Маруся

by Vasyl Shkliar, Юлія Дзекунова (Illustrator)

Тендітна золотоволоса дівчина, здається, мала б прожити інше життя. Але... Не такі то були часи. На дворі бурхливий 1919 рік - один із найбурхливіших в історії України. Майбутнє країни завмерло на вагах долі. Тому після загибелі братів, отаманів української повстанської армії, 16-річна гімназистка Саша Соколовська бере до рук зброю і стає на чолі тисячного війська. Відтепер вона - отаман Маруся. На шлику її козацької шапки напис «Смерть ворогам України!». Та навіть у вирі кривавих подій доля дарує їй щире кохання і шанс зберегти життя...

Жінка-легенда, саме ім'я якої сповнює жахом ворогів.

Над цим романом автор працював п’ять років. Як і в «Чорному вороні», тут за кожною подією стоїть історичний факт. Бойовий шлях отаманші Марусі тісно переплітається з героїчно-трагічною долею Української Галицької армії, яка наприкінці літа 1919 року визволила Київ від московсько-більшовицьких окупантів, проте волею злого фатуму опинилася на межі цілковитої загибелі.

Genres: Ukrainian Literature, History

320 pages, Hardcover

First published January 1, 2014

About the author

Vasyl Shkliar (born 10 June 1951, Hanzhalivka, Lysianka Raion, Cherkasy Oblast) is a Ukrainian writer and political activist. He is one of the most well known and widely read, contemporary Ukrainian authors. Some literary observers have even named him the “Father of the Ukrainian Bestseller”. The Committee of the Shevchenko National Prize declared him a Shevchenko Prize Laureate in 2011. Among his most well-known works are novels “Raven” (alternate English title "Raven's Way", 2009 , English translation - 2013, 2015), Marusia (2014), and "Black sun" (2015).

Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Vasyl Shkliar.

For works of Shkliar originally published in Ukrainian, please add both this English profile (as a first author) as well as his Ukrainian-language profile (as a second author): Василь Шкляр

For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Shkliar, please add both this English profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Василь Шкляр (as a third author)

Reviews

[Andrii Korpalo · Rating 4 out of 5]

Під час читання постійно ловив себе на думці, як вже все схоже. 100 років, одна війна, одні скоти москалі. Та скоро все закінчиться, Слава Україні!

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Особисто для мене це радше історія про війну за Україну, війну галичан з більшовиками, поляками, деніківцями... Настільки ця книга пронизана історичними реаліями. Може, дивно, але власне історія Марусі не постала для мене тут як ключова, адже судячи з назви, можна зробити висновок, що книга присвячена саме юній отаманші. Звісно ж, це так. Але для мене її історія була якось побіжною, не основною. А основними були битви за Київ, віра в перемогу, прагнення здобути українську державу і... історичні паралелі. Часом читаєш і замислюєшся: Автор спеціально так пише, щоб читач раз по раз озирався і впізнавав дійсність, що ніби йде по колу? "Осадиди, але не стріляти". Так боляче і так пронизливо знайомо. Час іде, все минає, помилки ж залишаються аналогічними.
Як на мене ця книга дещо слабше за "Чорного Ворона", деколи змушуєш себе читати далі суто заради "наукового" інтересу. Але після прочитання страшенно хочеться пізнавати ще про галицьку армію, про війну з більшовиками, про ці страшні сторінки нашої історії, адже ми знаємо про них так мало, а те що знаємо - чи є то правда?
Я, читаючи такі книги, постійно провожу аналогії із сучаснітю і замислююсь: в які рядки вкладеться те, що сьогодні відбувається з нами? Що про нас напише історія? Кого зробить бандитами, а кого - визволителями? Час коригує історію повсякчас. Не за горами день, коли і про сьогодні будуть писати подібні романи.
Щось мене понесло на роздуми...
Вцілому, раджу тим, кого цікавить історія України, хто прагне поповнити свої знання та дізнатися не просто нове, а справді цікаве про нашу Боротьбу за Незалежність.

[Tetiana Polianska · Rating 3 out of 5]

— Тільки пам’ятай, синку, мою науку: якщо сі доведе мати діло з москалем, ніколи-ніколи йому не вір. Особливо сі стережи його, коли в тебе свято, коли похорон, коли ти найменше очікуєш його нападу. Найдужче пильнуй — коли москаль пропонує замирення. Тоді не дрімай, тоді він нападе неодмінно…

Нічого за минулі сто років не змінилось.

[Ira Zhukevych · Rating 5 out of 5]

Неймовірно! Дуже цікаво, емоційно, сумно за долю українського народу та повстанців. Найбільше вразило, що ця історія реальна, а не вигадана.
Книга точно варта уваги!

[Max Sushchuk · Rating 5 out of 5]

Книга трохи слабша за "Залишенця", але все одно її варто би прочитати всім, бо у Шкляра є магічна властивість текстом розігрівати цікавість до сторінок нашої історії та бажання їх закріпити у свідомості, не забувати.



Подивитися повний відеоогляд на YouTube (без спойлерів!)

[Leonid Diatlov · Rating 5 out of 5]

Ворог не змінився. Його методи - не змінились. Його відношення - не змінилось. Він завжди лишиться тим підступним, босим, обідраним шматком тіла без душі, який не знає ні честі, ні правди, і не зрозуміло (навіть для себе) за що він тут знаходиться. А Герої не вмирають!

[Anastasiia Shafran · Rating 3 out of 5]

"... якщо сі доведе мати діло з москалем, ніколи-ніколи йому не вір. Особливо сі стережи його, коли в тебе свято, коли похорон, коли ти найменше очікуєш його нападу. Найдужче пильнуй - коли москаль пропонує замирення. Тоді не дрімай, тоді він нападе неодмінно..."

[Iryna · Rating 5 out of 5]

Я в захваті від багатьох книжок Василя Шкляра, і ця книжка не виняток. Наповнена цікавими деталями, фактами, в які, здавалося б, просто неможливо повірити, від яких стає моторошно. Але всі ті факти - це правда, і ми - українці, маємо знати правду, пам’ятати історію. Ми маємо пам’ятати, якою високою ціною здобувалася українська незалежність, і як тисячі українців готові були віддати життя за Україну, її незалежність від московського окупанта, і віддавали… Історія повторилася: знову іде тяжка боротьба за наше існування, знову тисячі українців гинуть, щоб зберегти Україну. А москалі? А ті підступні створіння не змінилися і так само жадають знищити нас як націю. Пам’ять про минуле, самоідентичність, і прагнення до життя без кайданів ніколи не дозволить окупантам приборкати нас.

[Alena · Rating 5 out of 5]

Книга настільки сподобалася, що тепер буду шукати іншу літературу на цю тему. Як людина, яка народилася і живе у Київській області, я мала зовсім інше, сформоване матір'ю, ставлення до повстанців, в т.ч. Петлюри. А в школі, звісно, цю тему проходили побіжно, з датами і стандартними фразами. Лише нещодавно я почала усвідомлювати, наскільки історія, яку ми знали раніше, багато в чому була спотворена країною 404😢

[Alina Nagirnyak · Rating 5 out of 5]

Як же ж ці кляті москалі дістали. Та вже дайте нам спокій, скільки неймовірних людей зі світу згубили, а ті люди безцінні могли інше життя прожити і добро нести своїй країні і народу нашому.

[Anna Yevtushenko · Rating 5 out of 5]

«Тільки пам’ятай, синку, мою науку: якщо сі доведе мати діло з москалем, ніколи-ніколи йому не вір. Особливо сі стережи його, коли в тебе свято, коли похорон, коли ти найменше очікуєш його нападу. Найдужче пильнуй — коли москаль пропонує замирення. Тоді не дрімай, тоді він нападе неодмінно...» 😭

[Oksana · Rating 5 out of 5]

зачепила ця історія тим, що головні герої трохи дотичні до родини чоловіка. класний динамічний текст. особливий лайк за опис Києва, коли в нього зайшла армія ЗУНР

[Dr.Husaim · Rating 5 out of 5]

"Ви думаєте, мені подобається проливати кров? Я вчителька. І брати мої були вчителями. Ми не збиралися убивати. Та прийшов завойовник, і тут уже є одна правда: або він тебе, або ти його. Інакше не буває"

Гімн справжнього, правдивого українського фемінізму. Саме так годиться назвати роман Шкляра "Маруся". Бо як інакше можна уявити жінку на чолі козацького війська, що досягало кількості в тисячу шабель?
Саме так, освічена, гарна і розумна жінка мусила посісти місце отамана і вести козаків у бій. Як? Чому? І що було далі? Все це майстерно розповідає пан Василь в своєму незмінно якісному та історично-достовірному стилі, де є місце для лірики, кохання, боротьби, зради і роздумів

"Ми не будемо оберігати тільки своє село, ліс і себе в ньому. Ми підемо на велику війну за Україну. Підемо на Київ! Якщо комусь це далеко, нехай чухає матню на печі"

[Zakhar Pikulytskyi · Rating 4 out of 5]

Ще одна книжка Шкляра яка залишає мене під враженнями. Цілий день ходжу по місту і бачу міжвоєнний Львів. Таке враження ніби я тільки частково свідомо знаходжусь тут у 2014 році.
По прочитанню книжка залишає біль. Можливо тому, його дві книжки з трьох прочитаних мною , так мені сподобались. Як не як а це сильне почуття.
А ще я закохався в головну героїню. Тепер не знаю як з тим справлятись.
Єдиний мінус - інколи здавалось, що читаю не роман а підручник з історії. А хотілось, щоб я вчив історію сам цього не зауважуючи. Можливо тому ставлю 4 а не 5. Як не крути а 5 це ідеал.

[Ole Siam · Rating 4 out of 5]

Коли ви дізналися, мамо, що я ступила на стежку братів, ще міцніше зімкнули сині губи. Потім таки сказали: "Знать, так написано нам на роду". Ви, мамо, рівно тримали спину, рівно тримали голову й дивилися прямо перед собою, хоч, здавалось, нічого не бачили. "Ми самі так собі написали, - сказав тато. - Бо як не ми, то хто?"

[Василь · Rating 4 out of 5]

Непоганий історичний роман. Мені бракувало зв’язку сюжету, чомусь здалося, що автор перестрибує між роками і подіями. А ще не сподобалося, що книжка з’явилася на полицях магазинів з написом Національний бестселлер - гидота.

[Olya Kami Bondarchuk · Rating 5 out of 5]

Захоплива історія про визвольні змагання, не без характерницької містичності)
Кожна наступна книга після Холодного Яру доповнює знання і уявлення про ті часи, які радянщина всіма силами намагалась стерти з української пам'яті.

[Ростислав Ніконов · Rating 4 out of 5]

очікував трошки більшого . Хоча книжка хороша. але шкляр може сильніше

[Олена Павлова · Rating 2 out of 5]

ну не можна старшим авторам так засліплено влюблятися у молодих героїнь своїх романів

[Shaitana Shaitanovski · Rating 3 out of 5]

Післямова автора була краще за всі попередні 300 сторінок тексту.

[Iryna · Rating 3 out of 5]

Це вже мабуть четверта книга Шкляра, яку я прочитала, тож на мою думку він може писати сильніше. "Троща" поки що найкращий його твір, у моєму рейтингу;)

[Olena · Rating 5 out of 5]

Чудова книга.Мусимо пам'ятати своїх героїв.Шкляр майстер слова

[Ihor Zinchuk · Rating 5 out of 5]

Національний бестселер роман «Маруся» Василя Шкляра виявився напрочуд актуальним чи навіть пророчим, спало мені на думку, коли перегорнув останню сторінку довгоочікуваної літературної новинки цьогорічного форуму видавців у Львові. Прикро, що українці так і не навчилися брати до уваги уроки своєї кривавої, героїчної та незламної боротьби за державність. Хоч події роману розгортаються у 1919 році, на його сторінках виразно проглядаються проблеми та виклики сьогодення. Важливою особливістю книги є її історична достовірність, адже за кожною подією тут – історичний факт. Письменник доволі часто наводить у тексті цитати з оригінальних документів каральних загонів Червоної армії. «Москалі» будь якою ціною хотіли захопити і знищити легендарну отаманшу Марусю Соколовську, котра боролася за волю української землі від окупантів, а її життєве кредо- «Смерть ворогам України».
За переконливими свідченнями Василя Шкляра, Маруся, або ж Олександра Соколовська, була реальною історичною особою, вчителькою гімназії. «Ви думаєте, мені подобається проливати кров?. Я вчителька і брати мої були вчителями. Ми не збиралися убивати. Але прийшов завойовник і тут уже є одна правда: або він тебе, або ти його. Інакше не буває » - каже вона із сумом своїм побратимам.
Життя і, навіть, смерть Марусі овіяна тужливим серпанком загадковості, котрий спонукає читача дошукуватися правди, разом з автором подорожувати дорогами відважних бійців Української Галицької Армії: поручником Мироном Гірняком, сотником Станіміром та іншими Героями, котрі за вироком злої долі опинилися між «Білим» і «Червоним» полум’ям московської навали і мусили приймати непрості рішення компромісів, переговорів, дипломатії заради порятунку армії і життя сотень патріотів України. Адже кожного Героя чекала вдома згорьована мати, сестра чи кохана дівчина.
Кохання, вірність та відданість - це ті вічні постулати, без яких неможливо вижити у найжорстокішій борні з ворогом, у якого немає ані крихти моралі, людяності чи духовності. Двом люблячим до нестями серцям знову доведеться постати перед вибором між почуттями і обов’язком вибороти краще майбутнє для своєї України.
Незважаючи на те, що, за словами письменника, «задум роману виник задовго до революційних подій на київському Майдані», всім єством читач може відчути вражаючі паралелі. Адже тепер, як і тоді, у буремному 1919, в перших рядах збройного протистояння гинули кращі сини України, «цвіт нації», представники інтелігенції, студентства та духовенства. Підступний ворог так само безжально нападав із засідки, в час оголошеного перемир’я. Одна частина київського майдану зустрічала вигуками «Слава!» синьо-жовтий стяг української армії і топтала ненависний триколор ворога-окупанта, а інша - обурювалась і співала «Боже царя храни».
На моє переконання, цю книгу корисно прочитати кожному, щоб відчути жертовну відданість національній ідеї цілісності української держави, за чиє демократичне майбутнє склали голови цілі покоління Героїв, котрі «Не Вмирають» і стануть прикладом для наслідування для вільних духом українців, адже мій волелюбний, незнищенний Народ не дасть себе гнобити більше Ніколи і Нікому, бо готовий віддати власне серце заради захисту домівки та найрідніших людей.
Родина Соколовських завжди житиме в народних легендах, переказах людей, а тендітна, постава красуні Марусі збурюватиме натхненя кобзарів, бандуристів та митців, кому не байдуже українське слово та славна минувшина народу, для котрого Воля цінніша за життя.
«Маруся» читається надзвичайно легко та інтригуюче, вона не відпустить Вашу уяву від першої до останньої літери, а вкраплення в текст галицького діалекту, стане незабутнім «смаколиком» для справжніх гурманів, які вміють оцінити роман, наче ковток духмяної галицької кави, яка найкраще смакує під зоряним небом у товаристві коханого…
І байдуже, що все це під ворожими кулями…


Примітка: Рецензія написана спеціально для порталу Друг читача http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytat...
Текст опубліковано на сайті BBC Україна за посиланням: https://www.bbc.com/ukrainian/enterta...

[Kate Ap ☾ · Rating 4 out of 5]

Пр��никливий історичний роман про часи, коли на українських землях точилися запеклі бої за Україну, за її незалежність та свободу.

Це історія про вірність Україні, отаманові, про вірність самому собі. Люди віддавали найсвятіше - своє життя - за свободу Батьківщини. На таку самопожертву здатен не кожен, а тільки той, чиє серце наповнене любов'ю.

Це історія про силу духу та характеру. 16-річна Саша Соколовська, втративши трьох братів-отаманів, взяла до рук зброю і, усвідомлюючи всю відповідальність, стала отаманом козацького загону. Взявши псевдонім Маруся, дівчина почала тяжку та болісну боротьбу за Україну. Вона не жаліла ворогів, а за своїх людей стояла до останнього. Хто б міг подумати, що вродлива, молоденька, тендітна дівчина має такий характер та силу волі, що не кожен козак міг витримати її погляд.

Життя і смерть Марусі овіяні міфами , легендами та загадками. Подейкували, що дівчина була характерницею, вміла зупинити кулю, не горіла у вогні. Інші казали - справжня чаклунка, від її сміху холоне серце. Одну річ можна сказати напевно - це була відважна та розумна людина.

Жодна книга не буває досконалою без історії справжнього кохання. Війна, запеклі сутечки та кочове життя не завадили Марусі закохатися у кмітливого воїна Мирона. Їхнє кохання розгорілось, як полум'я у темряві літньої ночі. І нехай їм було відведено мало часу разом, та все ж така любов буває раз на вік.

Декілька слів про автора книжки.
Побачивши вперше Василя Шкляра я подумала, що цей чоловік точно занадто суворий та серйозний. Але, поспілкувавшись з людиною, послухавши його розповіді про життя, розумієш - це чоловік з добрим серцем та великою душею. Коли я підійшла за автографом, Василь Миколайович запитав моє ім'я. Я відповіла: "Катерина". Він підвів на мене погляд, посміхнувся і сказав: "Ні, ти не Катерина. Ти – Катруся".

[Halyna Chepurko · Rating 5 out of 5]

Чудовий роман заснований на реальних подіях про отаманів Соколовських, які боролися проти совєцької окупації та за вільну Україну. Автор провів величезну роботу, коли досліджував тему. Багато в чому перекликається з "Холодним Яром", але тут все-таки увага на Соколовських, а згодом – на Марусі, їхній наймолодший сестрі, котра теж стала отаманшею, коли братів убили більшовики.

Висновки як завжди:
1. Домовлятися з росіянами, якими б вони не були – накликати на себе смерть. росіяни брехали й не дотримувалися обіцянок, що тоді, що зараз.
2. російські методи не змінилися взагалі: тортури, смерть за те, що українці хотіли й досі хочуть жити у своїй вільній країні. Підлабузництво і брехня, коли їм це вигідно.
3. За 100 років становище українців значно покращилося, на мою думку. Якщо тоді могло бути до чотирьох фронтів/ворогів одночасно, то зараз він лише один.
4. Тоді діяли жорсткі методи, але ще не існувало оонів-хуйонів, конвенцій-хуєнцій, які сковували руки українцям. І це було доречно. Бандитів, а насправді патріотів, які боролися за свою країну, совєти боялися настільки, шо про них придумували легенди. Так часи змінилися, але не методи росіян. Тому хулі з ним панькатися? То як ракові клітини, які треба нещадно вирізати, бо рано чи пізно вони вб'ють тебе.
5. Дуже шкода, що нас не вчили, що боротьба українців тоді була справжньою війною. З гарматами, боями – все як зараз, хіба що дронів немає, але були коні.

Найцікавіше в цій книзі було для мене те, шо події відбуваються в селі, де жила моя бабуся. Цікаво було дізнатися трошки більше про історію рідного краю.

[зшиток · Rating 4 out of 5]

Василь Шкляр, як завжди, майстерно занурює в історію. Як завжди шикарна мова. Мінус зірочка за те, що книга називається "Маруся" і мала б розповідати історію отаманші, але їй присвячено десь третину книги.
Москалі завжди зраджують - факт. Не знаєте історії, молитеся на гарних росіян чи типу воюючих росіян, які по факту не воюють за нас, - плюєте самі собі в обличчя.

[Bohdan · Rating 4 out of 5]

Хороша книга, цікава. Все в кращому стилі автора. Проте місцями була все ж скучнуватою, не такою захопливою як Чорний Ворон і місцями неймовірною. Очікував трохи іншого, хоча не скажу, що розчарований. Безумовно її варто почитати

[Vira Pidhayna · Rating 5 out of 5]

захоплива пригодницька книжка, як завжди Шкляр дуже легко пише.

[Віктор Максименко · Rating 5 out of 5]

Найкращий роман із прочитаних до сьогодні! Тут є все, що тішить самого вибагливого читача.

[sigito · Rating 5 out of 5]

Надзвичайна історія, а коли у післямові розумієш, що сюжет не вигадка, то просто зриває дах.