Цю, простігоспадє, книгу я знайшла в себе на полицях випадково, коли збирала стосик книг про Голодомор, аби зробити сьогоднішню фото (див. мій телеграм). І оскільки я геть не пам’ятаю, звідки вона в мене усвідомлено взялася, до можу припустити диверсію. Ну або видане у «нагрузку», себто у подарунок, як колись мені прийшла із замовленою класикою якась дитяча книга (до речі, нікому не треба? Червоненька така, щось там про сім руж чи щось таке).
Але я відволіклась. Значить, витягаю я з полицю цю, простігоспадє, книгу, кидаю, як непродуктивні, спроби згадати за обкладинкою її походження в мене, і намагаюсь просто прочитати. Ну, думаю, може всередині щось підкаже?
А всередині, мммм…
Всередині на непідготовлену мене вискакують картиночки, малюночки, квіточки-хуїточки, ромашки-хуяшки, метелики й хмаринки, залиті градієнтом і просто кляксами сторінки в стилі «жах епілептика», на яких ОТАКЕННИМ, блд, КАПСОМ написані одкровення. Ні, навіть не так. О-Д-К-Р-О-В-Е-Н-Н-Я. О так краще буде.
«Не думайте про погане»
«Будьте наполегливими»
«Думки мають силу»
«Звичайне може бути незвичайним»
І решта твітів-статусів зі сторінки пубертатної дівчини, яка знайшла дідову захалявну книжку, куди він виписував розумні фрази, коли залицявся до її бабусі. Вся ця доморощєна хвілософія для бідних подається як План, як Подолати Стрес і Почати Жити Усвідомлено.
«Походіть босоніж по саду» (ага, вже біжу от прям зараз у кінці листопада)
«Заваріть смачний чай» (татишо? Серйозно? А я прям не знала, шоб ото його заварити)
«Розфарбуйте картинку, краще за все підійде мандала» (манда що? А за це точно не забанять?)
«Не беріть телефон з першого виклику, дайте собі час зібратися із думками, перш ніж відповідати» (нормальні люди, коли беруть трубку, кажуть «слухаю», якщо вам потрібно зібратися з думками, аби вимовити це просте слово, ви – Зеленський)
Коротше кажучи, я чесно двічі прогортала цей нотатник із картинками, який чомусь нахабно видають за книгу і ще й нонфікшн-книгу. Іспанський сором таке тримати на полицях, це перше. Ну і друге: саме завдяки ось такому трешу в масі своїй у читачів упереджене ставлення до нонфікшену. Бо на зміну Фройду прийшли легіони отаких от аннбарнсів, які прочитали за все життя три книги (першу, Буквар і синеньку), і вирішили, що світ далі не проживе без їхнього нотатничка із картинками.