What do you think?
Rate this book
Василь Стус. Вибране
До видання включено вірші, прозу та листи Василя Стуса (1938-1985) - поета, перекладача, мислителя і дисидента, який став уособленням незламності українського духу. В творчості поборював поверховий етнографізм. Його вірші засадничо орієнтовані на світові зразки та тенденції. В ранній творчості відчувається значний вплив філософії екзистенціалізму. Головна книга - вірші "Палімпсести": щоденник буття людини, яка мусить реалізовувати себе всупереч обставинам. Несистемно сформулював постулати філософії "квітування". Естетичні та етичні принципи життя виклав у листах з в'язниці до рідних, дружини та сина. Член другої Української Гельсінської групи, яку очолив після арештів лідерів першої УГГ.
Вірші зі збірок:
«Круговерть» 1965 р.,
«Зимові дерева» 1970 р.,
«Веселий цвинтар» 1970 р.,
«Час творчості» 1972 р.,
«Палімпсести»,
Проза
Листи
Вірші зі збірок:
«Круговерть» 1965 р.,
«Зимові дерева» 1970 р.,
«Веселий цвинтар» 1970 р.,
«Час творчості» 1972 р.,
«Палімпсести»,
Проза
Листи
- GenresPoetry
540 pages, Hardcover
Published January 1, 2016
6 people are currently reading
57 people want to read
About the author
Vasyl Stus
50 books25 followersVasyl Semenovych Stus was a Ukrainian poet and publicist, one of the most active members of Ukrainian dissident movement. For his political convictions, his works were banned by the Soviet regime and he spent 23 years (about half of his life) in detention.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
May 8, 2022
Я знаю —
ми будем іще не раз бродити з тобою,
слухати ліс притихлий,
старих і мудрих сорок,
вирізняти гудки азотнотукового заводу,
чути постріли на мовчазному полігоні,
і, лячна, наслухатиме нас земля.
Розгублена між роботою і дозвіллям —
вечірньою школою, чергами, перукарнею,
дощовою погодою і театром,
комсомольськими зборами, подругами з гуртожитку,
ти прийдеш до мене
самотня, настрашена і чужа,
розграбована на всі свої сто шістдесят сантиметрів зросту.
І разом з тобою ми заходимося визбирувати
роздаровані уста, очі, пам’яті,
погляди, губи, плечі,
розшукаємо все — до найменшого панігтя,
щоб, затиснена в себе як в кулачок,
ти ставала цільною й неушкодженою,
реставрована для мого охриплого
горлового шепоту щастя.
Поки ж тебе немає,
ти виповнюєшся на мене самого.
Чекання, вибираючи мене,
обростає гудками, пострілами, криками,
заким не стане тобою,
лишивши мені велике нащулене вухо —
відчути визубрені
твої підбори самотні.
X. 1962
December 23, 2022
Дорога болю
Василь Стус «Палімпсест. Вибране» - К: Факт, 2003 – 432 с
Почав читати книгу Василя Стуса «Палімпсест. Вибране » достатньо давно. Не можу сказати, що поезія Василя Семеновича читається легко, але кожний вірш сповнений жертовної, безмежної, всеохоплюючої любові до рідної України.Саме така любов до рідного краю, який, по суті перебував під окупацією радянського режиму, була сенсом життя поета, він віддав своє життя і здоров`я за свої переконання і непохитну віру в те, що Україна буде Незалежною, вільною державою.
«Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,»
Творчість Василя Стуса ще належить осмислити та відкрити її глибинний сенс кожному українцеві, тому що життя Василя Семеновича це – нескоренність, незламність, всупереч засланням, обставинам, тюремній каторзі. Представники радянської влади робили все, аби знищити його не лише фізично, але й натиснувши морально, знищуючи всі його поезії, переклади Гете, Р. Кіплінга, А. Рембо. Дж. Унгаретті та інших.
Для глибшого розуміння книги «Палімпсест. Вибране» варто читати після книги В. Кіпіані «Справа Василя Стуса», так читач зможе, в певному сенсі, «відчути», наскільки це можливо, які жахіття довелося пережити поетові, але не зрадити своїм поглядам і вірі в Україну.
Ось як поет описує відчуття чекання зустрічі з дружиною Валентиною Попелюх, коли перебував у засланні та висилці на Колимі:
«Колимські конвалії — будьте для Валі,
достійтесь до Валі — рожеві огні.
Пробачте, у вас забагато печалі,
пробачте, красуні, ви надто сумні….»
Важливо наголосити, що поет завжди вірив, що повернеться до свого вільного українського народу у своїх поезіях, навіть після фізичної смерті.
Мотив смерті був для Стуса шансом на звільнення від тягот земного життя, але й вищою ексзистенційною сутністю, бо лише через смерть людина може стати ближчою до Господа, як творця та Абсолюту, що дає енергію життя.
«Іди — за край. Народження — по смерті
тебе чекає. Прагни стрімголов
на ту тропу, що яра, наче кров,
воліє душ, що щирі і одверті
так і живуть — своїм передкінцем,
як припочатком. І рушають д’горі,
коли біда оба крила просторить
і повертає вічності живцем.
18.IV.1972»
Однією з провідних тем творчості Стуса є тема туги за Україною:
«Такий близький ти, краю мій
і безнадійно так далекий.
У вирій відлетять лелеки,
а ти пробудь один — і скній.
Ізвомплена душе, ярій!
Коли докучили ці втеки —
в лет, до вогненної пащеки.
Як він ощирився, стозмій!
Іще в цій тиші гробовій
колись почуєш: орлій клекіт
шикує молоді шереги
всіх наших змагань і надій.»
Прочити книгу «Палімпсест. Вибране» від щирого серця рекомендую кожному, хто любить і цінує Україну: Кожен вірш можна і варто вивчати, читати, перечитувати, впиватися цією всеперегаючою любов`ю до України та нашого народу.
Саме така любов і жертовність крізь століття світить мерехтливим вогником надії та перемоги у душах сучасних захисників України, тих, які в цю хвилину захищають кожного з нас на полі бою від тієї самої рашиської орди і в цьому бою ми точно переможемо завдяки єдності.
Однак, не забудемо ні на мить про тих мужніх чоловіків та жінок, чия душа, можливо саме в цю хвилину долає останній рубіж на шляху до Господнього світла вічності, заради того, аби кожен з нас побачив світанок нового дня у вільній, незалежній європейській Україні.
Василь Стус «Палімпсест. Вибране» - К: Факт, 2003 – 432 с
Почав читати книгу Василя Стуса «Палімпсест. Вибране » достатньо давно. Не можу сказати, що поезія Василя Семеновича читається легко, але кожний вірш сповнений жертовної, безмежної, всеохоплюючої любові до рідної України.Саме така любов до рідного краю, який, по суті перебував під окупацією радянського режиму, була сенсом життя поета, він віддав своє життя і здоров`я за свої переконання і непохитну віру в те, що Україна буде Незалежною, вільною державою.
«Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,»
Творчість Василя Стуса ще належить осмислити та відкрити її глибинний сенс кожному українцеві, тому що життя Василя Семеновича це – нескоренність, незламність, всупереч засланням, обставинам, тюремній каторзі. Представники радянської влади робили все, аби знищити його не лише фізично, але й натиснувши морально, знищуючи всі його поезії, переклади Гете, Р. Кіплінга, А. Рембо. Дж. Унгаретті та інших.
Для глибшого розуміння книги «Палімпсест. Вибране» варто читати після книги В. Кіпіані «Справа Василя Стуса», так читач зможе, в певному сенсі, «відчути», наскільки це можливо, які жахіття довелося пережити поетові, але не зрадити своїм поглядам і вірі в Україну.
Ось як поет описує відчуття чекання зустрічі з дружиною Валентиною Попелюх, коли перебував у засланні та висилці на Колимі:
«Колимські конвалії — будьте для Валі,
достійтесь до Валі — рожеві огні.
Пробачте, у вас забагато печалі,
пробачте, красуні, ви надто сумні….»
Важливо наголосити, що поет завжди вірив, що повернеться до свого вільного українського народу у своїх поезіях, навіть після фізичної смерті.
Мотив смерті був для Стуса шансом на звільнення від тягот земного життя, але й вищою ексзистенційною сутністю, бо лише через смерть людина може стати ближчою до Господа, як творця та Абсолюту, що дає енергію життя.
«Іди — за край. Народження — по смерті
тебе чекає. Прагни стрімголов
на ту тропу, що яра, наче кров,
воліє душ, що щирі і одверті
так і живуть — своїм передкінцем,
як припочатком. І рушають д’горі,
коли біда оба крила просторить
і повертає вічності живцем.
18.IV.1972»
Однією з провідних тем творчості Стуса є тема туги за Україною:
«Такий близький ти, краю мій
і безнадійно так далекий.
У вирій відлетять лелеки,
а ти пробудь один — і скній.
Ізвомплена душе, ярій!
Коли докучили ці втеки —
в лет, до вогненної пащеки.
Як він ощирився, стозмій!
Іще в цій тиші гробовій
колись почуєш: орлій клекіт
шикує молоді шереги
всіх наших змагань і надій.»
Прочити книгу «Палімпсест. Вибране» від щирого серця рекомендую кожному, хто любить і цінує Україну: Кожен вірш можна і варто вивчати, читати, перечитувати, впиватися цією всеперегаючою любов`ю до України та нашого народу.
Саме така любов і жертовність крізь століття світить мерехтливим вогником надії та перемоги у душах сучасних захисників України, тих, які в цю хвилину захищають кожного з нас на полі бою від тієї самої рашиської орди і в цьому бою ми точно переможемо завдяки єдності.
Однак, не забудемо ні на мить про тих мужніх чоловіків та жінок, чия душа, можливо саме в цю хвилину долає останній рубіж на шляху до Господнього світла вічності, заради того, аби кожен з нас побачив світанок нового дня у вільній, незалежній європейській Україні.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews