Євген Маланюк (1897–1968) — український поет, критик, есеїст, літературознавець, співробітник низки еміграційних періодичних видань, а також активний громадський діяч. Пропоноване видання містить як класичні праці поета і письменника, так і твори 1920–1950-х років, що не передруковувалися з часу їхньої появи. Книга призначена для найширшого кола читачів, які цікавляться українською історією та культурою, зокрема для вчителів, студентів, науковців.
Дочитала (чи може навіть трохи домучила :))) Поезія Маланюка мені, по правді, і близько не близька. Є кілька віршів, на яких я поставила закладку і знак оклику, але це ані не "Варязька балада", ані "Діва-обида", про які так щедро говорять професіонали. Ну, але врешті віршів уміщено не так багато - якихось 200 сторінок, а решта в прозовій формі. Художньої прози у книжці нема. Є купа публіцистики. І в цьому Маланюк прекрасний: гострий, дотепний, в'їдливий. Поля пообмальовувала, цитати буду вішати сюди потиханько. Уривки з нотатиника рясніють схожими на цю: "треба признати, що в ділянці літератури майже кожний новий лауреат Нобеля становить свого роду парадокс або, в кожному разі, несподіванку" )) В кінці літературна критика (критик із Маланюка такий собі).
Прочитав цю книжку, поезії Маланюка неймовірні та надихаючі. Особливу цінність також мають його публіцистичні твори, які також читав з захопленням. Рецензії на твори інших авторів та уривки зі щоденника не прочитав, бо отримав від цієї книги наразі все, що хотів