What do you think?
Rate this book
Франческа #1
Франческа. Повелителька траєкторій
У минулому Андрій Васильєв працював ведучим новин і готував репортажі з гарячих точок. А сьогодні він — оператор корекції траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США.
Герої його книжки, працівники НАСА, відповідають за траєкторії і орієнтацію сателітів, а також за підведення космічних кораблів на підхідні орбіти до міжнародних космічних станцій. У часі космічних робочих буднів з Доржем, його напарницею Франческою, полковником Вескоттом, Сарою, професором Расселом та іншими постійно трапляються кумедні та незвичайні історії. Найчастіше у різні халепи потрапляє сицилійка Франческа. Усе, до чого вона торкається, вибухає, горить і розбивається... А космос близько.
Герої його книжки, працівники НАСА, відповідають за траєкторії і орієнтацію сателітів, а також за підведення космічних кораблів на підхідні орбіти до міжнародних космічних станцій. У часі космічних робочих буднів з Доржем, його напарницею Франческою, полковником Вескоттом, Сарою, професором Расселом та іншими постійно трапляються кумедні та незвичайні історії. Найчастіше у різні халепи потрапляє сицилійка Франческа. Усе, до чого вона торкається, вибухає, горить і розбивається... А космос близько.
304 pages, Hardcover
First published April 1, 2018
34 people are currently reading
641 people want to read
About the author
Dorje Batuu
9 books272 followersДорж Бату (Андрій Васильєв) — український письменник бурято-монгольського походження. Громадянин США. Автор дилогії «Франческа. Повелителька траєкторій» і «Франческа. Володарка офіцерського жетона» та роману «Моцарт 2.0».
Народився і виріс в Бурятії, закінчив Бурятський державний університет. За освітою історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Одружився з американською дизайнеркою українського походження Яриною Жук і 2002 року переїхав жити до України. Виховують двох доньок, Софію та Христину. Працював телевізійним журналістом на загальнонаціональних каналах «1+1» та «Інтер». Переїхавши до США, працював кореспондентом «Голосу Америки» та «ТСН». Член Медіакорпусу ООН. У 2013 році покинув журналістику і став працювати у авіакосмічній галузі. Нині Дорж Бату - математик, спеціаліст з траєкторій космічних апаратів.
Народився і виріс в Бурятії, закінчив Бурятський державний університет. За освітою історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Одружився з американською дизайнеркою українського походження Яриною Жук і 2002 року переїхав жити до України. Виховують двох доньок, Софію та Христину. Працював телевізійним журналістом на загальнонаціональних каналах «1+1» та «Інтер». Переїхавши до США, працював кореспондентом «Голосу Америки» та «ТСН». Член Медіакорпусу ООН. У 2013 році покинув журналістику і став працювати у авіакосмічній галузі. Нині Дорж Бату - математик, спеціаліст з траєкторій космічних апаратів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 239 reviews
April 14, 2018
Ой, це п'ять! точно, бо такої живої та веселої книги я не читала давно. Окрім того, що Джорджіо проводить вас крізь будні працівників-коригувальників польотів космічних кораблів та сателітів для НАСА, що є вже цікаво і пізнавально. Він ще й дарує уроки та нестримні посмішки, бо читати про пригоди яскравої сицилійки, з її любов'ю до кави та апельсинів, без емоцій не вийде.
June 1, 2018
Дуже терапевтична книга. Я читала її в тролейбусі та літаку і сміялась вголос, продовжувала на кухні і перед сном. Емоційна, пізнавальна і світла.
April 24, 2018
(дублюю відгук із телеграму: https://t.me/etazherka)
Є такий жанр, як виробничий роман. Франческа - то звісно не роман, але виробничого в ній вдосталь.
Дорж Бату, він же Андрій Васильєв, він же Джорджіо написав серію веселих оповідок, проте разом вони утворюють дуже дотепну і цілісну історію про робочий колектив.
Навколо серед моїх знайомих є багато історій про звільнення, робочу атмосферу, умови праці... Часто, однією із ключових речей в роботі є колектив. Так от у Франчесці це все виглядає дуже здорово.
Так, ви скажете, це США, це НАСА. Але це останнє зовсім не придає цій історії пафосу, а навпаки. Навіть офіс центру польотами може бути просто дружнім офісом.
Не можу не згадати про біографію автора. Вона до біса цікава. Журналіст 1+1, бурят за походженням, українець за покликанням, який стає оператором центру польотів в НАСА. Правда схожа на вигадку. Але й навіть це є цікавою кар'єрною історією.
Ну і звісно Франческа! Про неї самі почитайте)
Є такий жанр, як виробничий роман. Франческа - то звісно не роман, але виробничого в ній вдосталь.
Дорж Бату, він же Андрій Васильєв, він же Джорджіо написав серію веселих оповідок, проте разом вони утворюють дуже дотепну і цілісну історію про робочий колектив.
Навколо серед моїх знайомих є багато історій про звільнення, робочу атмосферу, умови праці... Часто, однією із ключових речей в роботі є колектив. Так от у Франчесці це все виглядає дуже здорово.
Так, ви скажете, це США, це НАСА. Але це останнє зовсім не придає цій історії пафосу, а навпаки. Навіть офіс центру польотами може бути просто дружнім офісом.
Не можу не згадати про біографію автора. Вона до біса цікава. Журналіст 1+1, бурят за походженням, українець за покликанням, який стає оператором центру польотів в НАСА. Правда схожа на вигадку. Але й навіть це є цікавою кар'єрною історією.
Ну і звісно Франческа! Про неї самі почитайте)
June 27, 2018
Трішки розчарувало, що при читанні книги не покидало відчуття, що читаю стрічку Фейсбуку, а не книжку. Воно й не дивно, тому що, наскільки я зрозуміла, ця книжка так і писалася. Найцікавіше у цій історії для мене як же саме бурят-монгол, який працював журналістом на телебаченні в Україні, став розраховувати траєкторії супутників в НАСА, але про це автор воліє не розповідати. Як на мене, це би було куди цікавіше ніж замітки про Франческу, у яку всі щось наповал закохалися, крім мене.
August 27, 2019
Схоже, увесь світ прочитав вже "Франческу", тоді ж як я, як і сама героїня, запізнилася по всіх параметрах і дійшла до книжки лише тепер.
Який ще відгук?) Я хрюкала в долоню, щоб ніхто на роботі не почув сміху з пригод шаленої сицилійки, реготала як ненормальна, читаючи про досвід телеметрії Джорджіо і Франчески, просто-таки лягала зі сміху на моменті, коли старшу Вескотт запрошував на побачення винахідливий майбутній біолог і на кількох останніх історіях ридала і поспішно стягувала з носа окуляри, бо охтижблін забула, що найзворушливіші розповіді ті, які з життя.
Словом, хочу читати продовження, хочу мати "Франческу" вдома і вже записую Бату і його оповідки в рейтинг найліпшіших книжок року. А як інакше, бамбіно?)
Який ще відгук?) Я хрюкала в долоню, щоб ніхто на роботі не почув сміху з пригод шаленої сицилійки, реготала як ненормальна, читаючи про досвід телеметрії Джорджіо і Франчески, просто-таки лягала зі сміху на моменті, коли старшу Вескотт запрошував на побачення винахідливий майбутній біолог і на кількох останніх історіях ридала і поспішно стягувала з носа окуляри, бо охтижблін забула, що найзворушливіші розповіді ті, які з життя.
Словом, хочу читати продовження, хочу мати "Франческу" вдома і вже записую Бату і його оповідки в рейтинг найліпшіших книжок року. А як інакше, бамбіно?)
December 18, 2022
Не оцінила я цю книгу і не зрозуміла, що в ній класного. Веселі історії є, але якось вони не викликали в мене сміху і взагалі здалися нереальними, бо виникає запитання як такий працівник як Франческа взагалі міг працювати в НАСА та чому її не звільнили після стількох ситуацій. Але якщо брати до уваги останні новини, які відкрилися про Доржа Бату і які поставили під сумнів його роботу в НАСА, стає простіше тому, що зрозуміло, що все це скоріш за все просто вигадка.
Франческа мене бісила, бо її вчинки дитячі та дивні — кидатися шкірками від апельсинів у свого співробітника, серйозно? Або обмальовувати машину полковника, або приходити на роботу з похмілля, ригати в туалеті та робити це «з групою підтримки». Чому її тримали в НАСА для мене запитання і чому її постійно прикривав Джорджіо також. Бо, напевно, все ж таки краще, коли люди у твоїй команді зацікавлені в роботі, а не в усьому, крім роботи.
Можливо я занадто серйозно віднеслася до книги, але це тільки через те, що автор сказав читачам про те, що моменти в книзі були в його житті, а саме під час роботи в НАСА.
Дуже багато історій мене дратувало і якщо чесно я взагалі не хотіла дочитувати цю книгу.
Франческа мене бісила, бо її вчинки дитячі та дивні — кидатися шкірками від апельсинів у свого співробітника, серйозно? Або обмальовувати машину полковника, або приходити на роботу з похмілля, ригати в туалеті та робити це «з групою підтримки». Чому її тримали в НАСА для мене запитання і чому її постійно прикривав Джорджіо також. Бо, напевно, все ж таки краще, коли люди у твоїй команді зацікавлені в роботі, а не в усьому, крім роботи.
Можливо я занадто серйозно віднеслася до книги, але це тільки через те, що автор сказав читачам про те, що моменти в книзі були в його житті, а саме під час роботи в НАСА.
Дуже багато історій мене дратувало і якщо чесно я взагалі не хотіла дочитувати цю книгу.
July 11, 2018
У вірмен є Наріне Абгарян і її «Понаехавшая», у росіян – Максим Малявін з «Записки психиатра, или Всем галоперидолу за счет заведения», а в нас тепер – Дорж Бату (він же Андрій Васильєв) і його «Франческа» (якщо є хтось ще схожий, то поправте мене).
Їх об’єднує одне – розповідь про свою роботу з гумором, лагідністю, ностальгією і незмінним «прорвемся».
Ковтнула за кілька днів з величезним задоволенням. Не ходила б на роботу – було б ще швидше.
У кожного на роботі є своя Франческа, яка постійно щось «іспалняє» в хорошому значенні цього слова – і в цьому криється її неповторний особистий шарм.
"Вона талановий математик, – сказав професор, – хоч у неї часто бувають не усі вдома."
А ще – журналіст в Андрієві не вмер і не вмре. За актуальні вставки в книжці «про космос» щодо української мови і політики – деколи прямі, деколи завуальовані (кому треба, той зрозуміє) – окремий респект.
Їх об’єднує одне – розповідь про свою роботу з гумором, лагідністю, ностальгією і незмінним «прорвемся».
Ковтнула за кілька днів з величезним задоволенням. Не ходила б на роботу – було б ще швидше.
У кожного на роботі є своя Франческа, яка постійно щось «іспалняє» в хорошому значенні цього слова – і в цьому криється її неповторний особистий шарм.
"Вона талановий математик, – сказав професор, – хоч у неї часто бувають не усі вдома."
А ще – журналіст в Андрієві не вмер і не вмре. За актуальні вставки в книжці «про космос» щодо української мови і політики – деколи прямі, деколи завуальовані (кому треба, той зрозуміє) – окремий респект.
October 30, 2018
Суцільне задоволення! Близька до мого (аерокосмічного інженера що працює над розробками супутників) серця книжка. У супутників справді є власні імена і характери, підтверджую :) І ми теж з ними розмовляємо XD і навіть автор книги колись коригував траєкторію «вантажівки» на якому був частково і наш «вантаж» ;) Ось такий він маленький насправді, космічний світ! Здається, цілий космос великий, але так легко з кимось перетнутися...
October 30, 2018
Це повинна була бути одна зірка, але ставлю дві тільки через сучасність книги. У всіх в дитинстві був друг, який полюбляв прибрехати, розповідаючи, що у нього тато чемпіон з карате, а на даху будинку є власний гелікоптер. Так ось, всі оповідання в цій книзі виглядають саме так. Вони могли б бути правдиві, але написані так, що відчуваєш вигадку і брехню.
Художньої цінності книга не має зовсім. Здавалося б у журналіста повинна бути поставлена мова, але таке відчуття що книгу писав 16-річний. 350 раз було згадано, що Джорджіо його називають через Франческу. Ще 350 раз - про те, що він став працювати корегувальником після журналістики, але так і не пояснив як так вийшло.
Усі персонажі немов вирізані з картону і працюють за скриптами. Після десятого оповідання вже знаєш хто і як поводитиметься.
Художньої цінності книга не має зовсім. Здавалося б у журналіста повинна бути поставлена мова, але таке відчуття що книгу писав 16-річний. 350 раз було згадано, що Джорджіо його називають через Франческу. Ще 350 раз - про те, що він став працювати корегувальником після журналістики, але так і не пояснив як так вийшло.
Усі персонажі немов вирізані з картону і працюють за скриптами. Після десятого оповідання вже знаєш хто і як поводитиметься.
June 18, 2018
Мабуть, ніколи не читали таких книжок. На перший погляд нічого особливо, короткі історії про робочі будні співробітників. Але! це робота в NASA:) це цікаві деталі роботи з середини. З'явилося величезне бажання більше дізнаватися про космічні розробки.
Але найголовніше це ДОБРА книжка, про дрібні життєві моменти в яких головні герої завжди з почуттям гумору та готові в будь який момент допомоги один одному. Окрім всього перечисленого піднімаються питання мови, політики, гендерної рівності і це все настільки легко на��исано, просто на рівні common sense.
Але найголовніше це ДОБРА книжка, про дрібні життєві моменти в яких головні герої завжди з почуттям гумору та готові в будь який момент допомоги один одному. Окрім всього перечисленого піднімаються питання мови, політики, гендерної рівності і це все настільки легко на��исано, просто на рівні common sense.
July 27, 2018
WTF?! Whisky Tango Foxtrot?!
Як так сталося, що одна людина може вправно коригувати траєкторію польоту супутника і водночас бути таким майстерним оповідачем?
Здатність Франчески потрапляти в чудернацькі історії вражає, та я вважаю, що їй дуже пощастило в житті, адже її напарником у роботі є Дорж Бату – ось з ким би я з задоволенням познайомилася!
Як так сталося, що одна людина може вправно коригувати траєкторію польоту супутника і водночас бути таким майстерним оповідачем?
Здатність Франчески потрапляти в чудернацькі історії вражає, та я вважаю, що їй дуже пощастило в житті, адже її напарником у роботі є Дорж Бату – ось з ким би я з задоволенням познайомилася!
May 12, 2021
Це точно книга з якою можна від душі посміятися. Франческа, Джорджіо та компанія не можуть залишити когось байдужим. Книга надзвичайно легка, читається швидко і підійде на всі випадки життя: для подорожі; для читання в транспорті на шляху на роботу чи навчання; для читання ввечері з чашкою чаю і пледом; для читання, коли поганий настрій, а в житті все летить шкереберть; для читання, коли гарний настрій, або коли напав нечитун))
November 10, 2022
Хороша книга.
Схожа на веселий сітком з робочими пріколами.
Мені зайшло, але не вааау))
Схожа на веселий сітком з робочими пріколами.
Мені зайшло, але не вааау))
April 29, 2018
Весела і пізнавальна 👍🏻
Читається легко і захопливо 👌🏻
А ще там про вічні цінності, такі глибокі думки простими словами. Чудово. Хочу ще!
Читається легко і захопливо 👌🏻
А ще там про вічні цінності, такі глибокі думки простими словами. Чудово. Хочу ще!
August 21, 2018
Дорогі левики з Видавництво Старого Лева вирішили нас з дітьми підтримати і підбадьорити і прислали пакуночок книг. Із «Франческою» для мене вони на 100% вгадали. Тому що мені вдалося хоч на деякий час втекти в неї від суму і болю, вона жодного разу не тригернула мене, зате заставила сміятися. І за це я особливо вдячна її автору Dorje Batuu (і так, прочитавши книгу, я знаю, що це взагалі-то не псевдонім, а бурятське ім’я Андрія Васильєва, ну але Вікіпедія сказала, що псевдонім, і я їй була повірила).
Так от, NASA, Командний центр управління польотами і дрім тім, яку всі інші чомусь називають філіалом божевільні. У цій команді є екс-журналіст, який працював для топових і міжнародних ЗМІ, й зумів перекваліфікуватися на оператора корекції траекторій, тобто людину, яка виконує суперскладні розрахунки і рухає супутники (це для мене взагалі щось зі сфери магії!). І є в ній Франческа — мініатюрна дівчина з пташиним голосом і вибуховим сицилійським характером, яка зворушливо рятує клопів від переохолодження і може однією фразою (і рушницею) приструнчити заїжджого бугая-офіцера, який вирішив, що цивільна дівчина на військовій базі — це гарний привід для масних жартиків. А ще Франческа заввиграшки виконує складні математичні розрахунки і, мов магніт, притягує халепи. Розбите скло, спалена кухня, синець під оком, скалка в руці… Це лише маленька дещиця всіх халеп, які випадають Франчесці. Деколи прилітає і Джорджіо (так, на італійський манер, дівчина називає свого напарника), тому вона подарувала йому шолом від футбольної форми.
Дорж Бату пише про будні військової бази, де розташована їхній підрозділ НАСА, і про щоденну роботу. Трохи розповідає технічних деталей, але зосереджується на живих моментах — часто комічних, але часом і серйозних та глибоких. Розмови про батьків і дітей, про (не)залежність від мафії чи грошей, про патріотизм і рівність — вони навіть якщо ведуться жартівливо, все одно озвучують важливі моменти. Часто такі глибокі міркування і судження звучасть з вуст полковника Вескотта — суворого, але справедливого керівника бази, який може вибачити своїм підопічними певні дрібні промахи, але на дух не переносить будь-які прояви дискримінації і бореться з ними жорсткими методами.
Усі персонажі «Франчески»- надзвичайно цікаві і колоритні. Можемо тільки здогадуватися, наскільки вони схожі на своїх реальних прототипів, але виглядають вони цілісно і дуже круто. А ще цікаво чути від них судження про ситуацію в Україні (часто вони бачать речі, неочевидні чомусь для багатьох українців) і враження від культурних артефактів, на яких зростали покоління ще наших батьків — так Франческа регоче з пісні «Уно, уно, уно ун моменто», називаючи її дуже кумедною абракадаброю, а полковних Вескотт, подивившись «Кін-дза-дзу», захоплюється тим, яку пародію на тоталітарне совєтське суспільство зумів зняти Данелія.
І ще один цікавий момент. «Франческа. Повелителька траєкторій» — книжка, яка виросла з ФБ-постів Доржа Бату у Фейсбуці. Це далеко не перший такий випадок, але. Зазвичай у таких книгах, зібраних з постів у Фейсбуці чи колонок і ЗМІ, добре помітно, що це писалося для соцмереж, і вони виглядають краще або гірше сшитими клаптиковими ковдрами, то «Франческа» цілком цілісна. Власне, до того, як взятися за книгу, я не була підписана на Доржа Бату, але тепер — так 🙂
Отож, якщо вам вам хочеться емоційно легкого, веселого, але не примітивного чтива, а ще вам цікаво більше дізнатися про внутрішню «кухню» НАСА або зрозуміти, чому фраза «віскі-танго-фокстрот» — це не запрошення випити і потанцювати, то беріть «Франческу» і насолоджуйтеся.
Так от, NASA, Командний центр управління польотами і дрім тім, яку всі інші чомусь називають філіалом божевільні. У цій команді є екс-журналіст, який працював для топових і міжнародних ЗМІ, й зумів перекваліфікуватися на оператора корекції траекторій, тобто людину, яка виконує суперскладні розрахунки і рухає супутники (це для мене взагалі щось зі сфери магії!). І є в ній Франческа — мініатюрна дівчина з пташиним голосом і вибуховим сицилійським характером, яка зворушливо рятує клопів від переохолодження і може однією фразою (і рушницею) приструнчити заїжджого бугая-офіцера, який вирішив, що цивільна дівчина на військовій базі — це гарний привід для масних жартиків. А ще Франческа заввиграшки виконує складні математичні розрахунки і, мов магніт, притягує халепи. Розбите скло, спалена кухня, синець під оком, скалка в руці… Це лише маленька дещиця всіх халеп, які випадають Франчесці. Деколи прилітає і Джорджіо (так, на італійський манер, дівчина називає свого напарника), тому вона подарувала йому шолом від футбольної форми.
Дорж Бату пише про будні військової бази, де розташована їхній підрозділ НАСА, і про щоденну роботу. Трохи розповідає технічних деталей, але зосереджується на живих моментах — часто комічних, але часом і серйозних та глибоких. Розмови про батьків і дітей, про (не)залежність від мафії чи грошей, про патріотизм і рівність — вони навіть якщо ведуться жартівливо, все одно озвучують важливі моменти. Часто такі глибокі міркування і судження звучасть з вуст полковника Вескотта — суворого, але справедливого керівника бази, який може вибачити своїм підопічними певні дрібні промахи, але на дух не переносить будь-які прояви дискримінації і бореться з ними жорсткими методами.
Усі персонажі «Франчески»- надзвичайно цікаві і колоритні. Можемо тільки здогадуватися, наскільки вони схожі на своїх реальних прототипів, але виглядають вони цілісно і дуже круто. А ще цікаво чути від них судження про ситуацію в Україні (часто вони бачать речі, неочевидні чомусь для багатьох українців) і враження від культурних артефактів, на яких зростали покоління ще наших батьків — так Франческа регоче з пісні «Уно, уно, уно ун моменто», називаючи її дуже кумедною абракадаброю, а полковних Вескотт, подивившись «Кін-дза-дзу», захоплюється тим, яку пародію на тоталітарне совєтське суспільство зумів зняти Данелія.
І ще один цікавий момент. «Франческа. Повелителька траєкторій» — книжка, яка виросла з ФБ-постів Доржа Бату у Фейсбуці. Це далеко не перший такий випадок, але. Зазвичай у таких книгах, зібраних з постів у Фейсбуці чи колонок і ЗМІ, добре помітно, що це писалося для соцмереж, і вони виглядають краще або гірше сшитими клаптиковими ковдрами, то «Франческа» цілком цілісна. Власне, до того, як взятися за книгу, я не була підписана на Доржа Бату, але тепер — так 🙂
Отож, якщо вам вам хочеться емоційно легкого, веселого, але не примітивного чтива, а ще вам цікаво більше дізнатися про внутрішню «кухню» НАСА або зрозуміти, чому фраза «віскі-танго-фокстрот» — це не запрошення випити і потанцювати, то беріть «Франческу» і насолоджуйтеся.
August 29, 2018
Чудова книга про американську реальність, яка трохи посвячує читача в деталі роботи НАСА. Але загалом ця книга про людей - таких різних, з різними долями, історією, поєднаних однією країною, Америкою, де біженці можуть знайти захист від федеральних служб у публічних бібліотеках та церквах, де вживаються безліч національностей, де всі працюють в команді, навчаючись цього змалку, на благо батьківщини.
Книга читається легко і швидко, але мені таки чогось не вистачило до 5 зірочок. Ловила себе на думці, що таки читаю пости у фб, а не повноцінну книгу. Книга однозначно цікава і можу її всім радити, бо підійде вона під будь-який настрій і в будь-який день. А ще перевагою форми книги як постів у фб є те, що її можна відкрити на будь-якій сторінці (майже) й почати читати.
Книга читається легко і швидко, але мені таки чогось не вистачило до 5 зірочок. Ловила себе на думці, що таки читаю пости у фб, а не повноцінну книгу. Книга однозначно цікава і можу її всім радити, бо підійде вона під будь-який настрій і в будь-який день. А ще перевагою форми книги як постів у фб є те, що її можна відкрити на будь-якій сторінці (майже) й почати читати.
February 20, 2020
Перші 20 сторінок читала з очікуванням того «вау», яке витало довкола книги. Далі просто читала з обов’язку. Книгу не завершила. Роман/оповідки ніби і дотепні, було декілька цікавих деталей, однак у цілом дуже просто, очевидно, награно. Книга радше нагадує сценарій/мініатюри для робочих корпоративів. Дві зірки за цікаву ідею, приємні ілюстрації і оформлення книги. Можливо, «Франческа» взагалі не мій жанр, з кожною сторінкою мене все більше гризло відчуття трати часу на читання.
January 6, 2020
Гарна життєствердна книжка. З тих книжок, які читають та перечитують, коли все якось не дуже і треба "витягти" себе до більш-менш життєздатного стану. Весела книга про важливі речі.
Про автора писати не буду, всі в курсі. Направду дуже цікаво, як українському журналісту вдалося потрапити на роботу в НАСА. Ну, сподіваюся, що колись вийде книжка і про це.
Для мене у "Франчесці" найцікавіші дві площини.
По-перше, це космічна романтика. Оці всі описи, як люди з Землі рухають багатотонні та багатомільйонні космічні об'єкти, як ці люди хвилюються, втомлюються та радіють, коли робота виконана якісно. Як спілкуються з Г’юстоном, жартують та дякують один одному. Як лагідно звертаються до залізяччя у космосі. Як працюють зі школярами, які мріють про космос і колись також будуть працювати в НАСА. Про відмінності інженерів та пілотів з НАСА та SpaceX. І навіть про туалет та секс у космосі :). Дуже захопливо.
А по-друге, це люди, їхні історії та цінності, якими вони послуговуються у щоденному житті:
_про те, як може бути соромно, коли завтикав і не заплатив за сендвіч;
_про любов до рідної мови та використання мови супротивника;
_про несприйняття та протидію будь-якій дискримінації;
_про те, що часом в житті трапляються негідники, які змушують страждати, але завжди є можливість щось змінити, інколи досить кардинально: як-то пуанти на військові черевики, щоб бути серед людей, які тебе поважають та цінують;
_про те, що навіть якщо жінка сама може відстрелити що хочеш своєму кривднику, надзвичайно цінно, коли поряд є чоловіки, які вкажуть нахабі, що він тупа свиня, закреслено, поводиться неприпустимо;
_про те, як мудрі дорослі можуть дати шанс юнакові, який став на "слизьку доріжку", і він той шанс не змарнує, натомість стане сам та виховає своїх дітей гідними громадянами.
Доки я читала "Франческу", 8-річний син встиг прочитати та перечитати її кілька разів (інколи діти читають швидше та більше за батьків :)). Його улюблені частини - про пригоди та халепи Франчески, тож тепер обговорюємо та сміємося разом з її витівок :). А ще це перша доросла книжка, яку син прочитав. Тож ставлю 5 зірочок та пішла замовляти другу книжку про Франческу.
Про автора писати не буду, всі в курсі. Направду дуже цікаво, як українському журналісту вдалося потрапити на роботу в НАСА. Ну, сподіваюся, що колись вийде книжка і про це.
Для мене у "Франчесці" найцікавіші дві площини.
По-перше, це космічна романтика. Оці всі описи, як люди з Землі рухають багатотонні та багатомільйонні космічні об'єкти, як ці люди хвилюються, втомлюються та радіють, коли робота виконана якісно. Як спілкуються з Г’юстоном, жартують та дякують один одному. Як лагідно звертаються до залізяччя у космосі. Як працюють зі школярами, які мріють про космос і колись також будуть працювати в НАСА. Про відмінності інженерів та пілотів з НАСА та SpaceX. І навіть про туалет та секс у космосі :). Дуже захопливо.
А по-друге, це люди, їхні історії та цінності, якими вони послуговуються у щоденному житті:
_про те, як може бути соромно, коли завтикав і не заплатив за сендвіч;
_про любов до рідної мови та використання мови супротивника;
_про несприйняття та протидію будь-якій дискримінації;
_про те, що часом в житті трапляються негідники, які змушують страждати, але завжди є можливість щось змінити, інколи досить кардинально: як-то пуанти на військові черевики, щоб бути серед людей, які тебе поважають та цінують;
_про те, що навіть якщо жінка сама може відстрелити що хочеш своєму кривднику, надзвичайно цінно, коли поряд є чоловіки, які вкажуть нахабі, що він тупа свиня, закреслено, поводиться неприпустимо;
_про те, як мудрі дорослі можуть дати шанс юнакові, який став на "слизьку доріжку", і він той шанс не змарнує, натомість стане сам та виховає своїх дітей гідними громадянами.
Доки я читала "Франческу", 8-річний син встиг прочитати та перечитати її кілька разів (інколи діти читають швидше та більше за батьків :)). Його улюблені частини - про пригоди та халепи Франчески, тож тепер обговорюємо та сміємося разом з її витівок :). А ще це перша доросла книжка, яку син прочитав. Тож ставлю 5 зірочок та пішла замовляти другу книжку про Франческу.
June 5, 2018
304 сторінки чистої радості.
Надзвичайно легка для прочитання і проста, як двері, в своїй життєвій мудрості книжка. В принципі, це все, що можна було б сказати, решту ви прочитаєте. На одному подиху і з великим задоволенням :) А потім розберете на цитати — наприклад, кожну тираду про «чорти б їх побрали… [багато тексту, вірогідно, з італійською лайкою]» закінчуватимете словами «… і ваш довбаний манікюрний салон!».
Сицилійська американка Франческа притягує пригоди і повеліває траєкторіями супутників, якими крутить, як хоче [НАСА]. Джорджіо-автор уважно робить свою роботу, важлива частина в якій — вираховувати показники для корекції цих траєкторій, а ще важливіша — повертати на робочу орбіту Франческу, за потреби. Буденні, життєві, влучні і пам'ятні в книжці й історії, і персонажі, і висновки. Читати всім, особливо якщо обридла #зрада у фейсбуці. «Франческа» чудова <3
Я чекала цю книжку не стільки заради тексту, а щоб поглянути на її редактуру. За звичкою, даю нотатки списком:
* Сподобалося, що вжито шрифт різного карбування для розділів про Франческу і про космос. Я навіть на якусь мить подумала, що то моя улюблена Georgia — бо цифри (скажімо, 5 чи 9) так само падають хвостами вниз (це єдине, за що я, власне кажучи, не люблю Джорджію, гг).
* Зазвичай, у книжках є проблеми з комами, але не тут. Жодної, яку б я хотіла поправити; /me плаче від щастя; друзі, яким я смію виправляти писане, зрозуміють. Тут заковика з крапками. Одна зайва, одна пропущена. о_О
* Це неочікувано для мене, але бракувало дат на початку уривків. Не конче точних і в найправильнішому форматі — хоча б днів тижня біля непонеділкових історій; або номера тижня; або ще якось. З датами краще, інакше важко зрозуміти, за який період часу відбувається описане. Або не важко, але читати те ж саме у форматі фб-дописів було легше )
* Нарешті я маю що давати за приклад тим, хто каже, що це слово не ввійшло в мову! «Франческа» остаточно легітимізувала «кейс»!
* «…викинув з його промови половину матюків, інакше текст був би вдвоє довший». Арифметика? В тексті ж не тільки лайка, значить не вдвоє ;)
* «…"теорія" в лапках, бо її так ніхто й не перевірив». Неперевірене припущення називається «гіпотеза», ні? )))
* «…поки я маю вільну хвилинку, покажу і розповім, як це відбувалось». Еее, у фейсбуці в цьому місці були картинки, а тут нема! І взагалі, картинки чудові — а їх мало. Ма-ло.
* «…У мене франшиза на страховці велика!» Отут би я подякувала за примітку, бо відоме мені значення франшизи не вписалося в речення.
А ще, коли Джорджіо обробляв Франчесці ранки перекисом водню, я подумала, що Супрун 100% читає Доржа, а потім розвінчує його на своїй сторінці :D
Усім читати «Франческу». Редактор правий — це хороша книжка.
Надзвичайно легка для прочитання і проста, як двері, в своїй життєвій мудрості книжка. В принципі, це все, що можна було б сказати, решту ви прочитаєте. На одному подиху і з великим задоволенням :) А потім розберете на цитати — наприклад, кожну тираду про «чорти б їх побрали… [багато тексту, вірогідно, з італійською лайкою]» закінчуватимете словами «… і ваш довбаний манікюрний салон!».
Сицилійська американка Франческа притягує пригоди і повеліває траєкторіями супутників, якими крутить, як хоче [НАСА]. Джорджіо-автор уважно робить свою роботу, важлива частина в якій — вираховувати показники для корекції цих траєкторій, а ще важливіша — повертати на робочу орбіту Франческу, за потреби. Буденні, життєві, влучні і пам'ятні в книжці й історії, і персонажі, і висновки. Читати всім, особливо якщо обридла #зрада у фейсбуці. «Франческа» чудова <3
Я чекала цю книжку не стільки заради тексту, а щоб поглянути на її редактуру. За звичкою, даю нотатки списком:
* Сподобалося, що вжито шрифт різного карбування для розділів про Франческу і про космос. Я навіть на якусь мить подумала, що то моя улюблена Georgia — бо цифри (скажімо, 5 чи 9) так само падають хвостами вниз (це єдине, за що я, власне кажучи, не люблю Джорджію, гг).
* Зазвичай, у книжках є проблеми з комами, але не тут. Жодної, яку б я хотіла поправити; /me плаче від щастя; друзі, яким я смію виправляти писане, зрозуміють. Тут заковика з крапками. Одна зайва, одна пропущена. о_О
* Це неочікувано для мене, але бракувало дат на початку уривків. Не конче точних і в найправильнішому форматі — хоча б днів тижня біля непонеділкових історій; або номера тижня; або ще якось. З датами краще, інакше важко зрозуміти, за який період часу відбувається описане. Або не важко, але читати те ж саме у форматі фб-дописів було легше )
* Нарешті я маю що давати за приклад тим, хто каже, що це слово не ввійшло в мову! «Франческа» остаточно легітимізувала «кейс»!
* «…викинув з його промови половину матюків, інакше текст був би вдвоє довший». Арифметика? В тексті ж не тільки лайка, значить не вдвоє ;)
* «…"теорія" в лапках, бо її так ніхто й не перевірив». Неперевірене припущення називається «гіпотеза», ні? )))
* «…поки я маю вільну хвилинку, покажу і розповім, як це відбувалось». Еее, у фейсбуці в цьому місці були картинки, а тут нема! І взагалі, картинки чудові — а їх мало. Ма-ло.
* «…У мене франшиза на страховці велика!» Отут би я подякувала за примітку, бо відоме мені значення франшизи не вписалося в речення.
А ще, коли Джорджіо обробляв Франчесці ранки перекисом водню, я подумала, що Супрун 100% читає Доржа, а потім розвінчує його на своїй сторінці :D
Усім читати «Франческу». Редактор правий — це хороша книжка.
November 28, 2018
Я не помилилася, поставиши мітку "українська література. Попри незвичне ім’я, бурято-монгольське походження й роботу в НАСА, Андрій Васильєв вважає себе українцем, бо тривалий час жив у нашій країні, яку щиро полюбив, працював журналістом на провідних телеканалах та в міжнародних агентствах, а потім став... координатором космічних траєкторій сателітів та іншого космотранспорту в НАСА, таким чином спростувавши міф про чіткий поділ людей на гуманітаріїв і математиків.
Взагалі-то Дорж Бату спростовує багато міфів. Наприклад, про те, що космос і математика з фізикою — то чоловіча справа, а жінки бувають або вродливими, або розумними. Героїня його книги Франческа — справжня дівчинка, котра любить косметику, сукенки, в багатьох ситуаціях потребує сильного чоловічого плеча й разом із тим — неймовірно талановита, можна сказати геніальна математичка. А ще вона — аутист. Ні, в книзі про це не згадується, однак у своїх інтерв’ю (до речі, дуже раджу пошукати їх) Андрій часто про це розповідає й наголошує на тому, що рівні можливості для всіх — це не гасло, яке необхідно виголосити, а потім можна про нього й забути, це — необхідна умова гармонійного розвитку будь-якого суспільства. У книзі дуже багато дуже серйозних думок і міркувань, а ще — дуже серйозної інформації про те, як працюють оті всі космічні штуки, як вони запускаються, управляються, пересуваються тощо. Однак найбільше у ній гумору — легкого, дотепного, щирого.
Це не роман у традиційному розумінні, не збірка оповідань, це радше колекція фейсбучних дописів, зібраних під однією обкладинкою. Утім, попри уривчастість оповіді, в читача складається цілісна картина життя співробітників Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США (ух, я це написала!))) Кожен із героїв книги викликає симпатії, кожен має в собі щось важливіше, ніж просто роль у "гумористичному серіалі", яким видається книга на перший погляд, у кожного є чому повчитися. Але найбільше читачеві доведеться сміятися. Я мусила час від часу, їдучи в метро, втирати сльози — не від чхання чи вірусу, як дехто з попутників, а від сміху, який не могла стримати. Певно, це мало досить кумедний вигляд, але скільки задоволення я отримала від читання — не передати! Тепер уважно відслідковую нові ФБ-дописи Доржа й сподіваюся, що нова його книга не забариться.
Взагалі-то Дорж Бату спростовує багато міфів. Наприклад, про те, що космос і математика з фізикою — то чоловіча справа, а жінки бувають або вродливими, або розумними. Героїня його книги Франческа — справжня дівчинка, котра любить косметику, сукенки, в багатьох ситуаціях потребує сильного чоловічого плеча й разом із тим — неймовірно талановита, можна сказати геніальна математичка. А ще вона — аутист. Ні, в книзі про це не згадується, однак у своїх інтерв’ю (до речі, дуже раджу пошукати їх) Андрій часто про це розповідає й наголошує на тому, що рівні можливості для всіх — це не гасло, яке необхідно виголосити, а потім можна про нього й забути, це — необхідна умова гармонійного розвитку будь-якого суспільства. У книзі дуже багато дуже серйозних думок і міркувань, а ще — дуже серйозної інформації про те, як працюють оті всі космічні штуки, як вони запускаються, управляються, пересуваються тощо. Однак найбільше у ній гумору — легкого, дотепного, щирого.
Це не роман у традиційному розумінні, не збірка оповідань, це радше колекція фейсбучних дописів, зібраних під однією обкладинкою. Утім, попри уривчастість оповіді, в читача складається цілісна картина життя співробітників Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США (ух, я це написала!))) Кожен із героїв книги викликає симпатії, кожен має в собі щось важливіше, ніж просто роль у "гумористичному серіалі", яким видається книга на перший погляд, у кожного є чому повчитися. Але найбільше читачеві доведеться сміятися. Я мусила час від часу, їдучи в метро, втирати сльози — не від чхання чи вірусу, як дехто з попутників, а від сміху, який не могла стримати. Певно, це мало досить кумедний вигляд, але скільки задоволення я отримала від читання — не передати! Тепер уважно відслідковую нові ФБ-дописи Доржа й сподіваюся, що нова його книга не забариться.
December 18, 2022
Одразу зазначу, що моя оцінка ніяк не відноситься до скандалу і мені, якщо честно, усе одно, чи справді працював автор у НАСА.
Тож, що не сподобалося.
Мене бісила Франческа, її інфантилізм і не вміння брати відповідальність за свої вчинки. Крім того, усі інші їй підігравали в цьому. Але чому? Бо вона дівчина? Бо у неї дитячий голос? Це ж робота, на роботі всі рівні. У той же час, автор включив у книгу всі сучасні важливо-гострі соціальні теми: війна в Україні, мовне питання, права ЛГБТ і навіть права людей з особливими потребами харчування. Тут усе добре, книгу млжна розібрати на цитати. Але як читач, я відчула, що мною маніпулюють. Використовють важливі теми, вставляючи їх дуже топорно у текст, який взагалі не про це. І повертаючись до головної героїні Франчески, якщо автор дійсно підтримує ідеї фемінизму, звідки тоді тоді оце відношення "татко-дочка" у робочих відносинах? Тож, я рада, що автор озвучив важливі проблеми, але меня не сподобалися протирічча в самих характерах героїв.
Але 2 зірочки ця книга має від мене і ось за що: дійсно цікаво було читати про роботу супутників, як їх виводять на орбіти, які є правила, взагалі вся тема космосу. Книга дійсно читається дуже легко, незважаючи навіть на бісячість персонажів, я її не закинула, а все ж дочитала.
За формою нагадує сітком. Короткі серії, недолугі жарти і надумані ситуації.
Тож, що не сподобалося.
Мене бісила Франческа, її інфантилізм і не вміння брати відповідальність за свої вчинки. Крім того, усі інші їй підігравали в цьому. Але чому? Бо вона дівчина? Бо у неї дитячий голос? Це ж робота, на роботі всі рівні. У той же час, автор включив у книгу всі сучасні важливо-гострі соціальні теми: війна в Україні, мовне питання, права ЛГБТ і навіть права людей з особливими потребами харчування. Тут усе добре, книгу млжна розібрати на цитати. Але як читач, я відчула, що мною маніпулюють. Використовють важливі теми, вставляючи їх дуже топорно у текст, який взагалі не про це. І повертаючись до головної героїні Франчески, якщо автор дійсно підтримує ідеї фемінизму, звідки тоді тоді оце відношення "татко-дочка" у робочих відносинах? Тож, я рада, що автор озвучив важливі проблеми, але меня не сподобалися протирічча в самих характерах героїв.
Але 2 зірочки ця книга має від мене і ось за що: дійсно цікаво було читати про роботу супутників, як їх виводять на орбіти, які є правила, взагалі вся тема космосу. Книга дійсно читається дуже легко, незважаючи навіть на бісячість персонажів, я її не закинула, а все ж дочитала.
За формою нагадує сітком. Короткі серії, недолугі жарти і надумані ситуації.
October 1, 2019
Я пишаюся тим, що в нашій країні з'явився такий автор. Подумайте лишень: бурят-монгол, який мешкає у США, пише українською. Отже, український письменник Дорж Бату. Або ж Андрій Васильєв. А у самій книжці з подачі напарниці його найчастіше звуть Джорджіо. Сама ж Франческа — 25-річна мініатюрна чорнявка з тоненьким пташиним голосочком, іммігрантка з Сицилії у другому поколінні, талановитий математик, невиправна балакуха, горда й безстрашна дівчина, яка нікому не дасть собі в кашу наплювати. А ще Франческа — справжнє лихо ходяче. Вона має неймовірний талант постійно втрапляти в якісь халепи, регулярно втягуючи до них і своїх колег, найчастіше, звісно, свого вірного напарника Джорджіо.
«Франческа. Повелителька траєкторій» — це збірка малопов'язаних кумедних трафунків, які постійно трапляються із парочкою наших героїв на їх робочому місці у Центрі керування польотами. Книжка напрочуд читабельна, її легко можна подолати за вечір, але вона більше, ніж просто збірка "виробничих" анекдотиків. Вона змальовує нам саме такий колектив, у якому всім нам хотілося б працювати, саме таку робочу атмосферу, якої прагне кожен, де до всіх ставляться привітно і з розумін��ям сприймають їхні маленькі вади і помилки, бо ж усі ми люди, і де водночас нульова терпимість до будь-яких типів дискримінації. Уроки з цієї книжки варто кожному з нас мотати собі на вус, щоб ставитися до колег краще і з більшою повагою.
«Франческа. Повелителька траєкторій» — це збірка малопов'язаних кумедних трафунків, які постійно трапляються із парочкою наших героїв на їх робочому місці у Центрі керування польотами. Книжка напрочуд читабельна, її легко можна подолати за вечір, але вона більше, ніж просто збірка "виробничих" анекдотиків. Вона змальовує нам саме такий колектив, у якому всім нам хотілося б працювати, саме таку робочу атмосферу, якої прагне кожен, де до всіх ставляться привітно і з розумін��ям сприймають їхні маленькі вади і помилки, бо ж усі ми люди, і де водночас нульова терпимість до будь-яких типів дискримінації. Уроки з цієї книжки варто кожному з нас мотати собі на вус, щоб ставитися до колег краще і з більшою повагою.
September 3, 2020
Другий приклад з мого читацького досвіду, коли блогу краще лишатися блогом. Історії, з яких складається книга, самі по собі цілком читабельні, кожну з них цікаво було б прочитати у фейсбучеку перед початком робочого дня, коли ти ще не допив каву і не почав розгрібати пошту. Але одну на 2-3 дні, не частіше. І так, щоб прочитати і забути. Коли ж ці історії ідуть масивом, і я читаю це як книжку - враження досить неприємне. Герої книги стають або надто пласкими і невиразними, або ж надто гіперболізованими і нереальними. Збираючи образ Франчески із різних історій хочеться сказати: "Не вірю!". Автор постійно висвітлює тільки одну сторону особистості героїні (ту, що катастрофічна), через що образ виходить однобокий, тому і не переконливий. Не жива людина, а набір штампів.
Найцікавіший текст в книзі той, що написаний шрифтом Arial. Емоційно зачепила лише розповідь про виявлену на базі дискримінацію. Все інше не варте витраченого часу.
Найцікавіший текст в книзі той, що написаний шрифтом Arial. Емоційно зачепила лише розповідь про виявлену на базі дискримінацію. Все інше не варте витраченого часу.
September 7, 2023
(продубльовано з телеграму: https://t.me/douchebaeg)
Напевне, в кожного є невеличкий список з людей, чия думка буде таким собі показником якості товарів та ідей, які ці люди тобі пропонують. Будь то друг чи подруга, що підсаджує тебе на фільми від Марвел, чи ведучий вечірнього шоу який запрошує до себе на інтерв’ю різних цікавих діячів тієї чи іншої сфери життя. Моє знайомство з Франческою – як раз другий випадок.
Знатний троляка наших політиків і не тільки, мосьпан Майкл Щур в одному з випусків свого вечірнього шоу під збиваючою з пантелику, але досить звучною назвою «#@)₴?$0» (Ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль) поговорив з таким собі Доржем Бату (aka Андрій Васильєв), де той в тому числі розповів і про свою книгу «Франческа. Повелителька траекторій», яку раніше презентував на Книжковому Арсеналі.
Не знаю, якому саме фактору вдалося продати мені цю книгу – чи то довіра до Щура, чи то ця магічна абревіатура НАСА, від якої мліють 95% задротів світу… я схиляюсь до того що у всьому винна гарна обкладинка. Проте я на правах імпульсивного дебілу не думаючи ні хвилини одразу відправився на сайт ВСЛ та викинув останні 200 грн на книжку + доставку в задрипаний Житомир, де книгарні можна перерахувати на пальцях однієї руки і частенько доводиться користуватись послугами Нової Пошти. Із плюсів такого імпульсивного вчинку – не залишилось грошей на дешеве пиво і спонсування САН ІнБев Україна та ППБ (читай – вселенського зла) припинилось хоч на декілька днів.
Власне, до самої книги. На момент, коли я дочекався доставки і пробрався через передмову та декілька перших записів хайп якось відпустив і я почав до всього що читаю відноситись досить скептично і шукати до чого б його прискіпитись. І знайшов. Під удар потрапили два центральні персонажі, Франческа і Джорджіо (так пані повелителька завжди називала Доржа). Особливо дратував другий, від його лиця вівся наратив і його якесь нездорове, фанатичне відношення до сицілійської синьори, сильна акцетуація уваги на ній підвищувала рівень токсину в моїй крові до критичного рівня. Та про самих персонажів пізніше.
Сюжету як такого тут немає, книга більше схожа на щоденник, ну або навіть скоріше на блог (хто взагалі в 2к18 памятає шо то за штука така той щоденник, це ж туди оцінки в школі ставили, нє?). Сам автор каже що це як збірка анекдотів (нє, не тих шо про пєтьку і васілія іванича, про вовочку чи про чувака якого за яйця повісили, а тих шо як у греків колись – різні кумедні історії які відбувались з автором і не тільки, які були чимось більшим, чим три-чотири речення з гагатуліной вкінці). Бату травить байки, іноді перемикаючись на якісь цікаві йому теми, про те як в космосі сруть, наприклад (не те щоб книжка була якась стерильна і така тема була недоречна, але через образ автора, який складається в голові коли читаєш книгу, виглядає то оч крінжово, хоча в основному піднімаються оч занудні цікаві теми). Доречі деякі історії то не рофляночки, а неочікувано справжній триллер. Чому неочікувано? Тому що я досі не можу повірити, що кулсторі про зміну траекторії супутника може змусити мене напружено стирати піт з лоба, за це автору плюс до карми, непогано розповідає.
Настоящий монголобурят і просто славний парень - сер пан Дорж Бату
Теперка персонажі. Вони тут досить приємні і під кінець проникаєшся до них теплими почуттями, навіть до тих хто на початку дратували. Доречі всі вони – це реальні люди, з якими автор працює, що допомагає проникнутись атмосферою і відчути кожну ситуацію – вони туплять, помиляються, іноді творять повну дурню і ведуть себе дуже неочікувано.
Головних героїв тут, якщо опиратись не як часто вони фігурують в історіях, двоє – Джорджіо і Франческа. Перший – це і є автор, і він здався мені досить неоднозначним і непостійним. То він тихоня, який в колективі намагається не дуже світитись, то він в розмові з латиносом веде себе наче тру генг мембер. Постійно погано жартує і при цьому бракує досить дотепні жарти своїх друзів (звісно то були лише прийоми щоб завершити наратив, типу «ось така погана жартівниця моя напарниця», але мене то бісило, бо він жартував ще гірше). Також майже у кожній ситуації знає що робити, що викликало в мене постійні викиди жовчі в мозок (читай – заздрив). Взагалі сам Дорж Бату в різних інтерв’ю мені сподобався значно більше, ніж його книжний прототип. Друга – вже куди більш цікава сама по собі. Маленька сицилійка, з тоненьким голосом, яку на початку прийняли за дитину (як чолов’яга на пропускному пункті в базу, так і Г’юстон під час першої радіорозмови), яка має особистість таку ж дикувату як і зовнішність. Дуже здібний математик з досить зрілими поглядами на життя, і водночас це гіперемоційна дівка, яка на все ображається і постійно реве, чим дратує, а ще яка весь час лаштує вже ж надто дитячі пранки і дуже з того тішиться. Ця її непостійність та інфантильність вперемішку зі зрілістю та різними чеснотами з часом закохують і в результаті події, які мають місце в кінці книги змушують тебе переживати.
Також із видних персонажів варто виділити полковника Вескотта. Він мій улюбленець. Він, попри те, що являється прямо таки типовим офіцером, який наче зійшов з пропагандистських плівок про доблесну американську армію, чарує з першої ж своєї ранкової промови. Його слова якщо і не змушують перийняти його життєву позицію, то як мінімум дають привід подумати над тим, що ця людина каже. Тим смішнішими видаються деякі курйозні ситуації, в які потрапляє полковник. Ще варто виділити Сару МакКарті та сержанта Ґутьєреза та їх історії, вони справді варті уваги. Інші персонажі або не на стільки цікаві, або просто не відіграють особливої ролі у книзі.
Текст написано простою мовою, без заковиристих стилістичних засобів і якихось підтекстів, що може когось і змусить крегтіти що це не література чи щось типу того, але скоріш за все книга прийде до вподоби всім, хто шукав якесь легке і ненапряжне чтиво. Зовнішній вигляд у книги – конхфетачукерка. Літери великі, обкладинка приваблива, а ілюстрації дуже стильні і навіть шкода, що їх там всього декілька штук.
Напевне, в кожного є невеличкий список з людей, чия думка буде таким собі показником якості товарів та ідей, які ці люди тобі пропонують. Будь то друг чи подруга, що підсаджує тебе на фільми від Марвел, чи ведучий вечірнього шоу який запрошує до себе на інтерв’ю різних цікавих діячів тієї чи іншої сфери життя. Моє знайомство з Франческою – як раз другий випадок.
Знатний троляка наших політиків і не тільки, мосьпан Майкл Щур в одному з випусків свого вечірнього шоу під збиваючою з пантелику, але досить звучною назвою «#@)₴?$0» (Ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль) поговорив з таким собі Доржем Бату (aka Андрій Васильєв), де той в тому числі розповів і про свою книгу «Франческа. Повелителька траекторій», яку раніше презентував на Книжковому Арсеналі.
Не знаю, якому саме фактору вдалося продати мені цю книгу – чи то довіра до Щура, чи то ця магічна абревіатура НАСА, від якої мліють 95% задротів світу… я схиляюсь до того що у всьому винна гарна обкладинка. Проте я на правах імпульсивного дебілу не думаючи ні хвилини одразу відправився на сайт ВСЛ та викинув останні 200 грн на книжку + доставку в задрипаний Житомир, де книгарні можна перерахувати на пальцях однієї руки і частенько доводиться користуватись послугами Нової Пошти. Із плюсів такого імпульсивного вчинку – не залишилось грошей на дешеве пиво і спонсування САН ІнБев Україна та ППБ (читай – вселенського зла) припинилось хоч на декілька днів.
Власне, до самої книги. На момент, коли я дочекався доставки і пробрався через передмову та декілька перших записів хайп якось відпустив і я почав до всього що читаю відноситись досить скептично і шукати до чого б його прискіпитись. І знайшов. Під удар потрапили два центральні персонажі, Франческа і Джорджіо (так пані повелителька завжди називала Доржа). Особливо дратував другий, від його лиця вівся наратив і його якесь нездорове, фанатичне відношення до сицілійської синьори, сильна акцетуація уваги на ній підвищувала рівень токсину в моїй крові до критичного рівня. Та про самих персонажів пізніше.
Сюжету як такого тут немає, книга більше схожа на щоденник, ну або навіть скоріше на блог (хто взагалі в 2к18 памятає шо то за штука така той щоденник, це ж туди оцінки в школі ставили, нє?). Сам автор каже що це як збірка анекдотів (нє, не тих шо про пєтьку і васілія іванича, про вовочку чи про чувака якого за яйця повісили, а тих шо як у греків колись – різні кумедні історії які відбувались з автором і не тільки, які були чимось більшим, чим три-чотири речення з гагатуліной вкінці). Бату травить байки, іноді перемикаючись на якісь цікаві йому теми, про те як в космосі сруть, наприклад (не те щоб книжка була якась стерильна і така тема була недоречна, але через образ автора, який складається в голові коли читаєш книгу, виглядає то оч крінжово, хоча в основному піднімаються оч занудні цікаві теми). Доречі деякі історії то не рофляночки, а неочікувано справжній триллер. Чому неочікувано? Тому що я досі не можу повірити, що кулсторі про зміну траекторії супутника може змусити мене напружено стирати піт з лоба, за це автору плюс до карми, непогано розповідає.
Настоящий монголобурят і просто славний парень - сер пан Дорж Бату
Теперка персонажі. Вони тут досить приємні і під кінець проникаєшся до них теплими почуттями, навіть до тих хто на початку дратували. Доречі всі вони – це реальні люди, з якими автор працює, що допомагає проникнутись атмосферою і відчути кожну ситуацію – вони туплять, помиляються, іноді творять повну дурню і ведуть себе дуже неочікувано.
Головних героїв тут, якщо опиратись не як часто вони фігурують в історіях, двоє – Джорджіо і Франческа. Перший – це і є автор, і він здався мені досить неоднозначним і непостійним. То він тихоня, який в колективі намагається не дуже світитись, то він в розмові з латиносом веде себе наче тру генг мембер. Постійно погано жартує і при цьому бракує досить дотепні жарти своїх друзів (звісно то були лише прийоми щоб завершити наратив, типу «ось така погана жартівниця моя напарниця», але мене то бісило, бо він жартував ще гірше). Також майже у кожній ситуації знає що робити, що викликало в мене постійні викиди жовчі в мозок (читай – заздрив). Взагалі сам Дорж Бату в різних інтерв’ю мені сподобався значно більше, ніж його книжний прототип. Друга – вже куди більш цікава сама по собі. Маленька сицилійка, з тоненьким голосом, яку на початку прийняли за дитину (як чолов’яга на пропускному пункті в базу, так і Г’юстон під час першої радіорозмови), яка має особистість таку ж дикувату як і зовнішність. Дуже здібний математик з досить зрілими поглядами на життя, і водночас це гіперемоційна дівка, яка на все ображається і постійно реве, чим дратує, а ще яка весь час лаштує вже ж надто дитячі пранки і дуже з того тішиться. Ця її непостійність та інфантильність вперемішку зі зрілістю та різними чеснотами з часом закохують і в результаті події, які мають місце в кінці книги змушують тебе переживати.
Також із видних персонажів варто виділити полковника Вескотта. Він мій улюбленець. Він, попри те, що являється прямо таки типовим офіцером, який наче зійшов з пропагандистських плівок про доблесну американську армію, чарує з першої ж своєї ранкової промови. Його слова якщо і не змушують перийняти його життєву позицію, то як мінімум дають привід подумати над тим, що ця людина каже. Тим смішнішими видаються деякі курйозні ситуації, в які потрапляє полковник. Ще варто виділити Сару МакКарті та сержанта Ґутьєреза та їх історії, вони справді варті уваги. Інші персонажі або не на стільки цікаві, або просто не відіграють особливої ролі у книзі.
Текст написано простою мовою, без заковиристих стилістичних засобів і якихось підтекстів, що може когось і змусить крегтіти що це не література чи щось типу того, але скоріш за все книга прийде до вподоби всім, хто шукав якесь легке і ненапряжне чтиво. Зовнішній вигляд у книги – конхфетачукерка. Літери великі, обкладинка приваблива, а ілюстрації дуже стильні і навіть шкода, що їх там всього декілька штук.
March 30, 2020
Франческа забавна. хоча ні, не так, «Франческа» - забавна, а сама Фоанческа - шалена.
мабуть, у кожного з нас є той самий друг, що людина-пригода. згадали, уявили? то це точнісінько той випадок.
⠀
спочатку книга не викликала у мене ніяких теплих почуттів: легенькі тексти, формат для швидко-рваного читання (мій власний термін, тобто поділений на окремі короткі розповіді), кумедні історії, не більше.
⠀
перегорнувши енну сторінку я помітила, що, чорт забирай, мені цікаво, як там в космосі (і що роблять для цього з Землі) все відбувається - і це був перший крок назустріч цій книзі.
⠀
коли читала сторінку 200-у, зловила себе на думці, що персонажі мені вже рідні. я вже знаю їх характери і навіть в деяких моментах чекаю їхньої влучної появи. за деякими починаю скучати, якщо ті не з’являлися протягом кількох сторінок.
⠀
загалом, ця історія добра, світла і по-божевільному затишна. а усвідомлення реальності цих подій підкупає ще більше ;)
якщо раптом вам стало до смерті сумно, або напала темна депресія, ало просто вийшов невдалий день - щиро раджу 🪐
мабуть, у кожного з нас є той самий друг, що людина-пригода. згадали, уявили? то це точнісінько той випадок.
⠀
спочатку книга не викликала у мене ніяких теплих почуттів: легенькі тексти, формат для швидко-рваного читання (мій власний термін, тобто поділений на окремі короткі розповіді), кумедні історії, не більше.
⠀
перегорнувши енну сторінку я помітила, що, чорт забирай, мені цікаво, як там в космосі (і що роблять для цього з Землі) все відбувається - і це був перший крок назустріч цій книзі.
⠀
коли читала сторінку 200-у, зловила себе на думці, що персонажі мені вже рідні. я вже знаю їх характери і навіть в деяких моментах чекаю їхньої влучної появи. за деякими починаю скучати, якщо ті не з’являлися протягом кількох сторінок.
⠀
загалом, ця історія добра, світла і по-божевільному затишна. а усвідомлення реальності цих подій підкупає ще більше ;)
якщо раптом вам стало до смерті сумно, або напала темна депресія, ало просто вийшов невдалий день - щиро раджу 🪐
September 2, 2020
Я так нареготалася!!! Я так рідняла собі настрій! Чому я не бралася за неї раніше?! Але може і на краще, бо ж тоді б я і прочитала її раніше. Як мені бракувало таких книжок, якби хто тільки знав :)
June 8, 2018
Одна з кращих книжок щоб прочитати перед сном. Ні, від неї не засинаєш, просто будова книжки така, що можна в будь-який момент швиденько дочитати розділ і піти все ж спати. Бо ця книга це просто збірка цікавих історій з життя автора, а він, якщо хтось не знав, корегує польоти супутників на орбітах, працює на американській військовій базі, а колись був журналістом. Останнє мене не дуже зацікавило, тепер журналісти займаються всім підряд, не тільки книжки пишуть, але перші два пункти тиснуть на особистий інтерес.
Послухати історії з армійського життя, це весело. А якщо це ще й армія США (навіть якщо їх військова база трохи особлива) то ще можна порівняти з армійським життям в Україні (хоч я служив теж в особливій частині). І як виявилось спільного багато, як мінімум ранкові шикування, хоча і відмінного теж. Здебільшого це пов’язане з тим що в Америці менше мудаків, принаймні в армії і на думку автора.
А історії про побут космонавтів? Космічні польоти? Я ж фізик, звісно що мене це цікавить. Порадували моменти з інтимними описами того що відбувається на орбіті, гидко трохи… але цікаво!.... але трохи гидко. Ну але все ж цікаво. Здивувало що на таку штуку як корекція польотів космічних апаратів запрошують якихось гуманітаріїв, як наш автор. (Без образ, Дорж насправді крутий.) Добре що хоча б дали йому для цього допомогу – Франческу.
І головним рушієм історії є саме вона. Бо майже все починається з того що Франческа щось зробила. Щось не те, і це щось потребує вирішення, і тут з’являються всі інші наші герої: автор (він ж добрий і милий лицар нашої Франчески), супер завгосп Сара (вміє все, а якщо не вміє то знає хто вміє) і полковник Вескотт. Ну і ще дехто. А тяга проблем до Франчески просто величезна, можна навіть замислитись над реальністю останньої (згадується французький фільм «Невдаха», хоча Франческа насправді не невдаха), але я знав схожих людей.
Очікував я звісно щось інше. Бо назва книги: «Франческа. ПОВЕЛИТЕЛЬКА траєкторій» і я зразу уявив як Франческа як справжній Атлант вигинає небо що б змінити траєкторію. А ні, книга просто про людей які роблять свою роботу. І насправді багато епічного ставалось через те що люди просто робили свою роботу.
Історії в книзі зачіпають не лише космос, навіть навпаки вони частіше зачіпають не космос. А буденні речі, несправедливість, виховання, взаємовідносини між людьми, хоробрість і так далі. Тому для тих хто любить трохи більше подумати над книгою «Франческа» теж підійде. А з однієї історії я навіть пустив сльозу щастя, настільки гарну істину і мораль вона передала.
В підсумку: СучУкрЛіт за який не стидно, без матів (майже), сексу (майже), наркотиків і бидла, без журби за важкою долею українського народу і без непотрібної політики (майже). Рекомендую всім.
Послухати історії з армійського життя, це весело. А якщо це ще й армія США (навіть якщо їх військова база трохи особлива) то ще можна порівняти з армійським життям в Україні (хоч я служив теж в особливій частині). І як виявилось спільного багато, як мінімум ранкові шикування, хоча і відмінного теж. Здебільшого це пов’язане з тим що в Америці менше мудаків, принаймні в армії і на думку автора.
А історії про побут космонавтів? Космічні польоти? Я ж фізик, звісно що мене це цікавить. Порадували моменти з інтимними описами того що відбувається на орбіті, гидко трохи… але цікаво!.... але трохи гидко. Ну але все ж цікаво. Здивувало що на таку штуку як корекція польотів космічних апаратів запрошують якихось гуманітаріїв, як наш автор. (Без образ, Дорж насправді крутий.) Добре що хоча б дали йому для цього допомогу – Франческу.
І головним рушієм історії є саме вона. Бо майже все починається з того що Франческа щось зробила. Щось не те, і це щось потребує вирішення, і тут з’являються всі інші наші герої: автор (він ж добрий і милий лицар нашої Франчески), супер завгосп Сара (вміє все, а якщо не вміє то знає хто вміє) і полковник Вескотт. Ну і ще дехто. А тяга проблем до Франчески просто величезна, можна навіть замислитись над реальністю останньої (згадується французький фільм «Невдаха», хоча Франческа насправді не невдаха), але я знав схожих людей.
Очікував я звісно щось інше. Бо назва книги: «Франческа. ПОВЕЛИТЕЛЬКА траєкторій» і я зразу уявив як Франческа як справжній Атлант вигинає небо що б змінити траєкторію. А ні, книга просто про людей які роблять свою роботу. І насправді багато епічного ставалось через те що люди просто робили свою роботу.
Історії в книзі зачіпають не лише космос, навіть навпаки вони частіше зачіпають не космос. А буденні речі, несправедливість, виховання, взаємовідносини між людьми, хоробрість і так далі. Тому для тих хто любить трохи більше подумати над книгою «Франческа» теж підійде. А з однієї історії я навіть пустив сльозу щастя, настільки гарну істину і мораль вона передала.
В підсумку: СучУкрЛіт за який не стидно, без матів (майже), сексу (майже), наркотиків і бидла, без журби за важкою долею українського народу і без непотрібної політики (майже). Рекомендую всім.
February 3, 2020
Часто занадто хороші відгуки роблять мені погану послугу: я очікую значно більшого, ніж книга може мені дати.
"Франческа" цікава, весела, з правильними міркуваннями, такий собі виробничий роман.
Звісно, бурят-монгол, що мешкає у США, а пише з якогось дива українською, та ще сенсація в Україні, де кожен другий намагається розмовляти модним суржиком.
• Розвінчання міфів(як от про сицілійську мафію)
• Цікаві виробничі деталі.
• Обговорення важливих тем : фемінізм, расизм, рівність, мовне питання, автоімунні захворювання. Хтось, можливо, прочитає про це все вперше і задумається.
Сподобалася ідея про те, що всі ми —промоутери своєї країни, на робочих місцях, поміж іноземними друзами, у поїздках та подорожах. Але, щоб нести правильну інформацію, потрібно в ній орієнтуватися і вміти подавати.
Як ми пізнаємо країну через наших знайомих з інших держав, так і вони уявляють нашу батьківщину за нашим образом.
НАСА взагалі щось таємниче і надважливе у сприйнятті пересічного жителя планети, як я. Здається, там все мало б бути під лінійку, за правилами, непорушна субординація.
А у книзі бачимо, що там працюють такі ж люди, як і всюди 😊. І їм навіть прощаються різного роду витівки, яким нема місця в інших структурах.
Та одночасно мені не вистачало цілісності, структури роману. Це все ще були пости з фейсбук. Бракувало реальності героям. Я не вірила Франчесці ̶в̶и̶б̶а̶ч̶т̶е̶ ̶, окремим ситуаціям та реакціям. Вони звучали фальшиво і надумано(хоч, можливо, є правдивими, а не художнім домислом автора).
Уточню. Я читала поза книгою, що Франческа-аутист і саме цим спричинена її дивна місцями поведінка. Але саме цього уточнення мені бракувало у книзі. Бо не всі знають, розуміють, чули, вміють впізнати це захворювання. Прямий факт дуже б допоміг сприйняттю тим людям, які не в курсі. І допоміг би краще розуміти оточуючих.
Не можу назвати книгу сенсацією, але радила б її читати підліткам та молодим людям. Вона життєствердна, розширює горизонти, натякає, що нема нічого неможливого, якщо працювати і йти до мети.
"Франческа" цікава, весела, з правильними міркуваннями, такий собі виробничий роман.
Звісно, бурят-монгол, що мешкає у США, а пише з якогось дива українською, та ще сенсація в Україні, де кожен другий намагається розмовляти модним суржиком.
• Розвінчання міфів(як от про сицілійську мафію)
• Цікаві виробничі деталі.
• Обговорення важливих тем : фемінізм, расизм, рівність, мовне питання, автоімунні захворювання. Хтось, можливо, прочитає про це все вперше і задумається.
Сподобалася ідея про те, що всі ми —промоутери своєї країни, на робочих місцях, поміж іноземними друзами, у поїздках та подорожах. Але, щоб нести правильну інформацію, потрібно в ній орієнтуватися і вміти подавати.
Як ми пізнаємо країну через наших знайомих з інших держав, так і вони уявляють нашу батьківщину за нашим образом.
НАСА взагалі щось таємниче і надважливе у сприйнятті пересічного жителя планети, як я. Здається, там все мало б бути під лінійку, за правилами, непорушна субординація.
А у книзі бачимо, що там працюють такі ж люди, як і всюди 😊. І їм навіть прощаються різного роду витівки, яким нема місця в інших структурах.
Та одночасно мені не вистачало цілісності, структури роману. Це все ще були пости з фейсбук. Бракувало реальності героям. Я не вірила Франчесці ̶в̶и̶б̶а̶ч̶т̶е̶ ̶, окремим ситуаціям та реакціям. Вони звучали фальшиво і надумано(хоч, можливо, є правдивими, а не художнім домислом автора).
Уточню. Я читала поза книгою, що Франческа-аутист і саме цим спричинена її дивна місцями поведінка. Але саме цього уточнення мені бракувало у книзі. Бо не всі знають, розуміють, чули, вміють впізнати це захворювання. Прямий факт дуже б допоміг сприйняттю тим людям, які не в курсі. І допоміг би краще розуміти оточуючих.
Не можу назвати книгу сенсацією, але радила б її читати підліткам та молодим людям. Вона життєствердна, розширює горизонти, натякає, що нема нічого неможливого, якщо працювати і йти до мети.
October 4, 2022
Відгук від 30/04/2020: Це надзвичайна книга! Таких я ще не читала: дуже легка, цікава, повчальна і дуууууже весела. Вона просто ідеальна. Я сміялась вголос і смакувала кожною історією і страшенно не хотіла, щоб ця книга закінчувалась. Це максимальна оцінка, бо почуття гумору просто прекрасне, при чому у всіх персонажів.
June 22, 2019
З тих книжок, які захоплюють тебе своїм щирим і теплим світом. Чудовий спосіб підняти настрій. Унікальна суміш згадок про українські та американські культурні феномени, фільми і книги, притаманна людям-місточкам, що пожили в обох країнах.
Displaying 1 - 30 of 239 reviews