«Страшні історії від українських письменників» — книжка, яка звертається до української містики XIX-XX століть. Це збірка захопливих та неймовірних оповідань, сповнених духом та колоритом народної культури.
До видання увійшли твори, рекомендовані МОНУ, і ті, які нещодавно були мало відомі широкому загалу: «Закоханий чорт» Олекси Стороженка «Ведмідь» Марко Вовчок «Мужицький ангел» Степана Васильченка «Дівчина-чайка» та «Морське серце» Дніпрової Чайки «Втоплениця» Хоми Купрієнка «От тобі й скарб» Григорія Квітки-Основ'яненка
Такі твори стають способом досліджувати таємні страхи, зустрічаючись з ними віч-на-віч, але їх читання може стати й просто захопливим дозвіллям
Український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови. Найвидатніші твори: "Конотопська відьма", "Маруся", "Сватання на Гончарівці", "Сердешна Оксана", "Ганнуся" та інші.
"Дід був такий завзятий, що як піде на спор, то хоч чого й не знає, то скаже — знаю, а часом і своє вигадує і так до ладу приткне, що зіб’є з пантелику й знающого." Цю збірку читає моя донечка, їй подобається, тому я теж зацікавилась. Перш за все відмічу, що назва збірки вводить в оману, так як представлені історії зовсім не страшні, але ж які вони чудові! Збірка включає п'ять оповідань і дві повісті, які мало відомі широкому загалу. Серед авторів Марко Вовчок, Григорій Квітка-Основ'яненко, Олекса Стороженко, Степан Васильченко, Дніпрова Чайка і Хома Купрієнко. І хоч історії не страшні, але цікаві і наповнені українським колоритом. Тут нам зустрінуться потойбічні істоти: чорти, відьми і втоплениці. Деякі оповідання зовсім невеличкі за обсягом, але дуже гарно написані. Загалом твори були досить кумедні, а ось два оповідання виявились доволі сумними, але вони були найменші за обсягом. Отже найбільше мені сподобались дві повісті, це "Закоханий чорт" Олекса Стороженко, окрім цікавого сюжету, ця повість полонила мене красою написання, дуже поетично автор описує ліс, природу: "Куди не глянь — усе тебе чарує, привітає, усе тобі всміхається. Здається, сама рідна наша Україна вийшла тобі назустріч: то спогляне на тебе гарячим сонцем, то притулиться пахучим холодком із темного лісу, то промовить піснею, то озветься соловейком, жайворонком, то неначе грається з тобою: затурчить у вухо горлицею, залоскоче тихесеньким вітерцем. Так тобі весело, так легенько, мов у раю!.. Душа мліє, серце труситься, токотить, буцім що до тебе промовляє; не розбереш, що воно розказує, а слухаєш — не наслухаєшся, як не наслухається мати своєї дитини, бо та мова солодша для неї од медової речі найрозумнішої людини." Друга повість це "От тобі і скарб" Григорій Квітка-Основ'яненко Цей твір мені сподобався не основною лінією, а розповідю про приготування до Великодня! Це було кумедно і життєво. Чи можу я рекомендувати цю збірку? Звісно, вона чудова, але зовсім не страшна!
Вирішив перечитати книгу, яку купив у 2018 році. Зовсім випадково збіглося з челенджем Вівату на RORK (який виявився лише для книжок, виданих 2024, ой). Досить цікаві короткі історії, які важко назвати страшними, радше легендарно-містичні. Першу та останню (Закоханий чорт та От тобі і скарб) було включено у прочитану перед тим Фіолетову тінь, тому спогади були досить свіжі. Також ці дві історії були найцікавіші та найдовші з усієї збірки. Інші по-своєму цікаві та гарно розкривають вірування, легенди та небезпеки, з якими зустрічалися наші предки, але зачепила по-справжньому лише Втоплениця. Можливо колись потрібне буде розширене видання цієї збірки.
Цікава збірка оповідань українських класиків, яку для підсилення колориту та читацьких вражень варто читати саме в жовтні.
"Наша чудова українська врода, нагріта гарячим полуденним сонцем, навіва на думи насіння поезії та чар. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши у серце й думку, зріє словесним колосом і складається у народні оповідання й легенди". Олекса Стороженко
Назва цієї збірки дещо вводить в оману: ці історії не є страшними. Містичними, фантастичними, магічними - так, але особливого жаху в них не знайшлося. Хоча загалом історії про потопельниць, відьом і чортів від українських класиків доволі симпатичні. Найбільше сподобалися казки від Дніпрової Чайки.