What do you think?
Rate this book
Окуляри і кролик-гном
Ти зростаєш. Мрієш про кролика й гостей на день народження. Нарікаєш, що тебе ніхто не розуміє. Ходиш хвостиком за старшою сестрою. Соромишся. Сердишся. Вигадуєш. Вчишся. Дурієш. Сумуєш. Дружиш. Радієш. Шукаєш… Довкола – величезний світ, і ти лише починаєш його для себе відкривати, як відкривають його герої цих дванадцяти оповідань. Їм від 10 до 13 років, вони живуть в українських містах. У чомусь вони геть схожі на тебе. Радій і переживай разом з ними!
235 pages, ebook
Published January 1, 2018
2 people are currently reading
12 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
April 22, 2024
Збірка оповідань про дітей, і для дітей, то ж було трішки нудно, але читаємо.
January 17, 2023
Вау! Проковтнула за кілька годин і тепер тільки і думаю, що про неї!
Дізналася про існування цієї книжки, бо її читала головна героїня Скелету без шафи. Збірка оповідей про дівчат (і одного хлопця) 10-13 років. Про досвід сестринства, дружбу, ставлення до свого тіла, що змінюється. Так просто і чуйно написано! Правда, кожна оповідь трохи схожа стилем на інші, мабуть, це через ілюстрації, виконані однією художницею, та редакторську роботу. Починаю заздрити сучасним дітям, я би відірватися не могла від таких історій в пре-підлітковому віці. Та й зараз не можу.
Збірку можна безкоштовно завантажити і прочитати на сайті видавництва "Братське".
Дізналася про існування цієї книжки, бо її читала головна героїня Скелету без шафи. Збірка оповідей про дівчат (і одного хлопця) 10-13 років. Про досвід сестринства, дружбу, ставлення до свого тіла, що змінюється. Так просто і чуйно написано! Правда, кожна оповідь трохи схожа стилем на інші, мабуть, це через ілюстрації, виконані однією художницею, та редакторську роботу. Починаю заздрити сучасним дітям, я би відірватися не могла від таких історій в пре-підлітковому віці. Та й зараз не можу.
Збірку можна безкоштовно завантажити і прочитати на сайті видавництва "Братське".
February 1, 2018
Чудова збірка оповідань для підлітків, таке собі своєрідне продовження "Чату для дівчат". Малюнки кумедні, проговорювання тем цікаве і актуальне для сучасних підлітків. Однак часом ловила себе на думці при читанні, наче ці оповідання писав один автор. Думаю, редактор задля цього постарався:))) Це електронна книжка, але я б з радістю прочитала її в друкованому варіанті (все-таки шкода, що немає паперової книжки). Дуже сподобалися оповідання Саші Кочубей "Інструкція до Інни", Наталі Ясіновської "Волохата єті" і власне оповідання Олександри Орлової, яке стало назвою самої збірки - "Окуляри і кролик-гном". Чесно, реготала із згадки про серіал "Солоні поцілунки" в оповідання Тані Стус "Усі закохані цілуються...":)))) Загалом збірка дуже смішна, хоча є й там трошки смутку і проблем, але здебільшого дівчача і буде цікава саме дівчачій аудиторії. Хоча, може, її скачали й хлопці, щоб дізнатися щось цікаве про дівчат:)))) Раджу прочитати!
February 19, 2018
«Для підлітків не пишуть цікавих текстів, у них немає грошей, щоб купувати книги, вони віддають перевагу читанню з планшета і не цікавляться паперовими виданнями…» Все, відмазки закінчилися! Видавництво «Братське» видало збірку коротких оповідань, написаних сучасними українськими письменницями для і про сучасних українських підлітків, і ця збірка доступна у виключно цифровому варіанті й абсолютно безплатно! Тож немає жодних перешкод, аби взятися за актуальну і цікаву книжку, чи не так? 😉 Власне, я теж не змогла встояти перед спокусою ознайомитися з цими оповіданнями і спростувати (або підтвердити) популярні народні тези про «безплатний сир тільки в мишоловці» і «дешевка рибка — погана юшка».
Якщо коротко — мишоловки не виявила, а юшка виявилася надзвичайно смачною! 🙂 Хоча, якщо проводити кулінарні паралелі, то ця книжка — радше «збірна солянка», у якій знайшлося місце для різних тем і розмаїтих типажів. Адресована радше молодшим підліткам (10-13 років), вона продовжує тон, заданий «Чатом для дівчат», що, зрештою, і не дивно, адже книга «Окуляри і кролик-гном» створена компанією письменниць майже у тому ж складі. Тут також майже не знайдеш аж надто складних тем, зате зустрінеш живих і реальних підлітків, які переймаються через шкільні справи, молодших братиків-сестричок, стосунки з батьками, перші закоханості і всяке таке. Дуються і миряться, намагаються виглядати дорослими і дуркують. Їхні проблеми можуть видаватися дріб’язковими і смішними, але тільки для дорослих. Читачі-однолітки героїв дуже добре зрозуміють їх. Чи, може, навпаки, — герої розуміють проблеми своїх читачів?;)
Отже, коротко про кожне з оповідань.
«Інструкція до Інни» Саша Кочубей — головна героїня справедливо обурюється, чому до блендерів, пральок пластикових ляльок пишуть складні інструкції, а до живих дівчаток — ні. І вирішує виправити цю ситуацію, написавши інструкцію до себе, яка врахує усі складні режими — «Інка-злюка», «Інка-крутелик», «Інка-ділова-сосиска» та інші. Виходить дуже пізнавально і страх як весело))
«Дурацькі теми» Галина Ткачук — дуже жизнєнне таке (кажу це як двічі старша сестра!) оповідання про те, що молодший братик, який постійно трандить на різні дурацькі теми, може смертельно дістати — але й врятувати від ганьби. Бо триндливість часто буває корисною 🙂 Мило, стьобно, яскраво і — я просто обожнюю стиль Галини Ткачук!))
«Собачниця» Аня Хромова — про те, як втрачений новенький смартфон і спроба знайти підробіток вилилися у любов до песиків. Оптимістичне таке оповідання)
«Усі закохані цілуються» Таня Стус — десятирічна дівчинка прагне дізнатися, як правильно цілуватися, а її старша сестра розкриває головний секрет поцілунків. А ще трохи про те, як підлітки святкують свою днюху. А ще в оповіданні згадано назви двох книжок, авторки яких долучилися до створення цієї. Такий от продакт плейсмент))
«Окуляри і кролик-гном» Олександра Орлова — цей момент, коли ти хочеш на День народження смартфон або карликового кролика, а тобі дарують…окуляри. Але в нашу хіпстерську добу бути «окулярницею» не так і погано — виглядаєш такою стильняжкою, що одразу впадаєш в око крутому новенькому однокласнику. І — хтозна, може, саме він виконає твою мрію? 🙂
«Бабине літо» Альона Ярова — найліричніше, певно, оповідання з усієї збірки. І найароматніше — пахне трускавками, львівським літом, дачею, бабусиними руками і дитячими спогадами.
«Про Любов і не тільки» Валентина Захабура — трагікомічне оповідання про любов і про Любу, в якої вдома купа халеп, що зовсім не до шкільких закоханостей. То подружка втріскалася в однокласника і по-дурацьки поводиться, то мама їсть за трьох і теж поводиться дивно… А потім взагалі в сім’ї настають такі зміни, що хоч ховайся в жито! І все це насправді дуже і дуже весело)
«Волохата єті» Наталка Ясіновська — коли, в якому віці приходить пора голити ноги? Вам, може, і смішно — подумаєш, дилема. Але коли тобі дванадцять, тебе запросили на свято в аквапарк, а мама каже, що тобі ще нема що голити, це стає дуууже серйозною проблемою. І на що тільки не підеш, щоб не почуватися волохатою єті!))
«Майори» Ольга Купріян — а це насправді дуже серйозне і глибоке оповідання про першу зустріч зі смертю. Про цей непростий досвід, який бував у житті багатьох підлітків: коли тобі сумно і страшно, коли ти спантеличена цими незрозумілими ритуалами, метушнею і відстороненістю інших. Коли з тобою ніхто не хоче просто сісти поговорити, і від цього ще важче, бо лишається наодинці зі своїм горем і своєю невиплаканою любов’ю.
«Або в ананасики» Оксана Лущевська — на перший погляд, досить легковажна, але насправді теж абсолютно серйозна історія про дівчинку, яку саму відправили на море з родичами і яка мусила справлятися з халепою: з двох комплектів купальників обидва виявилися без ліфчика. І як його відпочивати, коли тобі соромно ходити майже-голяка, але всім на твій сором начхати?
«Дякую» Маша Сердюк — зворушлива історія про дощ і двох дівчат, які погано чують і носять слухові апарати, але одна цього соромиться, а інша — ні.
«Стіна ненависті» Надія Біла — «Ненавиджу школу/суп/батьків/вчителя…» — цей перелік кожен підліток може доповнити і продовжити ледь не до нескінченності. Про одного такого хлопчину і його сусідку з горішньої квартири, яка чорним макіяжем і важкою музикою відгороджується від тих жахіть, що кояться удома.
Ця збірочка мені справді сподобалася. І я б дуже хотіла дати її почитати своїй доньці. От тільки халепа! — вона читає лише паперові книги. Тому, дороге видавництво «Братське», подумайте над тим, щоб випустити «Окуляри і кролик-гном» у паперовому вигляді 😉 Сама куплю і всім батькам молодших підліток радитиму 🙂
Якщо коротко — мишоловки не виявила, а юшка виявилася надзвичайно смачною! 🙂 Хоча, якщо проводити кулінарні паралелі, то ця книжка — радше «збірна солянка», у якій знайшлося місце для різних тем і розмаїтих типажів. Адресована радше молодшим підліткам (10-13 років), вона продовжує тон, заданий «Чатом для дівчат», що, зрештою, і не дивно, адже книга «Окуляри і кролик-гном» створена компанією письменниць майже у тому ж складі. Тут також майже не знайдеш аж надто складних тем, зате зустрінеш живих і реальних підлітків, які переймаються через шкільні справи, молодших братиків-сестричок, стосунки з батьками, перші закоханості і всяке таке. Дуються і миряться, намагаються виглядати дорослими і дуркують. Їхні проблеми можуть видаватися дріб’язковими і смішними, але тільки для дорослих. Читачі-однолітки героїв дуже добре зрозуміють їх. Чи, може, навпаки, — герої розуміють проблеми своїх читачів?;)
Отже, коротко про кожне з оповідань.
«Інструкція до Інни» Саша Кочубей — головна героїня справедливо обурюється, чому до блендерів, пральок пластикових ляльок пишуть складні інструкції, а до живих дівчаток — ні. І вирішує виправити цю ситуацію, написавши інструкцію до себе, яка врахує усі складні режими — «Інка-злюка», «Інка-крутелик», «Інка-ділова-сосиска» та інші. Виходить дуже пізнавально і страх як весело))
«Дурацькі теми» Галина Ткачук — дуже жизнєнне таке (кажу це як двічі старша сестра!) оповідання про те, що молодший братик, який постійно трандить на різні дурацькі теми, може смертельно дістати — але й врятувати від ганьби. Бо триндливість часто буває корисною 🙂 Мило, стьобно, яскраво і — я просто обожнюю стиль Галини Ткачук!))
«Собачниця» Аня Хромова — про те, як втрачений новенький смартфон і спроба знайти підробіток вилилися у любов до песиків. Оптимістичне таке оповідання)
«Усі закохані цілуються» Таня Стус — десятирічна дівчинка прагне дізнатися, як правильно цілуватися, а її старша сестра розкриває головний секрет поцілунків. А ще трохи про те, як підлітки святкують свою днюху. А ще в оповіданні згадано назви двох книжок, авторки яких долучилися до створення цієї. Такий от продакт плейсмент))
«Окуляри і кролик-гном» Олександра Орлова — цей момент, коли ти хочеш на День народження смартфон або карликового кролика, а тобі дарують…окуляри. Але в нашу хіпстерську добу бути «окулярницею» не так і погано — виглядаєш такою стильняжкою, що одразу впадаєш в око крутому новенькому однокласнику. І — хтозна, може, саме він виконає твою мрію? 🙂
«Бабине літо» Альона Ярова — найліричніше, певно, оповідання з усієї збірки. І найароматніше — пахне трускавками, львівським літом, дачею, бабусиними руками і дитячими спогадами.
«Про Любов і не тільки» Валентина Захабура — трагікомічне оповідання про любов і про Любу, в якої вдома купа халеп, що зовсім не до шкільких закоханостей. То подружка втріскалася в однокласника і по-дурацьки поводиться, то мама їсть за трьох і теж поводиться дивно… А потім взагалі в сім’ї настають такі зміни, що хоч ховайся в жито! І все це насправді дуже і дуже весело)
«Волохата єті» Наталка Ясіновська — коли, в якому віці приходить пора голити ноги? Вам, може, і смішно — подумаєш, дилема. Але коли тобі дванадцять, тебе запросили на свято в аквапарк, а мама каже, що тобі ще нема що голити, це стає дуууже серйозною проблемою. І на що тільки не підеш, щоб не почуватися волохатою єті!))
«Майори» Ольга Купріян — а це насправді дуже серйозне і глибоке оповідання про першу зустріч зі смертю. Про цей непростий досвід, який бував у житті багатьох підлітків: коли тобі сумно і страшно, коли ти спантеличена цими незрозумілими ритуалами, метушнею і відстороненістю інших. Коли з тобою ніхто не хоче просто сісти поговорити, і від цього ще важче, бо лишається наодинці зі своїм горем і своєю невиплаканою любов’ю.
«Або в ананасики» Оксана Лущевська — на перший погляд, досить легковажна, але насправді теж абсолютно серйозна історія про дівчинку, яку саму відправили на море з родичами і яка мусила справлятися з халепою: з двох комплектів купальників обидва виявилися без ліфчика. І як його відпочивати, коли тобі соромно ходити майже-голяка, але всім на твій сором начхати?
«Дякую» Маша Сердюк — зворушлива історія про дощ і двох дівчат, які погано чують і носять слухові апарати, але одна цього соромиться, а інша — ні.
«Стіна ненависті» Надія Біла — «Ненавиджу школу/суп/батьків/вчителя…» — цей перелік кожен підліток може доповнити і продовжити ледь не до нескінченності. Про одного такого хлопчину і його сусідку з горішньої квартири, яка чорним макіяжем і важкою музикою відгороджується від тих жахіть, що кояться удома.
Ця збірочка мені справді сподобалася. І я б дуже хотіла дати її почитати своїй доньці. От тільки халепа! — вона читає лише паперові книги. Тому, дороге видавництво «Братське», подумайте над тим, щоб випустити «Окуляри і кролик-гном» у паперовому вигляді 😉 Сама куплю і всім батькам молодших підліток радитиму 🙂
February 28, 2018
Як антологія “Окуляри і кролик-гном” підкрадаються до читачок та читачів повільно і зі знанням мисливської справи. Перші оповідання – кумедні забавки, пухнасті як ті кролички чи котики: у них лапки, вони милі, їх хочеться читати й перечитувати за чаєм-кавою в емоційно нестабільні моменти. Далі градус проблематичності потроху зростає. Саме потроху, спочатку проблеми героїв простенькі і такі, що їх легко вирішити, потім емоційна гойдалка зсовується і кілька останніх текстів вже добряче контрастують з першими. Геть-геть останній (спойлер: оповідання Надії Білої) – це вже солідна соціальна драма, що лишає по собі кислуватий присмак в роті: сюжетний конфлікт ніби вирішено, але важко повірити, що попереду в героїв приємне безхмарне життя.
Як збірка оповідань з проблематикою, що має зачепити сучасних майже дорослих підлітків, збірка вийшла цікава. Наскільки я можу судити, тексти тут справді наближені до життя сучасних дітей (оце вони справді настільки не вилазять з гаджетів?). І це цінно. А от коло проговорюваних проблем… Це симптоматично. Про те, що здалося цікавим - за за посиланням, бо інакше надто великий пост вийде.
А якщо виокремлювати топ-5, то мені найбільше сподобалися (без ранжування, просто підряд):
* “Собачниця” – бо таки про досвід дитячих заробітків. Трохи здивувало, що батьки Віки до вигулювання песиків за гроші ставлять в дусі “В наші часи так було не прийнято, але зараз діти інші”. Просто я маю бути ненабагато молодшою за цих гіпотетичних батьків, а перші кишенькові гроші заробила у вісім років. Ну, але тут треба подякувати навколишнім дорослим – у першу чергу моїм батькам. Звідки взялася ця протестантська етика в родині – не знаю, але вона завжди працювала, як годинник.
* “Бабине літо” – бо це досвід літа в місті без страждань з цього приводу.
* “Про Любов і не тільки” – бо окрім проблеми геть свіженьких молодших (немовлят тобто), тут ще й бронебійний і не дуже часто обговорюваний мотив: не ховайте правду від дітей, бо діти собі ще такого надумають! (Спойлер: батьки не сказали Любі прямим текстом, що мама вагітна, Люба думає, що мама вмирає від тяжкої хвороби).
* “Майори” – бо це дуже обережне проговорення не просто ставлення до смерті близьких, а й досвіду похоронів та навколишньої ритуальної проблематики. Це дуже важливо, бо насправді у нас не прийнято готувати дітей до такого, а перекладні тексти, навіть якщо це чудова “Мій дідусь був черешнею“, – зокрема, не пояснять екзотичних для дітей реалій.
* “Стіна ненависті” – бо письменниця вправно утрамбовує в сюжет про домашній терапевтичний практикум одразу кілька значущих проблем.
Як збірка оповідань з проблематикою, що має зачепити сучасних майже дорослих підлітків, збірка вийшла цікава. Наскільки я можу судити, тексти тут справді наближені до життя сучасних дітей (оце вони справді настільки не вилазять з гаджетів?). І це цінно. А от коло проговорюваних проблем… Це симптоматично. Про те, що здалося цікавим - за за посиланням, бо інакше надто великий пост вийде.
А якщо виокремлювати топ-5, то мені найбільше сподобалися (без ранжування, просто підряд):
* “Собачниця” – бо таки про досвід дитячих заробітків. Трохи здивувало, що батьки Віки до вигулювання песиків за гроші ставлять в дусі “В наші часи так було не прийнято, але зараз діти інші”. Просто я маю бути ненабагато молодшою за цих гіпотетичних батьків, а перші кишенькові гроші заробила у вісім років. Ну, але тут треба подякувати навколишнім дорослим – у першу чергу моїм батькам. Звідки взялася ця протестантська етика в родині – не знаю, але вона завжди працювала, як годинник.
* “Бабине літо” – бо це досвід літа в місті без страждань з цього приводу.
* “Про Любов і не тільки” – бо окрім проблеми геть свіженьких молодших (немовлят тобто), тут ще й бронебійний і не дуже часто обговорюваний мотив: не ховайте правду від дітей, бо діти собі ще такого надумають! (Спойлер: батьки не сказали Любі прямим текстом, що мама вагітна, Люба думає, що мама вмирає від тяжкої хвороби).
* “Майори” – бо це дуже обережне проговорення не просто ставлення до смерті близьких, а й досвіду похоронів та навколишньої ритуальної проблематики. Це дуже важливо, бо насправді у нас не прийнято готувати дітей до такого, а перекладні тексти, навіть якщо це чудова “Мій дідусь був черешнею“, – зокрема, не пояснять екзотичних для дітей реалій.
* “Стіна ненависті” – бо письменниця вправно утрамбовує в сюжет про домашній терапевтичний практикум одразу кілька значущих проблем.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews