Фундамент українського націоналізму

by Микола Міхновський, Дмитро Донцов, Микола Сціборський

У цій книзі зібрані виклади фундаментальних праць ідеологів Українського націоналізму: Миколи Міхновського ("Самостійна Україна"), Дмитра Донцова ("Чинний націоналізм"), Миколи Сціборського ("Націократія"), Михайла Колодзінського ("Українська воєнна доктрина"), Ярослава Оршана ("Доба націоналізму"), Юрія Липи ("Геополітичні орієнтири Нової України") та Ярослава Стецька ("Дві революції").

264 pages, Hardcover

First published January 1, 2016

Reviews

[Denys Slobodeniuk · Rating 4 out of 5]

"Самостійна Україна"
Прочитавши цю книгу, я перейнявся повагою до ідей Міхновського, який чи не перший відійшов від консервативно-меншовартісного беззубого "українофільства", який сповідувався протягом 19 століття і, таке відчуття, мав поставити хрест на всіх намаганнях українського народу здобути реальний суверенітет та незалежність. На основі концепцій, які описав Міхновський, на моє глибоке переконання, і мала будуватись Нова Україна початку 20 століття.

"Чинний націоналізм"
На противагу "Самостійній Україні", праця Донцова - "Чинний націоналізм" - розчаровує та лякає. Можливо, варто зробити знижку на умови, середовище та час, коли писалася ця книга, глибоку розчарованість у цивілізованих методах боротьби, проте автор, який, як помітно з перших сторінок, дуже гарно ознайомлений з німецькими філософськими течіями 19 століття, проголошує, як і багато ідеологів германського мілітаризму, жорстку безпринципну боротьбу проти всіх "ворогів (української) нації". Читаючи далі, усвідомлюєш, що в сьогоднішніх реаліях концепція книги, яка переповнена українським шовінізмом (такий існує!), антисемітизмом, ідеями національної сегрегації (Україна для українців) та постулатами крайнього правого націоналізму (хто не з нами - той проти нас) не мають права на життя.
Загалом, для мене "Чинний націоналізм" є витягом з усіх популярних на той час праворадикальних течій, який вмонтований в ідеї, які є нетиповими для сумирного українського народу.
У цьому ж дусі написані "Націократія" та "Українська воєнна доктрина". З точки зору економічно-соціальної програми цікавою для аналізу є праця "Націократія" Сціборського, адже після її прочитання стає зрозуміло, що у тогочасних правих сил не було уявлення про внутрішню політику як таку (крім авторитарного режиму "вождя"). Економічні ідеї дуже походять на практику Німеччини після 1933 року та курс "Перебудови" другої половини 1980-х в СРСР. Вся економічна парадигма Сціборського руйнується об нарізні закони вільного ринку, а без нього, що очевидно, Українська Держава існувати не могла і не може. "Українська воєнна доктрина" ж нічого особливого з себе не представляє, звичайний прохідний опус, який не розкриває деталей ні майбутньої армійської структури, ні державної військової стратегії.
У праці "Доба націоналізму" Ярослав Оршан не робить якихось закликів, а лиш намагається проаналізувати актуальну на той час політичну обстановку в Європі, де заправляли, більшою мірою, праві режими. На цьому аналізі грунтується уявлення Оршана про майбутнє та перспективи націоналістичного режиму в Україні.

Особняком серед вибраних праць цієї книги для мене стоїть "Геополітичні орієнтири Нової України", що дійсно зацікавила мене. А більш не вона, а сам виклад автора - Юрія Липи. Як на мене, у цій праці, відкинувши нетипові для українців етнічну зверхність та шовінізм, Юрій Липа розмірковує про перспективи Нової України в геополітичному просторі Східної та Центральної Європи, про можливості та пріоритети її політики, про міжнародні утворення, які мають стати потужними силами на теренах Великої Європи. Всі ці розмірковування нагадали мені концепцію Міжмор'я, яка плекається політиками від Балтійського до Чорного морів вже протягом століть.