Ця книжка — спроба відшукати образ Львова в літературі XX і XXI ст., що творилася різними мовами. Бо саме в цей час, на думку авторки, найкраще видно способи конструювання різних національних наративів про Львів, їхні взаємні зв’язки та конфлікти. Це спроба критично розглянути популярний міф Leopolis multiplex, аби допомогти краще зрозуміти львівського іншого, незалежно від того ким він є — українцем, поляком, росіянином чи євреєм.
З приємністю прочитала. Не те щоб революційне, але цілком відповідне своєму жанрові й написане "людською" мовою дослідження. З виходом також на трохи ширші узагальнення. Скажімо, як сприймати і, що головне, чи варто і як видавати/ коментувати написані раніше польські тексти з "антиукраїнським" Львовом (і - навпаки). Також спроба зазирнути в "єврейський" Львів у літературі, хоч і краєм ока. З приємного: симетричність дослідження (не міряла, але "на око" відчувається саме так). Себто без перекосів у бік польських чи українських текстів. Від ХІХ століття й до романів, наприклад, Винничука, Форостини, Петра Яценка та ін. Але без потопання в деталях: в авторки дуже чітке відчуття струкури тексту; тому тут є рівно стільки інтерпретації окремих творів, скільки треба для того, що в наших дисерах називають "метою дослідження". Симпатично оформлено. Гарно перекладено (Остап Сливинський). Отаке.
п.с. Колись із величезною цікавістю слухала Катажинині розповіді про казуси і труднощі в процесі перекладу Забужчиного "Музею..." (за нього вона, до речі, отримала свого "перекладацького" Анґелуса). А тепер переконалася, що вона не тільки перекладає класно.
Книга для людей, які заглиблюються у історію Львова. Можна глянути на місто зі сторони автора та читача, зануритись у міфи, кліше та стереотипи. Я переглянула декілька літературних творів під зовсім іншим кутом. Проте, я сумніваюсь, що ця книга-дослідження буде цікавою для пересічного читача.