Antik Yunan

by Umberto Eco (Editor, Author), Leyla Tonguç Basmacı (Translator), Marco Bettalli

L’opera più completa sull’antica Grecia. Dalle origini della civiltà minoica alla fine dell’età ellenistica. Un periodo in cui nascono idee e valori in cui possiamo ancora riconoscerci.

Genres: History, Nonfiction

1271 pages, Hardcover

First published January 1, 2012

About the author

Umberto Eco was an Italian medievalist, philosopher, semiotician, novelist, cultural critic, and political and social commentator. In English, he is best known for his popular 1980 novel The Name of the Rose, a historical mystery combining semiotics in fiction with biblical analysis, medieval studies and literary theory, as well as Foucault's Pendulum, his 1988 novel which touches on similar themes.

Eco wrote prolifically throughout his life, with his output including children's books, translations from French and English, in addition to a twice-monthly newspaper column "La Bustina di Minerva" (Minerva's Matchbook) in the magazine L'Espresso beginning in 1985, with his last column (a critical appraisal of the Romantic paintings of Francesco Hayez) appearing 27 January 2016. At the time of his death, he was an Emeritus professor at the University of Bologna, where he taught for much of his life. In the 21st century, he has continued to gain recognition for his 1995 essay "Ur-Fascism", where Eco lists fourteen general properties he believes comprise fascist ideologies.

Reviews

[Hakan · Rating 5 out of 5]

devasa hacmi, farklı yazarlar-farklı makalelerle oluşan içeriği ve yöntemiyle ne tam olarak başvuru kaynağı ne de baştan sona okunmak için ideal bir eser. benim tercihim, ara sıra alıp karıştırdığım, farklı bölümlerine göz atıp kitaplığa bıraktığım aylardan sonra baştan sona hiç atlamadan okumak oldu. belirli-sınırlı amaca yönelik okumalar için dana net ansiklopedik kaynaklar ya da temel bilgi içeren kitaplar daha faydalı olabilir. ancak uzun bir süre antik yunan dünyasının içinde kalma hissi ve o dünyaya dair esaslı bir bakış açısının oluşması, yerleşmesi açısından baştan sona okuma tercihin doğru olduğunu düşünüyorum.

kitabın, arkaik dönem-klasik dönem-hellenestik dönem şeklindeki geleneksel ayrımın ele alınan her konu odağında tekrar gözden geçirilmesiyle oluşan bir yapısı var. bu yapının olumsuz tarafı kaçınılmaz tekrarlar, olumlu tarafı ise kendi içinde çapraz okuma imkanı vermesi. çapraz okuma, kitapta ilerledikçe sağlamlaşan bir temele, bilgide gittikçe artan zenginliğe ve nihayet çok yönlü bir kavrayışın oluşmasına büyük katkı sunuyor.

ben kitabı uzun sürede ve antik yunan'dan ya da antik yunan'a dair yaklaşık on kitapla birlikte okumak gibi bir yol benimsedim. istisna zamanlar dışında bu yoğunluk beklemediğim kadar keyif verdi. antik yunan dünyası böyle bir dünya zaten: bilgi edinmek, öğrenilenleri pekiştirip gelişmek bir tarafa, bu dünyada ilgi çeken, merak uyandıran, şaşırtan, birçok sebeple insanı içine çeken büyük zenginlik, muazzam güç en büyük okuma motivasyonu. bunları söylerken içi boş ya da maksatlı yaratılan bir antik yunan hayranlığından bahsetmediğimi, kitabın da buna prim vermediğini, bu konuda bizzat eleştiriler getirdiğini belirteyim.

antik yunan bir altın çağ mı, mucize mi, gerçekten batı-avrupa medeniyetinin başlangıcı-temeli mi?..bu konularda hem kitap çok şey söylüyor hem de okur olarak düşünülecek çok şey var. hadi ekleyeyim, türkiye'den bir okur olarak da payımıza bir şeyler düşüyor: bu kadar yakın olup bu kadar uzak kalmanın hüznü, eğitimden kültür politikamıza değerlendiremediğimiz muazzam bir zenginlik, imkan, fırsat, güç. bir tarafta antik yunan'ın zamanındaki-kendindeki gerçekliği var. işte o mitlerden ritüellerden başlayıp felsefeyi, edebiyatı, sanatı kuşatan hazine. ve bir de antik yunan'a yüzlerce yıl sonra, bin yıl sonra, binlerce yıl sonra bakmanın yöntemi, siyaseti, ideolojisi. her iki alanda da öğrenmeye, anlamaya, hala, ihtiyacımız var.

[Caterina · Rating 3 out of 5]

Bu kitabı 2020'nin son ayında başlayarak 2021'in Ocak ayında bitirdim, hatta bir inceleme de yazdım ama her ne hikmetse kaybolmuş. Geri dönüp bakmasam fark etmeyecektim!

Kitabın yazarlar kısmına dikkatle bakarsanız Eco'nun yazar değil editör olduğunu fark edersiniz. Bu bağlamda içerikteki makaleleri yazanların üslup farklılığı okumayı benim açımdan zorlaştıran bir süreç oldu.

Farklı kişilerin makaleleri olduğu için bazı bölümlerde sık gördüğüm kısımlar aslında öyle olmadığı halde tekrara düşüldüğü hissini yaşattı. Fakat en önemli eksiklik editörel kontrollerde gözden kaçanlar olması. Cümleler bazen öyle dağınık ki alana hakim olduğum halde odaklanmakta çok zorlandım.

İçerikten ziyade bu editörel sıkıntılar yüzünden 3 yıldız verdim. En kısa zamanda İngilizce olarak yeniden okuyacağım.

[Володимир Демченко · Rating 4 out of 5]

Цікавий набір статей, по суті рефератів, який можна використовувати як серйозний базис для подальшого занурення в історію та культуру стародваньоі Греції. Український переклад від видавництва «Фоліо» ЖАХЛИВИЙ!!! Також періодично даються взнаки відверто від ліві погляди упорядника, який зверхньо дозволяє собі оцінювати древніх греків своєю ліберальною постмодерною мораллю. Фє

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 4 out of 5]

_ 7/10 _

_ Це збірка досліджень, яка у всіх деталях охоплює все що пов'язане з античною Грецією. Тут багато невідомих для мене фактів, які я тепер не зможу викарбувати з пам'яті. Фундаментальність прочитаного мені нагадала Біблію, зокрема й через те, що попри неймовірну кількість користі, яку принесли вчення греків у подальшому людству, згадати хочеться зазвичай більш пікантні аспекти. Ними я й буду ділитись наприкінці...😏

_ Перші державні утворення на території Європи утворились на близькому сході ще наприкінці 3 т. до нашої ери. Згодом, на західній периферії, утворилась мінейська цивілізація (острів Крит) і мікенська - материкова Греція. Вони з часом і утворили ту саму стародавню Грецію.

_ Антична Греція ніколи не була країною/державою в нашому розумінні цього поняття. Найрелевантнішим аналогом, на мою думку, буде ООН. Це були незалежні міста, які правили навколишніми територіями і постійно воювали між собою (але перемагала завжди Спарта😅). До речі про неї, до ІV ст. до н.е. Спарта верховодила в античній Греції за рахунок мілітаристичних традицій (нащадки Геракла все-таки🦾). Але починаючи з ІV, після того як спартанці досягли більш-менш суспільного блага, вони почали вироджуватись, і попри грошове заохочення володарів до ІІ ст. Спарта втратила всю могутність (там за 3 сторіччя кількість боєздатних скоротилась з 8 000 до 750). Це явище назвали Оліґантропією.

_ Наймогутнішими тоді були 2 міста, а саме та ж Спарта (з її важкою піхотою) і Афіни (в яких був могутній флот і відповідно сильна економіка), між ними й була, в основному, боротьба. Аж до розквіту третьго царства, про яке йдеться далі👇🏻

_ Після смерті царя (свого брата) Філіп ІІ пригрозив його ще неповнолітньому сину - якщо він посягатиме на свій законний трон - той його вб'є, після чого узурпував владу. Потім він змінив військову стратегію і збільшив довжину списа з 4 до 6 метрів і захопив усю Грецію. В його намірах було завоювання й Персії, але Філіп передчасно загинув. Тоді його син вбив (того самого) законного царя (свого двоюрідного брата) і слідуючи волі батька захопив Персію, Єгипет і пішов завоюваннями до самої Індії. Його вчителем був Арістотель, його мама походила від нащадків Тесея, а батько - Геракла; у Єгипті місцеві жерці нарекли його Богом; звали його Олександром і був він із Македонії (на мене напав дух латині😁) . Його особливістю були освоєння й прийняття знань і релігії підкорених, і лояльність до діючих правителів, після їхньої капітуляції. Але Олександр не створив сильних державних інституцій, а в усьому правив самостійно і після смерті від хвороби прирік величезну імперію на довготривалі конфлікти за владу між своїми воєначальниками, кожен з яких заснував окремі держави.

_ Творцями всього пантеону Грецьких богів були Геродот і Гесіод. А далі піде темний бік грецького побуту:

1. Оскільки війни були найважливішими й найстабільнішими станами на всіх територіях тодішньої Греції, потрібно було змалечку виховувати мужність в юних майбутніх Гераклів, а найкращим для цього способом, на думаку місцевих педофілів, ой вибачте еліти, було що? Правильно - поголовне й регулярне ґвалтування хлопчиків😑.
2. Жінки настільки не люди, що вони не беруть участь в народженні дітей (найбільше цю тему розкрив Арістотель) і це доходило до того, що виникали подальші колізії: Чоловік убив тестя, дружина вбила чоловіка в знак помсти за батька, син помстився мамі за батька, після чого сина виправдали за її вбивство, бо мама не вважається його батьком, оскільки вона не брала учась в його народженні😵
3. Інтим між жінками - це просто неприпустимий жах. Секс чоловіка з жінкою - це бридко й тільки у шлюбі терпимо і тільки стосунки між чоловіками були нормальними, бо вони гідні один одного🙈
4. В певні дні в святилищах відбувались масові зґвалтування жінок, після чого вони мали вчинити самогубство. Та й загалом зґвалтованим жінкам було прийнято коротати собі віку, щоб чоловікам не доводилось розривати свої сім'ї😑

_ Але попри все - дослідження справді важливе захоплююче...

[Daniel Wilde · Rating 1 out of 5]

Мені випала можливість ознайомитися з декількома працями на тематику історії, написаними за редакцією Умберто Еко. Книги виявилися примітивними енциклопедіями, котрі, особисто мене, не цікавлять. Варто сказати, що данні праці можуть привернути увагу, зацікавлених у філософії, адже кожен розділ, навіть у випадку коли цього не потрібно взагалі, просочений нею наскрізь. Ця книга, відноситься до тих, про які кажуть: "Про все, і ні про що" ; адже у надто короткі розділи вкладений колосальний набір інформації, що не дає їй розкритися цілком. Кожна цінуюча себе людина, розуміє що доцільніше присвятити час певній конкретній темі , і точно не марнувати його на безглуздий набір думок невідомих світові авторів, про навмання вибрані теми.

[Baki Bora]

Bitirdim varsayıyorum yeter ya. Kitabın çevirisi sorunlu olsa gerek kitabın son kısımları cidden akmıyor. Bu kadar güzel bir eserle yolumuz böyle ayrılmamalıydı ama daha güzel günlere inşallah diyoruz. 😇