Перевидання книжки вимушено забутого за прокомуністичного режиму В’ячеслава Будзиновського (1868–1935), що вперше побачила світ накладом Союзу визволення України 1917 року (друкарня Адольфа Гольцгавзена) в столиці Австрії Відні й залишається актуальною донині.
Невеличка книжечка В’ячеслава Будзиновського «Як Москва нищила Україну», вперше видана у Відні 1917 року накладом Союзу визволення України, є популярною історичною розвідкою про московське поневолення України, написаною на підставі українських історичних пісень. Розпочинаючи розповідь із руйнування Києва Андрієм Боголюбським 1169 року, автор найбільше уваги приділяє подіям від кінця XV століття, коли Московія, перебуваючи в союзі з Кримським ханством, підбурювала кримських татар до набігів на українські землі, а завершує її ліквідацією Задунайської Січі 1828 року.
Особливість книжки – широке використання історичних пісень, у яких Будзиновський слушно вбачає не лише фольклорні твори, а й свідчення народної пам’яті про пережиті кривди. Він прагне показати, що пам’ять про московське поневолення України зберігалася в народній творчості протягом поколінь. Це не академічне дослідження, а історико-публіцистична праця, написана після пережитої Галичиною російської окупації під час Першої світової війни.
Книжка цікава не лише як історичний нарис, а й як приклад того, як українські інтелектуали початку ХХ століття осмислювали трагедію московського поневолення України. Попри окремі спрощення та певні прогалини (зокрема відсутність згадки про трагедію Батурина 1708 року), книжечка заслуговує на увагу сучасного читача.
Цитата з книги: «”Москалі” – се те ж саме, що “русскіє”, “великороси”; солдатів же “москалями” звати – се неправильно» (с. 8–9).