What do you think?
Rate this book
Hellboy: One-Shots
Hellboy: Krampusnacht
Mike Mignola! Adam Hughes! The only thing more exciting than pitting Hellboy against this Satanic spin on Santa is the team-up of Mike Mignola and Adam Hughes.
34 pages, Kindle Edition
First published December 20, 2017
9 people are currently reading
174 people want to read
About the author
Mike Mignola
1,867 books2,537 followersMike Mignola was born September 16, 1960 in Berkeley, California and grew up in nearby Oakland. His fascination with ghosts and monsters began at an early age (he doesn't remember why) and reading Dracula at age 13 introduced him to Victorian literature and folklore from which he has never recovered.
In 1982, hoping to find a way to draw monsters for a living, he moved to New York City and began working for Marvel Comics, first as a (very terrible) inker and then as an artist on comics like Rocket Raccoon, Alpha Flight and The Hulk. By the late 80s he had begun to develop his signature style (thin lines, clunky shapes and lots of black) and moved onto higher profile commercial projects like Cosmic Odyssey (1988) and Gotham by Gaslight (1989) for DC Comics, and the not-so-commercial Fafhrd and the Grey Mouser (1990) for Marvel. In 1992, he drew the comic book adaptation of the film Bram Stoker's Dracula for Topps Comics.
In 1993, Mike moved to Dark Horse comics and created Hellboy, a half-demon occult detective who may or may not be the Beast of the Apocalypse. While the first story line (Seed of Destruction, 1994) was co-written by John Byrne, Mike has continued writing the series himself. There are, at this moment, 13 Hellboy graphic novel collections (with more on the way), several spin-off titles (B.P.R.D., Lobster Johnson, Abe Sapien and Witchfinder), three anthologies of prose stories, several novels, two animated films and two live-action films staring Ron Perlman. Hellboy has earned numerous comic industry awards and is published in a great many countries.
Mike also created the award-winning comic book The Amazing Screw-on Head and has co-written two novels (Baltimore, or, the Steadfast Tin Soldier and the Vampire and Joe Golem and the Drowning City) with best-selling author Christopher Golden.
Mike worked (very briefly) with Francis Ford Coppola on his film Bram Stoker's Dracula (1992), was a production designer on the Disney film Atlantis: The Lost Empire (2001) and was visual consultant to director Guillermo del Toro on Blade II (2002), Hellboy (2004) and Hellboy II: The Golden Army (2008). He lives somewhere in Southern California with his wife, daughter, a lot of books and a cat.
In 1982, hoping to find a way to draw monsters for a living, he moved to New York City and began working for Marvel Comics, first as a (very terrible) inker and then as an artist on comics like Rocket Raccoon, Alpha Flight and The Hulk. By the late 80s he had begun to develop his signature style (thin lines, clunky shapes and lots of black) and moved onto higher profile commercial projects like Cosmic Odyssey (1988) and Gotham by Gaslight (1989) for DC Comics, and the not-so-commercial Fafhrd and the Grey Mouser (1990) for Marvel. In 1992, he drew the comic book adaptation of the film Bram Stoker's Dracula for Topps Comics.
In 1993, Mike moved to Dark Horse comics and created Hellboy, a half-demon occult detective who may or may not be the Beast of the Apocalypse. While the first story line (Seed of Destruction, 1994) was co-written by John Byrne, Mike has continued writing the series himself. There are, at this moment, 13 Hellboy graphic novel collections (with more on the way), several spin-off titles (B.P.R.D., Lobster Johnson, Abe Sapien and Witchfinder), three anthologies of prose stories, several novels, two animated films and two live-action films staring Ron Perlman. Hellboy has earned numerous comic industry awards and is published in a great many countries.
Mike also created the award-winning comic book The Amazing Screw-on Head and has co-written two novels (Baltimore, or, the Steadfast Tin Soldier and the Vampire and Joe Golem and the Drowning City) with best-selling author Christopher Golden.
Mike worked (very briefly) with Francis Ford Coppola on his film Bram Stoker's Dracula (1992), was a production designer on the Disney film Atlantis: The Lost Empire (2001) and was visual consultant to director Guillermo del Toro on Blade II (2002), Hellboy (2004) and Hellboy II: The Golden Army (2008). He lives somewhere in Southern California with his wife, daughter, a lot of books and a cat.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 60 reviews
September 6, 2018
This won Best Single Issue at the Eisners this year – what a thin year it’s been for quality comics! Hellboy: Krampusnacht isn’t bad but it’s your standard Hellboy story: Big Red goes someplace spooky to punch a monster. He’s done it a hundred times before and he does it again here with no variation to the well-defined formula. What so impressed everyone??
Well, Adam Hughes’ art is outstanding for one. Krampus’ initial appearance is unsettling, creepy and wonderfully gruesome, and Hellboy looks terrific – full marks on the art. I would love to see Hughes draw more Hellboy books in the future.
And, though the story was fairly unimaginative and archetypical by Mike Mignola’s standards, I liked what he did with Krampus. For anyone not in the know, Krampus is basically the anti-Santa, punishing – or in this case killing! – kids at Christmas who’ve been naughty but Mignola writes him as a cursed, tragic figure, tired of doing what he does. And showing who he really was was also unexpected.
So it does have some merits but, really, an Eisner Award? That seems a bit much. Krampusnacht is your average Hellboy comic, neither deserving to be on the naughty or nice list, with some cool art and at best a middling story - not that special overall.
Well, Adam Hughes’ art is outstanding for one. Krampus’ initial appearance is unsettling, creepy and wonderfully gruesome, and Hellboy looks terrific – full marks on the art. I would love to see Hughes draw more Hellboy books in the future.
And, though the story was fairly unimaginative and archetypical by Mike Mignola’s standards, I liked what he did with Krampus. For anyone not in the know, Krampus is basically the anti-Santa, punishing – or in this case killing! – kids at Christmas who’ve been naughty but Mignola writes him as a cursed, tragic figure, tired of doing what he does. And showing who he really was was also unexpected.
So it does have some merits but, really, an Eisner Award? That seems a bit much. Krampusnacht is your average Hellboy comic, neither deserving to be on the naughty or nice list, with some cool art and at best a middling story - not that special overall.
December 28, 2017
Real cute. Oddly heart-warming. It feels weird to call a comic that deals with a child-murdering demon cute and heart-warming, but it really is.
Kill me, Krampus screams. Hellboy is like "say no more" and "working on it!" and "if you would let me!"
First there is the silence before the storm, the snow makes the sound travel less far.
Then there is a struggle, a big one. Drawn so well, you want to read it twice.
Then there is peace. Peace for the demon and peace for the children. Peace for Hellboy and his adopted family.
Christmas truly can be found anywhere and in anything.
Kill me, Krampus screams. Hellboy is like "say no more" and "working on it!" and "if you would let me!"
First there is the silence before the storm, the snow makes the sound travel less far.
Then there is a struggle, a big one. Drawn so well, you want to read it twice.
Then there is peace. Peace for the demon and peace for the children. Peace for Hellboy and his adopted family.
Christmas truly can be found anywhere and in anything.
December 30, 2017
Hellboy meets Krampus and kicks his ass. Nothing a long-time Hellboy reader haven't seen before, but it's a nice and fun holiday themed one-shot nonetheless. I particularly enjoyed Hellboy's holiday photos at the end of the issue, very sweet.
April 7, 2024
Hellboy fights the Krampus with art by Adam Hughes. It is really well done. The Krampus is really terrifying.
Read
November 21, 2018Amerika’da yaşayıp büyüyen bir kahraman için dünyaya geldiği Avrupa toprakları oldukça yabancıdır. Hatta kendisinin de bir yaratık olmasına karşın Hellboy Avrupa kültüründen olan Krampus’a inanmamaktadır. Elbette Krampus’unda aynı kendisi gibi dünya doğumlu bir yaratık olduğunu duyana kadar… Hellboy’un aksine Krampus buradaki yaşamdan bıkmış ve Cehennem’e geri dönmek istemektedir. Peki bu dileğini kahramanımızdan başka kim yerine getirebilir?
Bazılarımız için Mike Mignola ve Adam Hughes’un işbirliğiyle hazırlanan bir iş olması bile bu çizgi romanı koşarak almamız için yeterli. Ancak daha detaya inelim. Mike Mignola’nin hikâye anlatımı cehennemdeki bir lunaparka benziyor. Kahramanların bu dünya ile cehennem arası gidip gelmelerini diyaloglardan ve hikâye akışından anlayabiliyorsunuz. Aksiyonu boş bir şekilde kullanmayan sayılı kişilerden biridir Mignola desek yanlış olmaz. Bir de buna Adam Hughes’un çizgileri eşlik edince ortaya afiyetle çökülecek bir ziyafet çıkıyor. Hellboy ilk çıktığı günden beri renk paletlerini bonkörce kullanan bir çizgi roman olmadı. Hughes da Hellboy’un kökenine inerek buna sadık kalıyor. Ancak bu bir taklitten öte. Hughes tonlamalar ve panel geçişlerini o kadar iyi kullanmış ki yazıları okumak için durmak gerekmeseydi sayfadan sayfaya geçerken bir film izliyor hissine kapılabilirdiniz.
- Burak İpek
İncelemenin tamamı için: https://kayiprihtim.com/inceleme/hell...
Bazılarımız için Mike Mignola ve Adam Hughes’un işbirliğiyle hazırlanan bir iş olması bile bu çizgi romanı koşarak almamız için yeterli. Ancak daha detaya inelim. Mike Mignola’nin hikâye anlatımı cehennemdeki bir lunaparka benziyor. Kahramanların bu dünya ile cehennem arası gidip gelmelerini diyaloglardan ve hikâye akışından anlayabiliyorsunuz. Aksiyonu boş bir şekilde kullanmayan sayılı kişilerden biridir Mignola desek yanlış olmaz. Bir de buna Adam Hughes’un çizgileri eşlik edince ortaya afiyetle çökülecek bir ziyafet çıkıyor. Hellboy ilk çıktığı günden beri renk paletlerini bonkörce kullanan bir çizgi roman olmadı. Hughes da Hellboy’un kökenine inerek buna sadık kalıyor. Ancak bu bir taklitten öte. Hughes tonlamalar ve panel geçişlerini o kadar iyi kullanmış ki yazıları okumak için durmak gerekmeseydi sayfadan sayfaya geçerken bir film izliyor hissine kapılabilirdiniz.
- Burak İpek
İncelemenin tamamı için: https://kayiprihtim.com/inceleme/hell...
November 28, 2018
Styled more as an appetizer than a full course, this one-shot fulfills it’s teleological end, and certainly nothing more and definitely nothing less. Hellboy shows up to take care of yet another demon. Fisticuffs fly. And of course, everything is wrapped up just in time for the Yuletide season with a pretty pink bow to match.
Sip then swill.
Sip then swill.
December 21, 2017
A really great one shot. I don't have a lot to say about it besides that, but I wish that there was still a current-day Hellboy title.
December 22, 2023
Quick and fun, a good blend of holiday horror! Adam Hughes draws a fantastic Hellboy. This is definitely one of the better holiday comics out there.
October 26, 2020
Огляд для спільноти "Чорний Лев".
Попри очевидний реверанс у бік зимових свят, «Ніч Крампуса» від видавництва “Вовкулака” не є Зимовим чи Різдвяним спецвипуском, яких серед видань Геллбоя налічується аж чотири: перший вийшов ще у далекому 1997-му, решта – щорічно з 2016 по 2018-й. Відрізняється цей ван-шот і структурно – усі Зимові спецвипуски – це збірки з 2-3 коротеньких історій, часто – проміжних ланок між «номерними» історіями або «бонусним контентом», що розкриває ті чи інші події, або персонажів. Майк взагалі полюбляє таке: якщо читати лише основну сюжетну арку, ви можете запросто оминути увагою певні моменти та не усвідомити до кінця певні зв’язки між персонажами та їхні мотивації. Це, власне, тому, що вони були розкриті саме в таких дрібних, додаткових історіях,що взагалімогли друкуватися на останніх сторінках інших випусків, або окремим синглами. Знов-таки, якимось історіям пощастило – як-от «Кощію Безсмертному», який у 2018-му отримав «перезавантаження» і з коротких мальописів на 3-4 сторінки в кінці «номерних» видань, був розгорнутий у повноцінну арку на 6 випусків. Інші, наприклад, стилізована британська казка «Мрець» і взагалі стали наріжними каменями головної історії.
Цей досить заплутаний вступ натякає наскільки розгалуженим та сповненим подробиць є Міньйолаверс. Але, як вже згадувалося, велика відмінність «Ночі Крампуса» полягає в тому, що їй не притаманна така інтегрованість. Це цілком самостійна історія, епізод, який навмисне поставлений осторонь, що відсилає нас до найперших історій про хлопа з Пекла: до моїх улюблених «Вовків святого Августа», або до «Звіра Варґу», якого Майк зробив разом із Дунканом Фегредо. Сюжетно «Ніч Крампуса» - це класична готична історія про привидів, помсту та демона, яка цінна не суттю (старою й затертою), а виконанням.
Візуальний ряд від Адама Г’юза не тільки вдало наслідує характерні прийоми Майка, за якими, власне, ми і впізнаємо Геллбоя, але несе в собі ту чарівну атмосферу зимової казки братів Грімм, настільки ж магічної, наскільки й жахаючої, де, попри лаконічність знаходиться місце і жорстокому екшону, і дійсно кріповим моментам, і навіть скрімерам.
Г’юз – ветеран комікс-індустрії, перші видання якого (як і Міньйоли, до речі), побачили світ ще у далеких вісімдесятих. Його творчій доробок – це довгий шлях від класичного комікс-стилю до доволі цікавих робіт, які мають сильний відбиток школи академічної графіки. Він, звісно, не має такого виразного та унікального стилю як Майк, або любові до деталей, як у Дункана Фердего, якому випало завершити основну сюжетну арку Геллбоя. Але в «Крампуснахті» пан Адам спрацював добре. Поєднання контрастного малюнку та різких чорних тіней із з академічним малюнком перетворює деякі фрейми на справжні витвори мистецтва, від яких годі ока відірвати.
Стосовно сценарію вже згадані «Звір Варґу» та «Вовки св. Августа» («Мексиканський цикл» так само) дають доволі чітке уявлення щодо його стуктури. У основі тут фольклорний сюжет замішаний на певному регіональному колориті (цього разу – на німецькому), який композиційно перехрещений з відверто моторошними моментами, які додають дещо простуватій історії потрібної атмосфери.
Традиційно, пан Міньйола не соромиться щодо засобів, коли треба «напустити мороку». Діти – то взагалі доволі чутлива тема, і кожен горорист знає, що акцентувати на неї – то перевірений варіант. Але будь-який елемент жаху працює, лише коли читач в нього вірить. Створити довгу арку персонажа, яка змусить читача «прикипіти» до жертви, працюючи в межах 24 сторінок - задача не проста. Утім, буквально декількома кадрами Майк розповідає емоційну історію та впрокидає ланцюжок жертва-Геллбой-читач. Він майже завжди так робить, і у більшості випадків - це працює.
Оскільки основна лінійка вже давно закінчена, сподіватися, що «Крампуснахт» додасть до неї якихось визначних штрихів – марна справа.Та менше з тим декілька сторінок в кінці будуть приємним сюрпризом, і хоча й не стануть якимось одкровенням, але свою маленьку ностальгійну іскорку світові Геллбоя додадуть.
Загалом же «Ніч Крампуса» - це файна готична пригода, яка не вимагає ані глибокого розуміння всесвіту Геллбоя, ані є якимось бонусом, який буде зрозуміли лишень відданим поціновувачам. Так, можна до��ікнути автору через самокопіювання, що історія надто проста, прямолінійна та коротка, що в поєднанні ці два недоліки роблять комікс настільки передбачуваним, що ти знаєш не тільки, що чекає на тебе в кінці, але навіть на кожній наступній сторінці. Та менше з тим, майстерність виконання скоріш за все змусить ці недоліки відійти на задній план, а мала кількість українських видань зробить «Ніч Крампуса» першим подібним досвідом для чималої кількості наших читачів. І той досвід точно не розчарує.
Тож, якщо ви плануєте познайомитися з мальописами про Геллбоя, але важке колекційне видання від “Вовкулаки” виглядає для вас надто ризикованою інвестицією – сміливо беріть «Ніч Крампуса» - видавець спеціально для вас зробив цю сучасну “вхідну точку”, репрезентативний (хай і спрощений) зріз того, що вас чекає у великих виданнях. Хочете більш філососького та глибокого - зверніть увагу на “Мовчазне море”, жадаєте біографічних подробиць - вам до “Опівнічного цирку”, (ці двоє під однією обкладинкою вийдуть уже незабаром). А якщо прагнете атмосферного занурення у всесвіт - зимвоий спешл 2016 уже в наявності. “Вовкулака” намагається надати якомога більше способів прийти до всесвіту Геллбоя, та й “Мальопус” випустивши “Балтімора” також запрошує читача до Міньйолаверсу.
Якщо ж ви вже почали знайомство з українськими виданнями Геллбоя, але боїтеся спойлерів щодо основної лінійки – не переймайтеся, в “Ночі Крампуса” немає. Відокремленість історії в купі з якістю малюнка роблять її цілком самоцінною. І навіть якщо ви фанат зі стажем – беріть також, бо це гідний випск, який варто мати на поличці. Тим більш, що в такий спосіб ви творите ґрунт для подальших видань Геллбоя в Україні.
Попри очевидний реверанс у бік зимових свят, «Ніч Крампуса» від видавництва “Вовкулака” не є Зимовим чи Різдвяним спецвипуском, яких серед видань Геллбоя налічується аж чотири: перший вийшов ще у далекому 1997-му, решта – щорічно з 2016 по 2018-й. Відрізняється цей ван-шот і структурно – усі Зимові спецвипуски – це збірки з 2-3 коротеньких історій, часто – проміжних ланок між «номерними» історіями або «бонусним контентом», що розкриває ті чи інші події, або персонажів. Майк взагалі полюбляє таке: якщо читати лише основну сюжетну арку, ви можете запросто оминути увагою певні моменти та не усвідомити до кінця певні зв’язки між персонажами та їхні мотивації. Це, власне, тому, що вони були розкриті саме в таких дрібних, додаткових історіях,що взагалімогли друкуватися на останніх сторінках інших випусків, або окремим синглами. Знов-таки, якимось історіям пощастило – як-от «Кощію Безсмертному», який у 2018-му отримав «перезавантаження» і з коротких мальописів на 3-4 сторінки в кінці «номерних» видань, був розгорнутий у повноцінну арку на 6 випусків. Інші, наприклад, стилізована британська казка «Мрець» і взагалі стали наріжними каменями головної історії.
Цей досить заплутаний вступ натякає наскільки розгалуженим та сповненим подробиць є Міньйолаверс. Але, як вже згадувалося, велика відмінність «Ночі Крампуса» полягає в тому, що їй не притаманна така інтегрованість. Це цілком самостійна історія, епізод, який навмисне поставлений осторонь, що відсилає нас до найперших історій про хлопа з Пекла: до моїх улюблених «Вовків святого Августа», або до «Звіра Варґу», якого Майк зробив разом із Дунканом Фегредо. Сюжетно «Ніч Крампуса» - це класична готична історія про привидів, помсту та демона, яка цінна не суттю (старою й затертою), а виконанням.
Візуальний ряд від Адама Г’юза не тільки вдало наслідує характерні прийоми Майка, за якими, власне, ми і впізнаємо Геллбоя, але несе в собі ту чарівну атмосферу зимової казки братів Грімм, настільки ж магічної, наскільки й жахаючої, де, попри лаконічність знаходиться місце і жорстокому екшону, і дійсно кріповим моментам, і навіть скрімерам.
Г’юз – ветеран комікс-індустрії, перші видання якого (як і Міньйоли, до речі), побачили світ ще у далеких вісімдесятих. Його творчій доробок – це довгий шлях від класичного комікс-стилю до доволі цікавих робіт, які мають сильний відбиток школи академічної графіки. Він, звісно, не має такого виразного та унікального стилю як Майк, або любові до деталей, як у Дункана Фердего, якому випало завершити основну сюжетну арку Геллбоя. Але в «Крампуснахті» пан Адам спрацював добре. Поєднання контрастного малюнку та різких чорних тіней із з академічним малюнком перетворює деякі фрейми на справжні витвори мистецтва, від яких годі ока відірвати.
Стосовно сценарію вже згадані «Звір Варґу» та «Вовки св. Августа» («Мексиканський цикл» так само) дають доволі чітке уявлення щодо його стуктури. У основі тут фольклорний сюжет замішаний на певному регіональному колориті (цього разу – на німецькому), який композиційно перехрещений з відверто моторошними моментами, які додають дещо простуватій історії потрібної атмосфери.
Традиційно, пан Міньйола не соромиться щодо засобів, коли треба «напустити мороку». Діти – то взагалі доволі чутлива тема, і кожен горорист знає, що акцентувати на неї – то перевірений варіант. Але будь-який елемент жаху працює, лише коли читач в нього вірить. Створити довгу арку персонажа, яка змусить читача «прикипіти» до жертви, працюючи в межах 24 сторінок - задача не проста. Утім, буквально декількома кадрами Майк розповідає емоційну історію та впрокидає ланцюжок жертва-Геллбой-читач. Він майже завжди так робить, і у більшості випадків - це працює.
Оскільки основна лінійка вже давно закінчена, сподіватися, що «Крампуснахт» додасть до неї якихось визначних штрихів – марна справа.Та менше з тим декілька сторінок в кінці будуть приємним сюрпризом, і хоча й не стануть якимось одкровенням, але свою маленьку ностальгійну іскорку світові Геллбоя додадуть.
Загалом же «Ніч Крампуса» - це файна готична пригода, яка не вимагає ані глибокого розуміння всесвіту Геллбоя, ані є якимось бонусом, який буде зрозуміли лишень відданим поціновувачам. Так, можна до��ікнути автору через самокопіювання, що історія надто проста, прямолінійна та коротка, що в поєднанні ці два недоліки роблять комікс настільки передбачуваним, що ти знаєш не тільки, що чекає на тебе в кінці, але навіть на кожній наступній сторінці. Та менше з тим, майстерність виконання скоріш за все змусить ці недоліки відійти на задній план, а мала кількість українських видань зробить «Ніч Крампуса» першим подібним досвідом для чималої кількості наших читачів. І той досвід точно не розчарує.
Тож, якщо ви плануєте познайомитися з мальописами про Геллбоя, але важке колекційне видання від “Вовкулаки” виглядає для вас надто ризикованою інвестицією – сміливо беріть «Ніч Крампуса» - видавець спеціально для вас зробив цю сучасну “вхідну точку”, репрезентативний (хай і спрощений) зріз того, що вас чекає у великих виданнях. Хочете більш філососького та глибокого - зверніть увагу на “Мовчазне море”, жадаєте біографічних подробиць - вам до “Опівнічного цирку”, (ці двоє під однією обкладинкою вийдуть уже незабаром). А якщо прагнете атмосферного занурення у всесвіт - зимвоий спешл 2016 уже в наявності. “Вовкулака” намагається надати якомога більше способів прийти до всесвіту Геллбоя, та й “Мальопус” випустивши “Балтімора” також запрошує читача до Міньйолаверсу.
Якщо ж ви вже почали знайомство з українськими виданнями Геллбоя, але боїтеся спойлерів щодо основної лінійки – не переймайтеся, в “Ночі Крампуса” немає. Відокремленість історії в купі з якістю малюнка роблять її цілком самоцінною. І навіть якщо ви фанат зі стажем – беріть також, бо це гідний випск, який варто мати на поличці. Тим більш, що в такий спосіб ви творите ґрунт для подальших видань Геллбоя в Україні.
February 23, 2021
A classic Hellboy story (Hellboy+Monster=Boom!) that’d fare an average 3* if not for the gracious and beautiful art from Adam Hugues who again made regret he doesn’t draw comics more.
Hugues is not simply one of the best cover artist ever, he can draw comics too, and good ones at that. Sigh....
Hugues is not simply one of the best cover artist ever, he can draw comics too, and good ones at that. Sigh....
December 25, 2022
aaaaa YES.
spooky German vibes 😌
spooky German vibes 😌
May 10, 2021
A Christmas present that only Mike Mignola could give.
God Bless us, everyone.
God Bless us, everyone.
October 4, 2018
Hellboy kills Krampus. Standard Hellboy story, beautiful art, nice little details (Krampus morphing during the story, the kids, Hellboy’s Christmas memories). Looks like 2017 was a really bad year for comics if this was the best one-shot comic out there :( 3 stars only because I’m a fanboy.
January 3, 2018
Όχι τόσο καλό όσο τα παλιά, αλλά με κερδίζει η προσπάθεια
December 16, 2018
Está bien y ya está. Si esto a ganado el Esiner de este año a Mejor One Shot, imáginate cómo debieron ser el resto...
December 6, 2023
I’m a sucker of Hellboy and a Krampus ghost story on Dec 5 😈🎄
June 26, 2018
Menos de 40 paginas y...¿4 estrellas?, pero que puedo hacer, lo bueno, si corto, es doblemente bueno ( no recuerdo donde lo escuche) y acá Mignola se junta con el gran Adam Hughes y hacen una historia llenade sentimiento, magia, nostalgia y terror. Krampus es un enemigo que nos llena de miedo por muchas razones: Mata niños y tiene remordimiento, sabe que hay mucha sangre en sus manos y no quiere nada mas y por eso esta Hellboy , para dar fin a todo esto. El arte de Adam Hughes es soberbio y conociéndolo, debió demorarse mucho para las paginas que hizo tuvieran este nivel .Te da frió cuando ves a Hellboy caminar, sientes empatia por el anciano y te pasa al desprecio y asco en una viñeta. Gran trabajo de dos gigantes del comic que sacan una historia preciosa, impoluta y brillante.
March 10, 2018
Instant classic Hellboy
A tale as old as time. If you love Hellboy, you'll love this short tale of Krampus and his love of children.
A tale as old as time. If you love Hellboy, you'll love this short tale of Krampus and his love of children.
December 20, 2017
A good Christmas read
Krampusnacht is a revelation compared to the trite Hellboy holyday special of 2017. A brilliant take on the central European Christmas demon that was such a horror for my mother when she grew up. Great art and a funny twist to a dark story.
Krampusnacht is a revelation compared to the trite Hellboy holyday special of 2017. A brilliant take on the central European Christmas demon that was such a horror for my mother when she grew up. Great art and a funny twist to a dark story.
October 26, 2025
Мені подобаються подібні ван-шоти. І нагадало історію Геллбой і Горбун. Сподіваюсь її колись видадуть.
UPD: Так і залишилось, але на цей раз все якось занадто швидко відбулось, не встиг помітити як і закінчився комікс.
UPD: Так і залишилось, але на цей раз все якось занадто швидко відбулось, не встиг помітити як і закінчився комікс.
December 12, 2020
Art 10
Story 10
This story shows how a graphic novel should be. Simple core, a few words. Enough to capture hellboy's essence.
Story 10
This story shows how a graphic novel should be. Simple core, a few words. Enough to capture hellboy's essence.
January 14, 2024
Нова історія пригод Геллбоя розповідає про його зустріч із Крампусом, демоном-цапом і супротивником Санта Клауса.
Всі різдвяні випуски історій про Геллбоя це самостійні історії, тобто в принципі їх можна читати у відриві від основних серій. “Ніч Крампуса” — найкращий з цих зимових щорічників і це заслуга віртуозного малюнка Адама Г’юза та сценарію від Майка Міньйоли, котрий зміг в невеликому синґлі вмістити всі тропи легендарної серії.
В центрі сюжету — протистояння між двома демонами, в котрих багато спільного. Схоже на те, що Крампус, як і Геллбой, чужий на Землі, він вважає себе жителем Пандемоніуму — пекельного демонічного міста, заглянути в яке читач зможе прочитавши серію повністю написану й намальовану Майком — “Геллбой у Пеклі“.
Крампус не може більше жити на Землі, він хоче, вернутись на вимріяну, міфічну і скоріше за все нереальну батьківщину.
Кам’яна Червона Рука Погибелі — ось знаряддя, яке мало б принести йому смерть, але щось пішло не так.
Синява снігів, зеленуваті стіни Крампусового древнього житла, гнилі фосфоресцентні кістки сотень убитих дітей, а ще багряна шкіра Анунґ Ун Рами — малесенька вуглинка в замороженому лісовому мавзолеї.
Що відрізняє Геллбоя і Крампуса? Перший потрапив у чужорідний світ і зміг пристосуватись до нього, другий ненавидить світ довкола, а внаслідок цього й самого себе.
Але чи був Крампус справжнім демоном?
В розмові наприкінці, Тревор Брум говорить про відьомського козла шабашів, і про скандинавського різдвяного цапа Йоулупуккі. Отже, можливо, Крампус це далекий відголосок первісних звіроподібних божеств, не даремно, в тароїчній системі Алістера Кровлі на 15 аркані Диявол це не хто інший, як єгипетськмй Хнум, а також Мендес — втілення звіриного підсвідомого зла, не більше не менше фройдівське Ід.
Ще цікавіше читати “Крампуснахт” в контексті прочитаної основної серії, уважний читач згадає сюжетну арку з підводною Королевою і її двома дочками (“Дивні місця”), це створіння тримало у своєму підводному полоні душі загиблих моряків, Крампус в численних креденсах і шафах ховає дитячі черепи.
Образи в історіях ідентичні — звільнення світляних душ-птахів, у морі вони стають мартинами, в засніженому лісі — голубами.
Одже, Геллбой спускається в оселю зла, щоб звільнити ув’язнені душі.
Нічого не нагадує?
Дядько Майк хитро сміється в бороду.
Окремо варто сказати про додаткові матеріали наприкінці: фотографії різдвяних спогадів різних років. Маленький Пеклик та іграшка-інструмент його улюбленого Лобстера Джонсона (їм ще судилось зустрітися у ше��евральному “Червякові Завойовнику“). Раптово п’яний Ейб і єдине фото з Геллбоєм та Еліс напередодні апокаліпсису. Можна знайти багато рушниць, котрі незабаром вистрілять. Не обійшлось без фірмового чорного гумору від Великого Червоного.
А суперовий скетчбук буде корисним і фанатам і художникам.
Ось такий він, найліпший щорічник Геллбоя: чудовий як окремий твір, ще кращий, як складова епопеї Геллбойверсуму.
Всі різдвяні випуски історій про Геллбоя це самостійні історії, тобто в принципі їх можна читати у відриві від основних серій. “Ніч Крампуса” — найкращий з цих зимових щорічників і це заслуга віртуозного малюнка Адама Г’юза та сценарію від Майка Міньйоли, котрий зміг в невеликому синґлі вмістити всі тропи легендарної серії.
В центрі сюжету — протистояння між двома демонами, в котрих багато спільного. Схоже на те, що Крампус, як і Геллбой, чужий на Землі, він вважає себе жителем Пандемоніуму — пекельного демонічного міста, заглянути в яке читач зможе прочитавши серію повністю написану й намальовану Майком — “Геллбой у Пеклі“.
Крампус не може більше жити на Землі, він хоче, вернутись на вимріяну, міфічну і скоріше за все нереальну батьківщину.
Кам’яна Червона Рука Погибелі — ось знаряддя, яке мало б принести йому смерть, але щось пішло не так.
Синява снігів, зеленуваті стіни Крампусового древнього житла, гнилі фосфоресцентні кістки сотень убитих дітей, а ще багряна шкіра Анунґ Ун Рами — малесенька вуглинка в замороженому лісовому мавзолеї.
Що відрізняє Геллбоя і Крампуса? Перший потрапив у чужорідний світ і зміг пристосуватись до нього, другий ненавидить світ довкола, а внаслідок цього й самого себе.
Але чи був Крампус справжнім демоном?
В розмові наприкінці, Тревор Брум говорить про відьомського козла шабашів, і про скандинавського різдвяного цапа Йоулупуккі. Отже, можливо, Крампус це далекий відголосок первісних звіроподібних божеств, не даремно, в тароїчній системі Алістера Кровлі на 15 аркані Диявол це не хто інший, як єгипетськмй Хнум, а також Мендес — втілення звіриного підсвідомого зла, не більше не менше фройдівське Ід.
Ще цікавіше читати “Крампуснахт” в контексті прочитаної основної серії, уважний читач згадає сюжетну арку з підводною Королевою і її двома дочками (“Дивні місця”), це створіння тримало у своєму підводному полоні душі загиблих моряків, Крампус в численних креденсах і шафах ховає дитячі черепи.
Образи в історіях ідентичні — звільнення світляних душ-птахів, у морі вони стають мартинами, в засніженому лісі — голубами.
Одже, Геллбой спускається в оселю зла, щоб звільнити ув’язнені душі.
Нічого не нагадує?
Дядько Майк хитро сміється в бороду.
Окремо варто сказати про додаткові матеріали наприкінці: фотографії різдвяних спогадів різних років. Маленький Пеклик та іграшка-інструмент його улюбленого Лобстера Джонсона (їм ще судилось зустрітися у ше��евральному “Червякові Завойовнику“). Раптово п’яний Ейб і єдине фото з Геллбоєм та Еліс напередодні апокаліпсису. Можна знайти багато рушниць, котрі незабаром вистрілять. Не обійшлось без фірмового чорного гумору від Великого Червоного.
А суперовий скетчбук буде корисним і фанатам і художникам.
Ось такий він, найліпший щорічник Геллбоя: чудовий як окремий твір, ще кращий, як складова епопеї Геллбойверсуму.
June 27, 2025
Hellboy is on another investigation. He must discover the truth behind a creepy old man who happens to be a apparently a sorcerer who claims to be a demon and who did a great mess in a church.
The old creepy man invite him in his manor and confess everything. Claiming to be the cause behind all of this and actually a demon eater of children since centuries, Krampus himself.
Hellboy does not believe him at first, until Krampus prove it in a very creepy and dark manner.(By using the skull of one of his victims, which give Hellboy a direct vision of the event)
Turn out Krampus is actually very suicidal or more accurately home-sick and unlike most demons in this universe want to return to hell. He claims to have been forced here and never wanted his role and life on earth in the first place. His plan is to have Hellboy a felllow high demon to kill him.
Turns out Krampus isn't very smart in how to proceed his idea because he totally beat the shit out of Hellboy while screaming his "suicide" desire. Hellboy eventually get put to sleep in the fight and meet the victims of Krampus in an extremely creepy scene . The talking skeletons-children give him a magical knife which allows him to kill Krampus and free them all.
Krampus does not get his desired return to home (apparently) and the ghosts are free.
Hellboy as always leave the situation very nonchalantly and goes on to the next case. This is just a busy day (albeit difficult) of the month for him.
The old creepy man invite him in his manor and confess everything. Claiming to be the cause behind all of this and actually a demon eater of children since centuries, Krampus himself.
Hellboy does not believe him at first, until Krampus prove it in a very creepy and dark manner.(By using the skull of one of his victims, which give Hellboy a direct vision of the event)
Turn out Krampus is actually very suicidal or more accurately home-sick and unlike most demons in this universe want to return to hell. He claims to have been forced here and never wanted his role and life on earth in the first place. His plan is to have Hellboy a felllow high demon to kill him.
Turns out Krampus isn't very smart in how to proceed his idea because he totally beat the shit out of Hellboy while screaming his "suicide" desire. Hellboy eventually get put to sleep in the fight and meet the victims of Krampus in an extremely creepy scene . The talking skeletons-children give him a magical knife which allows him to kill Krampus and free them all.
Krampus does not get his desired return to home (apparently) and the ghosts are free.
Hellboy as always leave the situation very nonchalantly and goes on to the next case. This is just a busy day (albeit difficult) of the month for him.
February 4, 2024
Krampus Night and Hellboy comes calling
Honestly there is not a lot to mention about this book without offering some spoiler or another because it is pretty much spelled out plot wise from beginning to end. As a single issue it is not bad but it didn't quite feel like Hellboy per say though in the end good is done and we even get a glimpse of Christmas in the Hellboy household as they discuss the aftermath. I did enjoy the gallery after the story concluded including sketches and miscellaneous Christmas themed imagery as well as the typical art style of the series but this quick read didn't impress me much even when compared to other comics that have been split into multiple stories.
Honestly there is not a lot to mention about this book without offering some spoiler or another because it is pretty much spelled out plot wise from beginning to end. As a single issue it is not bad but it didn't quite feel like Hellboy per say though in the end good is done and we even get a glimpse of Christmas in the Hellboy household as they discuss the aftermath. I did enjoy the gallery after the story concluded including sketches and miscellaneous Christmas themed imagery as well as the typical art style of the series but this quick read didn't impress me much even when compared to other comics that have been split into multiple stories.
November 14, 2019
El estilo único de Mike Mignola y Adam Hughes le dan vida a esta historia que se puede resumir en "Hellboy le da de hostias a Krampus". El único añadido que hace esto algo más que un cómic de monstruo contra monstruo es el misterio sobre la verdadera identidad de Krampus, que nos tienen que explicar al final, y la ambientación navideña.
Puede que le esté pidiendo demasiado a un one shoot, pero me gustaría que la historia no se centrara tanto en la pelea, quizás un anális de la historia y mitología de la criatura, para encontrar un modo de vencerlo que no consistiera simplemente en un una cuchillada certera.
Puede que le esté pidiendo demasiado a un one shoot, pero me gustaría que la historia no se centrara tanto en la pelea, quizás un anális de la historia y mitología de la criatura, para encontrar un modo de vencerlo que no consistiera simplemente en un una cuchillada certera.
May 24, 2022
Тепер і Скандинавія
Нарешті Vovkulaka видала щось нове про Геллбоя, ще й доволі швидко. Загалом до історії важко причепитися, адже це пречудовий різдвяний сингл з цікавим сюжетом, що допоможе приємно провести декілька хвилинок і позахоплюватися майстерністю художника.
З нетерпінням чекаю на нові комікси про чудовисько з пекла українською!
Нарешті Vovkulaka видала щось нове про Геллбоя, ще й доволі швидко. Загалом до історії важко причепитися, адже це пречудовий різдвяний сингл з цікавим сюжетом, що допоможе приємно провести декілька хвилинок і позахоплюватися майстерністю художника.
З нетерпінням чекаю на нові комікси про чудовисько з пекла українською!
December 30, 2023
Звичайна різдвяна історія про Геллбоя, в якій він віддухопелює чергового монстра. Поставив би трійку, але і у монстра цікавий бекграунд, і намальовано все шикарно. А ще в додаткових матеріалах типу святкові світлини за різні роки… І від них в очі попадає цибулевий сік… Ні, це дощ… Це не я плачу, це ти!
January 23, 2024
Очікувала з аннотації трошки більшого, бо якщо «видатний слідий», то мають бути і якісь слідчі дії? А історія виглядає ніби як вирваною серединою — без вступу і пояснень, нащо то все було.
Але мальовка гарна, залишити в колекції варто хоча б лише заради скетчбуку в кінці — штрихи Адама Ґ'юза то є щось.
Але мальовка гарна, залишити в колекції варто хоча б лише заради скетчбуку в кінці — штрихи Адама Ґ'юза то є щось.
April 26, 2021
Кращій спецвипуск з тих, що випустили українською. Нарешті тут є більш-менш розгорнута історія і вона тут лише одна. Малюнок дуже приємний, напевно самий деталізований з усіх спеців українською. Раджу
September 16, 2021
Una historia corta, pero muy chula, sobre Krampus y su encuentro con Hellboy. La historia es un pedacito de la cultura alemana contado al estilo de Mike Mignola.
Los añadidos al final de la historia se suman al tono navideño dando un buen cierre a este cómic en grapa.
Los añadidos al final de la historia se suman al tono navideño dando un buen cierre a este cómic en grapa.
Displaying 1 - 30 of 60 reviews