What do you think?
Rate this book
Доктор Качіоні
Сенсаційна повість Галини Журби - "Доктор Качіоні", що була видана у 1943 році в Кракові мала велику популярність. Це історія трагічного кохання, переплетена інтригами, зрадами і плітками, тримає читача в напрузі від першої до останньої сторінки. А в самому кінці на читача підстерігає несподіваний фінал. Цей мелодраматичний бестселер часу війни читається, наче сучасний.
- GenresUkrainian Literature
248 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
7 people are currently reading
123 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 27 of 27 reviews
September 23, 2025
Цю книжку колись знайшла геть випадково і, прочитавши кілька абзаців, одразу закохалася.
Це "Доктор Качіоні" Галини Журби, яку видало львівське Видавництво "Апріорі". Книга була написана в 1943 році і тоді стала сенсацією і мала скандальну репутацію. Звісно, у 2019 році її фінал уже шоком не назвеш, але він все одно мене здивував.
Отже, ця книга про незвичну пару, зрілого поважного доктора Качіоні і юну Женечку, яка чомусь стала його дружиною на подив оточуючих. Оповідання веде студент, який одночасно поважає доктора і трохи закоханий в Женечку. Дія відбувається у невеликому місті на заході України десь у 1913-1915 роках (у місті невловимо вгадується Львів, але воно описується як маленьке, тож припустімо, що це Жовква).
За що я так полюбила цю книгу?
- божественна витончена українська мова, аристократична і барвиста, з отим самим правописом, який багато хто не любить, а я обожнюю. Піддашшя, геніяльний, карунки, фльота - "вот ето всьо" (с)
- багато цікавих персонажів, сплетіння їхніх історій
- чудові описи локацій, починаючи від готичного цвинтаря і до бенкету у вищому світі із дзвоном бокалів, шурхотом суконь, мазурками і скрипальським квартетом
- відчуття невідворотності трагедії, атмосфера напруження, очікування війни, поступова зміна характерів і суспільства
- русофобія :)
#AVрецензія
Це "Доктор Качіоні" Галини Журби, яку видало львівське Видавництво "Апріорі". Книга була написана в 1943 році і тоді стала сенсацією і мала скандальну репутацію. Звісно, у 2019 році її фінал уже шоком не назвеш, але він все одно мене здивував.
Отже, ця книга про незвичну пару, зрілого поважного доктора Качіоні і юну Женечку, яка чомусь стала його дружиною на подив оточуючих. Оповідання веде студент, який одночасно поважає доктора і трохи закоханий в Женечку. Дія відбувається у невеликому місті на заході України десь у 1913-1915 роках (у місті невловимо вгадується Львів, але воно описується як маленьке, тож припустімо, що це Жовква).
За що я так полюбила цю книгу?
- божественна витончена українська мова, аристократична і барвиста, з отим самим правописом, який багато хто не любить, а я обожнюю. Піддашшя, геніяльний, карунки, фльота - "вот ето всьо" (с)
- багато цікавих персонажів, сплетіння їхніх історій
- чудові описи локацій, починаючи від готичного цвинтаря і до бенкету у вищому світі із дзвоном бокалів, шурхотом суконь, мазурками і скрипальським квартетом
- відчуття невідворотності трагедії, атмосфера напруження, очікування війни, поступова зміна характерів і суспільства
- русофобія :)
#AVрецензія
November 23, 2025
Під обкладинкою «Доктора Качіоні» — 5 любовних оповідань і одна мелодрама. Про те, що це саме мелодрама у передмові пише літературознавиця Софія Філоненко: «У «Докторі Качіоні» є всі складники, що їх вимагає жанр: пристрасть, інтрига, зрада, помста, жорстокість, серпанок меланхолії і подеколи спліновий настрій. Є любовні листи і записки, таємні побачення й гучний скандал під час великосвітського балу».
Мені в цьому тексті сподобалося все, зокрема, настрій. Ти проживаєш любовну історію на тлі війни, у вишуканому товаристві, у колі людей зі смаком і добрими манерами, які живуть і насолоджуються, а у повітрі — стан загроженості. Мені подобаються тексти, де говорять про цікаві речі й смачно їдять. І круто, коли це можливо не лише на Галичині чи у великих містах, але й у Рівному 1914-го року.
Кілька улюблених цитат:
«Чи не спадало вам ніколи на думку, що цвинтарі — це, властиво, ніщо інше, тільки замкнені життєписи людей з усіма їх радощами, скор-ботами, поривами і жагою? Що все це — мов книги, зложені тут у недоступний архів. Так, архів — і тільки.
Тому великі старі книгозбірні нагадують мені усе цвинтарі, і навпаки — ходжу по кладовищах, як по старих архівах».
«Все місто зразу виповнилося нею. Вона плавала, їздила ровером, верхи, грала в теніс, танцювала, співала, бувала у всіх товариствах. Усі імпрези, бали, лотереї, аматорські гуртки обертались кругом неї».
«Там збиралася звичайно сметанка міста».
«Ми обидва мали однакову звичку: коли щось муляє — читати. Спершу не йде, потім втягаєшся, починаєш жити чужим, своє віддаляється».
«Загальні міркування, що війна триватиме кілька місяців, не виправдовувалися. Війна затягалася».
«— Справді. Я міг би так їхати з вами без кінця і краю, —
промовив я щиро.
— Доки б нас понесли коні, — глянула мені лукаво в обличчя. Нараз відкинула голову і затяла коні. - Ах, коли б так справді летіти, не відчуваючи нічого більше, крім скаженого гону! Правда, яка розкіш?! Летіти насліпо, на зламання шиї, не бачити нічого, нічого не знати, як вода, як вихор, летіти в прірву, — сказала з якоюсь мрійною жагою.
Я глянув в її очі. Горіли, мов два смарагди, золотавим полумʼям. Таївся у них радісний неспокій, жага і несвідома глибоченна туга».
«— Говорити легше, — засміявся стиха. — Писання — це задовга, занудна процедура. На це треба багато часу і... — махнув рукою, — спокою, обставин. А втім, це оповідається тільки раз у житті. Ніколи вдруге я не зумів би розповісти цього».
«Тримав у руці склянку з мазаграном і час до часу смакував його через очеретину».
«Чи не пробували ви ніколи писати? Підозріваю, що ховаєте десь у собі письменницький хист. Це добре. Плекайте його. Письменство, як усяке мистецтво, — єдина вартна річ, що не зрадить вас ніколи. А втім, життя — це також письменство».
«Двох речей на світі неможливо заховати: коли жінка вагітна і коли валиться держава».
Мені в цьому тексті сподобалося все, зокрема, настрій. Ти проживаєш любовну історію на тлі війни, у вишуканому товаристві, у колі людей зі смаком і добрими манерами, які живуть і насолоджуються, а у повітрі — стан загроженості. Мені подобаються тексти, де говорять про цікаві речі й смачно їдять. І круто, коли це можливо не лише на Галичині чи у великих містах, але й у Рівному 1914-го року.
Кілька улюблених цитат:
«Чи не спадало вам ніколи на думку, що цвинтарі — це, властиво, ніщо інше, тільки замкнені життєписи людей з усіма їх радощами, скор-ботами, поривами і жагою? Що все це — мов книги, зложені тут у недоступний архів. Так, архів — і тільки.
Тому великі старі книгозбірні нагадують мені усе цвинтарі, і навпаки — ходжу по кладовищах, як по старих архівах».
«Все місто зразу виповнилося нею. Вона плавала, їздила ровером, верхи, грала в теніс, танцювала, співала, бувала у всіх товариствах. Усі імпрези, бали, лотереї, аматорські гуртки обертались кругом неї».
«Там збиралася звичайно сметанка міста».
«Ми обидва мали однакову звичку: коли щось муляє — читати. Спершу не йде, потім втягаєшся, починаєш жити чужим, своє віддаляється».
«Загальні міркування, що війна триватиме кілька місяців, не виправдовувалися. Війна затягалася».
«— Справді. Я міг би так їхати з вами без кінця і краю, —
промовив я щиро.
— Доки б нас понесли коні, — глянула мені лукаво в обличчя. Нараз відкинула голову і затяла коні. - Ах, коли б так справді летіти, не відчуваючи нічого більше, крім скаженого гону! Правда, яка розкіш?! Летіти насліпо, на зламання шиї, не бачити нічого, нічого не знати, як вода, як вихор, летіти в прірву, — сказала з якоюсь мрійною жагою.
Я глянув в її очі. Горіли, мов два смарагди, золотавим полумʼям. Таївся у них радісний неспокій, жага і несвідома глибоченна туга».
«— Говорити легше, — засміявся стиха. — Писання — це задовга, занудна процедура. На це треба багато часу і... — махнув рукою, — спокою, обставин. А втім, це оповідається тільки раз у житті. Ніколи вдруге я не зумів би розповісти цього».
«Тримав у руці склянку з мазаграном і час до часу смакував його через очеретину».
«Чи не пробували ви ніколи писати? Підозріваю, що ховаєте десь у собі письменницький хист. Це добре. Плекайте його. Письменство, як усяке мистецтво, — єдина вартна річ, що не зрадить вас ніколи. А втім, життя — це також письменство».
«Двох речей на світі неможливо заховати: коли жінка вагітна і коли валиться держава».
November 29, 2025
Той випадок, коли взагалі нічого не очікуєш від книги (ба навіть трохи налякана анотацією і передмовою) — а натомість отримуєш галерею непересічних персонажів на тлі Першої світової війни у провінційному містечку.
Приємне виховане товариство, бали, імпрези, зустрічі, молоді люди на початках свого дорослого життя, "ненадійний оповідач", абсолютно неочікуваний твіст в фіналі — і повністю відрізана категорія морального вибору. Авторка це лишає на читача.
Страшенно раджу, під горня какао довгим осіннім вечором.
Приємне виховане товариство, бали, імпрези, зустрічі, молоді люди на початках свого дорослого життя, "ненадійний оповідач", абсолютно неочікуваний твіст в фіналі — і повністю відрізана категорія морального вибору. Авторка це лишає на читача.
Страшенно раджу, під горня какао довгим осіннім вечором.
September 12, 2025
«Двох речей на світі неможливо заховати: коли жінка вагітна і коли валиться держава».
Галина Журба - моє відкриття цього року в розділі українських письменниць, сподобалось
Галина Журба - моє відкриття цього року в розділі українських письменниць, сподобалось
November 30, 2025
Я завжди надзвичайно тішуся, коли випадково відкриваю для себе маловідомі імена класичної української літератури, і власне одним із цих імен і стала для мене Галина Журба. До виходу в світ збірки "Доктор Качіоні" від віват класики, я абсолютно нічого не знав про цю авторку, та й навіть після того, коли я побачив цю книжку та прочитав анотацію, я сумнівався взагалі, варто читати чи ні. І лише по прочитанні, після того, коли ми обрали книжку на клуб, я можу сказати, що я в цілковитому захваті! Дарма я сумнівався, це було справді неочікуванно гарно.
Збірка включає в себе декілька оповідань і власне роман "Доктор Качіоні". Оповідання переважно похмурі, депресивні та песимістичні, і відрізняються лише різним ступенем песимізму, а от основний твір - то ж зовсім інша справа, справжня мелодрама, як вказано в багатьох відгуках. Це яскравий, вишуканий, майже кінематографічний текст про кохання, зраду, дружбу, про вибір між дружбою та коханням тощо. В ньому присутні дві чи навіть три сюжетні лінії, перша власне і пов'язана із доктором Арсеном Качіоні, поважною та порядною людиною 50-ти років, який несподівано одружується на Жені, дуже юній дівчині 18-ти чи 19-ти років, і ця от вікова різниця і спричиняє певні трагічні події.
Інша сюжетна лінія пов'язана із самим оповідачем, Антоном, який згадує свою молодість та вплітає в оповідь про доктора Качоні свою власну історію - про друзів, про свою закоханість, і от вона, чесно кажучи, не менш цікава, ніж основна. Тут по суті теж можна казати про трагічні стосунки, звісно, не такі трагічні, як у доктора та Жені, а скоріше як ті, що виникають через різність поглядів.
Ну і третя сюжетна лінія - скоріше про дружбу та про події, які траплялися із п'ятьма молодими хлопцями, серед яких був і Антін - як вони проводили час, як та про що вони спілкувались, спорили тощо. Все відбувається на тлі передвоєнної та воєнної атмосфери в неназваному містечку, яке ототожнюється із Рівним. Неймовірно цікаві описи побутових дрібниць, типу одягу, вулиць, ресторанів, і ми навіть узнаємо, що вони теж пили кавові коктейлі із соломинкою (в тексті - "очеретинкою"). Плюс неймовірно гарна мова, із рясно розкиданими по тексту маловживаними словами, розібратися в яких допомагає словничок наприкінці книги (наприклад, "живчик" - це пульс, отак несподівано та красиво).
Гарні враження, вищий бал, рекомендації до прочитання.
Збірка включає в себе декілька оповідань і власне роман "Доктор Качіоні". Оповідання переважно похмурі, депресивні та песимістичні, і відрізняються лише різним ступенем песимізму, а от основний твір - то ж зовсім інша справа, справжня мелодрама, як вказано в багатьох відгуках. Це яскравий, вишуканий, майже кінематографічний текст про кохання, зраду, дружбу, про вибір між дружбою та коханням тощо. В ньому присутні дві чи навіть три сюжетні лінії, перша власне і пов'язана із доктором Арсеном Качіоні, поважною та порядною людиною 50-ти років, який несподівано одружується на Жені, дуже юній дівчині 18-ти чи 19-ти років, і ця от вікова різниця і спричиняє певні трагічні події.
Інша сюжетна лінія пов'язана із самим оповідачем, Антоном, який згадує свою молодість та вплітає в оповідь про доктора Качоні свою власну історію - про друзів, про свою закоханість, і от вона, чесно кажучи, не менш цікава, ніж основна. Тут по суті теж можна казати про трагічні стосунки, звісно, не такі трагічні, як у доктора та Жені, а скоріше як ті, що виникають через різність поглядів.
Ну і третя сюжетна лінія - скоріше про дружбу та про події, які траплялися із п'ятьма молодими хлопцями, серед яких був і Антін - як вони проводили час, як та про що вони спілкувались, спорили тощо. Все відбувається на тлі передвоєнної та воєнної атмосфери в неназваному містечку, яке ототожнюється із Рівним. Неймовірно цікаві описи побутових дрібниць, типу одягу, вулиць, ресторанів, і ми навіть узнаємо, що вони теж пили кавові коктейлі із соломинкою (в тексті - "очеретинкою"). Плюс неймовірно гарна мова, із рясно розкиданими по тексту маловживаними словами, розібратися в яких допомагає словничок наприкінці книги (наприклад, "живчик" - це пульс, отак несподівано та красиво).
Гарні враження, вищий бал, рекомендації до прочитання.
November 11, 2025
Якщо вам хочеться лірично-імпресіоністської мелодрами у декораціях початку ХХ ст та першої світової війни, то "Доктор Качіоні" - саме те.
На наших очах розгортається справжня фатально-скандальна драма з шокуючим фіналом. Із задоволенням подивилася б фільм за мотивами цього роману.
Прекрасна, прост�� прекрасна мова! Чудесні описи природи та почуттів - суміш лірики та імпресіонізму, як в самому романі, так і в оповіданнях, що йому передують. І хоч я й не є фанатом такого штибу оповідань, але написані вони чудово. Ну а сам роман просто-таки вартий прочитання.
~~~
Зимний блакитний присмерк стелився по снігу. В морознім повітрі солодко бриніли дзвіночки при хомутах.
~~~
В саду ще було повно сутінків, тільки на осипане білим квіттям гілля вишень лилося ніжне рожеве світло. У долині виниряли з яру земні верби, ще повні синього смерку, і тихі виляски солов'я лунали з левади геть по всім яру.
~~~
Пишний літній ранок роззолотив небо, повітря та зелень, залив понуру гущавину цвинтаря.
~~~
Я відчув виразно цей запах смутку. Можливо, саме так пахне щастя. Швидкоминуче, як зірвана квітка, що криє у собі зародок смерті.
На наших очах розгортається справжня фатально-скандальна драма з шокуючим фіналом. Із задоволенням подивилася б фільм за мотивами цього роману.
Прекрасна, прост�� прекрасна мова! Чудесні описи природи та почуттів - суміш лірики та імпресіонізму, як в самому романі, так і в оповіданнях, що йому передують. І хоч я й не є фанатом такого штибу оповідань, але написані вони чудово. Ну а сам роман просто-таки вартий прочитання.
~~~
Зимний блакитний присмерк стелився по снігу. В морознім повітрі солодко бриніли дзвіночки при хомутах.
~~~
В саду ще було повно сутінків, тільки на осипане білим квіттям гілля вишень лилося ніжне рожеве світло. У долині виниряли з яру земні верби, ще повні синього смерку, і тихі виляски солов'я лунали з левади геть по всім яру.
~~~
Пишний літній ранок роззолотив небо, повітря та зелень, залив понуру гущавину цвинтаря.
~~~
Я відчув виразно цей запах смутку. Можливо, саме так пахне щастя. Швидкоминуче, як зірвана квітка, що криє у собі зародок смерті.
November 23, 2025
Це збірка з шести творів, і роман «Доктор Качіоні», розташований наприкінці, дав назву всій книзі. До неї також входять «Жарти», «Солов’ї», «Свято», «Істерія» та «Пісня на одній струні». Динаміка й тональність збірки змінюються поступово — від коротких концентрованих сумних історій до більш розлогих та різнопланових. Хочеться це назвати музичним терміном crescendo (поступове збільшення сили або гучності звуку).
Найсильніше враження справив роман "Доктор Качіоні", адже тут і багато дієвих персонажів, і нерівний шлюб, і любовний трикутник. І це все відбувається в Рівному в часи Першої Світової війни, яка десь мерехтить та відгукується на другому плані.
Це мелодраматичний роман, тож у фокусі стосунки п'ятдесятирічного доктора Арсена Качіоні, який одружується з дев'ятнадцятирічною Женічкою — неймовірно гарною та яскравою дівчиною, яка привертає увагу всього міста.
Наш оповідач — Антін Тинецький — теж має свої любовні пригоди, а також вірних друзів, з якими вони дуже весело проводять час. А ще він цікавиться літературою — читає Бодлера та позичає коханій почитати "Камінного господаря" Лесі Українки.
Окремо відзначу прекрасну мову твору. Словничок в кінці був дуже допоміжний, адже в романі описано багато деталей того часу, коли ще були бали.
Роман читається швидко і триває саме стільки, щоб не перенаситити читача драмою та емоціями.
Оповідання, своєю чергою, мають більше драми та інколи трагізму. Для цих історій треба відповідний настрій, вони не настільки універсальні, як "Доктор Качіоні". Хоча "Істерія" мені відгукнулася — про художника, який не міг повністю відтворити свою уяву на полотні.
Знайомство з Галиною Журбою виявилося несподівано вдалим, і «Доктора Качіоні» навіть хочеться перечитати.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
Найсильніше враження справив роман "Доктор Качіоні", адже тут і багато дієвих персонажів, і нерівний шлюб, і любовний трикутник. І це все відбувається в Рівному в часи Першої Світової війни, яка десь мерехтить та відгукується на другому плані.
Це мелодраматичний роман, тож у фокусі стосунки п'ятдесятирічного доктора Арсена Качіоні, який одружується з дев'ятнадцятирічною Женічкою — неймовірно гарною та яскравою дівчиною, яка привертає увагу всього міста.
Наш оповідач — Антін Тинецький — теж має свої любовні пригоди, а також вірних друзів, з якими вони дуже весело проводять час. А ще він цікавиться літературою — читає Бодлера та позичає коханій почитати "Камінного господаря" Лесі Українки.
Мені в той час подобалися ті французькі так звані прокляті поети, особливо Бодлер. Несамовитість його була контрастом до міщансько-одноманітного життя дійсності, у якій я жив.
Окремо відзначу прекрасну мову твору. Словничок в кінці був дуже допоміжний, адже в романі описано багато деталей того часу, коли ще були бали.
Я оповів йому про останній файфоклок у баронеси, про свої спостереження.
Я вперше побачив у нього окарину і дивувався, чому саме ужив цей, в суті примітивний інструмент, коли мав тут-таки мандоліну і кларнет.
Роман читається швидко і триває саме стільки, щоб не перенаситити читача драмою та емоціями.
Оповідання, своєю чергою, мають більше драми та інколи трагізму. Для цих історій треба відповідний настрій, вони не настільки універсальні, як "Доктор Качіоні". Хоча "Істерія" мені відгукнулася — про художника, який не міг повністю відтворити свою уяву на полотні.
Знайомство з Галиною Журбою виявилося несподівано вдалим, і «Доктора Качіоні» навіть хочеться перечитати.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
November 8, 2025
Цей роман написаний в 1943 році. І мені дуууже сподобалось. Трохи шкодую, що ця книга не потрапила мені в 16-20 років, коли моя любов до балів, аристократії (або як напише сама Галина Журба до “сметанки суспільства”), трагічного кохання зашкалювала.
"Де є жага, там годі шукати глузду.”
Головний герой розповідає про Женічку - 19-річну дівчину, яка вийшла заміж за 50-річного доктора Качіоні. В неї одразу закохуються всі чоловіки та хлопці міста. Вона фліртує з усіма, і доктор поблажливо до цього відноситься. Але до певного моменту.
Читач з перших сторінок знає, що Женічка помре молодою, в 20 років. І тому відчувається ось ця інтрига - від чого і як саме вона помре.
І це додає як напруження, так і магнетизму, адже хочеться знати що ж там станеться.
До того ж у книзі 2 історії кохання: між Женічкою і доктором (хоча це спірне питання) та головним оповідачем та Олею - молодою дівчиною з дворянського роду, яка через війну працює медсестрою. І це також створює додаткову інтригу “а з цими що?”))
Ця книжка про любов, гарячу молодість, зради, перші закоханості, розбиті серця, трагічні події.
І все це так легко написано: без моралізаторства, без довгих описів чи відступів.
І це на фоні міста Рівного (чи багато ви знаєте книжок, події якої розгортаються в Рівному?) в перші роки Першої світової війни і тому це взагалі цінно (адже насправді книжок про той період, на жаль, не так і багато).
І написано це, знову ж таки, легкими мазками, що ти прям відчуваєш атмосферу того періоду. Мені було цікаво читати як організовували бали, що там їли чи пили, які були розваги у молоді (а це теніс, катання на велосипедах, пікніки, прогулянки, гра в більярд), як одягались тощо. Але це зовсім не перевантажує текст, а навпаки наповнює його.
До того ж ця книга перегукується з нашою реальністю, адже події відбуваються під час війни. Рівне - це тилове місто, але навіть його обстрілюють. Воно наповнене військовими, раненими, біженцями, медсестрами. Атмосфера тривожності та сподівань.
"Усі ми були певні, що війна мусить закінчитися революцією та розвалом російської імперії.”
Мені дуже сподобався гумор авторки. Тут вистачає якихось іронічних зауважень та легких жартів (пару раз навіть сміялась вголос))
І взагалі авторка доволі спостережлива. Психологізм героїв, побут, нюанси в характерах та взаємодії між героями, навіть описи міміки людей - все це безумно тішить.
“Доктора Качіоні” - меланхолійна, атмосферна, динамічна книга з класним фіналом.
Я провела 3 чудові вечори і навіть попри трагічний кінець залишився приємний післясмак. Читається на одному диханні.
А ще тут зустрічаються застарілі слова, які мене дуже тішили. Наприклад, слово “живчик”, яке означає пульс. Ну краса ж!
Рекомендує всім, хто любить читати про трагічне кохання.
Мій телеграм канал КнигомАнка
"Де є жага, там годі шукати глузду.”
Головний герой розповідає про Женічку - 19-річну дівчину, яка вийшла заміж за 50-річного доктора Качіоні. В неї одразу закохуються всі чоловіки та хлопці міста. Вона фліртує з усіма, і доктор поблажливо до цього відноситься. Але до певного моменту.
Читач з перших сторінок знає, що Женічка помре молодою, в 20 років. І тому відчувається ось ця інтрига - від чого і як саме вона помре.
І це додає як напруження, так і магнетизму, адже хочеться знати що ж там станеться.
До того ж у книзі 2 історії кохання: між Женічкою і доктором (хоча це спірне питання) та головним оповідачем та Олею - молодою дівчиною з дворянського роду, яка через війну працює медсестрою. І це також створює додаткову інтригу “а з цими що?”))
Ця книжка про любов, гарячу молодість, зради, перші закоханості, розбиті серця, трагічні події.
І все це так легко написано: без моралізаторства, без довгих описів чи відступів.
І це на фоні міста Рівного (чи багато ви знаєте книжок, події якої розгортаються в Рівному?) в перші роки Першої світової війни і тому це взагалі цінно (адже насправді книжок про той період, на жаль, не так і багато).
І написано це, знову ж таки, легкими мазками, що ти прям відчуваєш атмосферу того періоду. Мені було цікаво читати як організовували бали, що там їли чи пили, які були розваги у молоді (а це теніс, катання на велосипедах, пікніки, прогулянки, гра в більярд), як одягались тощо. Але це зовсім не перевантажує текст, а навпаки наповнює його.
До того ж ця книга перегукується з нашою реальністю, адже події відбуваються під час війни. Рівне - це тилове місто, але навіть його обстрілюють. Воно наповнене військовими, раненими, біженцями, медсестрами. Атмосфера тривожності та сподівань.
"Усі ми були певні, що війна мусить закінчитися революцією та розвалом російської імперії.”
Мені дуже сподобався гумор авторки. Тут вистачає якихось іронічних зауважень та легких жартів (пару раз навіть сміялась вголос))
І взагалі авторка доволі спостережлива. Психологізм героїв, побут, нюанси в характерах та взаємодії між героями, навіть описи міміки людей - все це безумно тішить.
“Доктора Качіоні” - меланхолійна, атмосферна, динамічна книга з класним фіналом.
Я провела 3 чудові вечори і навіть попри трагічний кінець залишився приємний післясмак. Читається на одному диханні.
А ще тут зустрічаються застарілі слова, які мене дуже тішили. Наприклад, слово “живчик”, яке означає пульс. Ну краса ж!
Рекомендує всім, хто любить читати про трагічне кохання.
Мій телеграм канал КнигомАнка
September 27, 2020
Якщо вам цікавий роман про невірних дружин і скруту нудного провінційного життя, то почитайте краще "Пані Боварі". Там це все динамічніше і глибше. Але якщо хочете відчути атмосферу початку ХХ століття в Галичині, зрозуміти як відбувалася соціалізація в маленьких галицьких містечках, які права і ролі були в чоловіків і жінок - то це саме воно. Так само цікаво про самотність галицької української інтелігенції - під час І Світової війни вони знайомляться з українцями з Наддніпрянщини, але якось для них це не зовсім те. І селяни не до кінця те. Так і зависають ці бухгалтери-чиновники в роздумах про майбутнє партнерство і кар'єру, але з містечок своїх особливо нікуди не рухаються.
November 8, 2025
Вайбова мелодрама, кінцівку якої нам спойлерить уже на другій сторінці оповідач. Те, що хочеться читати у вечори без світла + волинський антураж. Але то тут, то там у тексті проступає війна і від цих моментів дуже ауч
October 2, 2025
«Доктор Качіоні» неймовірний роман, як добре що він у нас є, а от оповідання з віватівської збірки зовсім не зайшли (крім «Пісня на одній струні»), вони ще й на початку книги, боюсь що через них хто не дійде до Доктора.
Якщо ви відклали книжку після оповідань, дайте «Доктору Качіоні» ще один шанс, обіцяю він вас приємно вразить.
Якщо ви відклали книжку після оповідань, дайте «Доктору Качіоні» ще один шанс, обіцяю він вас приємно вразить.
November 26, 2025
Це було краще, ніж «Бріджертони»!
📖 «Доктор Качіоні», Галина Журба
⭐️ 5/5
Красиві локації, які часто змінюються. Яскраві інтерʼєри, у яких «сметанка міста» живе своє легке життя.
Прифронтове місто Рівне (хоч у творі немає назви, але це воно) переживає драми, трагедії та комедії на початку Першої світової війни.
У центрі уваги - пʼять молодих хлопців. «Банда справжніх гультіпак». Ходять на бали, пишуть дівчатам листи та змагаються хто кого перепʼє. Хтось бухгалтер у земській управі, хтось воює, а хтось - необтесаний сноб.
Мені дуже сподобався роман, якщо брати до уваги сам тільки твір. Було цікаво, захопливо, смішно та трохи гірко. Мені хотілося, щоб роман тривав довше, а не 180 сторінок.
Але! У мене �� питання щодо позиціювання та назви.
Передмова каже:
•[Роман названо іменем доктора, але насправді центральна персонажка - його чарівна дружина]
Ммм, та ні, не центральна.
Як на мене, її подруга Оля була більш центральною (та й цікавішою загалом!), ніж Євгенія, яка щось лиш нила і не знала, що з собою робити в житті.
•[У центрі роману трагічний любовний трикутник]
Та ні! Ці троє бігають собі десь на фоні гусачком, а на передньому плані значно цікавіші речі відбуваються.
Хлопці-балагури тут центральні персонажі. Вони мали значно більше ефірного часу, за ними було цікаво спостерігати, читати їхні думки та аналізувати.
Оля та Антон заслуговували значно більше уваги, мені було їх мало!
Байдужа до всього українського медсестра, яка вихована в сімʼї російського полковника, та бухгалтер земської управи, який зневажав російське, читав Лесю Українку та писав вірші. Він остаточно відчув свою українську ідентичність під час сільського українського весілля і повернувся до міста іншою людиною.
Меншовартість, самоідентифікація себе як українця серед шанувальників російського, особисті пріоритети понад очікуванням від оточення, гідність жінки та гордість чоловіка. Ось хто мав бути центральною парою! Сумніваюся, що вони були б щасливі, але точно мали шалений потенціал, аби створити історію, за якою цікаво спостерігати. Тому я щиро не розумію, чого це все скотилося до тих двох.
У книзі є ще пʼять оповідань авторки.
«Пісня на одній струні». Сподобалось дуже! Якби не це оповідання, я б поставила книзі 4⭐️
«Істерія» … одного чулувіка, який ні собі, ні іншим не давав спокійно жити. Давала цьому оповіданню два шанси, і все одно не сподобалось.
«Жарти», «Соловʼї» та «Свято» були посередніми, не дуже цікавими, губилися на фоні інших.
📖 «Доктор Качіоні», Галина Журба
⭐️ 5/5
Красиві локації, які часто змінюються. Яскраві інтерʼєри, у яких «сметанка міста» живе своє легке життя.
Прифронтове місто Рівне (хоч у творі немає назви, але це воно) переживає драми, трагедії та комедії на початку Першої світової війни.
У центрі уваги - пʼять молодих хлопців. «Банда справжніх гультіпак». Ходять на бали, пишуть дівчатам листи та змагаються хто кого перепʼє. Хтось бухгалтер у земській управі, хтось воює, а хтось - необтесаний сноб.
Мені дуже сподобався роман, якщо брати до уваги сам тільки твір. Було цікаво, захопливо, смішно та трохи гірко. Мені хотілося, щоб роман тривав довше, а не 180 сторінок.
Але! У мене �� питання щодо позиціювання та назви.
Передмова каже:
•[Роман названо іменем доктора, але насправді центральна персонажка - його чарівна дружина]
Ммм, та ні, не центральна.
Як на мене, її подруга Оля була більш центральною (та й цікавішою загалом!), ніж Євгенія, яка щось лиш нила і не знала, що з собою робити в житті.
•[У центрі роману трагічний любовний трикутник]
Та ні! Ці троє бігають собі десь на фоні гусачком, а на передньому плані значно цікавіші речі відбуваються.
Хлопці-балагури тут центральні персонажі. Вони мали значно більше ефірного часу, за ними було цікаво спостерігати, читати їхні думки та аналізувати.
Оля та Антон заслуговували значно більше уваги, мені було їх мало!
Байдужа до всього українського медсестра, яка вихована в сімʼї російського полковника, та бухгалтер земської управи, який зневажав російське, читав Лесю Українку та писав вірші. Він остаточно відчув свою українську ідентичність під час сільського українського весілля і повернувся до міста іншою людиною.
Меншовартість, самоідентифікація себе як українця серед шанувальників російського, особисті пріоритети понад очікуванням від оточення, гідність жінки та гордість чоловіка. Ось хто мав бути центральною парою! Сумніваюся, що вони були б щасливі, але точно мали шалений потенціал, аби створити історію, за якою цікаво спостерігати. Тому я щиро не розумію, чого це все скотилося до тих двох.
У книзі є ще пʼять оповідань авторки.
«Пісня на одній струні». Сподобалось дуже! Якби не це оповідання, я б поставила книзі 4⭐️
«Істерія» … одного чулувіка, який ні собі, ні іншим не давав спокійно жити. Давала цьому оповіданню два шанси, і все одно не сподобалось.
«Жарти», «Соловʼї» та «Свято» були посередніми, не дуже цікавими, губилися на фоні інших.
October 4, 2025
Дійсно оповідання у збірці Вівату менше зайшли, ніж «Доктор Качіоні», починайте з Доктора:) загалом для мене Галина Журба стала приємним відкриттям, Доктора Качіоні читала з великим задоволенням.
October 15, 2025
Довго й важко вибирав, на яку книгу писати відгук на челендж. Обрав «Доктора Качіоні».
Починається книга з кількох невеликих оповідань, крізь які проходить питання не надто щасливої любови в різних варіантах.
У «Жартах» на заваді стають життєві умови та вибори, незалежні від коханих, і вагітність дівчини з подальшим намаганням позбутися дитини.
У «Солов’ях» хлопець обирає іншу, але дівчина все одно навіть перед смертю згадує про нього та сподівається на останню зустріч.
У «Святі» йдеться про жінку, яка пішла за іншим, але врешті-решт повернулася додому та про те, як на це відповідає її чоловік. Останні сторінки так повністю й не зрозумів, яка саме шкода для нього сталася.
«Істерія» та «Пісня на одній струні» видалися ще складнішими для прочитання через певну розірваність епізодів між собою. У першому наявна також досить ламана структура, де важко чітко визначити події (що відповідає й назві та психоемоційному станові головного героя). «Пісня на одній струні» нагадує «Інтермецо» Михайла Коцюбинського, але з іншого боку та з додаванням любовної лінії. Теж від’їзд головної героїні подалі від міста, хай і з інших причин, накладене на заплутані її стосунки з доктором Маркелом, і врешті-решт завершення рішення від’їхати назад до міста. Обидва оповідання також завершується коханням, яке не склалося. В «Істерії» головний герой просто нехтував дівчиною, у «Пісні на одній струні» вже дівчина зробила свій вибір.
Основну повість складено з багатьох епізодів, які врешті-решт підводять до трагічного фіналу дружини доктора та піднімають ту саму частину нещасливого кохання, з доктором, який узяв надто молоду жінку, і який довго терпів її відверті залицання до солдата. Окрім цього наявні досить цікаві та своєчасні й зараз питання щодо політики, війни та світоглядів. Тоді, як основні чоловічі персонажі проходять українізацію, а головний герой зближується з українським селянством, це стає перешкодою, зокрема в коханні, через те, що Ольга лишилася великороскою (у чомусь нагадало Невеличку драму Валер’яна Підмогильного).
Починається книга з кількох невеликих оповідань, крізь які проходить питання не надто щасливої любови в різних варіантах.
У «Жартах» на заваді стають життєві умови та вибори, незалежні від коханих, і вагітність дівчини з подальшим намаганням позбутися дитини.
У «Солов’ях» хлопець обирає іншу, але дівчина все одно навіть перед смертю згадує про нього та сподівається на останню зустріч.
У «Святі» йдеться про жінку, яка пішла за іншим, але врешті-решт повернулася додому та про те, як на це відповідає її чоловік. Останні сторінки так повністю й не зрозумів, яка саме шкода для нього сталася.
«Істерія» та «Пісня на одній струні» видалися ще складнішими для прочитання через певну розірваність епізодів між собою. У першому наявна також досить ламана структура, де важко чітко визначити події (що відповідає й назві та психоемоційному станові головного героя). «Пісня на одній струні» нагадує «Інтермецо» Михайла Коцюбинського, але з іншого боку та з додаванням любовної лінії. Теж від’їзд головної героїні подалі від міста, хай і з інших причин, накладене на заплутані її стосунки з доктором Маркелом, і врешті-решт завершення рішення від’їхати назад до міста. Обидва оповідання також завершується коханням, яке не склалося. В «Істерії» головний герой просто нехтував дівчиною, у «Пісні на одній струні» вже дівчина зробила свій вибір.
Основну повість складено з багатьох епізодів, які врешті-решт підводять до трагічного фіналу дружини доктора та піднімають ту саму частину нещасливого кохання, з доктором, який узяв надто молоду жінку, і який довго терпів її відверті залицання до солдата. Окрім цього наявні досить цікаві та своєчасні й зараз питання щодо політики, війни та світоглядів. Тоді, як основні чоловічі персонажі проходять українізацію, а головний герой зближується з українським селянством, це стає перешкодою, зокрема в коханні, через те, що Ольга лишилася великороскою (у чомусь нагадало Невеличку драму Валер’яна Підмогильного).
November 26, 2025
«Загальні міркування, що війна триватиме кілька місяців, не виправдовувалися. Війна затягалася».
Перші два оповідання можна пропустити, а далі — люкс! Дуже сподобалось!
💁♂️ Найбільше вразило те, як Галина Журба працює з чоловічими персонажами. Наприклад, новела «Істерія» — це ніби «Intermezzo» Коцюбинського, але від третьої особи і у модерних декораціях. «Свято» — дуже тонке оповідання про те, як чоловік з немовлям проходить процес осмислення та прийняття зради дружини, зважує емоції та раціо. Все дуже тонко і, як мені здається, точно.
👨🏼⚕️ Окремо про «Доктора Качіоні», який виявився не просто собі мелодрамою у найкращому сенсі слова, а й дуже дискусійним романом. Тут можна посперечатися про те, хто є головним героєм, які характери мають сам Качіоні та його дружина, як саме все в результаті розрулилося, був секс чи ні, і так далі. Читати і обговорювати дуже цікаво.
✍️ На мою думку, це чудовий приклад роману не про війну, але дія якого відбувається у обставинах воєнного часу (це Перша світова).
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Перші два оповідання можна пропустити, а далі — люкс! Дуже сподобалось!
💁♂️ Найбільше вразило те, як Галина Журба працює з чоловічими персонажами. Наприклад, новела «Істерія» — це ніби «Intermezzo» Коцюбинського, але від третьої особи і у модерних декораціях. «Свято» — дуже тонке оповідання про те, як чоловік з немовлям проходить процес осмислення та прийняття зради дружини, зважує емоції та раціо. Все дуже тонко і, як мені здається, точно.
👨🏼⚕️ Окремо про «Доктора Качіоні», який виявився не просто собі мелодрамою у найкращому сенсі слова, а й дуже дискусійним романом. Тут можна посперечатися про те, хто є головним героєм, які характери мають сам Качіоні та його дружина, як саме все в результаті розрулилося, був секс чи ні, і так далі. Читати і обговорювати дуже цікаво.
✍️ На мою думку, це чудовий приклад роману не про війну, але дія якого відбувається у обставинах воєнного часу (це Перша світова).
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
December 14, 2023
Трилерно-історична замальовка про те, як перед першою світовою у маленькому містечку у Галичині живе поважний і добрий доктор Качіоні, а в нього дружина на тридцять років молодша, і в принципі це щасливий шлюб, поки він не перестає таким бути. А навколо світське життя з тістечками і щільною сіткою знайомств і обов'язків, війна, хвацькі офіцери, усеохопні плітки - і так під приємною поверхнею врешті настоїться чорнюща кульмінація. На додаток тут дуже гарна мова, і якщо вам під ялинку хочеться чогось зимного і водночас атмосферного з минулих часів, то цей роман чудово пасуватиме.
October 10, 2025
Якщо оцінювати саму лише повість "Доктор Качіоні", то це тверда 4. Хороша жанрвоа повість, тримає інтригу, передає атмосферу маленького волинського міста (а це Рівне), де люди живуть своє життя, поки у світі триває Перша світова війна. Молодь живе, розважається, плете інтриги. Найзагадковіший чоловік, шанований лікар привозить в місто юну дружину і вона захоплює усіх навколо. Але на перших сторінках ми дізнаємося, що вже за рік вона помре. І що ж сталося — ми не знатимемо до останньої сторінки. Хоча оповідач ненадійний, тож, може, ми так і не дізналися правду?
Мені сподобався стиль написання, я смакувала цю мову тексту.
А от оповідання, якими й починається збірка — мені не зайшли. Два з них надто короткі й трагічні (з типовим трагізмом історій про складне життя українських селян), чимось нагадували мені за враженням "Марусю" Квітки-Основ'яненка. Інші два з надривом драматичні, аж істеричні, але це вже краще.
Тож починайте відразу з повісті, щоб не зіпсувати собі враження від авторки
Мені сподобався стиль написання, я смакувала цю мову тексту.
А от оповідання, якими й починається збірка — мені не зайшли. Два з них надто короткі й трагічні (з типовим трагізмом історій про складне життя українських селян), чимось нагадували мені за враженням "Марусю" Квітки-Основ'яненка. Інші два з надривом драматичні, аж істеричні, але це вже краще.
Тож починайте відразу з повісті, щоб не зіпсувати собі враження від авторки
September 27, 2025
Сюжет захоплює та тримає увагу. Водночас у більшості оповідань і повістей відчувається надто стрімкий фінал. Авторка майстерно передає деталі та емоційні стани, проте наприкінці темп оповіді різко зростає, і я не завжди встигала до кінця осягнути, чим завершилася історія. Водночас мова надзвичайно приємна, а текст читається легко й невимушено.
January 1, 2026
a tad too melodramatic for me, although it was nice to glimpse into the atmosphere of a frontline provincial town in Volyn during WW1. was marketed me to me as a whodunnit, so mismanaged expectations. also I know it's written in a different time etc, but I just don't like reading slurs directed at me thanks 😭
August 5, 2020
Твір наче й для легкого читання, проте вражає глибиною змісту й спонукає до тривалих роздумів. Життєві історії, викладені якось особливо і водночас просто, без зайвої патетики. Дуже шкода, що такі письменники, а ще більше їхні твори потрапляють у забуття.
December 2, 2025
Сам роман вайбовий. Читаючи приходиш до розуміння, що життя у прифронтовому місті, що у першу світову, що зараз дуже схоже, та що це все вже було. А от короткі твори з цієї збірки не дуже, забуваються одразу після прочитання.
November 8, 2025
Історія про зраду і її сприйняття. Доволі цікаво було читати, але недостатньо, щоб прям радити її 😅
По вайбу це як гордість і упередженість де містеру Вікему вкінці відрізали яйця 😀
По вайбу це як гордість і упередженість де містеру Вікему вкінці відрізали яйця 😀
January 14, 2026
Любовний трикутник на фоні Першої світової війни, але через спогади уже зрілого спостерігача. Чи взагалі там був трикутник? Чи їх двоє закоханих і одна відповідальність?
December 14, 2025
Про місто Рівне мало пишуть, а як пишуть - то часто не називають його. Тут місто теж не назване але впізнається - собор, тюрма, міський парк з руїнами палацу Любомирських, перемістя Дворець, поїздки на Горинь.
August 22, 2021
Непогана книга, але очікував від неї більшого. На кладовищі один чоловік ділиться зі співрозмовником історією молодої панни, що померла всього лише двадцятилітньою і на чию могилу вони наткнулись. А заодно з тим і власною історією часів молодості. Повість ведеться від імені Антона Тинецького (того самого літнього чоловіка). Невелике західноукраїнське містечко у часи наближення до українських кордонів війни. Антон – перспективний молодий чоловік, який працює в канцелярії і має шанси зробити успішну кар’єру. Однак поза роботою він любить збиткуватися разом з компанією давніх друзів, через що іноді втрапляє у халепи. Саме його з друзями походеньки та перше справжнє кохання Антона і є однією з двох ключових сюжетних ліній повісті. Інша паралельна сюжетна лінія – історія відносин місцевого лікаря – доктора Качіоні та його дружини. Одного дня дуже авторитетна для місцевих людина, Доктор Качіоні, повертається до міста після відпустки з Женічкою – дружиною, яка молодша від нього на тридцять років. Женічка - молода, дуже приваблива і мила особа, яка одразу ж привертає до себе увагу більшості молодиків міста. І, навіть незважаючи на всезагальну любов і повагу до лікаря, місто починає повнитися чутками та пересудами щодо новоствореної сім’ї. Втім подружжя успішно ігнорує загальні скептичні настрої щодо своєї успішності. Сімейна ідилія продовжується доки не виникають романтичні відносини між Женічкою та пораненим російським військовим, що на час лікування приїжджає до міста. Як вийде з цієї ситуації доктор Качіоні, якого всі знають як дуже розумну, спокійну та врівноважену людину? Чому Женічка померла настільки молодою? І яка доля чекала кохання самого Антона Тинецького? Кому цікаво – відповіді шукайте в книзі.
Хоч і не можу назвати сюжет надто захопливим – книгу все ж рекомендуватиму до прочитання. Адже написана вона настільки смачною та приємною українською мовою – що вже заради цього її варто читати. Є автори, які пишуть цікаво, але «не смачною мовою», тут же маємо навпаки - непогану, але точно не феноменальну історію, однак прочитання тексту «радує око».
Хоч і не можу назвати сюжет надто захопливим – книгу все ж рекомендуватиму до прочитання. Адже написана вона настільки смачною та приємною українською мовою – що вже заради цього її варто читати. Є автори, які пишуть цікаво, але «не смачною мовою», тут же маємо навпаки - непогану, але точно не феноменальну історію, однак прочитання тексту «радує око».
Displaying 1 - 27 of 27 reviews