El libro misterioso

Les Carnets de Cerise #2

by Joris Chamblain, Aurélie Neyret (illustrator)

Cereza, una niña de 11 años que sueña con ser escritora, es la protagonista de «Los diarios de Cereza», la colección de cómic infantil que se ha convertido en un fenómeno en Francia.

Hola, me llamo Cereza, tengo once años y mi sueño es convertirme en escritora. Mi truco es observar a las personas, imaginar sus vidas, sus secretos...

Ahora estoy intentando descubrir el secreto de Isabel, una anciana que cada semana saca el mismo libro de la biblioteca. Lleva veinte años haciéndolo. ¿Por qué será?

¡Tengo que descubrir este nuevo misterio!

«Los diarios de Cereza» ha sido galardonada con el Premio al Mejor Cómic Infantil de Angoulème, el premio de novela gráfica más prestigioso de Europa.

Genres: Bande Dessinée, Graphic Novels, Comics, Middle Grade, Childrens, France, Fiction

96 pages, Hardcover

First published November 6, 2013

About the author

Joris Chamblain is a French comic writer and author of children’s books known in particular for having published, in collaboration with the illustrator Aurélie Neyret, his first comic book series Cici’s Journal (Les Carnets de Cerise) which won the Youth Prize at the Angoulême International Comics Festival in 2014 and no less than twenty awards. Joris's comics are translated in about fifteen countries.

Reviews

[Roman Zarichnyi]

Чарівність банд дессіне «Щоденник Вишеньки» Жоріс Шамблен та Орелі Нейре продовжується в другому альбомі із назвою «Таємнича книга». Вишенька, як ви пам’ятаєте є одинадцятирічною дівчинкою, яка живе наодинці зі своєю матір’ю. Вона мріє стати письменницею, і навіть уже почала вести свої щоденники. Найбільшою її цікавістю є дорослі люди, які є настільки складними, що вона хотіла б їх краще зрозуміти. Тому вона любить спостерігати за ними, щоби спробувати вгадати, які таємниці вони приховують. А далі справжнє детективне розслідування, на скільки це звісно можливо в дитячому віці. Дуже пізнавально було прочитати другу історію, бо тепер усе гарно склалося в голові, за яким же алгоритмом працює сценарист Жоріс Шамблен. Усе досить просто і зрозуміло.

Ця історія розповідає про похилого віку жінку на ім’я Елізабет. Маленька Вишенька помітила, що ця невідома пані щотижня брала в місцевій бібліотеці ту саму книгу. Для чого? Чому для неї така важлива ця книга? Яку таємницю вона приховує? Нова загадка для дівчинки, яку вона відчайдушно хоче вирішити, навіть якщо це означає знищення того, що їй найбільше подобається. За незрозумілих обставин стосунки із друзями, матір’ю та навіть привітною пані Скадовською стають холодними. А все тому, що Вишенька несвідомо ставить нове розслідування вище за них. Нові обставини у яких до цього дівчинка ніколи не перебувала.

У цьому альбомі ми трохи більше проникаємо в життя Вишеньки, ми краще розуміємо стосунки, які вона має з матір’ю та зі своїми подругами. Також мені сподобалося, як автор ненав’язливо критикує поведінку дівчинки щодо близьких їй людей. У першому томі вона все ж таки діяла, не замислюючись, і, як вважала за потрібне. Тут же вона росте у своїх моральних якостях і більше відкривається перед читачами, зберігаючи водночас велику долю таємниці. Вишенька далі залишається милою, розумною, але натомість вона вчиться на своїх помилках. Також варто відмітити тонкий момент у роздумах дівчинки, коли вона зроузміла, що стосунки із матір’ю рухаються не в тому напрямку, але щиро поговорити з нею є важким кроком для Вишеньки. Це важливий момент у стосунках дітей і батьків, який показує, що відбулося щось таке в минулому, що дитина не може поділитися своїми переживаннями чи проблеми із батьками.

Особливо сподобалось у цьому альбомі те, яке місце займають книги в історії. Це розслідування приведе Вишеньку в муніципальну бібліотеку. І багато подій буде відбуватися саме на її території. Тобіж книг у мальописі буде справді багато. Але важливо не тільки це, але й у більшій мірі те, на скільки написані слова можуть розказати багато, коли ти через ті чи інші причини не маєш змоги чи сили волі висловити свої почуття уголос.

Говорячи про малюнок у «Таємничій книзі», то французька художниця Орелі Нейре робить неможливе вдруге. Вона створює ще одну магію, але тепер занурює нас в атмоферу старих бібілотек, із безмежними полицями книг та зачинених залів, де всі давно забуті книги припали багаторічним шаром пилу. Орелі Нейре все зображує на стільки чарівно та атмосферно, що мені відразу пригадується антураж національної бібліотеки в Празі, у якій я мав змогу побувати. Аж хочеться, узяти випадкові книги із полиць, завалити ними найближчий стіл та спробувати дослідити історії в них.

Ця серія мальописів має свою власну оригінальність, і те, що автори так гарно й без примусу показують важливі моменти у формуванні особистості, ще більше показує, навіщо нам потрібні такі історії. Другий альбом мене вразив трохи більше, аніж перший. Але це все через історію самої Елізабет, яка виявился для мене більш чуттєвою, аніж історія художника в «Завмерлому зоопарку». Тепер потрібно братися за наступний альбом, який уже вийшов українською.

[Sarah Couture · Rating 5 out of 5]

Encore une fois, j’ai dévoré cette aventure de Cerise. Les illustrations sont superbes et l’histoire est, encore une fois, particulièrement émouvante. Ça ne me dérange aucunement que le personnage principal soit une petite fille de 10 ans.

[Maksym Karpovets · Rating 5 out of 5]

Досі прекрасно, лампово й мудро. Після прочитання цього альбому стає чітко зрозумілою схема, за якою працює Жоріс Шаблен: Вишенька помічає якусь старшу людину, стежить за нею, а потім крізь призму історії цієї людини транслюються важливі для підлітків (і не тільки) ідеї, впливаючи на їхній світогляд. Що важливо, усе це відбувається спокійно, акуратно, без жодного дидактизму чи повчання, а це завжди підкуповує дорослих, прагматичних читачів. До того ж, підкуповує нас ще й інше -- це проговорювання важливих речей, які можуть не побачити батьки. Ось цей бік справді додає глибини, важливості цій мальованій історії, яка якісно відрізняється від низки інших підліткоих мальописів (не скажу, що я багато їх перечитав, але з усього масиву робота Жоріс Шаблен вибивається однозначно).

Щодо самої історії у цьому альбомі. Вишенька помічає стару жіночку, яка бере щовівторка одну й ту саму книгу в бібліотеці. Далі з'ясовується, що вона це робить вже багато-багато років, що тим більше привертає увагу нашої маленької героїні. Зрозуміло, що вже вимальовується чергова справа для розслідування, але її друзі раптом не підтримують її, з мамою стосунки теж погіршуються, а її незмінна помічниця пані Садовська теж прохолодно ставиться до її пригоди (образ якої мені імпонує, тому було б вкрай цікаво дізнатись про неї більше в наступних томах). Усе це відбувається тому, що Вишенька поставила розслідування на перше місце, жертвуючи усіма довколишніми. Правда, вона сама цього не усвідомлювала до певного моменту.

Зрозуміло, що Вишенька поступово дізнається, хто ж це за таємнича жінка й чому вона щовівторка бере одну й ту ж книгу. Ну й звісно, вона також дізнається про саму книгу, а скоріше про те, що за нею приховується. Цього разу розгадана таємниця стосується теми кохання між двома людьми, яким судилось не прожити разом життя. Така тема завжди чутлива й щемка, якщо її правильно подати, а тут це відбувається блискуче! Повірте, що ваші серця розтопляться буквально за декілька реплік, після чого ви будете довго й печально дивитись за вікно в пошуках відповідей на одвічні питання. Окрім того, Жоріс також розкриває тему бібліотек, книжок і взагалі історій, які часто нам замінюють життя, якого в нас не було чи яке нам не судилось прожити. А як чудово Орелі Нейре зображує бібліотеку, увесь антураж сакральності великих зал і безкінечних стосів книг! Так і хочеться осісти в одній із зал, занурившись у цікавий мальопис. Принагідно взагалі актуалізовується тема бібліотек, адже чи потрібні вони сьогодні в часи доступу всього? Хто взагалі ходить в бібліотеки? Чи не такі ж ностальгійні жіночки як наша загадкова пані?

Словом, детективні пригоди Вишеньки продовжують зачаровувати через просту причину: ми десь втратили наївне, романтичне відчуття історій і життя. Жоріс Шаблен немов вириває нас із потоку клопотів і прагматики, повертає у світ дитинства в кожному кадрі та в кожній деталі. Тому лишається лише вірити, що наше видавництво продовжить видавати наступні альбоми, які ми з радістю придбаємо для своїх дітей, тобто для себе.

[Esteban Parra · Rating 5 out of 5]

Entrañable. Así son las aventuras que Cereza nos regala, y la del libro de Héctor no es la excepción.

Los recuerdos siempre se quedan, todo depende de la forma en cómo los tratemos.

[domduclos · Rating 5 out of 5]

Si c'était possible, j'accorderais 6 étoiles à cette magnifique bande dessinée! J'avais adoré le premier tome, mais ce deuxième tome est sans aucun doute mon préféré (pour le moment 🙈) 🤩.

[Marine · Rating 5 out of 5]

Un second tome encore plus touchant que le premier, madame ronsin est la nouvelle personne mysterieuse a laquelle s'interesse la petite cerise, une petite larme versée pendant la grande revelation.

Un esprit graphique toujours aussi poetique, on peut dire que je suis officiellement fan des carnets de cerise.

Je m'en vais de ce pas dévorer le tome 3.

Un pur bonheur

[Mdg2810 · Rating 4 out of 5]

Des illustrations toujours aussi belles, un texte toujours aussi émouvant si ce n’est plus. J’adore en découvrir un peu plus sur Cerise à chaque tome. Un petit mystère s’est glissé au début (en ce qui concerne sa famille) et je pense que les réponses vont se trouver dans les prochains opus!

[marion · Rating 5 out of 5]

l'histoire m'a trop touchée... c'était vraiment trop mignon, comme le 1er tome, les dessins tout aussi beaux avec cette touche de nostalgie... j'ai grave aimé

[Sandra · Rating 4 out of 5]

Es el segundo de la colección que seguiré leyendo porque me parecen maravillosos y con muchas detalles son maravillosos para niños y padres y para compartir. Cereza es una niña inquieta y con mucha curiosidad que a veces la hace meterse en algún que otro lado donde no la llaman. Siempre hay que ver lo que nos transmite.

[Laurelas · Rating 5 out of 5]

Encore une fois sous le charme des aventures de Cerise, même si ce second tome est plus intime, moins "aventureux"... Les relations évoluent, l'histoire est douce-amère, mais toujours aussi touchante ❤️

Vivement de découvrir la suite, d'autant que des questions se dessinent suite à cette lecture...

[Marie the Librarian · Rating 4 out of 5]

Fin om vennskap og mysterier.

[Dora · Rating 4 out of 5]

I didn't cry this time! 😅
But I really liked the mystery and Višnja's journey of uncovering it- especially how it affected her friendships and the way she viewed herself as a person. The art style continues to amaze 💖

[Aude Bouquine Lagandre · Rating 5 out of 5]

« Les Carnets de Cerise » sont une série de bandes dessinées créée par le scénariste Joris Chamblain et l'illustratrice Aurélie Neyret, publiée entre 2012 et 2017 par les Éditions Soleil. La série comprenait cinq tomes principaux, mais un tome 6 paraît le 5 décembre 2024 et s’appellera « La parenthèse d’oubli ». La série a été saluée pour sa narration sensible et ses illustrations délicates, offrant une expérience immersive entre bande dessinée et journal intime. Elle a remporté plusieurs distinctions, dont le Prix Fauve d’Angoulême 2014, et le Prix Saint-Michel dans la catégorie Humour/Jeunesse en 2015. Je l’ai commencé avec ma fille quand elle était petite et c’est toujours avec une tendresse particulière que je relis les différents tomes, ce que j’ai fait avant d’écrire cet article.
« Les Carnets de Cerise » suivent les aventures de Cerise, une petite fille de 11 ans dans le tome 1 « Le zoo pétrifié » qui rêve de devenir romancière. Curieuse et observatrice, Cerise consigne dans ses carnets les mystères qu'elle découvre autour d'elle, souvent liés aux secrets des adultes qu'elle rencontre. C’est une exploratrice du coeur et des âmes. Chaque page de son journal intime est un monde où ses dessins prennent vie et où ses mots capturent les secrets qu’elle découvre. En enquêtrice passionnée, elle cherche à comprendre les blessures cachées des gens, à écouter ce qui reste souvent tu. Animée par un désir profond de réparer ce qui est brisé, son grand cœur agit comme un fil invisible qui tisse des liens entre ceux qu’elle rencontre. Par ses gestes simples et sa bienveillance lumineuse, elle transforme les énigmes en occasions de rapprocher les êtres, rendant au monde un peu de la magie qu’elle y voit.
Les dessins d’Aurélie Neyret dans « Les Carnets de Cerise » transcendent leur rôle illustratif pour devenir de véritables portails vers le monde intérieur de Cerise. Son trait délicat et poétique crée une ambiance chaleureuse et intime, et renforce ainsi cette sensation de proximité que l’on ressent son enfant sur les genoux lors de la découverte de l’album, tout en reflétant les états émotionnels de Cerise. Aurélie Neyret capture à merveille cette naïveté enfantine qui stimule l’imaginaire tout en variant les plaisirs. En effet, elle joue habilement avec le format en intégrant des éléments de carnet intime dans ses dessins. Les pages de journal sont illustrées comme des collages vivants, mêlant textes manuscrits, croquis rapides, et illustrations plus détaillées. Les dessins de Cerise dans son journal sont spontanés, avec des traits parfois inachevés ou crayonnés, simulant la main d'une enfant talentueuse et créative. Cela renforce également l'authenticité du personnage.
« Les Carnets de Cerise » mêlent à dessein des cases classiques de bande dessinée et des pleines pages où les illustrations s'entrecroisent aux écrits personnels de Cerise. Ce mélange donne l’impression de plonger directement dans l’univers mental du personnage et évite l’ennui en permettant aux petits et grands lecteurs d’être toujours surpris par la page suivante.
Si Cerise est l’héroïne de cette bande dessinée, les personnages secondaires ne sont pas négligés. Ses fidèles amies, sa maman, les êtres qui entrent dans sa vie sont croqués de manière très expressive. Dans le tome 2 « Le livre d’Hector », j’ai eu une tendresse particulière pour Elisabeth qui emprunte le même livre à la bibliothèque, toutes les semaines, depuis 20 ans. Ainsi, Aurélie Neyret sait aussi bien dessiner les enfants que les adultes marqués par le temps et les émotions.
Autour de ces nombreux personnages, il y a l’expression de tout l’univers graphique de l’illustratrice autour de la nature. Les forêts, montagnes, jardins ou vieilles maisons sont représentés avec une attention méticuleuse, presque contemplative. La nature participe activement à l’ambiance de l’album. Par exemple, une forêt dense peut symboliser un mystère à résoudre, tandis qu’un champ baigné de lumière évoque la sérénité pure. Dans le tome 3, « Le dernier des cinq trésors », nous sommes à la période de Noël, sous la neige. L’atmosphère y est féerique, les détails, comme le travail de la lumière et des ombres, sont de toute beauté.
Dans « Les Carnets de Cerise », les textes sont de Joris Chamblain. Ils se distinguent par une narration romanesque et poétique. L’écriture à la première personne permet une immersion profonde dans les pensées et les émotions de Cerise et rend le récit intime et authentique. L’auteur excelle dans l'art de tisser des intrigues mêlant mystère et quotidien, où chaque enquête de Cerise révèle des histoires humaines touchantes. Les dialogues sont naturels et reflètent fidèlement les interactions entre les personnages, qu'il s'agisse des conversations entre enfants ou des échanges avec les adultes. Cette authenticité renforce l'attachement du lecteur aux protagonistes et à leurs aventures. Personnellement, j’adore tous les passages écrits à la main qui apportent un vrai supplément d’âme, la sensibilité de l’enfance, l’amitié ou encore la famille. Le tome 4, « La déesse sans visage » s’ouvre sur les 12 ans de Cerise et quelques réminiscences du passé qui touchent au coeur.
Le duo Aurélie Neyret — Joris Chamblain a su capturer et recréer l’univers intérieur de l’enfance, une nostalgie douce-amère, l’énergie débordante et la spontanéité propre à cet âge. Il parvient à restituer la complexité des émotions enfantines sans jamais les minimiser et surtout montre que le regard de Cerise sur le monde est riche, légitime, et souvent plus profond que celui des adultes. « Les Carnets de Cerise » rappellent que les rêves et les aventures qui habitent les enfants devraient aussi demeurer dans l’âme des adultes. Le tome 5 « Des premières neiges aux Perséides » est un bijou de tendresse et d’amour qui m’a mis les larmes aux yeux.
Si je devais résumer, « Les Carnets de Cerise » séduisent un public très large, des enfants aux adultes, pour plusieurs raisons qui tiennent à la fois à la richesse de son contenu et à sa forme artistique. Si l’héroïne est universelle et attachante, les histoires ont deux degrés de lecture. Pour les enfants, les mystères que Cerise résout sont captivants, accessibles, et riches en rebondissements. Ils favorisent l’identification et l’envie de participer à l’enquête. Pour les adultes, chaque tome révèle des récits humains complexes, souvent liés à des blessures émotionnelles ou des secrets enfouis. Ces thématiques, comme le deuil, la solitude ou le pardon, résonnent avec nos expériences d’adultes.
Au-delà des dessins esthétiques et chaleureux, des messages inspirants, d’un format innovant, des valeurs positives qui y sont véhiculées, comme l’entraide et l’empathie, « Les Carnets de Cerise » offrent une expérience émotionnelle unique qui touche tous les lecteurs à des moments différents de leur vie. Ce sont des bandes dessinées qui ont le pouvoir de réunir parents et enfants autour de la lecture, et d’offrir de vrais beaux moments de communion. Pourquoi s’en priver ? Et puis… il est toujours possible de voir la vie comme une aventure pleine de mystères à résoudre, non ?

[Charlotte · Rating 5 out of 5]

Ce deuxième tome est tout aussi réussi que le premier ! Je suis vraiment sous le charme de cette série de BD tellement mignonne et attachante. Tout y est parfait une nouvelle fois : les dessins, l'histoire, les personnages...

Cerise grandit sous nos yeux et j'ai beaucoup aimé voir l'évolution de ses relations avec son entourage et la voir mise face à ses erreurs. C'est à la fois touchant et réaliste car on est tous passé par là avec des amitiés qui évoluent en grandissant et en fonction des centres d'intérêt de chacun.

L'histoire en elle-même est à l'image du tome 1, c'est beau et émouvant et cette lecture a été pour moi un vrai moment de bonheur !

J'ai déjà le tome 3 en ma possession mais ayant vu qu'il se déroulait l'hiver, je vais attendre un peu avant de le lire.

[NyxShadow · Rating 3 out of 5]

Vraiment bien, j'aime l'idée du carnet mais...
on reproche à Cerise de "négliger" ses amies.
Entre nous, une gamine de 11/12 ans peut difficilement négliger une vieille dame ! Car cette dame est romancière, occupée, indépendante... Bref, n'a pas besoin de Cerise pour vivre. J'ai trouvé ça un peu exagérée. Il est normale qu'une enfant de cet âge soit un peu "entière". On pourrait lui reprocher de négliger le zoo du tome 1 par exemple.

Pareil, on lui dit qu'elle est "malhonnête" vis à vis du livre. Mais c'est une bibliothèque ! Elle a le droit d'emprunter un livre ! M'enfin.
Pour finir, la résolution est un peu deus-ex-machina avec les numéros, mais mignonne.

[Utopía - Ana Calatayud L. · Rating 5 out of 5]

Segundo tomo de "Los diarios de Cereza". Un nuevo misterio que resolver por una joven escritora de diez años ávida de historias que contar. Pero, ¿son más importantes los misterios de la vida de los demás que los propios?
En esta nueva historia Cereza sigue siendo igual de curiosa e incansable. Pero tendrá que madurar un poco más si de verdad quiere seguir resolviendo misterios sin perder a la gente que la rodea. ¿Lo conseguirá? ¿Lograrán estas dos historias en una llegar hasta su tan ansiado final feliz? Leedlo. Descubridlo. Reíd. Llorad. Disfrutad con las nuevas aventuras de Cereza tanto como lo he hecho yo.

[Cam · Rating 4 out of 5]

(4) Les histoires délivrés dans cette série sont toujours aussi belles et accrocheuses. Je trouve peut-être le format un poil long mais le rapport qualité-prix est là. Le focus est un peu plus mis sur Cerise et les aléas de la vie d'une fillette d'une dizaine d'années, chose que je trouve très bien faite même si ça peut paraître rébarbatif aux yeux d'un adulte. Forcément, l'histoire concernant Hector m'intéressait bien plus !

[littleprettybooks · Rating 5 out of 5]

Un second tome plein de charme qui m’aura encore plus émue que le premier et qui aura su me charmer avec sa belle histoire et ses merveilleux dessins dans lesquels les livres occupent une place à part.


Ma chronique : https://myprettybooks.wordpress.com/2...

[Gilwen · Rating 4 out of 5]

Pas le coup de cœur du T1 (un peu d'exagération et de drama "facile" à mon goût), mais un très chouette tome néanmoins, toujours plein de douceur et d'émotion. Les deux suivants attendent sur ma table nuit d'être dévorés.

[Priscilla · Rating 4 out of 5]

Such a sweet graphic novel series! I really liked this second volume, can the story never end please?

[Cocoontale · Rating 3 out of 5]

Moins intrigant et fantasque que le 1er tome mais tout aussi touchant. Les dessins et couleurs sont toujours une merveille !

[Sasha · Rating 5 out of 5]

Просто праздник какой-то.
Сюжет, иллюстрации, персонажи - все прекрасно.

[Chrystina B · Rating 5 out of 5]

Super 😊 Il est géniale c'est mon préféré de la série 💓

[EyrisReadsTheWorld · Rating 4 out of 5]

A second volume as heart-warming as the first one

Key words: friendship, love story, graphic novel, mystery, children’s fiction, contemporary

This one is the second volume in the series Cici’s Journal and it is as beautiful as the first one. The illustrations style didn’t change one bit and is still absolutely beautiful. In this second book though, I enjoyed Cici a lot less than in the first volume. I think it is normal as it is part of the story that she realises she has been focusing on herself too much but I just thought that it was solved really fast at the end, a bit too fast. I also liked Erica more as in this volume she had a point when complaining about Cici. I think overall the relationships between the different characters were a bit more complex than in the first one and it was interesting to see the mother/daughter relationship. Concerning the mystery part, I loved it as much, if not more, as in the first book. It might be a bit not credible but the conclusion of it is still really heart-warming and again almost brough me to tears.

4/5

[Jean-François · Rating 5 out of 5]

Vraiment impressionné par ce second opus! Je comprends ma nièce d’aimer cette Cerise... Touché et fortement ému - jusqu’aux larmes - lors du dénouement de l’intrigue, même si cela était un brin prévisible. Et que dire des relations qui se tissent depuis le premier livre : elles apparaissent profondes, vraies et fragiles, surtout sans masque, dures et belles à la fois, comme dans la vie quoi! Vraiment, je conseille vivement.

[Sarah · Rating 5 out of 5]

cette bd est si mignonne.. je passe toujours un super moment!

Les dessins sont vraiment magnifiques, le tout est poétique. J’adore.

Ps: j’ai adoré le petit rappel de la couverture du tome 1 sur le panneau publicitaire de l’arrêt de bus! Quelle attention aux détails

[madame Gabrielle · Rating 5 out of 5]

j’avais hâte de retrouver Cerise. j’ai aussi hâte à lundi pour présenter ce deuxième tome à mes élèves de première secondaire. les illustrations et chacune des enquêtes racontées sont simplement magnifiques. belle belle bande-dessinée à lire absolument!

[Montse Paz · Rating 5 out of 5]

He encontrado una nueva obsesión que es seguir con las aventuras de Cereza... a pesar de esta nueva montaña rusa de emociones una vez más se pudo resolver el misterio detras del libro.

-Cuando nos encerramos dentro de nosotros mismos , nos volvemos prisioneros.

[Alina Bekh · Rating 5 out of 5]

Із трьох прочитаних книжок із цієї серії — найкраща. Бо вона дуже виходить з рамок пригод, але наповнена подіями життя головної героїні, де вона зарвалася і всіх ображала. Емоційна історія. Мені сподобалось, бо книжка описувала ще і негативні риси поведінки маленької розвідниці. Книга по-доброму повчає. Навіть коли тобі 30.

[Uni-Uni · Rating 5 out of 5]

Višnja je super .