До царини наукових інтересів норвезького вченого Трюльса Вюллера належать: фізична, філософська, екзистенціальна, соціальна та історична дійсність часу, і в своїй книжці він якомога різнобічніше висвітлює питання: «що таке час?» Але відверто попереджає: не варто чекати на нього однозначної, ба навіть чіткої відповіді. Час керує нашим життям. Усе на світі відбувається в часі – від минулого через теперішнє й у майбутнє. Але що таке час? Без зайвої полемізації та з великою відданістю предметові автор малює збалансовану картину теперішнього стану розуміння проблеми у світлі як філософії, так і фізики, антропології, історії, літератури та релігії та ілюструє свої роздуми ситуаціями з повсякденного життя. Книжка написана простою, але яскравою мовою, тож здатна зацікавити кожного, хто звик замислюватися над різними проявами нашого буття.
“…час - це людський горизонт минулого і майбутнього можливих теперішніх речей. Такий кут зору дає просте пояснення тому, над чим роздумували багато філософів часу: ми не можемо рухатися в часі таким самим чином, як рухаємося у просторі. Час просто цокає і йде, підсмикуючи нас за собою, хочемо ми цього чи ні. Цю надсилу можна сприймати як вираження нездатності контролювати обʼєктивний процес. Тоді ріка часу уявляється нестримним потоком, з якого людині не вибратися, якщо вона там опинилася. У такому випадку наша здатність рухатись у просторі свідчить про те, що простір певним чином субʼєктивніший за час. Простір принаймні не має над нами такої влади, як час. Але мені хочеться вірити, що протилежний погляд теж правдоподібний: якщо ми не можемо рухатися в часі, то це тому, що від часу, як і від долі, не втечеш, бо ми самі і є часом. Час - не річка, а ми самі; щось подібне каже й аргентинський автор Хорхе Луїс Борхес (1899-1986): “Ми зіткані з субстанції часу. Час - ріка, що відносить мене, але я сам є рікою. Час - тигр, що пожирає мене, але я сам є тигром. Час - вогонь, що спопеляє мене, але я сам є вогнем. Світ, на жаль, залишається дійсністю, а я, на жаль, Борхесом"
На украинском книга вышла в Издательстве Анетты Антоненко под названием «Що таке час?». Поможет разобраться с основными идеалистическими и материалистическими концепциями времени, не упустив имена св. Августина, Бергсона, Гуссерля, Хайдеггера, Рикера, Ньютона, Эйнштейна и нескольких других мыслителей.
Це виявилась хороша розумна для мене книжка, місцями складна.
Погоджуюсь, що час має фізичну, філософську, екзистенціальну, соціальну та історичну дійсності. На кожній із них автор зупиняється у окремій главі.
Сподобалось міркувати про виникнення годинника та дочасові цивілізації (які живуть без часу). Якщо прийняти твердження часового ідеалізму - переконання, що час не існує без свідомості, то виходить, що час вигадали самі люди, щоб координувати свою діяльність, орієнтуватись в життєвому просторі, в світі.
"Ми можемо бачити, чути, відчувати запах і смак, торкатися речей, але в нас нема окремого органу чуття для відчування часу" - це цікава думка, але все-таки якось ми його відчуваємо суб'єктивно. Мабуть відповідь слід шукати в інших книгах.
Важливий сенс для мене мали також наступні цитати: "Жити зараз у світлі майбутнього означає жити у світлі смерті, яка є частиною життя. Така свідомість майбутнього є усвідомленням власної смертності, що виявляється в настрої тривоги. Не йдеться передусім про свідомість того, шо ми живі зараз, не будемо жити в пізнішому моменті теперішнього. Це радше свідомість існування меж для людського; малого спалаху, що його ми разом із ек-статичним часом створюємо серед вічної темряви космосу"
"За загальною практикою, особа долає регулярні проміжки житейської послідовності подій у житті природи і людському житті, через що здобуває прямий, позачасовий контакт із божественими силами. Тож святий і мирський час відрізняються"
"Час настільки мінливий, шо можна засумніватися в його існуванні. Але цього не відбувається через таке явище як зміна. Бо хіба може існувати зміна за відсутності часу."
Цікавими були також відомості про еталони часу: "Рік прийнято визначати рухом Землі орбітою навколо Сонця, і одна секунда визначається як певна кількість коливань в атомі цезію".
Тема часу розкрита добре, з різних ракурсів і тому книга підійде всім кому вона цікава. Наприкінці є перелік додаткової літератури, для тих, хто бажає заглибитись у цю тему.
Реферат на тему часу. Виконавець - філософ сучасності. Матеріал - роботи філософів та науковців минулого. Було трошки забагато високої матерії, хоч я і люблю філософію