив нарешті її дочитати до кінця і оцінити. Отож, що я можу сказати, збірка шикарна. Усі, окрім одного, фантастичні оповідання порадували! Я ставив їм або 9 або 10 із 10 (сенсу викладати оцінки індивідуально не бачу). Те, єдине і неповторне оповідання, яке я навіть дочитати не зміг (ну не моє), і вибило одну рейтингову зірочку - 4/5. Як висновок: вийшла гарна і дуже потрібна робота - розкриття загалу нових українських авторів у царині фантастики. Дякую за це літературному об'єднанню "Зоряна фортеця" :)
March 1, 2018
Перший альманах "Зоряної фортеці"! Ура-ура!
Хто не знає, "Зоряна фортеця" — це українське фантастичне об'єднання, яке щороку проводить по кілька конкурсів фантастичного оповідання і мінатюри. Мені дуже соромно, що я пропустила цього... уже торішній мініатюрник, тому принаймні напишу відгук. Тим паче половина авторів є у друзях на Фейсбуці і кількох з них навіть знаю в обличчя.
Всього в альманах входить 10 оповідань. Є і фентезі, і наукова-фантастика. Відкриває його оповідання Наталії Матолінець "Тричі Арі". Історія про двох братів, які відкривають для себе світ магії, хоча їх просять жити нормальним життям. І, як виявляється, за цим стоїть родинна таємниця. Як завжди у Наталі, історія легка і весела. До слова, в авторки скоро виходить роман "Гессі" у видавництві "Віват", не пропустіть!
"Вілла" Любов Базь поневолює жінок, неначе відьом, у підвалах домівок. Хлопцям, які годують одну з них, відкривається правда про справжню суть "відьми". І відкритий фінал — мініатюра більше не дозволить. Вийшов цікавий сюжет у ймовірному (після?)воєнному майбутньому. Авторка уже має виданий роман "Vivat, Academia!"
"Немертва" Дениса Драгоманова дуже нагадала мені про початок манґи "Обіцяна Небувалія" (Yakusoku no Neverland; якщо в когось є бажання перекладати українською, то віддам чисті скани 1-го розділу). Головна героїня намагається втекти з ферми для вирощування зомбацької їжі у вигляді дітей. Що розумніші вони, то кращі. Почитала б у ширшому форматі з розкритішим персонажем Сьомого.
"Чаклунське дитя" Олександри Усманової піднімає важливе питання дітей-сиріт, але сама історія пройшла повз мене.
"Демони" Максима Гаха — химерне оповідання, але я не зрозуміла його суті, якщо чесно.
"Карл, або Історія мрії трьох безробітних невдах" Василя Духновського бере початок на космічному кораблі з рештками людства, де кілька осіб вирішують відділитися і створити свій шатл (з повіями і блек-джеком) із чаєм замість кави. Окремо плюсик за чай ) Оповідання претендує на гумористичний жанр, але...
"Продавач усмішок" Рода Велича — оповідання, яке розгортається в Японії (охохо). Розповідає про звичайного ґайджіна-саларімена, який втрачає хист продавати свою усмішку та "іноземність" і через це справи його йдуть в нікуди. Новомодні андроїди продають товар куди краще від нього. І от він хоче познайомитися з дівчиною, виходить на контакт, вони домовляються зустрітися... а вона виявляється "ідентично натуральному". Сюжет з надто людиноподібними андроїдами вже давно не оригінальний, у тій же Японії пік цього тренду прошумів деякий час після Клампівських "Чобітів". Але проблема досі актуальна. Тільки недавно я бачила масштабну рекламу купити собі робота в магазин, який буде заманювати покупців і створювати вау-ефект. Тому так, плюсик за актуальність.
"Мова Вавілону" Світлани Тараторіної, мабуть, одне з найзакрученіших оповідань у цьому альманасі. Спершу я довго не могла в'їхати, але в кінці картинка склалася. Для мене це найкраще оповідання зі збірки.
І закриває альманах "Велика метушня" Аліни Лібри. Такий собі розслабончик про експерименти над мишами.
Іще раз вітаю "Зоряну Фортецю" з альманахом. Склеєчка трошки жорсткувата, а от обкладинка непогана.
Хто не знає, "Зоряна фортеця" — це українське фантастичне об'єднання, яке щороку проводить по кілька конкурсів фантастичного оповідання і мінатюри. Мені дуже соромно, що я пропустила цього... уже торішній мініатюрник, тому принаймні напишу відгук. Тим паче половина авторів є у друзях на Фейсбуці і кількох з них навіть знаю в обличчя.
Всього в альманах входить 10 оповідань. Є і фентезі, і наукова-фантастика. Відкриває його оповідання Наталії Матолінець "Тричі Арі". Історія про двох братів, які відкривають для себе світ магії, хоча їх просять жити нормальним життям. І, як виявляється, за цим стоїть родинна таємниця. Як завжди у Наталі, історія легка і весела. До слова, в авторки скоро виходить роман "Гессі" у видавництві "Віват", не пропустіть!
"Вілла" Любов Базь поневолює жінок, неначе відьом, у підвалах домівок. Хлопцям, які годують одну з них, відкривається правда про справжню суть "відьми". І відкритий фінал — мініатюра більше не дозволить. Вийшов цікавий сюжет у ймовірному (після?)воєнному майбутньому. Авторка уже має виданий роман "Vivat, Academia!"
"Немертва" Дениса Драгоманова дуже нагадала мені про початок манґи "Обіцяна Небувалія" (Yakusoku no Neverland; якщо в когось є бажання перекладати українською, то віддам чисті скани 1-го розділу). Головна героїня намагається втекти з ферми для вирощування зомбацької їжі у вигляді дітей. Що розумніші вони, то кращі. Почитала б у ширшому форматі з розкритішим персонажем Сьомого.
"Чаклунське дитя" Олександри Усманової піднімає важливе питання дітей-сиріт, але сама історія пройшла повз мене.
"Демони" Максима Гаха — химерне оповідання, але я не зрозуміла його суті, якщо чесно.
"Карл, або Історія мрії трьох безробітних невдах" Василя Духновського бере початок на космічному кораблі з рештками людства, де кілька осіб вирішують відділитися і створити свій шатл (з повіями і блек-джеком) із чаєм замість кави. Окремо плюсик за чай ) Оповідання претендує на гумористичний жанр, але...
"Продавач усмішок" Рода Велича — оповідання, яке розгортається в Японії (охохо). Розповідає про звичайного ґайджіна-саларімена, який втрачає хист продавати свою усмішку та "іноземність" і через це справи його йдуть в нікуди. Новомодні андроїди продають товар куди краще від нього. І от він хоче познайомитися з дівчиною, виходить на контакт, вони домовляються зустрітися... а вона виявляється "ідентично натуральному". Сюжет з надто людиноподібними андроїдами вже давно не оригінальний, у тій же Японії пік цього тренду прошумів деякий час після Клампівських "Чобітів". Але проблема досі актуальна. Тільки недавно я бачила масштабну рекламу купити собі робота в магазин, який буде заманювати покупців і створювати вау-ефект. Тому так, плюсик за актуальність.
"Мова Вавілону" Світлани Тараторіної, мабуть, одне з найзакрученіших оповідань у цьому альманасі. Спершу я довго не могла в'їхати, але в кінці картинка склалася. Для мене це найкраще оповідання зі збірки.
І закриває альманах "Велика метушня" Аліни Лібри. Такий собі розслабончик про експерименти над мишами.
Іще раз вітаю "Зоряну Фортецю" з альманахом. Склеєчка трошки жорсткувата, а от обкладинка непогана.
February 19, 2018
відгук є тут - http://rubie.in.ua/pitannya-lyudyanos...
Загалом - рекомендую
Загалом - рекомендую
Displaying 1 - 4 of 4 reviews