Знайомтеся, це Уда. Їй дуже кортить розповісти вам про все на світі – про себе, про батьків і сестричку Ерле, про найкращу подругу Геллє і її брата-телепня Стіана. Але таке не будеш розбалакувати першому стрічному. Тому Уда пише все це у щоденнику, який надійно замикає на ключик і який стане її єдиною розрадою, коли життя полетить шкереберть, а світ здаватиметься ворожим. Що робити, коли на душі так мулько і здається, що ніхто тебе не любить? І чи зможе Уда зрозуміти, що часто між любов’ю та ненавистю пролягає тонка межа?
Енергійна книга про дівчинку Уду, життя якої ми дізнаємося з секретного щоденника, до якого вона пише реальні історії що відбуваються з нею протягом певного часу. Деякі з цих подій були досить цікавими, деякі ні. Читаючи рекомендації інших людей, у мене були більші очікування від прочитання цієї книги, але вони не виправдались. Тому ця книга не заслуговує більш ніж на ⭐️⭐️⭐️
Denník 11-ročnej dievčičky, ktorá by si v prvej polovici knihy zaslúžila poza uši, v druhej však našťastie začína konečne dozrievať. Nič viac, nič menej.
Leste den da eg var i akkurat samme alder som hovedkarakteren, og det var en av de første gangene eg kan huske å ha kjent meg så fælt igjen i ein bok - anbefales sterkt for barn på veg mot tenårene!
Jag har velat läsa den här boken ett tag men blev lite besviken. Det är nog ingen dålig bok i sig, den är bara riktad till yngre barn. Jag tyckte därför inte att den var så bra.
Ласкаво просимо до світу юної Уди! На сторінках цієї книжки-щоденника вона розповість нам усе про свій поки маленький світик, усі свої радощі і біди.
Уда — норвезька школярка, яка мешкає у невеличкому містечку разом з молодшою сестричкою, яка її повсякчас дратує, та батьками. Найкраща подруга Уди Геллє окрім батьків має старшого брата, якого дівчатка полюбляють дражнити, та трьох величезних псів-ньюфаундлендів. І от Удине життя котиться собі потроху, наповнене підгляданням за новими сусідами, сварками з сестричкою, моторошними оповідками і швидкоплинними закоханостями у знаменитостей, аж доки одного вкрай нещасливого дня Уда не свариться із найкращою подругою, і відтоді, здається, її життя це сам смуток, нудьга і гіркота...
ені у першому "щоденнику" Уди найбільше сподобалася частина про зимові канікули у бабусі, ці розділи такі особливо теплі і зворушливі, у них багато родинного затишку і тепла. Бабуся мешкає на крихітному острівці, вона має сімох дітей і аж 19 онуків, проте у її серці є любов для кожного і вона одразу помічає, що з Удою щось не так, і завдяки своїй мудрості і розважливості вона зуміє заспокоїти онуку: "Бач, яка тонка межа пролягає між любов'ю та ненавистю, — каже Бабуся. — Іноді... та ні, доволі часто ми найнестерпніше поводимося з тими, кого найбільше любимо, — пояснює Бабуся. — Бо саме вони викликають у нас найсильніші почуття, чи то добрі, а чи погані..."
Kjempemorsom bok som jeg jo allerede vet at målgruppa elsker. Selv kjente jeg igjen elleveåringen i meg såpass mye at det nesten ble litt ubehagelig. Bonuspoeng for kleine dikt og selvsagt historien om Arne Svingen!