What do you think?
Rate this book
Вбивство п’яної піонерки
Сповнений іронії та щемкої ностальгії детективний роман «Вбивство п’яної піонерки» — це історія подвійного розслідування злочину, яке ведуть і дорослі, і діти. Несподівано тихе село Варварка стає центром загадкових подій, сплетених у кримінальний клубок, який доведеться розплутувати героям роману. За злочином стоїть не лише людина, за злочином — радянська система, безнадійно загрузла в брехні. Хто ж залишається по-справжньому чесними, так це діти, приречені невпинно дорослішати в непростому, зрадливому світі дорослих. Це роман про маленьку людину на тлі доби, про дружбу, про стосунки в родині, яка так само підлягає впливу системи. А ще це свого роду квиток на 3D-фільм про життя кінця 1950-х, густо насичений запахами, звуками, плюскотом ріки, шурхотом босих ніг по річковому піску. Так ніби відкривається вікно в далеке минуле (а для молодого читача — в минуле батьків і дідусів), а звідти — запахи дитинства, смажених бичків, печеної картоплі, розпеченого пилу, зелених сусідських яблук.
Більше про книжку https://starylev.com.ua/vbyvstvo-pyan....
Більше про книжку https://starylev.com.ua/vbyvstvo-pyan....
352 pages, Hardcover
Published January 1, 2018
6 people are currently reading
142 people want to read
About the author
Сергій Оксеник
5 books8 followersСергі́й Семе́нович Іваню́к (літературний псевдонім — Сергій Оксеник; * 7 січня 1952, Миколаїв) — літературознавець, письменник, журналіст, критик і перекладач, кандидат філологічних наук, один із відроджувачів Національного університету «Києво-Могилянська академія», доцент кафедри літератури й іноземних мов.
Закінчив СШ № 48 в Миколаєві, вчився на факультеті журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Проходив практику в Миколаївській студії телебачення. З 1976 по 1980 рр.. працював на республіканському радіо. В 1981–1983 рр.. — завідуючий відділом журналу «Піонерія». Працював в редакції журналу «Слово і час».
З 1991 року працював над проектом відродження Києво-Могилянської академії. Після її відкриття в 1992 році став деканом факультету гуманітарних наук, а з 1994 по 2000 рік — ректором. Зараз він працює на кафедрі літератури й іноземних мов Києво-Могилянської академії, викладає два курси: «Основи літературної творчості» та «Українська драма першої половини ХХ ст.».
За відгуками студентів «Хороший спеціаліст, грошей не бере, з почуттям гумору, в міру вимогливий, непогано ставиться до студентів.»
Подарував науковій бібліотеці НаУКМА колекцію книг, перлиною якої є книга Віктора Аскоченського «Кієвъ с древнейшимъ его училищем Академіею» (1856 р.).
З січня 2006 року — головний редактор журналу «Однокласник».
Сергій Іванюк почав публікувати оповідання для дітей у 1980-х роках. 2004 року вийшла перша книга пригодницько-фантастичного роману «Лісом, небом, водою» під назвою «Лисий». 2005 р. вийшло друге видання цієї книжки. А 2007 р. — друга книга роману, що називається «Леля». Нещодавно побачила світ кінцева частина трилогії — "Інженер".
Має понад 100 публікацій українською, російською, німецькою, англійською, шведською, грузинською, чуваською та іншими мовами. У тому числі переклади з англійської та російської.
Закінчив СШ № 48 в Миколаєві, вчився на факультеті журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Проходив практику в Миколаївській студії телебачення. З 1976 по 1980 рр.. працював на республіканському радіо. В 1981–1983 рр.. — завідуючий відділом журналу «Піонерія». Працював в редакції журналу «Слово і час».
З 1991 року працював над проектом відродження Києво-Могилянської академії. Після її відкриття в 1992 році став деканом факультету гуманітарних наук, а з 1994 по 2000 рік — ректором. Зараз він працює на кафедрі літератури й іноземних мов Києво-Могилянської академії, викладає два курси: «Основи літературної творчості» та «Українська драма першої половини ХХ ст.».
За відгуками студентів «Хороший спеціаліст, грошей не бере, з почуттям гумору, в міру вимогливий, непогано ставиться до студентів.»
Подарував науковій бібліотеці НаУКМА колекцію книг, перлиною якої є книга Віктора Аскоченського «Кієвъ с древнейшимъ его училищем Академіею» (1856 р.).
З січня 2006 року — головний редактор журналу «Однокласник».
Сергій Іванюк почав публікувати оповідання для дітей у 1980-х роках. 2004 року вийшла перша книга пригодницько-фантастичного роману «Лісом, небом, водою» під назвою «Лисий». 2005 р. вийшло друге видання цієї книжки. А 2007 р. — друга книга роману, що називається «Леля». Нещодавно побачила світ кінцева частина трилогії — "Інженер".
Має понад 100 публікацій українською, російською, німецькою, англійською, шведською, грузинською, чуваською та іншими мовами. У тому числі переклади з англійської та російської.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 34 reviews
December 10, 2019
Дуже тепла, літня книжка, з якою ностальгуєш за канікулами в бабусі й дідуся в селі. Тонко написана живою мовою, і глибокими спостереженнями-спогадами з радянської дійсності, колоритом Півдня України й головними героями Вовкою та Юрком, яких хочеться обійняти :)
April 10, 2018
Смішний, ностальгійний, про канікули, детективний, про дітей і від дітей, незвичний (бо майже весь суржиком), про іншу східну Україну, про те, як діти сприймали радянську дійсність, про бандерівців страшних, і не дуже, а ще про багато чого цікавого...
Звичні речі із нетипового ракурсу.
Якщо у творі є хоча б один герой, який мені запам'ятався, то це гуд.
І це малий Юрко.
"Найстаршим, Станкевичам, — по п’ятнадцять, найменший — мій брат Юрко.
Йому вже вісім, як він каже. Раніше він казав, коли його
питали, скільки років:
— Сколо вісім, залаз тли".
Звичні речі із нетипового ракурсу.
Якщо у творі є хоча б один герой, який мені запам'ятався, то це гуд.
І це малий Юрко.
"Найстаршим, Станкевичам, — по п’ятнадцять, найменший — мій брат Юрко.
Йому вже вісім, як він каже. Раніше він казав, коли його
питали, скільки років:
— Сколо вісім, залаз тли".
September 6, 2018
Сучасним авторам підліткової прози про Україну в радянських умовах часто бракує щирості й довіри до читача, здатного (а зазвичай таки здатного) самостійно осягнути сказане й сформулювати висновки. Так рівноправно, співчутливо, з гумором і без штампованої дидактики розповідати про тодішню дійсність не вдавалося досі майже нікому.
Боюся, що знову не скоро й удасться. Добре, що ця книжка є, і що в нас є шанс прочитати її уважно, а то й не раз.
Боюся, що знову не скоро й удасться. Добре, що ця книжка є, і що в нас є шанс прочитати її уважно, а то й не раз.
April 22, 2023
Чудова книжка зовсім не про вбивство і не про п'яну піонерку, а про літо, дитинство і про радянську систему очима дітей і дорослих. Причому вся ця насправді сумна загальна картинка складається із дрібних ситуацій, які нам описує автор — як от, наприклад, коли один з героїв досі боїться навіть подумки пожартувати про Сталіна, хоча від його смерті минуло вже понад 10 років.
Окрема зірочка тут за напрочуд живу мову, за прекрасних головних героїв, братів Вовку та Юрку, та за те, як показані їхні стосунки і як вони піклуються один про одного. Ці моменти були настільки теплими та затишними, що мені вже хочеться їх перечитати.
Не знаю, чому я так довго відкладала прочитання цієї книжки, хоча хотіла прочитати її ще відтоді, як вона вийшла. Але, з іншого боку, тоді б вона точно відгукнулася в мені зовсім не так, як зараз.
Окрема зірочка тут за напрочуд живу мову, за прекрасних головних героїв, братів Вовку та Юрку, та за те, як показані їхні стосунки і як вони піклуються один про одного. Ці моменти були настільки теплими та затишними, що мені вже хочеться їх перечитати.
Не знаю, чому я так довго відкладала прочитання цієї книжки, хоча хотіла прочитати її ще відтоді, як вона вийшла. Але, з іншого боку, тоді б вона точно відгукнулася в мені зовсім не так, як зараз.
April 18, 2018
Неймовірно прекрасно...
May 4, 2018
Ця книжка для тих, кому знайоме відчуття ностальгії за канікулами у бабусі в селі та за канікулами у бабусі в селі у радянський час. Але це не про мене. Мені скоріше властиве відчуття ностальгії за розповідями Сергія Іванюка.
November 30, 2023
Ця книга хоч і має певну детективну нитку, та не є детективом. Це книга про дитинство в 60-тих (коли вже позносили Сталіна з п'ядесталів).
Коли читала, ловила себе на думці, що дитинство героя не схоже на моє дитинство, чи на дитинство моєї мами. Бо у нас в сім'ї ніхто всерйоз не міг сказати "посидимо як Ленін зі Сталіном", а пити за це то поготів, прокляли би за таке. Але тим то ця книжка і цікава - це інше дитинство, дитинство в совку, на півдні України (десь недалеко від Очакова). Там дуже добре автор показує все, чим були засрані голови людей того часу.
Та все таки, на першому плані там дитинство в селі, пригоди, розслідування яке веде підліток, і паралельно участковий.
Найбільше мені сподобалася мова, жива, справжня. Вона у кожного героя своя, і найвиразніша вона в участкового, який говорить суржиком, причому так ловко, що чуєш його голос і бачиш, як він пише "Отчод" в кабінеті.
Коли читала, ловила себе на думці, що дитинство героя не схоже на моє дитинство, чи на дитинство моєї мами. Бо у нас в сім'ї ніхто всерйоз не міг сказати "посидимо як Ленін зі Сталіном", а пити за це то поготів, прокляли би за таке. Але тим то ця книжка і цікава - це інше дитинство, дитинство в совку, на півдні України (десь недалеко від Очакова). Там дуже добре автор показує все, чим були засрані голови людей того часу.
Та все таки, на першому плані там дитинство в селі, пригоди, розслідування яке веде підліток, і паралельно участковий.
Найбільше мені сподобалася мова, жива, справжня. Вона у кожного героя своя, і найвиразніша вона в участкового, який говорить суржиком, причому так ловко, що чуєш його голос і бачиш, як він пише "Отчод" в кабінеті.
May 31, 2020
Мені сподобалася книга, але з певними моментами і оцінка 3.5 направду.
July 27, 2020
Сповнений ностальгії та сонця, пише аннотація до книги і я із нею зрештою погоджуюсь :)
Звісно, це зовсім не мій ностальгічний час, адже період, який тут позначений, це час дитинства моїх батьків, а зовсім не мене. Але стан ностальгії таки охопив. Читання нагадало мені одну із улюблених моїх дитячих книжок - збірку Голіцина із майже Паганелем на обкладинці, куди увійшли "Сорок изыскателей", "За березовыми книгами" та "Тайна старого Радуля". Я перечитувала її декілька разів, потім вимагала у бібліотеці щось подібне і мені у відповідь згодовували тонни пригод :)
Ось саме той стан і накотив мені ностальгічно, коли я читала цю сонячно-літню пригоду із абсолютним спойлером у назві :)
Звісно, що кутячя радість не затьмарила решту, яку автор із хірургічною точністю вписав у практично дитячий твір. А решта там - хижа повсякденна байдужість та людожерство усієї комуняцької системи "страни савєцкай". І ресторанний "блат", і знищені родини під приводом того, що вони "бандерівські бандити", і вічний первісний страх перед людиною із "корочками", і запопадливі пристосуванці, і абсолютна нікому не потрібність маленької людини.
Геніально простий і швидкий роман, який читається буквально за один-два вечори, але ще довго потім залишається десь у думках. Думала, що прочитаю і кудись відправлю собі - чи на продаж у барахолці виставлю, чи у бібліотеку відтащу, але потім вирішила залишити. Нехай стоїть на полиці, нагадує про літо та про книжки з дитинства.
Звісно, це зовсім не мій ностальгічний час, адже період, який тут позначений, це час дитинства моїх батьків, а зовсім не мене. Але стан ностальгії таки охопив. Читання нагадало мені одну із улюблених моїх дитячих книжок - збірку Голіцина із майже Паганелем на обкладинці, куди увійшли "Сорок изыскателей", "За березовыми книгами" та "Тайна старого Радуля". Я перечитувала її декілька разів, потім вимагала у бібліотеці щось подібне і мені у відповідь згодовували тонни пригод :)
Ось саме той стан і накотив мені ностальгічно, коли я читала цю сонячно-літню пригоду із абсолютним спойлером у назві :)
Звісно, що кутячя радість не затьмарила решту, яку автор із хірургічною точністю вписав у практично дитячий твір. А решта там - хижа повсякденна байдужість та людожерство усієї комуняцької системи "страни савєцкай". І ресторанний "блат", і знищені родини під приводом того, що вони "бандерівські бандити", і вічний первісний страх перед людиною із "корочками", і запопадливі пристосуванці, і абсолютна нікому не потрібність маленької людини.
Геніально простий і швидкий роман, який читається буквально за один-два вечори, але ще довго потім залишається десь у думках. Думала, що прочитаю і кудись відправлю собі - чи на продаж у барахолці виставлю, чи у бібліотеку відтащу, але потім вирішила залишити. Нехай стоїть на полиці, нагадує про літо та про книжки з дитинства.
January 7, 2020
Думаю ця книга - чудовий гід життям простих радянських людей повоєнного періоду, їхнім способом мислення та ментальністю, разом з усіма чинниками.
Коли робиш ниці і підлі вчинки, бо це дає хоч якесь відчуття влади, надію просунутись по службі, і на якийсь час приглушує відчуття власної нікчемності, коли ковбасою (в якості хабаря) вирішується якщо не все, то багато чого, коли слабшого принижуєш, залякуєш, а перед вищим принизливо тріпотиш...
Попри те, що автор все описував у теплих, літніх, ностальгійних сільских антуражах, він дуже майстерно показав, - вся ця система не була ані про гідність, ані про права людини, і аж ніяк не про захищеність. І хоча ми тут маємо вбивство п’яної піонерки, в центрі сюжету, як на мене, саме ментальність людей і їхня реакція на різні обставини. Читаючи цю книжки наче сам стаєш свідком доби, і починаєш краще розуміти коріння ментальності сьогоднішньої. Тільки від того звісно не стає легше.
Коли робиш ниці і підлі вчинки, бо це дає хоч якесь відчуття влади, надію просунутись по службі, і на якийсь час приглушує відчуття власної нікчемності, коли ковбасою (в якості хабаря) вирішується якщо не все, то багато чого, коли слабшого принижуєш, залякуєш, а перед вищим принизливо тріпотиш...
Попри те, що автор все описував у теплих, літніх, ностальгійних сільских антуражах, він дуже майстерно показав, - вся ця система не була ані про гідність, ані про права людини, і аж ніяк не про захищеність. І хоча ми тут маємо вбивство п’яної піонерки, в центрі сюжету, як на мене, саме ментальність людей і їхня реакція на різні обставини. Читаючи цю книжки наче сам стаєш свідком доби, і починаєш краще розуміти коріння ментальності сьогоднішньої. Тільки від того звісно не стає легше.
August 15, 2023
Добра, тепла і затишна, як бабусеві обійма після «На добраніч, діти»
August 30, 2021
"Вбивство п'яної піонерки" Сергій Оксеник - ✅
Про що книга: Південь України, кінець 1950-х років. У селі Варварка починають відбуватись дивні речі, які розпочинаються зі, здавалось, тривіальної події - хтось починає красти з курників курей. Так чи інакше цю справу починають розслідува��и і діти, і дорослі. Але далі ситуація стає по-справжньому страшною...
Мої враження: От наче сам побував у Варварці і власними очима спостерігав за тим, що там відбувається! Яка проста і цікава мова, легкий та невимушений стиль написання, колоритні герої, і найголовніше - дуже мальовничо передана атмосфера часів радянського правління в Україні. Люди вже ніби й можуть жартувати про Сталіна, але ще за інерцією бояться, люди й ніби відпускають страшні часи 30-40-х років, але зовсім інший жах підкрадається до них з іншого, неочікуваного боку.
От чесно - можете взяти і прочитати, мені здається, що речі, про які я написав вище, відчують і зацінять усі, незалежно від літературних смаків. Але є і інша сторона цієї медалі - хаотичне подання історії (може це суб'єктивно). Більше питань, ніж відповідей. Все ж з назви та анотації я очікував детектив, де буде вестися розслідування вбивства. Але ні вбивства, ні його розслідування, не було не те що в першій половині книги - про нього майже нічого не розказується і в другій частині. Лише трішки, але й так воно виглядає дуже недоречним. Саме тому я замість 4 поставив 3 - бо історія сподобалась, її хочеться читати, але коли ти хочеш виноград, і тобі навіть пропонують його, але натомість дають вишні - це трохи не ок, навіть якщо це дуже смачні вишні.
Хоча і без детективної лінії тут все добре - харизматичні малі брати, їхні друзі, батьки, які грають у волейбол, таємничий сусід, якого називають Агент, хитрий дільничий Ревмір, який теж не такий простий, як здається. Всі персонажі переплетені між собою, історія подається під різними кутами, і фактично ти просто насолоджуєшся читанням, максимально віддалившись від сьогодення. Море, сонце, село, літні канікули, інтернет ще не вигадали, люди читають книги і спілкуються між собою! Кайф!
Кому читати: любителям підліткових детективів та ностальгічних творів.
Про що книга: Південь України, кінець 1950-х років. У селі Варварка починають відбуватись дивні речі, які розпочинаються зі, здавалось, тривіальної події - хтось починає красти з курників курей. Так чи інакше цю справу починають розслідува��и і діти, і дорослі. Але далі ситуація стає по-справжньому страшною...
Мої враження: От наче сам побував у Варварці і власними очима спостерігав за тим, що там відбувається! Яка проста і цікава мова, легкий та невимушений стиль написання, колоритні герої, і найголовніше - дуже мальовничо передана атмосфера часів радянського правління в Україні. Люди вже ніби й можуть жартувати про Сталіна, але ще за інерцією бояться, люди й ніби відпускають страшні часи 30-40-х років, але зовсім інший жах підкрадається до них з іншого, неочікуваного боку.
От чесно - можете взяти і прочитати, мені здається, що речі, про які я написав вище, відчують і зацінять усі, незалежно від літературних смаків. Але є і інша сторона цієї медалі - хаотичне подання історії (може це суб'єктивно). Більше питань, ніж відповідей. Все ж з назви та анотації я очікував детектив, де буде вестися розслідування вбивства. Але ні вбивства, ні його розслідування, не було не те що в першій половині книги - про нього майже нічого не розказується і в другій частині. Лише трішки, але й так воно виглядає дуже недоречним. Саме тому я замість 4 поставив 3 - бо історія сподобалась, її хочеться читати, але коли ти хочеш виноград, і тобі навіть пропонують його, але натомість дають вишні - це трохи не ок, навіть якщо це дуже смачні вишні.
Хоча і без детективної лінії тут все добре - харизматичні малі брати, їхні друзі, батьки, які грають у волейбол, таємничий сусід, якого називають Агент, хитрий дільничий Ревмір, який теж не такий простий, як здається. Всі персонажі переплетені між собою, історія подається під різними кутами, і фактично ти просто насолоджуєшся читанням, максимально віддалившись від сьогодення. Море, сонце, село, літні канікули, інтернет ще не вигадали, люди читають книги і спілкуються між собою! Кайф!
Кому читати: любителям підліткових детективів та ностальгічних творів.
May 20, 2020
Такий собі натяк на «Кульбабове вино», але з радянським присмаком.
Історія одного літа.
Місцями, по-дитячому наївна і мила, місцями, сумна і глибока.
Канікули, сільські забави, смажені бички, нічні посиденьки біля вогнища, суржик, дефіцитні товари, не дитячі розмови про революцію і радянську владу, «бандерівський байстрюк», таємна історія з викраданням курей, вбивство піонерки, й наївний слідчий міліції на ім’я Ревмір, який так намагався вислужитися…
«І знаєте, це все – мєлочі жизні. Найстрашніше, що ти от живеш у своїй великій і могучій країні, а нікому не нужен. Ти – як ворог. Як шпіон. Ти чужак. І всім плювать, що ти дуже хочеш робить, що готовий піти на любу должность, бо…»
Кінець 50-х, початок 60-х років.
Вони всі мріють і чекають приходу справжнього комунізму…через 16 років.
Історія одного літа.
Місцями, по-дитячому наївна і мила, місцями, сумна і глибока.
Канікули, сільські забави, смажені бички, нічні посиденьки біля вогнища, суржик, дефіцитні товари, не дитячі розмови про революцію і радянську владу, «бандерівський байстрюк», таємна історія з викраданням курей, вбивство піонерки, й наївний слідчий міліції на ім’я Ревмір, який так намагався вислужитися…
«І знаєте, це все – мєлочі жизні. Найстрашніше, що ти от живеш у своїй великій і могучій країні, а нікому не нужен. Ти – як ворог. Як шпіон. Ти чужак. І всім плювать, що ти дуже хочеш робить, що готовий піти на любу должность, бо…»
Кінець 50-х, початок 60-х років.
Вони всі мріють і чекають приходу справжнього комунізму…через 16 років.
July 31, 2024
От щойно дочитала "Вбивство п'яної піонерки" і перше, що хотілося б сказати, — назва тут, ясна річ, клікбейтна, і загалом ця книжка лише трішечки детектив, а здебільшого капсула часу, яка фіксує на своїх сторінках спекотне літо в якомусь сільці на Півдні десь у пізніх 50-х. Історію розповідають почергово хлопчик підліток Вовка і міліціонер Ревмір, і в кожного з них своя унікальна перспектива.
Я вже читала раніше фентезійну серію Сергія Оксеника і тут знову переконалася, що писати він умів. Стиль мені нагадує "Тореадорів з Васюківки" - сільське життя, яким воно насправді ніколи не є, а цікавіше, вільніше, глибше і, з якого боку не глянь, краще. Проте несподівані містичні елементи і поволока ностальгії за описуваними часами завадили мені насолодитися історією на 100%.
Я вже читала раніше фентезійну серію Сергія Оксеника і тут знову переконалася, що писати він умів. Стиль мені нагадує "Тореадорів з Васюківки" - сільське життя, яким воно насправді ніколи не є, а цікавіше, вільніше, глибше і, з якого боку не глянь, краще. Проте несподівані містичні елементи і поволока ностальгії за описуваними часами завадили мені насолодитися історією на 100%.
November 3, 2023
Важко бути об'єктивною, бо роман написаний моїм університетським викладачем, якого я ціную й поважаю. Але спробую.
Доволі дивна назва роману, як на мене, створює хибні очікування щодо його змісту. Адже здебільшого це підлітковий роман про двох братів, які шукають відповіді на питання, які їхніх батьків бентежать і лякають. Вони живуть у селі, ловлять рибу, палять багаття і намагаються не виказати, що люблять один одного.
Тепла, ностальгічна, замріяна книга. Так красиво написана, що літо у Варварівці можна відчути шкірою. Хтось сказав, що схожа на "Тореадорів з Васюківки". Щось у цьому є, але "Вбивство..." все ж доросліше - тим більше, якщо взяти до уваги частину від імені слідчого.
Я цілком задоволена прочитаним, однак мені забракло якоїсь чіткішої розв'язки. Або другої частини :)
Доволі дивна назва роману, як на мене, створює хибні очікування щодо його змісту. Адже здебільшого це підлітковий роман про двох братів, які шукають відповіді на питання, які їхніх батьків бентежать і лякають. Вони живуть у селі, ловлять рибу, палять багаття і намагаються не виказати, що люблять один одного.
Тепла, ностальгічна, замріяна книга. Так красиво написана, що літо у Варварівці можна відчути шкірою. Хтось сказав, що схожа на "Тореадорів з Васюківки". Щось у цьому є, але "Вбивство..." все ж доросліше - тим більше, якщо взяти до уваги частину від імені слідчого.
Я цілком задоволена прочитаним, однак мені забракло якоїсь чіткішої розв'язки. Або другої частини :)
January 21, 2023
Скоро читається, мова у автора просто пушка
Read
July 4, 2018В кількох моментах відверто ржав, що дуже тішить, бо гарного гумору бракує в нашій літературі. Був момент, коли не хотів лягати спати, бо кортіло дочитати. Наче нічого надзвичайного, але книжка чіпляє.
November 3, 2020
Чудова книга: дитяча, про дітей, від дітей, доросла, від дорослих, про дорослих -- життєва. Події відбуваються у 60х, але купа моментів, які актуальні досі. Прихована інвектива та несправедливість того часу як додаткові декорації основної історії дуже підкреслюють риси персонажей. Детективна складова розвивається від 0 до 100 повільно, нарощуючи інтерес читача. Одним словом -- рекомендую.
March 30, 2020
дефіцитні 60-ті, самопожираюча машина Союзу, сільська глибинка на Миколаївщині, діти з підлітками та жахними історіями біля вечірнього вогнища на Поляні, таємничі викрадення курей та вбивство юної дівчини, недалекі участкові та таємні агенти, бандерівці в Казахстані і привиди біля полишених хат, бички з шовковицею та канікули на Донбасі, мандрівки до моря за кермом ГАЗ-66 і вокзали чужих міст, перші неусвідомлені закоханості та переосмислення власного Я
.
глумлива, глибоко іронічна і водночас світла історія вже покійного Сергія Оксеника важко заходить з перших сторінок, але чим далі вглиб оповіді, тим сильніше не бажає відпускати захопленого зненацька читача. відмінний мікс з літературних пошуків Нестайка, Довженка і навіть Бредбері. до прочитання!
.
глумлива, глибоко іронічна і водночас світла історія вже покійного Сергія Оксеника важко заходить з перших сторінок, але чим далі вглиб оповіді, тим сильніше не бажає відпускати захопленого зненацька читача. відмінний мікс з літературних пошуків Нестайка, Довженка і навіть Бредбері. до прочитання!
February 22, 2019
Після прочитання книги у мене залишилося більше запитань, ніж відповідей. Бо ж розв’язок головних таємниць однозначних і немає в ній.
Розділи, написані від імені хлопчика, автору вдалися краще, ніж розділи від імені міліціонера. Вони більш щирі та світлі.
Можливо, книга мене не зачепила, бо я не маю ностальгії за радянським дитинством. А можливо тому, що я не можу визначити жанр книги, бо це і не детектив, і не пригодницький роман, ще й з примісом містики.
При всьому, книга читається легко, має гарно прописані образи і дає можливість яскраво уявити образи героїв.
Розділи, написані від імені хлопчика, автору вдалися краще, ніж розділи від імені міліціонера. Вони більш щирі та світлі.
Можливо, книга мене не зачепила, бо я не маю ностальгії за радянським дитинством. А можливо тому, що я не можу визначити жанр книги, бо це і не детектив, і не пригодницький роман, ще й з примісом містики.
При всьому, книга читається легко, має гарно прописані образи і дає можливість яскраво уявити образи героїв.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 13, 2020
Прекрасна книжка в багатьох аспектах, але свої великі плани на неї автору, очевидно, реалізувати не вдалося. Назва-спойлер, може, і виправдана, бо довго тримає в напрузі, та врешті тому вбивству присвячено зо 5 % тексту. До кінця було більше питань, аніж відповідей: десь незрозумілий мотив, щось так і не знайшло розв'язки, щось не дуже логічно чи ніяк не пояснено взагалі... Сподобалася сільська атмосфера, дух дитинства, яким наповнено так багато сторінок, дотепнісь тексту. Хотілося б о��інити вище, але ніт:(
May 7, 2020
"Роман Сергія Оксеника «Вбивство п’яної піонерки» — книжка про українську історію як минуле, що через невідрефлексованість ніяк не вдається поховати, і тому воно весь час вдирається в теперішнє й майбутнє, лякаючи дітей і дорослих"
Більше — тут https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayi...
Більше — тут https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayi...
July 12, 2022
Дійно цікава книжка, тож дякую всім порадникам! Судячи з деталей, дія відбувається влітку 1964 року у передмісті Миколаєва - Варварці, малої батьківщині само Сергія Іванюка. Оксеник - то його псевдонім, мовляв не пристало ректору Могилянки писати таке, хоча чом би й ні. Вийшла річ, що її можна віднести до дитячої літератури, - саме в розумінні самого Оксеника. Тобто до літератури, цікавої усім, в тому числі й дітям. Отож, браво! Детективний сюжет, щоправда, постільки поскільки - все шито білими нитками. Але не це головне. А головне - атмосфера поселка-новобудови, з великою кількістю молодих сімей і дітлашні, де всі знайомі і так чи інак поєднані: чи то спільним волейболом, чи вечерею вскладчину, чи посиденьками коло багаття на поляні. А детектив - діло третє. Як і натяки на бородаті анекдоти чи єлементи містичного реалізму по-українськи. Не можу сказати по-радянськи, бо в жоден "отчот" такі "хвакти" не улізуть. Читалося легко і з захопленням. Навіть не переймався через суржик, від якого зазвичай мене аж тіпало. Бо тут він був абсолютно доречним для створення портрета дільничого Ревміра, одного з двух почергових оповідачів. Першим був хлопець Вовка, одноліток (і мабудь альтер-его) автора. Шкода, що автора вже нема з нами, але цікаво буде познайомитася ще з його авантюрною трилогією та дорослою антиутопією.
January 1, 2023
Попри заявлене у назві, книга розповідає про літні канікули і загадкове зникнення місцевих курок у Варварці — вбивства ви маєте всі шанси навіть не помітити. Коли курка зникає і на його подвір’ї, Вовка, розсудливий і допитливий хлопчина, починає уважніше спостерігати за оточенням та робити висновки.
Паралельно з Вовкою цю справу розплутує місцевий дільничий Ревмір, який, може, й виглядає не дуже розумним та спритним, але насправді просто намагається пристосуватися до системи настільки, що навіть сам цього не помічає. І найболючіше, що його знахідка нічого доброго зрештою йому не приносить.
В мене залишилися змішані почуття. З одного боку: чарівна мова, чудова розповідь про дитинство з настільки живими описами, що їх можна побачити. З іншого: автор описує все, й хороше й не зовсім, дуже відсторонено, без оцінки; і мені не вистачило саме детективної складової — чи справді нещасний випадок, чи як воно сталося, і що було потім. З третього боку: оця безпристрасність — то є справжня майстерність, це перший автор на моїй пам’яті, що так вміє. Варто прочитати і зберегти на полиці — до того ж нового накладу книги більше не буде, та й в електронці її немає, на жаль.
Паралельно з Вовкою цю справу розплутує місцевий дільничий Ревмір, який, може, й виглядає не дуже розумним та спритним, але насправді просто намагається пристосуватися до системи настільки, що навіть сам цього не помічає. І найболючіше, що його знахідка нічого доброго зрештою йому не приносить.
В мене залишилися змішані почуття. З одного боку: чарівна мова, чудова розповідь про дитинство з настільки живими описами, що їх можна побачити. З іншого: автор описує все, й хороше й не зовсім, дуже відсторонено, без оцінки; і мені не вистачило саме детективної складової — чи справді нещасний випадок, чи як воно сталося, і що було потім. З третього боку: оця безпристрасність — то є справжня майстерність, це перший автор на моїй пам’яті, що так вміє. Варто прочитати і зберегти на полиці — до того ж нового накладу книги більше не буде, та й в електронці її немає, на жаль.
January 22, 2019
Давно мріяла прочитати українську книжку, де б дія проходила у невеликому відрізку часу і мала би достатній обсяг сторінок. Нарешті така книга з`явилася. Події відбуваються влітку одного року в одному місці (майже).
Історію розповідають по черзі дві особи: підліток, син одного з місцевих начальників, і простий хлопець міліціонер з дивним ім`ям Ревмір. Детективна лінія в книзі іде від перших до останніх сторінок.
Вдячна автору, що він поважає читача. Зазвичай українські автори все розжують, покладуть до рота і ще намагатимуться допомогти проковтнути. Це я про те, що всі події тобі пояснять, мораль додадуть. А герої чорні-чорні, або білі-білі. Виникає бажання книгою в стіну запустити, не те щоб тебе прямо дурепою назвали, але ставляться як до дитинчати, це точно. З Сергієм Оксеником не так. Якщо він, як ми раніше у шкільних творах писали, хоче показати бідність та злидні тих часів, то він «не розтікається мислію по древу», а подає сценку, де мати просить старшого сина натягати бичків, щоб було що їсти. Із таких невеликих рисочок створюється картина того часу, ти потроху занурюєшся в події, і висновки робиш сам.
Історія трохи сумна, але то були такі часи, і книга все ж детектив з убивством, не комедія.
Історію розповідають по черзі дві особи: підліток, син одного з місцевих начальників, і простий хлопець міліціонер з дивним ім`ям Ревмір. Детективна лінія в книзі іде від перших до останніх сторінок.
Вдячна автору, що він поважає читача. Зазвичай українські автори все розжують, покладуть до рота і ще намагатимуться допомогти проковтнути. Це я про те, що всі події тобі пояснять, мораль додадуть. А герої чорні-чорні, або білі-білі. Виникає бажання книгою в стіну запустити, не те щоб тебе прямо дурепою назвали, але ставляться як до дитинчати, це точно. З Сергієм Оксеником не так. Якщо він, як ми раніше у шкільних творах писали, хоче показати бідність та злидні тих часів, то він «не розтікається мислію по древу», а подає сценку, де мати просить старшого сина натягати бичків, щоб було що їсти. Із таких невеликих рисочок створюється картина того часу, ти потроху занурюєшся в події, і висновки робиш сам.
Історія трохи сумна, але то були такі часи, і книга все ж детектив з убивством, не комедія.
August 22, 2025
Книга стала для мене справжнім відкриттям. Стиль написання цікавий: автор ніби з різних боків описує героя, показує його у різних ситуаціях. Загалом книга нагадала мені «Тореадорів із Васюківки».
Довго не могла зрозуміти, чому саме така назва. Це підліткова літня історія, написана дуже простим, подекуди суржиковим стилем. Коли я прочитала кілька сторінок синові, він одразу вигукнув: «Та це ж Нестайко!» І справді, стиль перегукується з його творами.
Мій особистий висновок після прочитання: ох, не залишайте дітей самих удома і не дозволяйте їм кудись ходити самостійно, бо всі ці пригоди могли закінчитися зовсім не так весело. Але ж не для всіх добре і закінчилося. Читала я її більше крізь призму мами, оцінюючи виховання й поведінку дітей.
Загальна оцінка книги: читається легко, але не зовсім мій стиль.
Довго не могла зрозуміти, чому саме така назва. Це підліткова літня історія, написана дуже простим, подекуди суржиковим стилем. Коли я прочитала кілька сторінок синові, він одразу вигукнув: «Та це ж Нестайко!» І справді, стиль перегукується з його творами.
Мій особистий висновок після прочитання: ох, не залишайте дітей самих удома і не дозволяйте їм кудись ходити самостійно, бо всі ці пригоди могли закінчитися зовсім не так весело. Але ж не для всіх добре і закінчилося. Читала я її більше крізь призму мами, оцінюючи виховання й поведінку дітей.
Загальна оцінка книги: читається легко, але не зовсім мій стиль.
March 10, 2020
спочатку дуже світла, а наприкінці трішки моторошна історія з елементами детективу, повна пригод, а часом навіть містики. буде дуже близька тим, хто зачепив частиною життя радянську епоху, коли поїхати до бабусі в село означало пасти худобу, а не сидіти з гаджетами, коли привезений в кінотеатр індійський фільм - це була ціла подія для всього села... хоча ностальгуєш насправді саме за цим відчуттям вільного літа, а не за отим очікуванням комунізму "через 16 років", як от на це сподіваються герої книжки. бо ніякого комунізму їм не світить. бо він так само потворий і страшний, як оте одоробло, якого бояться маленькі герої. і правильно бояться
March 6, 2019
Ця книга вже чудова лише тим - що збурила в голові масу приємних спогадів з дитинства
- саме тієї золотої пори, коли на вулиці тепло,ти в гостях в селі у бабусі і попереду ще цілі літні канікули. Книга пронизана хорошим гумором,а місцями і зовсім відверто ржав))) Та і взагалі по закінченню читання залишаєшся сидіти з посмішкою на вустах. Рекомендую,особливо тим,в кого критична нестача літа в крові)))
- саме тієї золотої пори, коли на вулиці тепло,ти в гостях в селі у бабусі і попереду ще цілі літні канікули. Книга пронизана хорошим гумором,а місцями і зовсім відверто ржав))) Та і взагалі по закінченню читання залишаєшся сидіти з посмішкою на вустах. Рекомендую,особливо тим,в кого критична нестача літа в крові)))
December 13, 2022
Дуже зайшла атмосфера південного містечка. І бички, й вітри, що збивають з ніг, все з мого дитинства. Чудова історія дорослішання. Той, хто сприйматиме її як детектив, буде, мабуть розчарований. Історія про людські стосунки, про дитяче сприйняття світу, про те як боляче дізнаватись про існування зла в світі, до цього ясному і звичному. Написано з великою любов'ю до дітей.
July 24, 2024
Це просто твердий DNF.
Прочитала 50% книги і окрім суржику, не зрозумілих дій діючих осіб, для мене, не було. Ніякої ностальгії за літніми канікулами у бабусі не було, тому що навіть в селі у нас на півдні так не розмовляли.
Я постійно себе зупиняла на тому, що переводила і намагалась зрозуміти про що саме іде мова. А події ще навіть не набирали обертів.
Прочитала 50% книги і окрім суржику, не зрозумілих дій діючих осіб, для мене, не було. Ніякої ностальгії за літніми канікулами у бабусі не було, тому що навіть в селі у нас на півдні так не розмовляли.
Я постійно себе зупиняла на тому, що переводила і намагалась зрозуміти про що саме іде мова. А події ще навіть не набирали обертів.
Displaying 1 - 30 of 34 reviews