What do you think?
Rate this book
Скошений цвіт
«Скошений цвіт» був і є досі одинокою галицькою повістю, в котрій представлений народолюбний рух молодіжі з 1860-х років (Іван Франко).
Крім гуманної провідної ідеї має „Скошений цьвіт" богато иньших добрих прикмет. Є він історичним документом до пізнання нашого життя в Галичинї в другій половинї ХІХ. столїття.
Перед нами пересувають декани й деканихи, сьвященик-римлянин й пан-отець antiquae educationis, парох патриот і отець-промисловець, комісар блюдолиз і здеправована міщанка, питомець-арґонавт і панночка-пустоцьвіт, словом — цїла тодїшня інтелїгенция зі своїм тїсним сьвітоглядом, з марними бажанями вигідного хоть нудного життя, з сапливим віддихом моральної задухи...
Богато дечого такого, чого не вичитаємо анї з часописий 60 років, анї з розвідок наукових, довідаємо ся зі „Скошеного цьвіту". Він малює нам і празник і гулятику з винцем та картами і тихий побут в попівськім патриярхальнім домі і життя-буття в семінарицьких мурах з усїми його, нинї до істориї приналежними хибами, словом — дає чимало причинків до пізнання галицького побуту на склонї XIX. столїття. А всьо — без злоби і злости, без охоти докучити комунебудь, з одиноким наміром показати людьом, які в них хиби та справити суспільність на нові, поступові шляхи.
(Богдан Лепкий)
Крім гуманної провідної ідеї має „Скошений цьвіт" богато иньших добрих прикмет. Є він історичним документом до пізнання нашого життя в Галичинї в другій половинї ХІХ. столїття.
Перед нами пересувають декани й деканихи, сьвященик-римлянин й пан-отець antiquae educationis, парох патриот і отець-промисловець, комісар блюдолиз і здеправована міщанка, питомець-арґонавт і панночка-пустоцьвіт, словом — цїла тодїшня інтелїгенция зі своїм тїсним сьвітоглядом, з марними бажанями вигідного хоть нудного життя, з сапливим віддихом моральної задухи...
Богато дечого такого, чого не вичитаємо анї з часописий 60 років, анї з розвідок наукових, довідаємо ся зі „Скошеного цьвіту". Він малює нам і празник і гулятику з винцем та картами і тихий побут в попівськім патриярхальнім домі і життя-буття в семінарицьких мурах з усїми його, нинї до істориї приналежними хибами, словом — дає чимало причинків до пізнання галицького побуту на склонї XIX. столїття. А всьо — без злоби і злости, без охоти докучити комунебудь, з одиноким наміром показати людьом, які в них хиби та справити суспільність на нові, поступові шляхи.
(Богдан Лепкий)
Paperback
First published January 1, 1877
4 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 19, 2018
Один з перших українських і перший західноукраїнський (галицький) реалістичний роман.
Тематично дещо нагадує "Люборацьких" Свидницького. Тут теж дуже непривабливий образ священиків. Один з головних героїв - наґативний образ такого панотця: залежного картяра, перелюбника, здирника, підлого й підступного чоловіка. Це при тому, що автор попович і з респектом ставиться до старих партіархільних отців.
Автор показав зародження нового типу інтеліґента-народовця і обстоює емансипацію жінки. В центрі оповіді - знівечене життя жінки, яка в кінці вкорочує собі вік. Тут данина "Вертерові" Ґете, мабуть. Дещо ослаблюють роман сентиментальні нотки, які - на щастя - займають мало місця.
Думаю, що жестяковістю сюжету і окремими картиками ("образками") Барвінський попередив появу прози Франка, особливо "Перехресні стежки". Франко, до речі, з великою повагою ставився до Барвінського, хоч і належав до іншого поліичного табору.
Тверда "четвірка", а може й з плюсом. До речі, смаковита галицько-подільська мова.
Тематично дещо нагадує "Люборацьких" Свидницького. Тут теж дуже непривабливий образ священиків. Один з головних героїв - наґативний образ такого панотця: залежного картяра, перелюбника, здирника, підлого й підступного чоловіка. Це при тому, що автор попович і з респектом ставиться до старих партіархільних отців.
Автор показав зародження нового типу інтеліґента-народовця і обстоює емансипацію жінки. В центрі оповіді - знівечене життя жінки, яка в кінці вкорочує собі вік. Тут данина "Вертерові" Ґете, мабуть. Дещо ослаблюють роман сентиментальні нотки, які - на щастя - займають мало місця.
Думаю, що жестяковістю сюжету і окремими картиками ("образками") Барвінський попередив появу прози Франка, особливо "Перехресні стежки". Франко, до речі, з великою повагою ставився до Барвінського, хоч і належав до іншого поліичного табору.
Тверда "четвірка", а може й з плюсом. До речі, смаковита галицько-подільська мова.
Displaying 1 of 1 review