«Модерністки. Антологія польської жіночої прози міжвоєнного періоду» за редакцією Олі Гнатюк, Катажини Котинської, Івони Борушковської та зі вступною статтею Ґражини Борковської — це збірка вибраних літературних текстів, що представляють універсальність польських письменниць-прозаїків міжвоєнного часу. Це чуттєві спостереження за тогочасним життям, занотовані тонкі стани розуму та явища політичного й соціального характеру. Усі вони «заанґажовані» письменниці свого часу, та це не означає, що їхня творчість — служіння певній ідеології. Це відчуття відповідальності за форму світу.
Оля (Олександра) Гнатюк (Ola (Aleksandra) Hnatiuk, 1961 р. н.) – польська перекладачка українського походження, професор Інституту славістики Польської Академії Наук, Варшавського університету й Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Народилася у Варшаві. Здобула філологічну освіту у Варшавському університеті, з 2004 р. – доктор наук. У 2006–2010 рр. була радником із питань культури й науки посольства Польщі в Україні. Досліджує і популяризує українську культуру та літературу.
Авторка книг «Між літературою і політикою. Есеї та інтермедії» (2012), «Бунт покоління» (у співавторстві з Боґумілою Бердиховською, 2004), «Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність» (2003), «Українська барокова духовна пісня» (1994), упорядник і/або перекладач кільканадцяти перекладних книжок, які презентували українську літературу польському читачеві, зокрема: «Рибо-вино-кур. Антологія української літератури останніх двадцяти років» (1994), «Відьми, чорти та святі Гуцульщини. Міти і легенди» (1998), «Степова легенда. Антологія української малої прози (1890–1930 pp.)» (2000), «»Пролог, не епілог…» Українська поезія у польських перекладах першої половини XX ст.» (2002) та багато ін. Зокрема, видала польською мовою збірки поезії Ігоря Калинця, Василя Голобородька, твори Миколи Рябчука, Юрія Андруховича та Наталії Яковенко.