What do you think?
Rate this book
Коли були ми...
Літні канікули можуть перетворитися на щоденні абсолютно несподівані пригоди з непередбачуваними наслідками, якщо поруч найкращі друзі, та ще й вреднюча сусідка.
Роман «Коли були ми...» нагадає багатьом дорослим про те, якими вони були в дитинстві, а дітям відкриє таємниці, як росли, гралися та розважалися їхні батьки. Це книжка для сімейного читання. А ще — книжка, яка обов’язково викличе у читача усмішку.
Роман «Коли були ми...» нагадає багатьом дорослим про те, якими вони були в дитинстві, а дітям відкриє таємниці, як росли, гралися та розважалися їхні батьки. Це книжка для сімейного читання. А ще — книжка, яка обов’язково викличе у читача усмішку.
160 pages, Hardcover
First published March 6, 2018
1 person is currently reading
33 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 24 of 24 reviews
March 23, 2018
У автора вийшла книга дещо схожа на мою улюблену Наріне і дещо від Нестайка - кумедні літні пригоди друзів, історії про їхні бешкетства та щиру дружбу. Якісь моменти справді викликали ностальгію - хто не грав у 90 фантиками чи у кого не було противної сусідки старшого віку, яка гримала на дітей за те, що вони поводили себе як діти. В цілому - книга сподобалася, але десь хотілося кращого сторітеллінгу (моментами книга читається клаптиками) і більшого об'єму 😅 все ж таки вона більшою мірою орієнтована на дорослих, щоб нагадати їм про безтурботне дитинство.
June 29, 2018
Видавництво Старого Лева позиціонує "Коли були ми..." як книжку для сімейного читання, в якій кожне знайде щось цікаве. "Роман "Коли були ми..." нагадає багатьом дорослим про те, якими вони були в дитинстві, а дітям відкриє таємниці, як росли, гралися та розважалися їхні батьки", - широким жестом обіцяє анотація. І таки так: дорослим - ностальгія, дітям - пригоди. Але в різній пропорції і не завжди послідовно.
Як чимало інших текстів з нечітко визначеною чи надто широкою цільовою аудиторією, "Коли були ми..." очевидно розриває бажання бути водночас і з розумними, і з красивими. Авторка послідовно розповідає про гіркувато-солодке літо в 1990-ті - не забуваючи обов'язкові елементи (цінність фантиків-вкладишів з жуйок, культурна роль "Маріанни", особлива роль базару), але й не передаючи куті меду, щоби не зробити текст геть незрозумілим для молодших читачів. Ну, і якщо чесно, де-не-де меду капітально не вистачає. З одного боку, сільське літо - дуже зручний матеріал для циклічно-позачасового змалювання. З іншого - від офіційно ностальгічного тексту, особливо, коли він умовно сюжетний, автоматично чекаєш більшої... Гаразд, не есеїстичності, це художній твір, але, мабуть, більшої рефлексії. А в цій повісті (не лежить в мене серце вважати це романом) ця рефлексія іноді несміливо стукає у віконце, але так і не стає на поріг:
З дитячим "боком" тут теж не все рівномірно та благодатно. Спочатку сюжет "Коли були ми..." розповзається в різні боки, але згодою стискається і починає старанно намотувати кола "Бешкетування-покарання". Тобто, як такого наскрізного сюжету тут просто нема. Є переказування веселих баєчок, в яких всі персонажі заздалегідь дбайливо розставлені на своїх місцях: трійця щось утне - цьоця Зося поскаржиться батькам-бабами, баби витягнуть лозиною, трійця придумає, як помститися злостивій сусідці - repeat. І, з огляду на умовність структури, новелова складова з легкістю перемагає романну , перетворюючи "Коли були ми..." на те затишне читання, за яке можна братися з будь-якої сторінки і будь-якої миті безболісно закривати книжечку. Для сімейного читання в режимі "Розділ-два перед сном" - варіант симпатичний. А от спроби прочитати підряд породжують незручні питання: "А, може б сюжетику? Мотивації? Пояснень? Нє? Ну, добре, якось обійдемося".
Та попри сталі структурні проблеми, є моменти, в яких ця книжка стабільно радує. Радує не-вакуумним селом - простір навколо головних героїв живе і дихає. Здавалося б, усього 160 сторінок, але під кінець всі старші родичі та знайомці малих розбишак уже як рідні, і можна з легкістю передбачити, як вони реагуватимуть на чергову каверзу. Радує (оце вже типова доросла радість) вервечкою посилань на класику: у першу чергу "Тореадорів", але які тут милі привітаннячка Томові Сойєру! Але найбільше радує епічний двобій двох головних героїнь. Голіафа та Давида тут звуть цьоцею Зосею та Нуською, і вони фантастичні! Підступна сусідка - це хороший образ. Але Нуська... Нуська - це любов. Мені її такої не вистачало - "української Пеппі", монструозної збитошниці, вірної подруги і по-своєму поетичної душі. Цілком придатний для дитячого споживання сучасний український текст, де нестримну фантазію, по-макіавеллівському вигадливий розум, холоднокровність, готовність до ризику та непохитну сміливість уособлює маленька дівчинка - оце вже точно однозначне ура! От би ще другу серію - і таку, щоби цього разу гостросюжетну - і в світі запанує суцільна гармонія.
Трохи ширший відгук є у блозі.
Як чимало інших текстів з нечітко визначеною чи надто широкою цільовою аудиторією, "Коли були ми..." очевидно розриває бажання бути водночас і з розумними, і з красивими. Авторка послідовно розповідає про гіркувато-солодке літо в 1990-ті - не забуваючи обов'язкові елементи (цінність фантиків-вкладишів з жуйок, культурна роль "Маріанни", особлива роль базару), але й не передаючи куті меду, щоби не зробити текст геть незрозумілим для молодших читачів. Ну, і якщо чесно, де-не-де меду капітально не вистачає. З одного боку, сільське літо - дуже зручний матеріал для циклічно-позачасового змалювання. З іншого - від офіційно ностальгічного тексту, особливо, коли він умовно сюжетний, автоматично чекаєш більшої... Гаразд, не есеїстичності, це художній твір, але, мабуть, більшої рефлексії. А в цій повісті (не лежить в мене серце вважати це романом) ця рефлексія іноді несміливо стукає у віконце, але так і не стає на поріг:
З дитячим "боком" тут теж не все рівномірно та благодатно. Спочатку сюжет "Коли були ми..." розповзається в різні боки, але згодою стискається і починає старанно намотувати кола "Бешкетування-покарання". Тобто, як такого наскрізного сюжету тут просто нема. Є переказування веселих баєчок, в яких всі персонажі заздалегідь дбайливо розставлені на своїх місцях: трійця щось утне - цьоця Зося поскаржиться батькам-бабами, баби витягнуть лозиною, трійця придумає, як помститися злостивій сусідці - repeat. І, з огляду на умовність структури, новелова складова з легкістю перемагає романну , перетворюючи "Коли були ми..." на те затишне читання, за яке можна братися з будь-якої сторінки і будь-якої миті безболісно закривати книжечку. Для сімейного читання в режимі "Розділ-два перед сном" - варіант симпатичний. А от спроби прочитати підряд породжують незручні питання: "А, може б сюжетику? Мотивації? Пояснень? Нє? Ну, добре, якось обійдемося".
Та попри сталі структурні проблеми, є моменти, в яких ця книжка стабільно радує. Радує не-вакуумним селом - простір навколо головних героїв живе і дихає. Здавалося б, усього 160 сторінок, але під кінець всі старші родичі та знайомці малих розбишак уже як рідні, і можна з легкістю передбачити, як вони реагуватимуть на чергову каверзу. Радує (оце вже типова доросла радість) вервечкою посилань на класику: у першу чергу "Тореадорів", але які тут милі привітаннячка Томові Сойєру! Але найбільше радує епічний двобій двох головних героїнь. Голіафа та Давида тут звуть цьоцею Зосею та Нуською, і вони фантастичні! Підступна сусідка - це хороший образ. Але Нуська... Нуська - це любов. Мені її такої не вистачало - "української Пеппі", монструозної збитошниці, вірної подруги і по-своєму поетичної душі. Цілком придатний для дитячого споживання сучасний український текст, де нестримну фантазію, по-макіавеллівському вигадливий розум, холоднокровність, готовність до ризику та непохитну сміливість уособлює маленька дівчинка - оце вже точно однозначне ура! От би ще другу серію - і таку, щоби цього разу гостросюжетну - і в світі запанує суцільна гармонія.
Трохи ширший відгук є у блозі.
October 21, 2020
Так само, як обкладинка може мене привабити, так само вона може мене і відвернути. Мені зовсім не подобаються ці колажні обкладинки від ВСЛ, але то мій власний смак. «Коли були ми…» для мене – книжка-знахідка і книжка-випадковість. Закинула її до корзини на знижках у Книгарні Є, думала віддам до бібліотеки. Але, отримавши, вирішила спочатку прочитати, бо об’єм невеликий, а хотілося чогось такого швиденького. І от не вір потім у випадковості!
Роман нагадав мені такий саме затишний і ностальгійний за дитинством «Бабине літо» Марка Лівіна. Але «Літо» трошки сумне, бо батьки героя тим літом вирішили розлучитися, а от «Коли були ми…» навпаки – розбишацькі і кумедні.
Дарця, міська дівчинка, яку на літні канікули батьки відправили до села. Одну. Ну, так сталося, бо вони працюють, баби з дідом в наявності немає, а хата – є. Проте в наявності – майже все село родичів всіх ґатунків 🙂 А ще в наявності – Місько та Нуська, такі самі збитошники, як і сама Дарця. Ціле літо вони шукають пригод на свої дупки. Не навмисне, просто так випадає, адже сусідить із Дарцею вредна цьоця Зося, а по селу вештаються старшаки на чолі із Стьопкою.
Теплі, добрі, смішні оповідки про справжнє дитинство, таке, яким воно має бути – безтурботним :)
Роман нагадав мені такий саме затишний і ностальгійний за дитинством «Бабине літо» Марка Лівіна. Але «Літо» трошки сумне, бо батьки героя тим літом вирішили розлучитися, а от «Коли були ми…» навпаки – розбишацькі і кумедні.
Дарця, міська дівчинка, яку на літні канікули батьки відправили до села. Одну. Ну, так сталося, бо вони працюють, баби з дідом в наявності немає, а хата – є. Проте в наявності – майже все село родичів всіх ґатунків 🙂 А ще в наявності – Місько та Нуська, такі самі збитошники, як і сама Дарця. Ціле літо вони шукають пригод на свої дупки. Не навмисне, просто так випадає, адже сусідить із Дарцею вредна цьоця Зося, а по селу вештаються старшаки на чолі із Стьопкою.
Теплі, добрі, смішні оповідки про справжнє дитинство, таке, яким воно має бути – безтурботним :)
August 31, 2018
Манюсінька тепла книжка про сільське літо трьох малих збитошників: Дарці, Нуськи та Міська, а також їх непримиренних ворогів: Стьопку, Ваську й цьоцю Зосю. Такий українська література мені подобається.
August 26, 2022
"У нас не було секретів, усе життя ми ділилися з друзями всім пережитим. Не завжди нам подобалися різні історії. Не завжди ми розуміли, чому хтось із нас робить саме так, а не інакше. Але якщо людина ось так робить, значить, має на те причини. А друзі існують не для того, аби про ці причини запитувати, а для того, аби мовчки підтримати і допомогти."
"Коли були ми..." - невеличка книжка, яка стала для мене справжньою знахідкою, адже я нічого від неї не очікувала, а отримала справжне задоволення.
Розповідається в ній про літні канікули дівчинки Дарки, яка приїжджає на все літо у село і приєднується до своїх друзів: Нуськи, яка є просто справжнісіньким втіленням Пеппі Довгопанчохи і хлопця Міська.
І ось разом наші друзі проводять своє дозвілля, яке насичене різноманітними пригодами, адже встигнути треба все!
Ця книжка ностальгія за дитинством, яке проходило у 90-ті, дітям того часу потрібно було встигнути прополоти грядки і зібрати жуків, позайматися грою на баяні, бо вреднюча сусідка цьоця Зося, обов'язково доповість матері, як сумлінно ти займалася. А ще ж треба погасати на велосипеді, сходити на річку, пошукати скарби і потанцювати уночі на цвинтарі! За такими важливими справами і поїсти ніколи, а навіщо?) адже є смачнющі помідори прямо з грядки, або яблука з чужого саду.)
Думаю, ви зрозуміли, що книжка наповнена не тільки неймовірними пригодами наших друзів, а й чудовим гумором.
Це добра, весела ностальгічна, літня історія, яка викличе посмішку і надовго підніме настрій.
Рекомендую до прочитання всім, адже це справді книжка для затишного сімейного читання!
"Коли були ми..." - невеличка книжка, яка стала для мене справжньою знахідкою, адже я нічого від неї не очікувала, а отримала справжне задоволення.
Розповідається в ній про літні канікули дівчинки Дарки, яка приїжджає на все літо у село і приєднується до своїх друзів: Нуськи, яка є просто справжнісіньким втіленням Пеппі Довгопанчохи і хлопця Міська.
І ось разом наші друзі проводять своє дозвілля, яке насичене різноманітними пригодами, адже встигнути треба все!
Ця книжка ностальгія за дитинством, яке проходило у 90-ті, дітям того часу потрібно було встигнути прополоти грядки і зібрати жуків, позайматися грою на баяні, бо вреднюча сусідка цьоця Зося, обов'язково доповість матері, як сумлінно ти займалася. А ще ж треба погасати на велосипеді, сходити на річку, пошукати скарби і потанцювати уночі на цвинтарі! За такими важливими справами і поїсти ніколи, а навіщо?) адже є смачнющі помідори прямо з грядки, або яблука з чужого саду.)
Думаю, ви зрозуміли, що книжка наповнена не тільки неймовірними пригодами наших друзів, а й чудовим гумором.
Це добра, весела ностальгічна, літня історія, яка викличе посмішку і надовго підніме настрій.
Рекомендую до прочитання всім, адже це справді книжка для затишного сімейного читання!
October 21, 2024
"Кульбабове вино" на сільських стероїдах, з ніг до голови обмазане українським шармом дитинства.
July 21, 2020
Цікава і легка книга про літні канікули у селі. Мені такий досвід не знайомий, але книгу читати було дуже цікаво. До кінця книги і головні, і другорядні персонажі стали майже рідними. Діти вигадують собі заняття, часто роблять збитки - дорослі їх карають і так до безконечності). Книга прочиталася на одному диханні.
February 9, 2019
Канікули в селі. Книжка дуже позитивна і добра, легко читається.
Повсякденні пригоди оповідаються по дитячому щиро і захопливо.
Персонажі пробуджують спогади про давніх знайомих.
Короткі глави, не зникає почуття "ну от ще одну, і все" до самого кінця.
Повсякденні пригоди оповідаються по дитячому щиро і захопливо.
Персонажі пробуджують спогади про давніх знайомих.
Короткі глави, не зникає почуття "ну от ще одну, і все" до самого кінця.
October 28, 2019
Така 'рідна' тепла книжка. Приємно згадувати власне дитинство, яке частково перегукується з дитинством героїв - фантики на вибивала, 'камінь, ножиці, папір', пошуки скарбів, журнали з адресами однолітків для переписки тощо. Ця книжка подарувала мені дуже затишні вихідні за читанням.
August 5, 2020
Спочатку було смішно і цікаво, дійсно нагадувало власне дитинство в селі або на дачі.
August 29, 2020
Дуже легка і весела книжка
January 27, 2021
По-хорошому нестайківська книга, приємна та ностальгічна. Дуже вдячна авторці за літо в селі)
July 10, 2021
Літо, село, канікули!
Бешкетна трійця – Дарця, Нуська та Місько проводять свій час так, щоб було про що розповісти першого вересня у шкільному творі на тему «Як я провів літо». І їхніх пригод вистачить навіть на цілу повість, яку і написала Любов Загоровська.
Це так чудово написано – дотепно, смішно, з гумором та іронією. А ще ця книжка – начебто продовження улюблених «Тореадорів з Васюківки» Всеволода Нестайка, такий собі її дівчачий примірник. І дівчатка не поступаються хлопцям своїми вигадками та фантазією: бо коли свіжо посаджене бадилля картоплі швидко в`яне, від буряків залишаються лише гички, кількість колорадських жуків за хвилини збільшується в незрозумілій геометричній прогресії, а сусідська коза обносить всі сільські клумби – то дорослі розуміють, що тут не обійшлося без наших героїв. Вони відчайдушні, кмітливі та розумні, і якщо що – то це просто дорослі (особливо сусідська цьоця Зося) не оцінили їхню фантазію, а її там стільки!
А ще одним з героїв книги є наше рідне українське село – соковите, сонячне, спекотне, щире, працьовите та всі його мешканці.
В дописі до цієї книжки, яка стала однією з моїх улюблених, можна сміливо дописати – «Порадник сучасним дітям з організації власного незабутнього літнього відпочинку». І ображатись на юних бешкетників немає сенсу, бо кожен дорослий може сказати: «Коли були ми…»
Бешкетна трійця – Дарця, Нуська та Місько проводять свій час так, щоб було про що розповісти першого вересня у шкільному творі на тему «Як я провів літо». І їхніх пригод вистачить навіть на цілу повість, яку і написала Любов Загоровська.
Це так чудово написано – дотепно, смішно, з гумором та іронією. А ще ця книжка – начебто продовження улюблених «Тореадорів з Васюківки» Всеволода Нестайка, такий собі її дівчачий примірник. І дівчатка не поступаються хлопцям своїми вигадками та фантазією: бо коли свіжо посаджене бадилля картоплі швидко в`яне, від буряків залишаються лише гички, кількість колорадських жуків за хвилини збільшується в незрозумілій геометричній прогресії, а сусідська коза обносить всі сільські клумби – то дорослі розуміють, що тут не обійшлося без наших героїв. Вони відчайдушні, кмітливі та розумні, і якщо що – то це просто дорослі (особливо сусідська цьоця Зося) не оцінили їхню фантазію, а її там стільки!
А ще одним з героїв книги є наше рідне українське село – соковите, сонячне, спекотне, щире, працьовите та всі його мешканці.
В дописі до цієї книжки, яка стала однією з моїх улюблених, можна сміливо дописати – «Порадник сучасним дітям з організації власного незабутнього літнього відпочинку». І ображатись на юних бешкетників немає сенсу, бо кожен дорослий може сказати: «Коли були ми…»
July 1, 2024
Обкладинка книжки, зовсім не натякає на її зміст, і я була дуже здивована текстом, бо моя фантазія намалювала якісь ракети і зірки, радянську армію і все таке.
Книжка про село, про витівки, про життя в 90-тих. Але мені бракнуло духу 90-тих, воно описано все так, що це могло все бути в і 80-ти і 70-их, позачасовий якиїсь текст, хоча там є артифакти 90-тих, як ото серіали, фантики, але це дуже маленькі клаптики того часу, вони не погружають в 90-ті.
Книжка не є суцільним романом, вона є набором історій про дитинство в селі. Та, мені деякі історії здалися якимись задуже дорослими, трохи надуманими, бо я навряд чи можу уявити що 10-ти річна дитина здогадался якось викрасти скелет у школі, зробити систему важілів, щоб його піднят у полі вночі, і це лише одна з пригод. Ну тобто багато історій, неймовірних і складних, і між ними нічого більше нема, тому від них починаєш втомлюватися, і тоді починає читати дозовано.
Але загалом мені сподобалося, трохи релаксивне, трохи ностальгічне чтиво, навіть якщо ви в селі не дуже проводили час. Десь нагадувало Соєра, десь Тереодорів. Але однозначно, я б таке кіно хотіла подивитися, про дітей і їхні витівки, щось таке безтурботне і літнє.
Книжка про село, про витівки, про життя в 90-тих. Але мені бракнуло духу 90-тих, воно описано все так, що це могло все бути в і 80-ти і 70-их, позачасовий якиїсь текст, хоча там є артифакти 90-тих, як ото серіали, фантики, але це дуже маленькі клаптики того часу, вони не погружають в 90-ті.
Книжка не є суцільним романом, вона є набором історій про дитинство в селі. Та, мені деякі історії здалися якимись задуже дорослими, трохи надуманими, бо я навряд чи можу уявити що 10-ти річна дитина здогадался якось викрасти скелет у школі, зробити систему важілів, щоб його піднят у полі вночі, і це лише одна з пригод. Ну тобто багато історій, неймовірних і складних, і між ними нічого більше нема, тому від них починаєш втомлюватися, і тоді починає читати дозовано.
Але загалом мені сподобалося, трохи релаксивне, трохи ностальгічне чтиво, навіть якщо ви в селі не дуже проводили час. Десь нагадувало Соєра, десь Тереодорів. Але однозначно, я б таке кіно хотіла подивитися, про дітей і їхні витівки, щось таке безтурботне і літнє.
April 17, 2021
Купив на розпродажі у Книгарні "Є", тому не очікував нічого аж надто особливого. Напрочуд? книга книга виявилася чудесною. Читаючи, я ностальгував за особливим штибом дитинсва, якого [особливого штибу] у мене не було :) Проживав разом з героями усі моменти та щиро сміявся з цьоцізосіних казусів. Читається дуже легко та швидко. Книга свіжа та релаксуюча, я б сказав. Єдине, що не дуже сподобалося -- колаж на обкладинці, не дуже вдалий. Схожа манера обкладинки у книги Сергія Оксеника "Вбивство пґяної піонерки", але у тому випадку обкладинка дуже гармонійно пасує змусту книги. Тут же з цим біда :) Але це жодним чином не впливає на сам твір, він прекрасний.
March 31, 2022
Це просто "Тореодори з Васюківки", але з іншою бандою та в інші роки.
Літо, діти, село. Я сміялася на всю квартиру. Якщо ви хочете забути про світ навколо і знову опинитися на канікулах - беріть, читайте, а потім - даруйте молодшим братикам та сестричкам. Ну або дітям.
З недоліків - лише трохи нереалістичні елементи, так ніби не читаєш про звичайних босяків, а дивишся мультик. "Том і Джері", або щось на кшталт. Іноді закони фізики працюють як заманеться, у городі одночасно росте полун��ця і стиглі гарбузи (а це ніби травень і вересень в один день), а дівча з брудними п'ятами може спаяти механізм крутіший, за ті, що будували в "Один удома".
В усьому іншому - кльово
Літо, діти, село. Я сміялася на всю квартиру. Якщо ви хочете забути про світ навколо і знову опинитися на канікулах - беріть, читайте, а потім - даруйте молодшим братикам та сестричкам. Ну або дітям.
З недоліків - лише трохи нереалістичні елементи, так ніби не читаєш про звичайних босяків, а дивишся мультик. "Том і Джері", або щось на кшталт. Іноді закони фізики працюють як заманеться, у городі одночасно росте полун��ця і стиглі гарбузи (а це ніби травень і вересень в один день), а дівча з брудними п'ятами може спаяти механізм крутіший, за ті, що будували в "Один удома".
В усьому іншому - кльово
October 19, 2021
Поставила роману 4 з великою натяжкою. Не дивлячись на хорошу мову, легкість і щемкі спогади про власне дитинство, сама драматургія книги залишає бажати кращого.
Різноманітні епізоди, які поєднують тільки герої і канікули, можна було б перемішати в книзі і нічого б не змінилось. Хотілось би, щоб окрім погратись влітку, діти - Дарця, Місько і Руська мали якусь більшу ціль.
Хоча були прекрасні епізоди, наприклад з серіалом "Багаті теж плачуть" - прям запахло дитинством.
"Коли були ми..." дуже нагадало книгу "Вбивство п'яної піонерки"Сергія Оксеника і того ж таки Видавництва Старого Лева.
Різноманітні епізоди, які поєднують тільки герої і канікули, можна було б перемішати в книзі і нічого б не змінилось. Хотілось би, щоб окрім погратись влітку, діти - Дарця, Місько і Руська мали якусь більшу ціль.
Хоча були прекрасні епізоди, наприклад з серіалом "Багаті теж плачуть" - прям запахло дитинством.
"Коли були ми..." дуже нагадало книгу "Вбивство п'яної піонерки"Сергія Оксеника і того ж таки Видавництва Старого Лева.
July 24, 2021
Бомбезна книжка! Давно так не реготала:)))
Що може робити на селі троє дітей якщо в них літні канікули і то 80-90-ті роки? Придумувати пригоди, мстити вредній сусідці, перевиховувати сільських забіяк. Коротше, книжка про трьох друзяк, які, коли розїхалися і літо закінчилося, то в селі всі перехрестилися і з полегшенням зітхнули:)))
Що може робити на селі троє дітей якщо в них літні канікули і то 80-90-ті роки? Придумувати пригоди, мстити вредній сусідці, перевиховувати сільських забіяк. Коротше, книжка про трьох друзяк, які, коли розїхалися і літо закінчилося, то в селі всі перехрестилися і з полегшенням зітхнули:)))
July 18, 2023
Цілком гідний цикл історій про канікулярні сільські пригоди трьох друзів. Звичайно, паралелі з "тореадорами" не уникнути, але конкурентний рівень доволі високий) Веселі історії з присмаком ностальгії авторки, яка пропонує читачам пояснення речей, зрозумілих тільки дітям 80-х років... Це, зрештою, виправдано.
July 8, 2022
Одна з найтепліших історій про літо, сільські розваги та дитинство ❤️
December 30, 2022
Книга пречудова - легка, потішна, пахне дитинством і літніми канікулами у баби в селі) Шось трохи схоже на "Тореодорів з Васюківки", але не таке довершене.
January 28, 2023
Можливо, це щось занадто дитяче, як для мене. Але, мене весь час не покидала думка, що це пише доросла людина. Це повсякчас викликало дисонанс.
Read
July 23, 2019Частенько просять люди: порадьте щось, схоже на. Цю книжку можна радити тим, хто просить схожого на Тореадорів з Васюківки або чогось подібного до Манюні.
Тобто, це смішні історії про літо в селі, друзів, разом з якими можна встрягати в різноманітні капості і різноманітні капості, в які можна встрягати з друзями, якщо тільки тебе не припахали збирати колорадських жуків або вправлятися на баяні.
Історійки дійсно смішні, особливо сподобалася та, в якій задіяно аудіозапис пісні з мексиканського телесеріалу.
Але хочеться сказати авторці: зовсім не обов"язково в кожному третьому оповіданні наново пояснювати, чому сільські діти віддають перевагу плодам їз сусідських садків та городів. Одного разу було би цілком досить.
Тобто, це смішні історії про літо в селі, друзів, разом з якими можна встрягати в різноманітні капості і різноманітні капості, в які можна встрягати з друзями, якщо тільки тебе не припахали збирати колорадських жуків або вправлятися на баяні.
Історійки дійсно смішні, особливо сподобалася та, в якій задіяно аудіозапис пісні з мексиканського телесеріалу.
Але хочеться сказати авторці: зовсім не обов"язково в кожному третьому оповіданні наново пояснювати, чому сільські діти віддають перевагу плодам їз сусідських садків та городів. Одного разу було би цілком досить.
May 31, 2024
Тепла легка книга для сімейного читання. Чесно кажучи, хотілося поставити три зірочки, бо мені не вистачило якоїсь емоційної складової (хоча, може то зараз час такий). Збірка оповідок про бешкетне дитинство у селі.
Displaying 1 - 24 of 24 reviews